Гори димлять

[sopilka]

Дякую. Саме так. Це роблять професійні художники вручну.

[Golos]

Ви дуже поетично пишите, дякую Вам від душі. Читати - одне задоволення. Такої мови не чув з часів свого навчання у Львові. Нестримно захтілося у Карпати, давно не був. Теж люблю цю місцевину й дуже поважаю. Хай Вам допомогає Господь.

 

До речі, вибачте мене, форумчане! Неділя сьогодні така - вибачатися треба й вибачати.

[Al_Capone]

Вы молодцы, что ввязались в такую приятную авантюру как строительство загородного дома за 650 км Поначалу я хотел спросить, а стоило ли строить так далеко дом, не проще ли несколько раз в год арендовать в Карпатах домик на выходные? Но вспомнил свой опыт строительства, когда родственники настаивали о нецелесообразности загородного дома, что дешевле в финансовом и временном плане поехать летом на море, Европу и т.п. Вспомнил как друзья навязывали мнение о бессмысленности стройки, что на потраченные деньги можно из года в год арендовать для ребенка загородный дом на лето. Но чхать я хотел на чужие советы, потому что знаю когда приезжаю к себе на участок я понимаю, что это МОЕ, это то во что вложено много сил и времени, что это моя маленькая страна, моя Родина в которую хочется как можно чаще приезжать. А судя по Вашему изложению, Вас охватывают не меньшие чувства, поэтому желаю Вам не сдаваться, а придерживаться того напора который уже задан и построить для себя и близких ту маленькую страну в которой будете чувствовать себя самыми счастливыми на свете!

Начитані премудростями клубу шанувальників дерев’яних будинків, найбільше ми хвилювалися за «усадку» будинку та встановлення вікон. Потім подумали, що все що мало сісти на першому поверсі вже давно сіло, а на другому… А скільки там того другого. Обсадних дошок ми не робили і не встановлювали.

Первый этаж действительно сел, поэтому существенных проблем там не возникнет. Касательно второго, если бревно было мокрым, то оконный проем сядет на несколько сантиметров. Но т.к. окно - жесткая конструкция, то бревна зависнут на эти несколько сантиметров. Надеюсь, что щели будут равномерными и мало заметными, в последствии сможете законопатить или заделать герметиком.

Повна профанація і неповага до процесу, чи не так?

Еще неправильно когда монтажная пена соприкасается со стенами дома, все-таки лучше ставить обсаду. Но особо не расстраивайтесь, я сам как пару дней приехал с Карпат. Если честно был шокирован как местные "умельцы" для себя строят. Ставят обсаду, которая не способна компенсировать усадку дома, в нее окно, все это дело запенивают. О наличниках: многие даже не знают об их существовании. Пена стоит неприкрытая под солнцем и непогодой. Но пиком абсурда оказалось, что межвенцовые щели они также запенивают. Посмотрел на все это, подумал, что мои гуцулы из Закарпатья действительно старались, когда возводили коробку.

[ДОКС]

До речі, вибачте мене, форумчане!

 

Я простил и Бог тебе простит... Всё будет хорошо!

 

Добавлено через 1 минуту

Начитані премудростями клубу шанувальників дерев’яних будинків, найбільше ми хвилювалися за «усадку» будинку та встановлення вікон.

 

Тут есть таких... Юзайте ветку "Любителей деревянного домостроения"...

[sopilka]

Вітаю! Через "ваговиті дрібниці" змушена була зробити перерву. Дуже дякую всім за поради та підказки, будем читати, хоча це, мабуть нам треба було раніше робити.

 

До нашого наступного приїзду всі вікна вже стояли, деякі вже були прикриті лиштвою, веранду також зашили диким брусом. Тепер будинок вже набув остаточних обрисів. Якщо вже є вікна – мають бути і двері. Напередодні зимового сезону ми мали прискоритися з вибором та замовленням дверей. За дверима їдемо в Чернівці - до друзів. Цей етап для нас став особливо приємним – відтепер ми самі все вибираємо, самі замовляємо і самі платимо.

[sopilka]

Вітаю вас з першим днем весни. Навесні птахи повертаються, так само як і спогади. З’являються вони і на перевалі. Не знаю, чи прилетіли вони здалека, чи взагалі нікуди не літали, але гніздо склали у піддашші нашої хати. І матеріал довго не шукали – насмикали паклі прямо зі стін. Я десь читала, що від таких злодюжок під дахом натягують спеціальні тросики, щоб не селилися. А як на мене, хай собі живуть.

 

Про птахів я знаю трохи більше. Я виросла серед них: численних папуг, говірких і не дуже, сов, соколів, курчат, каченят, канарок, перепелиць і навіть пеліканів. Мій брат був орнітологом. Такий вибір він зробив дуже рано. Деякі люди шукають своє покликання все життя, а деякі народжуються з ним. Відколи себе пам’ятаю у нас вдома завжди були птахи, і не тільки вони, а також колекції пташиного пір’я та яєць різних кольорів та розмірів - від перепелиних до страусиних. Він часто вирушав у захоплюючі експедиції до лісу на пошуки та визначення птиць. Звичайно, маленький хлопчик не зміг би цього робити, якби мама не підставляла своїх вірних рук коли він вилазив на дерева, щоб зазирнути і побачити якого кольору яйця лежать у гнізді. Вона купувала йому вінілові платівки із записом пташиних голосів, щоб він навчився розпізнавати на слух їхній перегук у лісі. Я також, мимохіть, слухала цей спів. У моїй пам’яті закарбувався урочистий жіночий голос, що промовляв: «Phylloscopus inornatus (лат.) - Пеночка-зарничка» і далі чулося щебетання цієї пташки, яка, напевно, ніколи не бувала у нашому лісі. У пошуку більш рідкісних та екзотичних птахів бабуся водила його до зоопарку. У ті часи пелікани ще вільно гуляли по підстриженій зеленій траві і нам радили стерегтися їхнього великого дзьоба. Його улюбленним птахом був Гриф, або «Пташка з білим комірцем» - найбільший птах у цілому світі. Мене завжди дивувало, як химерно вчинила природа, коли поєднала міцні чорні крила, оголену голову та білий комірець з найніжнішого пуху. Коли мій брат став старшим, а догляд та спостереження за Грифом стало його щоденною роботою, він навчив його слухатися себе. За його, тільки їм двом відомим таємним знаком, птах неспішно виходив на середину вольєра, урочисто розправляв крила, що сягали завширшки не менше трьох метрів, і повільно, з почуттям власної гідності починав обертатися довкола себе. Коли я бачила це, мені здавалося, що брат знає чари. Можливо так і було.

 

Зараз пригадую якісь химерні історії пов’язані з птахами, що весь час з’являлися у нас вдома: сова, що повертала голову на 360 градусів, новонароджений баклан, якого потрібно було годувати перемеленим риб’ячим фаршем, закладаючи у дзьоб і плавними рухами масажувати його тоненьку довгу шию, щоб їжа потрапила до шлунку, сокіл, прив’язаний тонким ремінцем за одну лапу, щоб міг літати, але не бився у скло заскленого балкону у пошуках волі, рідкісні курчата, що їх потрібно було годувати щогодини і мама змушена була носити їх в коробочці на роботу, а одного разу у перерві між годуванням здала їх у гардероб у музеї, щоб встигнути подивитися виставку. Пригадую як угледівши на Волзі, якогось великого птаха він сказав: «Якщо я розкажу, що бачив орлана-білохвоста, мені ніхто не повірить!»…

 

Показати своїм синам пташку з білим комірцем у мене не стало духу. А зараз її вже там немає.

Бержіть птахів. Бережіть братів.

[Белая Рысь]

Сопілка, як чудово Ви пишете! Немов би бачиш усіх тих птахів і Вашого брата, і маму... Ви чомусь із сумом згадали про брата? А що було далі? Розповідайте, Ваші ліричні відступи мені навіть цікавіші за хроніку будівництва І інформація про книжки. Зараз люди стали дуже мало читати паперових книжок. Перейшли на інтернет. Як Ви вважаєте, чи втрачають читачі інтернет-видань щось, читаючи з екрану, чи, може, просто звичка змушує ретроградів захищати паперові книжки?

 

Яка Ваша думка, чому україномовна книжка не знаходить широкого читача, а обмежується вузьким колом елітних знавців? Водночас російськомовна книжка завжди знаходить масового читатача? Я не кажу про якість масової літератури, тут щось інше...

 

А поліграфія у нас теж елітна: те, що гідне на назву витвору мистецтва виходить невеликими накладами... Чи так було завжди, в будь-якому суспільстві?

 

Я дуже рада, що Ви з'явилися на цьому форумі!

[sopilka]

Ніщо не додає мені такої впевненості в собі, як пара нового, гарного та зручного взуття. Погодьтеся, наше взуття часто промовляє за нас більше ніж ми самі.

 

У горах взуття є особливо важливим: воно має бути сухим, зручним, не слизьким, легко взуватися і легко роззуватися, також воно завжди має бути запасним. Як на мене, для дальніх походів найкраще мати ботаси, а для ближніх – безперечно ґумаки. Ґумаки завжди захистять ваші шкарпетки від води, а штани від роси, убезпечать від зміїного жала, та коров’ячого лайна. Ґумаки - універсальне взуття, і немає більшої зручності, ніж мати набір ґумаків різних розмірів та кольорів для всієї родини та гостей.

Якщо будете їхати гірськими дорогами, придивіться уважніше, у що взуті місцеві дівчата та молоді жінки, коли вони легенько вистрибують з рейсової маршрутки, йдуть обабіч дороги або звертають на свою гірську стежку. Декілька разів до наших майстрів, сюди на гору, приходили їхні дівчата - не зважаючи на камені, розмиту глину та слизьку траву, на їхніх ніжках незмінно були аккуратні, на тонесенькій підошві, а часом і на високих підборах черевички. Такі самі наглянцовані до блиску «ботиночки на тонкой подошве» були й в нашого молодого прораба. Адже ніщо не додає людям такої впевненості в собі, як пара гарного взуття…

[nenuna]

ЯЦі малюнки нам так сподобалися, що ми думаємо якимось чином нанести їх на кахлі, (надрукувати чи що?). Міг би бути такий чудовий дитячий п’єц.

 

Ось така історія.

Почитайте про техніку декупаж. Надрукуйте малюночки на фотопапір. Приклейте і покрийте лаком. Буде чудово.

[sopilka]

Почитайте про техніку декупаж. Надрукуйте малюночки на фотопапір. Приклейте і покрийте лаком. Буде чудово.

Дякую за підказку. Якщо дійдемо до пічки, спробуємо. А чи витримає така техніка весоку температуру? Треба спробувати.

[nenuna]

На рахунок високої температури не знаю,можливо треба якимось спеціальним лаком покривати, треба поцікавитись.

[sopilka]

Вы молодцы, что ввязались в такую приятную авантюру как строительство загородного дома за 650 км Поначалу я хотел спросить, а стоило ли строить так далеко дом, не проще ли несколько раз в год арендовать в Карпатах домик на выходные? Но вспомнил свой опыт строительства, когда родственники настаивали о нецелесообразности загородного дома, что дешевле в финансовом и временном плане поехать летом на море, Европу и т.п.

 

Давно хотіла відповісти, але тільки зараз зрозуміла як цитувати частину повідомлення. Дякую за добрі слова. Наше рішення з самого початку було не зовсім раціональним. Більше того, воно значно віддалило нас від можливості мати власний будинок для щоденного проживання. Водночас наша щільна зайнятість не дозволяє нам бувати в горах так часто, як би нам хотілося. В той час, коли більшість форумчан вже давно насолоджуються своїм будинком щодня, ми все більше тільки уявляємо його і складаємо про нього історії. Для мене це будівництво вже давно стало не просто стінами зі смереки, дахом і вікном, а радше якоюсь уявною хмарою вражень, що складаються з пригод, дороги, будівництва, дизайну, книжок, нових знайомств, переплетіння несподіваних історій на цій території, і накриває вона нас не на горі, а відразу після виїзду з Києва на Житомирську трасу.

 

А для відпочинку, звичайно, це чудова можливість - не потрібно планувати задовго наперед, завжди є місця, ніхто не буде заважати нам і нікому не заважатимуть наші галасливі діти. Тепер ми можемо як Скрипка заспівати з цього приводу:

"Нащо нам тепер Каліфорнія,

В мене свій готель,

Де дають постель

За один рубель!"

 

Добавлено через 19 минут

Розповідайте, Ваші ліричні відступи мені навіть цікавіші за хроніку будівництва І інформація про книжки. Зараз люди стали дуже мало читати паперових книжок. Перейшли на інтернет.

 

Дуже дякую. Здається, що мені ці відступи теж скоро стануть цікавіші за само будівництво, як у нас ще все-таки не завершене до кінця. А з приводу книжок, думаю, не дуже важливо як їх читають, на екрані чи на папері - аби читали. Паперовові книжки нікуди не дінуться, принаймні так скоро. Мені, наприклад дуже подобається шукати технічну та довідкову інформацію в мережі, а художню літературу читати надрукованою. Вдале виконання та друк книжки є великою цінністю, особливо для дитячої літератури.

 

Добавлено через 5 минут

Нестримно захтілося у Карпати, давно не був.

 

Нестримно захотілося в Карпати, давно не була.;)

 

Добавлено через 21 минуту

Проглянула я ще раз нашу тему - дуже вже вона виглядає лірично- меланхолійною. Напевно, треба додати трохи правди життя в нашу розповідь. Повірте, її там вистачає, навіть на найвищій горі від неї не заховаєшся - сама тебе знайде. Не те, щоб я хотіла щось приховати або когось в оману ввести цими розповідями - просто весь непотріб ніби сам десь по дорозі відсіюється і до цих рядків не долітає.

Змінено 1 березня 2012 користувачем sopilka

[sopilka]

Повернемося до нашого дому. Поступово ми переходимо в дім для початку внутрішніх робіт. Я дуже довго чекала цього часу - внутрішнє оздоблення моя пристрасть - нарешті я зможу повністю включитися у всі процеси. На мою думку, в основі успіху будь-якого будівництва або ремонту лежить гармонія. Мені дуже хотілося знайти такі рішення, які були б органічними для цього місця, його ландшафту та його історії, місцевих традицій, звичайно, вони мали б відповідали матеріалу та конструкції будинку, забезпечувати загальний комфорт і затишок, зручність для дітей, привітність для гостей, а також віддзеркалювати наші особисті вподобання та інтереси. Завдання це виявилося непростим, але дуже захопливим. Яким би він мав стати всередині?

 

Ідею відтворити в домі гуцульський побут ми відхилили. Було б цікаво зробити це чистому вигляді, але в нашому випадку це вже було неможливо, а робити примітивні імітації в наші плани не входило. Єдине, що ми по-справжньому хотіли - пічку з розписними косівськими кахлями. Думаю, колись ми її все-таки зробимо.

 

Поступово ми дійшли згоди, що внутрішній простір нашого дому має бути:

1) Простим

2) Зробленим з натуральних матеріалів

3) Природної клористичної гами

4) Поєднувати різні фактури

5) Поєднувати старе і нове

6) Містити речі, пов"язані з історією нашої родини

7) Бути цікавим і пізнавальним для нас, наших дітей і наших гостей.

[lndigo]

Начитані премудростями клубу шанувальників дерев’яних будинків, найбільше ми хвилювалися за «усадку» будинку та встановлення вікон. Потім подумали, що все що мало сісти на першому поверсі вже давно сіло, а на другому… А скільки там того другого. Обсадних дошок ми не робили і не встановлювали. Повна профанація і неповага до процесу, чи не так?

 

По-перше, хотів Вам подякувати за Вашу історію будівництва та фантастичні фотки. Вже вирішуємо на сімейній раді, коли їхати в Карпати

 

По-друге, раджу всеж-таки прислухатися до порад "Клубу". Минулого року мій колега робив вікна для котеджного містечка, всі засклені будівлі було зроблено з карпатської смереки. Люди, що робили ці хатки, були з Івано-Франковська і ніби своє діло знали. Через рік 90% склопакетів постріляло, рами неможливо було демонтувати, не зламавши. Кажуть, усадка.

 

По-третє, вікна Вам зробили трохи не за технологією - можна сказати вже з фото. Замало дренажних отворів попереду, не бачу вентиляційних отворів зверху, що є критичним для кольорових вікон.

[sopilka]

По-третє, вікна Вам зробили трохи не за технологією - можна сказати вже з фото. Замало дренажних отворів попереду, не бачу вентиляційних отворів зверху, що є критичним для кольорових вікон.

 

Indigo, дуже дякую за Ваше зауваження. Скажіть, а чим це нам загрожує, і чи можна ще щось змінити? Чому саме кольоровим? Вікна встановлені восени 2010, поки ми ніяких недоліків не помічали. Через який час ці проблеми можуть проявитися?

 

Вікна і справді встановлені не ідеально - ми помітили, що в деяких місцях трохи дме з відкосів. Але поки нам це не заважає. Навіть краще - вентиляція. Ви вважаєте треба виправляти?

 

У нас в коридорі велике глухе панорамне вікно 190х220 см. За нього найбільше переживали, але поки стоїть.

[Mitka]

Indigo, дуже дякую за Ваше зауваження. Скажіть, а чим це нам загрожує, і чи можна ще щось змінити? Чому саме кольоровим? Вікна встановлені восени 2010, поки ми ніяких недоліків не помічали. Через який час ці проблеми можуть проявитися?

Я хоть и не Indigo, но мнение имею Если установлены уже после усадки, то ничего не постреляет. Возможно, придется чаще, чем на окнах с обсадой и зазором сверху, производить регулировку. А может и не придется. Я бы не парился.

[sopilka]

Ще декілька вікон. Зверніть увагу, як швидко змінюється погода: щойно була заврюха, за вікном темно, а за 20 хвилин вже сонце світить.

[sopilka]

А ще, трохи дивні відкоси та підвіконня вони нам зробили - зі шматочків вагонки. Ми приїхали вже все стоїть - "ничего само собой не разумеется". Ну вже як є, потім ще куточки набили.

[lndigo]

Indigo, дуже дякую за Ваше зауваження. Скажіть, а чим це нам загрожує, і чи можна ще щось змінити? Чому саме кольоровим? Вікна встановлені восени 2010, поки ми ніяких недоліків не помічали. Через який час ці проблеми можуть проявитися?

 

Відсутність достатньої кількості дренажів може призвести до того, що волога з фальцю профіля буде частково залишатися в камерах під час, наприклад, дощу з вітром, і, якщо там замерзне, може порозривати камери. Або просто вода буде на підвіконні під час зливи. Відсутність вентиляційних отворів в кольорових профілях може спричинити роздування профілю нагрітим повітрям, що залишився в камерах. Влітку кольоровий профіль прогріваєсться сонцем до +70.

 

Технологічні отвори можна зробити будь-коли, треба тільки знати де.

[sopilka]

Дякую за роз'яснення - будемо спостерігати.

[sopilka]

Свого часу в одній популярній темі на форумі (на превеликий жаль, не можу згадати авторку-підкажіть хто знає) я прочитала, що в будівництві найголовніше - просто вирішити для себе, що в тебе має бути будинок, мати мрію, вірити в неї і тоді все збудеться, і гроші знайдуться. Мене такий підхід надихнув. І ось нещодавно, на гілці будівельника року

Crash m.d. - ВІТАЄМО МОЛОДОГО ТАТА!- я прочитала про секрет його успіху швидкого і якісного будівництва: «всегда ставить возможности впереди желаний».

 

Розмірковуючи про цю ділему в моїй голові виник цілий ланцюжок асоціацій. Коли я була маленька і просила про щось дороге, чого батьки не могли або не хотіли мені купити, мій тато любив говорити: «За госпожой Вандербильт нам не угнаться!» Чомусь мені уявлялася товста, підстаркувата, багата пані у чорному боа. Познайомитися з Вандербільтами мені випало вже років через 20 - у Метрополітен Музеї у Нью-Йорку. У внутрішньому дворику Американського крила музею, у тому, що має величезні панорамні вікна у Центральний Парк (фото персонально для Вас, Валерію Валентиновичу), я побачила прекрасний камін, що колись належав Корнеліусу Вандербільту. У будинку Вандербільтів – найбагатших людей Америки, він стояв у холі, а зверху картина із золотої мозаїки та придуманий самим господарем надпис:

 

"Цей дім з порогу засвідчує добру волю його господаря. Ласкаво просимо гостя, який приходить. Прощаємося з готовністю допомогти тому, хто йде"

 

Тож мій тато, напевно, мав рацію. І лише півроку тому наші з нею шляхи перетнулися знов. В Інтернеті, звичайно, – знайомтесь: ікона стилю Глорія Вандербільт. Вона справила на мене приємне враження. По-перше, виявилася напрочуд гарною, по-друге, всі ми маємо завдячувати їй нашим комфортом – саме вона перша вдягнула жінок у джинси. І по-третє, я дізналася, що ми з нею маємо одну пристрасть на двох. Вона, так само як і я, або я так само як вона, любимо підпасовувати різнокольорові клаптики тканин в одне ціле. У неї це виходить набагато краще. Ви тільки подивіться на її спальню: навіть підлога з тканини. Її син, відомий тележурналіст Андерсон Купер, згадує: «Це була найдивовижніша кімната з усіх, які я коли-небудь бачив». Погоджуюся.

 

Мораль цієї історії така:

Навіть якщо твого діда не звали Корнеліус Ван дер Більт, але ти знаєш про Stroimdom, ніщо не завадить тобі:

-встановити камін, що виглядатиме у панорамні вікна в сад. Як це зробив AndrejKiev, Mеtis, Олег Гречух…

-викласти золоту мозаїку на підвіконні. Як це зробили Гашикі на Нивках, або Ирина_Ч у своїй ванній кімнаті…

-мати гарний смак та пристрасть до вишуканих речей. Які демонструє нам неперевершена Chiara…

-обожнювати текстиль і робити колажі з клаптиків тканин. Як роблю це я.

 

Бажаю вам, щоб ваші можливості завжди наздоганяли ваші мрії!

Змінено 3 березня 2012 користувачем sopilka

[Tanuka]

Така гілочка лірична- самий смак. Колажі продемонструєте?

[sopilka]

За госпожой Вандербильт нам не угнаться! ;)

[Белая Рысь]

Мені теж подобається мистецтво клаптикового колажу, воно дуже артистичне, втім мені здається,що довге перебівання в такій кімнаті має стомлювати психічно: надто багато дрібних центрів уваги, зір розпорошується на деталі.

 

Підвіконня з вагонки сподобалися, але як буде оброблений край? У вас геть усі стіни з вагонки? І стеля? Покажіть більше!

 

Які кольори Ви обрали для внутрішнього оздоблення вітальні та кімнат?

[sopilka]

Ви дуже уважний і допитливий читач, дякую.

 

Нам хотілося взагалі уникнути вагонки в домі але, на жаль, не вдалося. Спочатку ми наполягали на широких дошках на стінах, але майстри почали нас відмовляти – покрутяться, посохнуть, будуть шпарини і т.д. Довелося погодитися, вибрали вагонку - найширшу яка була доступна. Стеля підбита вагонкою і на першому і на другому поверсі. Все-таки це найдоступніший і найпростіший у застосуванні матеріал для нашої ситуації. Але спочатку було утеплення. Утеплювали всі зовнішні стіни, і майже всі внутрішні, заповнювали перестінки, санвузли, звичайно, теж. Якщо не помиляюся, на утеплення у нас пішло 54 упаковки мелітопольської мінвати товщиною 10 см. На другому поверсі, під дахом поклали подвійний шар. Купували у найближчому будівельному магазині, у нашого односельця. Її виявилося дуже багато, тож домовилися, аби він підвозив нам матеріал поступово, в міру використання. Спочатку хлопці зашальовували стелю і ті частини стіни де не мав проходити електричний кабель. На першому поверсі вагонка набита вертикально, а на другому – горизонтально.

 

Якщо щось неправильно, підкажіть - наступного різу врахуємо помилки.