sopilka Опубліковано: 21 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 21 лютого 2012 (змінено) Наші хлопці дуже молоді, навіть легенди ще складати не навчилися. Але я їм дуже вдячна, і чим далі тим більше. Хата стоїть, на голову не тече, часом стоїш, дивишся за вікно, а там дощ хлище, вітер завиває - у нас тихо, тепло - як у Бога за пазухою. У мене така теорія (і практика), що треба любити тих, хто на тебе працює, а тим більше тобі дім кладе. А якщо тобі люди не є приємні, то ліпше з ними й не починати. Змінено 23 лютого 2012 користувачем Валерий Валентинович потому что (читай предыдущий, удалённый пост) 22 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Korni Опубліковано: 21 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 21 лютого 2012 .......треба любити тих, хто на тебе працює, а тим більше тобі дім кладе. А якщо тобі люди не є приємні, то ліпше з ними й не починати..... Спасибо, что Вы стали писать на форуме. Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 21 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 21 лютого 2012 пишу с мужа аккаунта, хочу сказать вам огромное спасибо за интереснейшее повествование о том, как надо жить, что ценить. удачи вам и побольше хороших впечатлений. уже второй вечер сижу не отрываясь читаю вас. у меня бабушка там Ивано-Фр. области в горах живет. поэтому ваш рассказ по ощущениям мне очень близок. там безумный воздух, от которого задохнуться можно, там пейзажи и лес как иллюстрации к сказке. там шикарное местное вино на ежевике и вкуснейшие свежие грибы. там ходят рассказы про медведей и диких кабанов, я и сама берлогу и свежие следы видела. там есть шикарные масляные озера. там как-то все не так - спокойно-спокойно. я раньше не сильно любила туда ездить - скучно ребенку там было. а сейчас готова мучаться в поезде почти сутки лишь бы по горам походить. змей, правда, куча. некоторые даже кидаются, но какие ж горы без змей? Це правда, змій трохи є. У нас в селі два випадки були цього літа - вкусили. Наші змії хоч і отруйні, але не смертельні. Кажуть, їх більшає коли зими теплі. А цьогоріч зима сувора, будемо сподіватися влітку менше буде. І з ведмедем був випадок, у сусідньому селі дядька тріпнув і втік. Але у нас густого лісу поблизу немає - навряд чи забреде. Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 21 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 21 лютого 2012 Спасибо, что Вы стали писать на форуме. Дякую - для нас висока честь. Я Вашу тему давно читаю, Ви здається, теж гори любите, тільки ті, що вищі? Відверто кажучи, я такої уваги не очікувала до нашої теми. Але весь час мені хочеться подякувати всім кого я вже дуже давно позаочі знаю. Я все не знала, як це зробити, а Ви, Korni, таку нагоду дали. В першу чергу, хочу подякувати героям Мангостроя, вони, можливо вже й не на форумі, але дуже хочеться вірити що все у них склалося щасливо. Другим, хочу подякувати, Дому Гашиків на Нивках. Такі вони відважні. Молодість-це талант! Купила їхню книжку, прочитала, для себе багато цікавого знайшла. А вони мене підганяють - дайте відгук! А я до цього, навіть не віриться, ніколи, жодного разу не тільки на форумі, але й в Інтернеті ніякого коментаря, ніякого відгуку не писала і у дискусіях участі не брала. Так, цікавилася, зі сторони. Це, як діти - всі грають, а один в куточку стоїть. А тут Гашик підходить і каже - давай дружити! Якби не Гашики, я б так писати і не почала. Давайте ж підтримуємо Гашиків - купимо їхню книжку: "свій до свого по своє"!!! По-третє і знов по-перше, дякую Валерію Валентиновичу - моєму першому читачеві - і це о другій годині ночі! Коли я побачила, що до мене заходив AndrejKiev - це так було ніби двері відчиняєш, а на порозі Пол Маккартні стоїть. Як би я раніше знала, що і під Києвом така краса є - може в гори і не поїхали б. Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Korni Опубліковано: 21 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 21 лютого 2012 ....теж гори любите, тільки ті, що вищі? Больше я люблю людей И полностью разделяю Ваш подход, за который и сказал Спасибо. Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 21 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 21 лютого 2012 Спасибо, что Вы стали писать на форуме. Дякую всім, кого не згадала персонально, я обов’язково це зроблю, але в якийсь оригінальний спосіб. А до тих у кого ще не були, ми обов’язково зайдем. Нас часто запитують, а що ви там будете робити? А які там розваги? А яке там «apre ski»? Мені, наприклад, ніяких додаткових розваг не потрібно, я думаю, найкращою розвагою може бути пізнання або вивчення того, чого б ніколи не зробив в місті. Тут вже процитували (хто ж такий Komora?) Тараса Прохаська – це мій найулюбленіший сучасний український письменник, і живе від нас недалеко – у Делятині. Його оповідання просто геніальні – пише він дуже багато про Карпати - всім раджу його збірку FM Галичина. Так от, за освітою він ботанік, і колекціонує атласи рослин. А я собі мрію роздобути ці атласи і вивчити ті рослини, що там в горах і на полонині ростуть. Куди там мавританським газонам братися! І тут мені один вірш пригадався. Дружині Korni та її чудовому саду присвячується: Вновь я слышу тебя, комариная песня лета! Иосиф Бродский Потные муравьи спят в тени курослепа. Муха сползает с пыльного эполета лопуха, разжалованного в рядовые. Выраженье "ниже травы" впервые означает гусениц. Буровые вышки разросшегося кипрея в джунглях бурьяна, вьюнка, пырея синеют от близости эмпирея. Салют бесцветного болиголова сотрясаем грабками пожилого богомола. Темно-лилова, сердцевина репейника напоминает мину, взорвавшуюся как бы наполовину. Дягиль тянется точно рука к графину. И паук, как рыбачка, латает крепкой ниткой свой невод, распятый терпкой полынью и золотой сурепкой. Жизнь -- сумма мелких движений. Сумрак в ножнах осоки, трепет пастушьих сумок, меняющийся каждый миг рисунок конского щавеля, дрожь люцерны, чабреца, тимофеевки -- драгоценны для понимания законов сцены, не имеющей центра. И злак, и плевел в полдень отбрасывают на север общую тень, ибо их посеял тот же ветреный сеятель, кривотолки о котором и по сей день не смолкли. Вслушайся, как шуршат метелки петушка-или-курочки! что лепечет ромашки отрывистый чет и нечет! как мать-и-мачеха им перечит, как болтает, точно на грани бреда, примятая лебедою Леда нежной мяты. Лужайки лета, освещенные солнцем! бездомный мотыль, пирамида крапивы, жара и одурь. Пагоды папортника. Поодаль -- анис, как рухнувшая колонна, минарет шалфея в момент наклона -- травяная копия Вавилона, зеленая версия Третьеримска! где вправо сворачиваешь не без риска вынырнуть слева. Все далеко и близко. И кузнечик в погоне за балериной капустницы, как герой былинный, замирает перед сухой былинкой. Тільки подумати, 23 назви польових рослин в одному вірші. Друзі, а скільки назв диких рослин Ви знаєте? 6 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Катерина Ш Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Спасибо, что Вы стали писать на форуме. Присоединяюсь. На сегодня это самая чистая и позитивная из активных веток на форуме:rolleyes: 5 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
YaOlejka Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Вот он рай на земле! Рассказ о дедушке аж слезу пробил. Удачи Вам! Подписываюсь на темку. 3 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
glirus Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Присоединяюсь. На сегодня это самая чистая и позитивная из активных веток на форуме:rolleyes: Полностью согласен - очень позитивная тема. Авторам - так держать, удачи в строительстве и наслаждения в проживании 2 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Катерина Ш Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Ну, и все конечно ждут продолжения повествования)))) 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Игорь Long Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Найкращі ще з дитинства краєвиди для моєї "половинки" На початку 2000-х постійно гостювали та каталися по Карпатах, один раз теж справа йшла вже до придбання землі там ... Якби не наш нинішній участок, то й не знаю ... може теж в гуцули подався років 5-6 тому :D Приєднуюсь до слів Корні і дякую за приємні ностальгічні нотки мого життя 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
lonjin Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Очень позитивная ветка. Как будто о Луне, или по крайний мере о Швейцарии рассказ. Радует, что в Украине такие места и такие люди остались. Молодцы! 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Мечты сбываются Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Летом прошлого года почти неделю провели с семьёй в Карпатах...в очередной раз я убедился, что хочу туда возвращаться и возвращаться... У меня не один раз уже мелькала мысль...купить участочек в горах...надеюсь когда-то поступлю как Вы ) правда только после того, как полностью построю и обустрою свой дом под Киевом И спасибо Вам за супер повествование...с нетерпением жду продолжения 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 22 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Я подумала, а чи не треба було б пояснити нашу назву. А раптом, хто не був в Карпатах, або надто молодий, щоб знати про це зі шкільної програми. На перевалах часто йдуть дощі. Дощі переважно не затяжні, а дуже мінливі — то дощ то сонце. У теплу пору після дощу вода випаровується і піднімається над лісом димком. Правильніше, мабуть, казати — гори парують, але завжди кажуть — гори димлять. І, звичайно ж, для нас ця назва знайома ще зі шкільних часів. “Гори димлять”, повість Ярослава Галана — драматична історія кохання, і фільм з такою назвою був знятий. Події відбуваються тут, у нас. Сам автор деякий час проживав в цій місцевості. Нещодавно трапилася нам ця книжка у букіністів — маленька така, кишенькового формату, у зеленій полотняній палітурці - перше видання українською мовою 1956 року, виявляється писав він польською, а перекладена і видана українською вона вже після його загибелі. За інших обставин ми б на неї уваги не звернули, а так прочитали із зацікавленістю. 5 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 22 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 А тут фотографії іншого матеріалу для даху. Ніколи такого не бачила раніше — схоже на натуральне каміння, ніби на сланець? Напевно такий дах важкий. Це, до речі, Швейцарія. 2 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
nik_deko Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 еще бы "мхом" облепить домики - и будет точно как в сказке ! P.S В свободные минутки заглядываю к вам обязательно ! ( не хочу пропускать ничего ... ))) 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Maris Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Не слышал про такой рассказ,встречу обязательно теперь прочитаю. Какие красивые коровки с колокольчиками Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 22 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Очень позитивная ветка. Как будто о Луне, или по крайний мере о Швейцарии рассказ. Радует, что в Украине такие места и такие люди остались. Молодцы! Ви ніби мої думки прочитали. І справді, коли сидиш на горі і дивишся на іншу гору, можна подумати що ти в Швейцарії. Україна їй нічим не поступається. Моя колега нещодавно була у Швейцарії, у одному з найдорожчих курортних містечок - у Церматті. Вона привезла ось такі фотографії. З Верховиною переплутати дуже легко. Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 22 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Але деякі відмінності між Верховиною і Церматтом все-таки є. Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
nik_deko Опубліковано: 22 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Але деякі відмінності між Верховиною і Церматтом все-таки є. Але ж наше -рiднiше ! А в вашому випадку - ваше ! ))) Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 22 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Нещодавно мені випадково потрапило на очі оголошення або неформальне звернення від посольства однієї з найвпливовіших західних держав до своїх громадян, які проживають та працюють в Україні. Приблизно такого змісту: «Посольство шукає та запрошує до співпраці своїх громадян, які постійно проживають в Україні і могли б бути добровольцями-стражниками, щоб у разі потреби допомагати розшукувати та надавати підтримку нашим громадянам (мандрівникам, туристам) у випадку, якщо вони опиняться у скруті, загубляться, постраждають у разі стихійного лиха або іншої надзвичайної ситуації. Стражники допомагатимуть знаходити наших громадян та доставляти їх у безпечне місце. Однак, найчастіше, стражники покликані бути нашими "очима і вухами" у суспільстві, що надасть нам цінну інформацію про те, яким є повсякденне життя для громадян нашої держави у кожному куточку України. Найбільша необхідність у стражниках в даний час є в у малих містах та сільській місцевості, оскільки вони зможуть допомогти нам досягти важкодоступних для нас місць у надзвичайних ситуаціях. Щиро ваші…» Я на хвилинку уявила, що подібне оголошення до своїх громадян розсилає посольство України, скажімо у Італії або, наприклад, у Росії… Але мова не про те, а про те, що наші стражники-добровольці, повідомили нам, що перевал завалений чудовим білим снігом. З цєї нагоди декілька зимових фотографій. P.S. Пропоную стати стражником форумчан у важкодоступному куточку України... 8 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
sopilka Опубліковано: 22 лютого 2012 Автор Поділитись Опубліковано: 22 лютого 2012 Ну що ж ви не підказали, що ми комин забули зробити? Який же ж дах без комина? Хіба комин не мурують до того, як дах класти? І знов ми легковажні і необачні. Чому ж не було з самого початку все виміряти, визначитися, де що буде стояти, як хата буде обігріватися, а вже потім дах накривати. Доки ми думали та визначалися – хлопці не витримали і накрили дах. Кажуть – втомилися вже під дощем мокнути. А ми тим часом ніяк собі ради не можемо дати – дуже хочеться гуцульського п’єца мати. І не простого, а з кахлями гуцульськими, як у самого Івана Яковича Франка у Криворівні. 2 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Maris Опубліковано: 23 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 23 лютого 2012 Кожна плитка витвір мистецтва! Це вже ваш? чи тільки плануєте? Дуже цікаво и не стандартано у вас! Так і продовжуйте 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Oleksandr Protsev Опубліковано: 23 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 23 лютого 2012 Ніколи такого не бачила раніше — схоже на натуральне каміння, ніби на сланець? Напевно такий дах важкий. Це, до речі, Швейцарія. Бачив таке саме в Андоррі. Не тільки на сараях, але й на будинках. Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
net. Опубліковано: 23 лютого 2012 Поділитись Опубліковано: 23 лютого 2012 ех, зачитуюсь просто про вашу тему можна без перебільшення сказати - читається на одному диханні... Ні навіть на півдиханні 1 Посилання на коментар Поділитися на інших сайтах More sharing options...
Рекомендовані повідомлення
Створіть акаунт або увійдіть у нього для коментування
Ви маєте бути користувачем, щоб залишити коментар
Створити акаунт
Зареєструйтеся для отримання акаунта. Це просто!
Зареєструвати акаунтУвійти
Вже зареєстровані? Увійдіть тут.
Увійти зараз