Гори димлять

[sopilka]

Наші хлопці дуже молоді, навіть легенди ще складати не навчилися. Але я їм дуже вдячна, і чим далі тим більше. Хата стоїть, на голову не тече, часом стоїш, дивишся за вікно, а там дощ хлище, вітер завиває - у нас тихо, тепло - як у Бога за пазухою. У мене така теорія (і практика), що треба любити тих, хто на тебе працює, а тим більше тобі дім кладе. А якщо тобі люди не є приємні, то ліпше з ними й не починати. Змінено 23 лютого 2012 користувачем Валерий Валентинович
потому что (читай предыдущий, удалённый пост)

[Korni]

.......треба любити тих, хто на тебе працює, а тим більше тобі дім кладе. А якщо тобі люди не є приємні, то ліпше з ними й не починати.....

 

Спасибо, что Вы стали писать на форуме.

[sopilka]

пишу с мужа аккаунта, хочу сказать вам огромное спасибо за интереснейшее повествование о том, как надо жить, что ценить. удачи вам и побольше хороших впечатлений. уже второй вечер сижу не отрываясь читаю вас.

у меня бабушка там Ивано-Фр. области в горах живет. поэтому ваш рассказ по ощущениям мне очень близок.

там безумный воздух, от которого задохнуться можно, там пейзажи и лес как иллюстрации к сказке. там шикарное местное вино на ежевике и вкуснейшие свежие грибы. там ходят рассказы про медведей и диких кабанов, я и сама берлогу и свежие следы видела. там есть шикарные масляные озера. там как-то все не так - спокойно-спокойно.

я раньше не сильно любила туда ездить - скучно ребенку там было. а сейчас готова мучаться в поезде почти сутки лишь бы по горам походить.

змей, правда, куча. некоторые даже кидаются, но какие ж горы без змей?

 

 

Це правда, змій трохи є. У нас в селі два випадки були цього літа - вкусили. Наші змії хоч і отруйні, але не смертельні. Кажуть, їх більшає коли зими теплі. А цьогоріч зима сувора, будемо сподіватися влітку менше буде.

І з ведмедем був випадок, у сусідньому селі дядька тріпнув і втік. Але у нас густого лісу поблизу немає - навряд чи забреде.

[sopilka]

Спасибо, что Вы стали писать на форуме.

 

Дякую - для нас висока честь. Я Вашу тему давно читаю, Ви здається, теж гори любите, тільки ті, що вищі?

Відверто кажучи, я такої уваги не очікувала до нашої теми. Але весь час мені хочеться подякувати всім кого я вже дуже давно позаочі знаю.

Я все не знала, як це зробити, а Ви, Korni, таку нагоду дали.

 

В першу чергу, хочу подякувати героям Мангостроя, вони, можливо вже й не на форумі, але дуже хочеться вірити що все у них склалося щасливо.

 

Другим, хочу подякувати, Дому Гашиків на Нивках. Такі вони відважні. Молодість-це талант! Купила їхню книжку, прочитала, для себе багато цікавого знайшла. А вони мене підганяють - дайте відгук! А я до цього, навіть не віриться, ніколи, жодного разу не тільки на форумі, але й в Інтернеті ніякого коментаря, ніякого відгуку не писала і у дискусіях участі не брала. Так, цікавилася, зі сторони. Це, як діти - всі грають, а один в куточку стоїть. А тут Гашик підходить і каже - давай дружити!

Якби не Гашики, я б так писати і не почала. Давайте ж підтримуємо Гашиків - купимо їхню книжку: "свій до свого по своє"!!!

 

По-третє і знов по-перше, дякую Валерію Валентиновичу - моєму першому читачеві - і це о другій годині ночі!

 

Коли я побачила, що до мене заходив AndrejKiev - це так було ніби двері відчиняєш, а на порозі Пол Маккартні стоїть. Як би я раніше знала, що і під Києвом така краса є - може в гори і не поїхали б.

[Korni]

....теж гори любите, тільки ті, що вищі?

Больше я люблю людей

И полностью разделяю Ваш подход, за который и сказал Спасибо.

[sopilka]

Спасибо, что Вы стали писать на форуме.

 

Дякую всім, кого не згадала персонально, я обов’язково це зроблю, але в якийсь оригінальний спосіб. А до тих у кого ще не були, ми обов’язково зайдем.

 

Нас часто запитують, а що ви там будете робити? А які там розваги? А яке там «apre ski»?

Мені, наприклад, ніяких додаткових розваг не потрібно, я думаю, найкращою розвагою може бути пізнання або вивчення того, чого б ніколи не зробив в місті. Тут вже процитували (хто ж такий Komora?) Тараса Прохаська – це мій найулюбленіший сучасний український письменник, і живе від нас недалеко – у Делятині. Його оповідання просто геніальні – пише він дуже багато про Карпати - всім раджу його збірку FM Галичина. Так от, за освітою він ботанік, і колекціонує атласи рослин. А я собі мрію роздобути ці атласи і вивчити ті рослини, що там в горах і на полонині ростуть. Куди там мавританським газонам братися! І тут мені один вірш пригадався.

 

Дружині Korni та її чудовому саду присвячується:

 

Вновь я слышу тебя, комариная песня лета!

Иосиф Бродский

 

Потные муравьи спят в тени курослепа.

Муха сползает с пыльного эполета

лопуха, разжалованного в рядовые.

Выраженье "ниже травы" впервые

означает гусениц. Буровые

вышки разросшегося кипрея

в джунглях бурьяна, вьюнка, пырея

синеют от близости эмпирея.

Салют бесцветного болиголова

сотрясаем грабками пожилого

богомола. Темно-лилова,

сердцевина репейника напоминает мину,

взорвавшуюся как бы наполовину.

Дягиль тянется точно рука к графину.

 

И паук, как рыбачка, латает крепкой

ниткой свой невод, распятый терпкой

полынью и золотой сурепкой.

Жизнь -- сумма мелких движений. Сумрак

в ножнах осоки, трепет пастушьих сумок,

меняющийся каждый миг рисунок

конского щавеля, дрожь люцерны,

чабреца, тимофеевки -- драгоценны

для понимания законов сцены,

не имеющей центра. И злак, и плевел

в полдень отбрасывают на север

общую тень, ибо их посеял

тот же ветреный сеятель, кривотолки

о котором и по сей день не смолкли.

Вслушайся, как шуршат метелки

петушка-или-курочки! что лепечет

ромашки отрывистый чет и нечет!

как мать-и-мачеха им перечит,

как болтает, точно на грани бреда,

примятая лебедою Леда

нежной мяты. Лужайки лета,

освещенные солнцем! бездомный мотыль,

пирамида крапивы, жара и одурь.

Пагоды папортника. Поодаль --

анис, как рухнувшая колонна,

минарет шалфея в момент наклона --

травяная копия Вавилона,

зеленая версия Третьеримска!

где вправо сворачиваешь не без риска

вынырнуть слева. Все далеко и близко.

И кузнечик в погоне за балериной

капустницы, как герой былинный,

замирает перед сухой былинкой.

 

Тільки подумати, 23 назви польових рослин в одному вірші. Друзі, а скільки назв диких рослин Ви знаєте?

[Катерина Ш]

Спасибо, что Вы стали писать на форуме.

 

Присоединяюсь. На сегодня это самая чистая и позитивная из активных веток на форуме:rolleyes:

[YaOlejka]

Вот он рай на земле! Рассказ о дедушке аж слезу пробил. Удачи Вам! Подписываюсь на темку.

[glirus]

Присоединяюсь. На сегодня это самая чистая и позитивная из активных веток на форуме:rolleyes:

 

Полностью согласен - очень позитивная тема. Авторам - так держать, удачи в строительстве и наслаждения в проживании

[Катерина Ш]

Ну, и все конечно ждут продолжения повествования))))

[Игорь Long]

Найкращі ще з дитинства краєвиди для моєї "половинки"

На початку 2000-х постійно гостювали та каталися по Карпатах, один раз теж справа йшла вже до придбання землі там ... Якби не наш нинішній участок, то й не знаю ... може теж в гуцули подався років 5-6 тому :D

Приєднуюсь до слів Корні і дякую за приємні ностальгічні нотки мого життя

[lonjin]

Очень позитивная ветка. Как будто о Луне, или по крайний мере о Швейцарии рассказ.

Радует, что в Украине такие места и такие люди остались. Молодцы!

[Мечты сбываются]

Летом прошлого года почти неделю провели с семьёй в Карпатах...в очередной раз я убедился, что хочу туда возвращаться и возвращаться...

У меня не один раз уже мелькала мысль...купить участочек в горах...надеюсь когда-то поступлю как Вы ) правда только после того, как полностью построю и обустрою свой дом под Киевом

 

И спасибо Вам за супер повествование...с нетерпением жду продолжения

[sopilka]

Я подумала, а чи не треба було б пояснити нашу назву. А раптом, хто не був в Карпатах, або надто молодий, щоб знати про це зі шкільної програми. На перевалах часто йдуть дощі. Дощі переважно не затяжні, а дуже мінливі — то дощ то сонце. У теплу пору після дощу вода випаровується і піднімається над лісом димком. Правильніше, мабуть, казати — гори парують, але завжди кажуть — гори димлять.

І, звичайно ж, для нас ця назва знайома ще зі шкільних часів. “Гори димлять”, повість Ярослава Галана — драматична історія кохання, і фільм з такою назвою був знятий. Події відбуваються тут, у нас. Сам автор деякий час проживав в цій місцевості. Нещодавно трапилася нам ця книжка у букіністів — маленька така, кишенькового формату, у зеленій полотняній палітурці - перше видання українською мовою 1956 року, виявляється писав він польською, а перекладена і видана українською вона вже після його загибелі. За інших обставин ми б на неї уваги не звернули, а так прочитали із зацікавленістю.

[sopilka]

А тут фотографії іншого матеріалу для даху. Ніколи такого не бачила раніше — схоже на натуральне каміння, ніби на сланець? Напевно такий дах важкий. Це, до речі, Швейцарія.

[nik_deko]

еще бы "мхом" облепить домики - и будет точно как в сказке !

 

P.S В свободные минутки заглядываю к вам обязательно ! ( не хочу пропускать ничего ... )))

[Maris]

Не слышал про такой рассказ,встречу обязательно теперь прочитаю.

Какие красивые коровки с колокольчиками

[sopilka]

Очень позитивная ветка. Как будто о Луне, или по крайний мере о Швейцарии рассказ.

Радует, что в Украине такие места и такие люди остались. Молодцы!

 

Ви ніби мої думки прочитали. І справді, коли сидиш на горі і дивишся на іншу гору, можна подумати що ти в Швейцарії. Україна їй нічим не поступається. Моя колега нещодавно була у Швейцарії, у одному з найдорожчих курортних містечок - у Церматті. Вона привезла ось такі фотографії. З Верховиною переплутати дуже легко.

[sopilka]

Але деякі відмінності між Верховиною і Церматтом все-таки є.

[nik_deko]

Але деякі відмінності між Верховиною і Церматтом все-таки є.

Але ж наше -рiднiше ! А в вашому випадку - ваше ! )))

[sopilka]

Нещодавно мені випадково потрапило на очі оголошення або неформальне звернення від посольства однієї з найвпливовіших західних держав до своїх громадян, які проживають та працюють в Україні. Приблизно такого змісту:

«Посольство шукає та запрошує до співпраці своїх громадян, які постійно проживають в Україні і могли б бути добровольцями-стражниками, щоб у разі потреби допомагати розшукувати та надавати підтримку нашим громадянам (мандрівникам, туристам) у випадку, якщо вони опиняться у скруті, загубляться, постраждають у разі стихійного лиха або іншої надзвичайної ситуації. Стражники допомагатимуть знаходити наших громадян та доставляти їх у безпечне місце. Однак, найчастіше, стражники покликані бути нашими "очима і вухами" у суспільстві, що надасть нам цінну інформацію про те, яким є повсякденне життя для громадян нашої держави у кожному куточку України. Найбільша необхідність у стражниках в даний час є в у малих містах та сільській місцевості, оскільки вони зможуть допомогти нам досягти важкодоступних для нас місць у надзвичайних ситуаціях. Щиро ваші…»

Я на хвилинку уявила, що подібне оголошення до своїх громадян розсилає посольство України, скажімо у Італії або, наприклад, у Росії…

 

Але мова не про те, а про те, що наші стражники-добровольці, повідомили нам, що перевал завалений чудовим білим снігом. З цєї нагоди декілька зимових фотографій.

 

P.S. Пропоную стати стражником форумчан у важкодоступному куточку України...

[sopilka]

Ну що ж ви не підказали, що ми комин забули зробити? Який же ж дах без комина? Хіба комин не мурують до того, як дах класти? І знов ми легковажні і необачні. Чому ж не було з самого початку все виміряти, визначитися, де що буде стояти, як хата буде обігріватися, а вже потім дах накривати. Доки ми думали та визначалися – хлопці не витримали і накрили дах. Кажуть – втомилися вже під дощем мокнути. А ми тим часом ніяк собі ради не можемо дати – дуже хочеться гуцульського п’єца мати. І не простого, а з кахлями гуцульськими, як у самого Івана Яковича Франка у Криворівні.

[Maris]

Кожна плитка витвір мистецтва!

Це вже ваш?

чи тільки плануєте?

 

Дуже цікаво и не стандартано у вас!

Так і продовжуйте

[Oleksandr Protsev]

Ніколи такого не бачила раніше — схоже на натуральне каміння, ніби на сланець? Напевно такий дах важкий. Це, до речі, Швейцарія.

Бачив таке саме в Андоррі. Не тільки на сараях, але й на будинках.

[net.]

ех, зачитуюсь просто

про вашу тему можна без перебільшення сказати - читається на одному диханні... Ні навіть на півдиханні