Про що мовчить 29 січня

[DecorMaster]

Незабаром ця дата, і попри «зміну влади» швидше за все ми знову почуємо, що під Крутами їх було 300. А може й не 300. Просто комусь з сучасних «демократів» захотілось хоч трошки ототожнити Вітчизняну історію з історією Еллади. Тоді збірні війська державних утвореннь на території сучасної Греції намагалися не пропустити на свою територію перське військо, обравши для цього вузький гірський перевал (Фермопіли), крізь який сподівалися пройти нападники. Коли частина ударних сил козячими стежками через гори обійшла Фермопіли, елліни зрозуміли – утримування перевалу втратило своє стратегічне значення. І основні сили союзників поспішили розбігатися по домівках, аби попередити усіх про провал військової операції і підготуватися до захисту своїх міст. Тримати прохід через перевал лишився загін спартанців чисельністю 300 воїнів. Це було явним самогубством – вряд чи вони самі сподівалися вистояти проти удару величезної армії з обох сторін перевалу. Однак вони на певний час затримали наступ персів. Це була свідома і зважена самопожертва досвідчених загартованих військовими вишколами воїнів. Основна частина Персів з обозом при всьому бажанні не змогла б перейти гірськими стежками, тому мусила пройти по спартанських трупах, втративши при цьому час і створивши еллінам кумирів-героїв, чий вчинок підштовхнув їх до тіснішого об’єднання проти спільного ворога. Подальша боротьба проти Персів не була легкою, проте наступне століття після остаточної перемоги над Персами увійшло в історію як період найвищого розквіту давньогрецького суспільства і культури.

Сучасні греки досі пишаються цією сторінкою своєї історії.

Чи є привід нам так пишатися 29-м днем січня 1918 ?

Поміркуймо над фактами. Європа, в центрі якої знаходиться територія України, огорнута І Світовою війною, а Центральна Рада оголошує, що УНР непотребує власної армії і планує в умовах військового перерозподілу території Світу будувати державу на принципах миру, добросусідства і гуманізму. Керує процесом професор Михайло Грушевський. Роками раніше, пишучи «Історію України-Руси», цей самозакоханий професор-гуманіст всіляко відстоював ідею, що єдиноможлива форма існування для нас – це сидіти і невисовуватись. Засуджувались будь-які спроби підняти меч. «Влетіло» усім, хто не сповідував «гуманізму». Київського князя Святослава за звільнення зброєю киян від хазарського гноблення було названо «недалекоглядним», мовляв хозари взамін зібраній данині прикривали нас зі сходу. Якщо хто не знає: Хозарський каганат – найпотужніший работорговець Середньовіччя. Данину з підлеглих народів збирали не тільки хутром і збруєю, але й людьми. Найбільшим попитом на східних ринках користувалися молоді дівчата, котрих навіть в українських казках найбільше полюбляло забирати від батьків Чудо-Юдо (хозари мали тюркське походження, але державною релігією був юдаїзм). За звільнення народу від такого «прикриття» «далекоглядний» Грушевський нарік Святослава «козаком на престолі». Тільки не подумайте, що під словом «козак» професор мав наувазі Запорозьке військо, котре під Хотином зупинило 100-тисячне турецьке військо, яке вже було розігналося підкорити усю Європу. В своїй же книзі Грушевський відстоює думку, що козаки, то лиш малочисельні зграї волоцюг, так як немиле було професорській душі усе військове. Він ніби не помічав і не хотів помічати того, що єдиним шансом на мир була зброя. Чим же був так зайнятий «далекоглядний» в той час, як з усіх сторін відбувалися військові дії? Була випущена ось-така «національна» валюта:

(ссылка на изображение устарела)

www.grivna.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=285&Itemid=209

Щоправда, за надпис у нижній частині купюри в народі її «негуманно» прозвали «жидівкою». Ще тодішній «професор» планував земельну реформу. Тому армія йому була нідочого. Про те, що непогано було б мати армію «далекоглядний» подумав лиш тоді, як після його четвертої фількіної грамоти з гучною назвою «універсал» на Київ вирушила 6-ти тисячне військо більшовиків. Здавалося б – мізер. Але «далекоглядний» керманич не мав чого протиставити навіть такій кількості наступаючих. Центральна Рада втікла на захід в Житомир, на схід під Крути вирушили трохи не діти – кількасот студентів і гімназистів, маючи при собі аж один кулемет, трохи гвинтівок. Нині історики стверджують, що більшовиків вдалося затримати під Крутами майже на один день. Таку затримку бронепотягу можна було б зробити розібравши залізничні рейки, і аж ніяк не примітивним озброєнням. Майже усі оборонці від більшовицької окупації стали жертвами політики «гуманізму» «далекоглядного» професора. Невдовзі майже безперешкодно увійшовши до Києва більшовики продовжили розстріли незгодних. Розкручувався маховик репресій, Україну охопили отаманські рухи опору, селяни масово бралися до зброї, а «гуманісти» продовжували однією з першочергових задач вважати земельну реформу і волати про допомогу від Заходу, в упор непомічаючи визрівший до боротьби власний народ. Армія УНР таки з’явилась, але доволі пізно – найзапекліші люди, небажаючи приречено сидіти склавши руки, вже розбрелися хто куди: до махновців, холодноярівців, денікінців, більшовиків, інші менш відомі військові утворення. Дорогоцінний час був згаяний, авторитет Центральної Ради був підірваним, практично нульовим. Можливість вистояти у боротьбі була втрачена. Самопожертва під Крутами стала марною. Минуло без 6-ти років століття, а загибель студентсько-гімназистського загону так і не принесла Україні економічного та культурного розквіту, як це сталося в Елладі. Навпаки – мільйони засланих, розстріляних і заморених голодом. Така неймовірна розпата за демократично-гуманістичне мариво «далекоглядного» Грушевського.

Чи можна вважати загиблих під Крутами студентів і гімназистів героями? Так, безперечно. Усвідомлюючи чи не усвідомлюючи неминучість власної загибелі, вони вирушили назустріч ворогу незважаючи на те, що Президент-професор разом з командою однодумців зрадницьки втекли в протилежну сторону. Але чи варто пишатися цією сторінкою історії так, як пишаються нинішні греки битвою при Фермопілах? І чи взагалі доречні подібні порівняння?

Нам є чим пишатися, але явно не подіями 29 січня 1918 року. Ті події варто пам’ятати, але аж ніяк не пафосно і помпезно відзначати на Державному рівні.

Тож про що нам нагадує 29 січня? Про те, що кожен клаптик нашої землі политий нашою кров’ю. А про що мовчить? Про те, що ще більше наша земля полита кров’ю наших ворогів. Незабуваймо.

[DecorMaster]

Президент України Віктор Янукович закликає українців вшанувати пам'ять Героїв Крут, сказано у зверненні очільника держави до співвітчизників.

ua.korrespondent.net/ukraine/events/1312924-yanukovich-zaklikav-ukrayinciv-vshanuvati-pamyat-geroyiv-krut

 

 

Як на мене, то для вшанування Героїв Крут для початку було б непогано якщо не демонтувати памятники Леніну і Грушевському, то хоча б заборонити класти до них квіти.