Гори димлять

[sopilka]

Тепер я точно знаю, що кожен, хто потрапляє на форум, рано чи пізно відкриває на ньому свою тему, навіть якщо, до цього три роки ходив мовчки і читав.

 

Ми дуже вдячні всім учасникам форуму за поради, підказки та натхнення, які ми тут знайшли. Сподіваємося, що і наша історія буде для когось цікавою.

[sopilka]

В одному з романів Сомерсета Моема, присвяченому життю у британських колоніях є такий епізод. Британський губернатор регулярно одержує газети з метрополії приблизно з тримісячним запізненням. Пошта надходить рідко, тому він одночасно отримує цілий стос газет, але щоб розтягнути задоволення та зберегти ритуал перегляду «свіжої» преси до

сніданку – йому щоранку кладуть на стіл лише одну газету. Він акуратно розрізає сторінки газети і смакує кожен заголовок, відчуваючи свою приналежність до великої імперії. Те, що новини є застарілими не має значення, адже тут, на краю світу, майже нічого не міняється і не відбувається. Все змінюється, коли йому присилають нестримного молодого помічника – різниця у поглядах, вихованні, темпераменті провокує конфлікт. Терпець губернатора увірвався того дня, коли доставили довгоочікувану пошту, а помічник розпечатав всі газети, починаючи з останньої – йому дуже кортіло дізнатися результати змагань...

На форумі я завжди поводжуся як нетерплячий помічник – починаю з останніх сторінок, дуже цікаво чим закінчилися змагання! І хоча наші власні змагання вже добігають кінця, в цій темі ми послідовно знайомитимемо вас зі «свіжими» новинами нашої будови, а точніше відбудови, яку ми розпочали за 650 кілометрів від домівки на висоті 1000 метрів над рівнем моря, у місці, де час майже зупинився. Запаморочливі краєвиди, шалені

вітри, нестримні води, і , звісно ж гори – Гори, які димлять. Туди важко дістатися, але ще важче звідти поїхати і знову звикати до міста та його суєтних рухів.

[Валерий Валентинович]

Подпишусь на Вашу тему. Начало интересное.

[sopilka]

Ділянку в Карпатах ми придбали 5 років тому. Запропонували добрі знайомі, це було якось несподівано, Карпати ми любимо давно, але щоб аж так…Поїхали, подивилися – краса неймовірна! Перевал, ліс, гори впритул, хмари, що чіпляються за верхівки й щохвилини змінюють пейзаж. Рішення було імпульсивне, можливо, й не дуже виважене, але вже за тиждень ми її купили.

[DEN24]

Краєвиди, краєвиди. І опис поєтичний

[sopilka]

Земля, земля…З кожною поїздкою, з кожними наступними відвідинами цих місць у мене складалося і посилювалося враження, що земля для людей в горах і земля для людей на рівнині мають якусь різну цінність. Ця цінність не вимірюється грошима, вона має якесь інше - сакральне значення. В горах, а особливо у віддалених куточках, щоденне життя дуже залежить від природи, правильніше навіть сказати, від стихії. Для тих з нас, хто народився і виріс на асфальті, це не є таким очевидним. Для того, щоб прогодувати родину, а іншими словами вижити, в горах людям потрібно більше землі ніж на рівнині. Можливості для городництва та садівництва тут менші, ґрунт неродючий, тому і зусилля і врожаї тут неспівставні з тими, які можна зібрати на рівнинних чорноземах. На перший погляд здається, що єдине чим щедро винагороджена ця земля – це трава, а довкола трави, косовиці, заготівлі, випасу та догляду худоби, побудовані головні життєві цикли горян.

Тому, зазвичай земельні наділи тут великі – 1-3 га, відповідно і хати стоять віддалено, осібно. Один з них, розміром 1 га із залишками старої хати став нашим.

[Валерий Валентинович]

Красотища!!! Тут не поспоришь.

[sopilka]

Навряд чи це питання є дуже актуальним для багатьох, але якщо раптом серед форумчан знайдуться такі, що схочуть стати нашими сусідами, поділимося своїми міркуваннями.

Не знаю, чиї це слова, але я з ними повністю погоджуюся: цінність нерухомості, так само як і землі, визначають лише три фактори - перше – location, друге – location, і третє – location. Тобто місце, місце і місце. Хороше місце в Карпатах те, до якого можна дістатися. В горах є дуже багато ділянок, до яких неможливо доїхати навіть влітку – тільки пішки. Щоб дістатися до дороги інколи людям доводиться долати 3-4 км. У горах кажуть «кожен гуцул мріє спуститися до дороги». Тому дорога, дорога, й ще раз дорога, якщо тільки ви не є володарем ґвинтокрила.

По-друге – відстань. Як далеко ви хочете заїхати? Зважте на відстань від обласних та районних центрів, залізничних станцій, лікарень, маршрутів міжміського транспорту, кількості перевалів, які доведеться переїхати по дорозі до своєї ділянки. Дізнайтеся чи є поблизу гірськолижні витяги, навіть якщо ви не захоплюєтеся гірськими лижами, чим ближче до витягу тим краще. Обережно треба ставитися і до близькості води, у горах навіть маленький потічок може швидко перетворитися на бурхливу річку, отже вважайте на загрози зсувів або повені.

[sopilka]

Далі – комунікації. Комунікації у горах річ дуже умовна. Віддалені села, зазвичай, не газифіковані. Якщо на ділянці є електрика це великий плюс, якщо немає – треба дізнатися чи була вона там колись і чи можна її відновити, якщо ні – звідки доведеться тягнути, і яка можлива потужність. Наприклад нам, щоб провести світло, довелося поставити 11 стовпів, хоча спочатку ми були переконані, що світло «десь в хаті було», бо на стінах залишилася стара проводка.

Вода: її треба шукати на ділянці, але особливість гірської місцевості в тім, що її там можна і не знайти.

Документи: готові акти на землю є не в багатьох, точніше в більшості випадків їх немає. У нашому випадку, скоріше як виняток, всі акти права власності на земельну ділянку були вже готові.

[madfatcat]

Горы - это очень круто! Подписываюсь без колебаний. Я так понял, Вы строите дачу? А где конкретно?

[sopilka]

І звичайно ж люди. Уміння знайти спільну мову і вибудувати взаємини з людьми у горах є настільки важливим, що заслуговує на окрему сторінку. Про неписані, проте дуже шановані, закони гір ми розкажемо трохи згодом.

[sopilka]

Хата, що дісталася нам у спадок, вже не мала ні вікон, ні дверей, ні підлоги. Від дощу в ній переховувалися сусідські корови. Скільки часу вона так простояла ми не знаємо, але років з 10 напевно. Щороку крізь дах зорі ставало видно все краще й краще, і два роки тому ми вирішили щось з нею зробити, доки зовсім не розвалилася. Хата мала дві просторі кімнати (одна з них кухня) та відкриту веранду. Після реконструкції вона мала перетворитися на будинок, придатний для комфортного відпочинку або постійного проживання у будь-яку пору року для великої родини та її друзів. Вирішили додати ще один поверх і розмістити там спальні. Як підказали нам місцеві майстри «зробите собі массандру».

[sopilka]

Найскладніше завдання на всіх будовах – знайти кому довірити будівництво. Знайти когось хто працюватиме в горах і контролювати їх з Києва н-а-б-а-г-а-т-о складніше. Місцевих майстрів нам порадили друзі, які вже скористалися їхніми послугами з перевезення та зборки гуцульської хати. Принаймні щось ми про них знали, так і вирішили. Хлопці працювали неспішно, відволікалися на затяжні дощі, весілля, хрестини, численні свята, косовиці... Оскільки взимку працювати на перевалі неможливо, основна робота велася в теплу пору. У березні, а інколи і у квітні там ще лежить сніг, у травні – Великодні свята, у червні – дощі. Так і сталося, що будова першого року розпочалася лише у липні, а закінчилася вже у листопаді.

[sopilka]

Горы - это очень круто! Подписываюсь без колебаний. Я так понял, Вы строите дачу? А где конкретно?

 

Дуже дякую. Івано-Франківська область, Верховинський район.

[Dan.K]

Классно

[ValVal]

Чекаємо продовження!

[madfatcat]

Дуже дякую. Івано-Франківська область, Верховинський район.

 

Місцина на фотках ніби знайома. Там не Черемош внизу тече?

[nik_deko]

Класс ! Всегда мечтал о таком месте ! ...

Автору зачет - интересно пишет

[sopilka]

Зазвичай забудовники, принаймні ті, хто ведуть свої теми на форумі, ставляться до свого будівництва дуже відповідально, і ретельно вникають у всі подробиці будівельних технологій. На форумі я знайшла багато захоплюючих і повчальних історій, в кожній темі знаходиш для себе щось корисне. Але коли будівництво розпочали ми самі, стало зрозуміло, що проконтролювати все ми не зможемо. Як сказали нам сантехніки з Коломиї: «У Вас є тільки один вихід – довіртесь нам!». В глибині душі ми розуміли, що так робити не можна, але водночас самі собі знаходили виправдання:

По-перше, нам здавалося, що це не зовсім справжнє будівництво, так собі відбудова, можна сказати «понарошку». Ми не робили новий проект, виходили з того, що вже було, отже простору для фантазій було менше. Все таки, це будинок для відпочинку, в селі, тож потрібно дотримуватися відповідної естетики.

По-друге, ця хата була побудована 50 років тому, з них років 10 простояла порожня просто неба, а стіни все ще залишалися міцними, без всяких Пінотексів. Який запас якості, міцності та довговічності нам потрібен і скільки грошей і часу ми готові на це витратити? Як казав Остап Бендер «Мне не нужна вечная игла для примуса, я не собираюсь жить вечно».

По-третє, що я можу порадити місцевим хлопцям з приводу будівництва гуцульської хати, якщо вони народжуються вже із сокирою в руках?

Зваживши на всі ці міркування, ми вирішили, що найголовнішим результатом для нас має бути:

1) Щоб хата не завалилася

2) Щоб вона не з’їхала з гори

3) Щоб дах не знесли гірські буревії

4) Щоб вітри не продували її наскрізь

5) Щоб всередині було тепло

6) Щоб в ній були головні ознаки цивілізації: душ, туалет та Інтернет.

[sopilka]

Після заміни зіпсованих брусів та підвалин всі стіни першого поверху залишалися як капітальні. Стару веранду вирішили перетворити на коридор з панорамним вікном, а нову добудувати. Потрібно було також знайти місце для санвузлів та сходів на другий поверх.

[Аргилит]

Запам,ятав -"місця куди важко дістатись,але ще важче їх залишити"...

А воду Ви де берете?

[Maris]

Дуже гарні краєвиди!

 

Ви плануєте будинок використовувати як дачу?

Приїджатити туди на свята та у відпустку?

[sopilka]

Запам,ятав -"місця куди важко дістатись,але ще важче їх залишити"...

А воду Ви де берете?

 

І з водою нам поталанило – у верхній частині ділянки є джерельце, що якось хитро виринає із землі, і, кажуть, ніколи не пересихає і не замерзає. Біля джерела ми зробили водозбірник, з нього вода потрапляє у закопаний і утеплений пластиковий бак ємністю 1 кубометр, окрема труба є переливом і відводить воду в сторону, де її можуть пити сусідські корови. Таким чином маємо протічну воду, яка з бака за законами фізики, по трубах тече вниз до нашої хати. Якщо бак хоча б на 1/3 заповнений водою, тиск гарячої води є на другому поверсі без додаткових пристроїв. При температурі – 10 ця система працювала. Як буде при -30 поки не знаємо.

[sopilka]

Дуже гарні краєвиди!

 

Ви плануєте будинок використовувати як дачу?

Приїджатити туди на свята та у відпустку?

 

Саме так. Можливо там будуть відпочивати і наші друзі, а потім друзі наших друзів.

[sopilka]

Ще кілька слів про «важко дістатися». Складно або дещо складно, бо далеко. Насправді доїхати туди можна навіть прямим рейсовим автобусом з центрального автовокзала Києва і вийти прямо на ділянці. Тут нам пощастило, 80 м. фасадної частини виходить прямо на трасу республіканського значення, яку регулярно чистять, ремонтують тощо. Водночас, рух на ній досить малий, машини проїжджають рідко, а дрібний лісок прикриває дорогу так, що з ділянки та будинку її майже не видно. Але виникла інша проблема, як заїхати з траси на ділянку? Траса вузька, з поворотами, як правила пишуть з «условиями ограниченной видимости», на ній навіть припаркувати машину проблематично. Щоб здолати ці декілька метрів, довелося вирубати дерева, проводити справжні дорожні роботи з екскавторами, ковшами, десятком камазів з шутром, закладати 10 метрів залізобетонних труб у рівчак біля траси для відводу води. На ці роботи пішло багато часу і грошей. Просто вгризлися в гору. Напевно, найдорожча парковка в нашому житті. Коли ми нарешті, не з першої спроби, подряпавши брюхо заїхали на свою ділянку – нам ніби сам Леонід Куравльов заспівав:

«Мерз я где-то плыл за моря

Знаю это было не зря

Все на свете было не зря

Не напрасно было!»

Що й сказати, запаркуватся на своєму, а не на сусідському подвір’ї – велика приємність!

На фото історія нашої парковки. Доведеться ще якось укріпити схил, щоб глина не сипалася, може хтось підкаже? Сусіди кажуть травою заросте і буде добре. А ще з усіх сторін вербових кілків насадили - подивимося чи прийнялися. Такий народний рецепт - верба невимоглива, швидко росте, тримає воду. Дешево та екологічно.