Оружие

[Darkdwarf]

То Крематор - ну с рема 700 довольно дорого спалить пару тысяч патронов)))) а вот с .22 ваще копейки, да, рем весч! но грохот как из пушки, на учатке по банкам не потреляешь - соседи сбегутся, а вот мелкан с сабсоником - почти как духовушка...)))))) так что - жаба создание - непобедимое))))))))))))))))))))))

 

а вот СКС за 400 баксов - свежий - я бы взял.... где взять?

 

То Васаби - извните, но ничего не понял из Вашего ответа - Вы сказали, что тот "почтовый ящик" не подходит под требования обновленного приказа 622. на мое замечание - что там требований нет, а есть лишь указание, что ящик должен быть специально изготовлен для хранения оружия - Вы ответили Угу, этого хватит (как для ДСТУ так и ТУ)... уточните, что имели ввиду...

 

если есть ссылка на ДСТУ для оружейных сейфов, ящиков - буду признателен

[Cremator]

То Крематор - ну с рема 700 довольно дорого спалить пару тысяч патронов)))) а вот с .22 ваще копейки, да, рем весч! но грохот как из пушки, на учатке по банкам не потреляешь - соседи сбегутся, а вот мелкан с сабсоником - почти как духовушка...)))))) так что - жаба создание - непобедимое))))))))))))))))))))))

 

Я и из мелкана на участке не стреляю, так как это совсем не духовушка и энергия пули несравнимая, то что мелкашка почти пневматика это большое заблуждение.

 

А что грохот как из пушки, по мне это плюс, а не минус, и патроны если релоадить не очень дорого.

[Олех]

(ссылка устарела)

www.uahunter.com.ua/forum/prodayu-browning-fusion-gold-i-op-sks-v-kieve-t19236.html

 

Отнять стоимость наворотов $400 и останется (Иключительно ИМХО)

[Darkdwarf]

Я и из мелкана на участке не стреляю, так как это совсем не духовушка и энергия пули несравнимая, то что мелкашка почти пневматика это большое заблуждение.

 

А что грохот как из пушки, по мне это плюс, а не минус, и патроны если релоадить не очень дорого.

 

так я по звуку а не по поражающему действию сравнивал, да и участки разные есть, например с 2 м бетонным забором)))))

[Олех]

Вот.. приобрел. Точная, удобная. Только не понимаю с какого перепугу патроны утыкаются через один? Мож ей не по вкусу ремингтон?

[Darkdwarf]

как звать сие чудо??? ЧЗ??? полуавтомат? с супрессором))))

[Cremator]

как звать сие чудо??? ЧЗ??? полуавтомат? с супрессором))))

 

ANSCHUTZ 525, хорошая винтовка, да еще и разборная, но дизайн

[Олех]

дизайн как дизайн, дело вкуса, конечно. Хуже другое. В пятницу купил, а сегодня пришлось в мастерской разбирать чистить - боек мешал нормальной подаче патрона - не убирался. Пришлось за немцами заусенцы на бойке убирать. А то перекосы через раз, осечки пару раз были. Ща заеду на стройку, пару маганзинов контрольных отстреляю. Должно быть аллес гут.

[Svet_LED]

Пришлось за немцами заусенцы на бойке убирать

Что-то на немцев это не похоже. После Вашей покупки и статья появилась наверное. Украинцы стали массово покупать оружие ru.golosua.com/main/article/suspilstvo/20120707_ukraintsyi-stali-massovo-pokupat-orujie

[Darkdwarf]

Статья бредовая... Есть правоохранительные и иные структуры... Да от этих "правоохранителей" скоро только с оружием можно будет отбиться... Отморозки еще те...

 

Общество никогда не достигнет высокого уровня, достойного для владения оружием - и у нас по прежнему будут убивать отвертками, кухонными ножами, топорами, капнями и трубами... Идиоты блин... Молдаване живут с короткостволом уже лет 15 и все норм...

 

Как мне реализовать гарантированное Конституцией право на защиту своей жизни и жизни других граждан, если я "вооружен" только телефоном млять, мне что - бандита до смерти за смсить или заговорить?

 

а этот дядя - Вице-президент Федерации стрельбы Украины Александр Миленин - слегка бредит (постеснялся бы уже чушь нести)... Боевого оружия у населения ни в одной стране нет, разве что в Швейцарии - но там все - мобрезерв до 50 лет... У всех - гражданские версии - семи авто, фулл авто нет - либо это допотопные модели (в США например)...

 

В общем, наши трусливые правоохранители ни за что не пропустят закон - позволяющий гражданам страны быть вооруженными короткостволами, ибо они боятся за свою шкуру, а бандитов не боятся - они же им "зарплату" платят, а борятся они с народом... то бабушек разгонят на митинге и ветеранам руки повыкручивают, то торговцев персиками сгонят с трассы, когда президент будет ехать на празднование своего дня рождения...

 

тьху мля...

[AndyAntonov]

Боевого оружия у населения ни в одной стране нет, разве что в Швейцарии

И у них с 2008-го — усьо. Милиционная армия только в Абхазии осталась.

В Молдове в 1997-м разрешили ношение и применение КС. Лень сейчас искать в Палате точную цитату камрада Vlad17, ЕМНИМС, он писал следующее: разгул преступности дошёл до того, что Министр внутренних дел выступил по ТВ со спичем «Полиция не в состоянии вас защищать. Граждане, вооружайтесь!» Кстати, ЕМНИМС же, единственным (и достаточным, как оказалось) цензом для приобретения «ствола» явился имущественный. КС тупо дорог, его за все 15 лет продано несколько тысяч штук продано. Но и этого хватило: насильственная преступность упала в два с гаком раза.

ЗЫ В иных местах прогибиционистов троллю подписью:

«Когда человек истошно верещит, что, при тотальной вооруженности народа, в стране сразу же начнется массовое взаимное смертоубийство, то он сам, уже наверняка и очень хорошо знает, за что следует пристрелить именно его.» ©Nazgul

[Darkdwarf]

Да, с цитатой Назгула знаком)))))))))))))))))

[Svet_LED]

Как мне реализовать гарантированное Конституцией право на защиту своей жизни и жизни других граждан, если я "вооружен" только телефоном млять, мне что - бандита до смерти за смсить или заговорить?

К сожалению имея ствол, это не таёт право для применения. ru.tsn.ua/ukrayina/krymchanin-zastrelil-vora-kotoryy-pytalsya-vlezt-v-ego-dom.html

И это не единичные случаи. Если у себя в доме если ты не депутат прибьёш вора, посадют, если не прибьёш, то он прибьёт тебя. И его долго и нудно будут искать. А он будет продолжать свои тёмные дела.

[Darkdwarf]

ну вообще то тут имеет место ч. 5 ст. 36 УК Украины.

 

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

 

Но это предположение, мы там не были... и не знаем - имел ли место факт насильного вторжения в жилище... может быть он робко стоял на трубе и пытался потихому залезть... т.е. он не отпихивал хозяина не ломился в дверь... так что вот

 

Добавлено через 8 минут

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 36 Кримінального кодексу України

 

1. Конституція України встановлює, що "кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань". Отже, право на оборону визнано Основним Законом одним із фундаментальних прав людини. Положення ст. 36 є розвитком та конкретизацією конституційних приписів.

 

2. Право на необхідну оборону є абсолютним: кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільно небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути посягання (втекти, забарикадувати двері тощо) або звернутись за допомогою до представників влади чи інших осіб.

 

3. Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності.

 

Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до ст. 36 ці умови полягають у такому:

 

1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави. Не є необхідною обороною захист особи від правомірного затримання працівниками правоохоронних органів. Водночас захист від явно незаконного затримання розглядається як необхідна оборона навіть у випадках, коли його здійснюють особи, які відповідно до закону мають право на таке затримання. Не вважаються необхідною обороною дії, вчинені у відповідь на напад, умисно спровокований "потерпілим" з метою здобути собі переваги особи, яка обороняється;

 

2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК. Закон не називає прямо таке посягання "злочином", оскільки правомірною вважається оборона не тільки від діяння, яке у кримінально-правовому розумінні є злочином, а й від суспільно небезпечного посягання такої, що не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, чи неосудної особи, яке через відсутність належного суб'єкта не визнається злочином. Суспільно небезпечне посягання може бути не тільки нападом, а й іншою кримінально караною дією (крадіжкою, згвалтуванням тощо). Не виникає стану необхідної оборони у разі "захисту" зазначених у ч. 1 ст. 36 охоронюваних законом прав та інтересів від діяння, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11). Тому, наприклад, вбивство особи, яка проникла в чужий сад для крадіжки кількох яблук, розглядається не як вбивство з перевищенням меж необхідної оборони, а як умисне вбивство (ст. 115);

 

3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Однак у ряді випадків така оборона можлива і до початку або після закінчення посягання. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що "стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну". Отже, оборона можлива і до початку фізичних дій з боку того, хто посягає, з моменту, коли виникла реальна загроза посягання. Встановлення у приміщеннях, на воротах, дверях різних охоронних пристроїв, що здатні завдати тяжкої шкоди здоров'ю або й позбавити життя (капкани, пристрої з електричним струмом тощо), за загальним правилом, не може вважатися діянням, вчиненим у стані необхідної оборони, через його явну передчасність. Проте якщо особа, знаючи, що на неї, її рідних, близьких, ділових партнерів або інших осіб готується напад, з метою його відбиття встановлює або приводить у "бойовий" стан такий охоронний пристрій, і цей пристрій у момент нападу спрацьовує проти нападника (нападників), вчинене слід розглядати і оцінювати як дії у стані необхідної оборони.

 

Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною. Якщо ж той, хто захищається, за обставинами справи не міг усвідомити, що посягання закінчилось, його дії (хоча б і після об'єктивного закінчення посягання) вважаються вчиненими в стані необхідної оборони. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, сам по собі ще не свідчить про закінчення посягання. У випадках так званої запізнілої оборони, коли дії щодо захисту були вчинені в умовах явного припинення посягання, особа, яка оборонялась, несе кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду на загальних підставах;

 

4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається. Як правило, заподіяння шкоди в процесі "захисту" від уявного нападу підлягає кримінально-правовій оцінці на загальних підставах. Водночас, за певних обставин такий захист, який іменується уявною обороною, може бути визнано правомірним. Про поняття уявної оборони та умови її правомірності див. ст. 37 та коментар до неї;

 

5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає. Якщо при необхідній обороні випадково заподіяно шкоду не причетній до посягання особі, то відповідальність, залежно від наслідків, може настати за заподіяння шкоди з необережності;

 

6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Закон не вимагає механічної рівності між засобами і характером оборони та засобами і характером посягання. Правомірним буде і застосування більш серйозних засобів або заподіяння більш значної шкоди, ніж ті, що об'єктивно були достатніми для відбиття нападу, якщо особа, яка оборонялась, не могла правильно оцінити обставини нападу і вибрати абсолютно адекватні засоби оборони чи заподіяти при захисті мінімально необхідну для відбиття нападу шкоду. Проте заподіяння при необхідній обороні явно надмірної шкоди, якщо той, хто оборонявся, розумів, що посягання можна припинити із заподіянням менш значної шкоди, за певних умов може бути визнане перевищенням меж необхідної оборони.

 

4. Правила про необхідну оборону, встановлені ст. 36, поширюються не тільки на звичайних громадян, але з певними особливостями, що стосуються правил застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили, - і на працівників правоохоронних, розвідувальних органів, військовослужбовців.

 

5. Частина 4 ст. 36 встановлює, що особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту. Про зміст поняття "сильне душевне хвилювання" див. коментар до ст. 116.

 

6. Відповідно до ч. 5 ст. 36 необхідною обороною визнається і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної (будь-якою зброєю) особи, або нападу групи осіб (незалежно від їх озброєності), або для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. За таких обставин правомірним є заподіяння тому, хто посягає, будь-якої шкоди. Норма про перевищення меж необхідної оборони (ч. 3 ст. 36) на ці випадки не поширюється. Про поняття озброєність, житло, інше приміщення див. коментар, відповідно, до статей 257, 260 і 185.

 

7. Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

 

Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, отже, і для того, хто обороняється. Так, явно невідповідним буде не викликане необхідністю заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі, яка має намір вчинити крадіжку і не робить спроб чинити фізичний опір. Перевищенням меж необхідної оборони слід також вважати і випадки, коли особа заподіяла тяжку шкоду тому, хто посягає, маючи при цьому можливість відвернути чи припинити посягання із заподіянням явно меншої шкоди й усвідомлюючи наявність такої можливості.

 

Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями 118 і 124. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є злочином.

 

8. Кримінальна справа, порушена за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної оборони (якщо не було перевищення її меж), підлягає закриттю за відсутністю події злочину (п. 1 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р.).

[ZIZU]

а у меня среднекалиберная гаубица ТОЗ-34 в 12 к.

[Darkdwarf]

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 257 Кримінального кодексу України

 

1. Бандитизм - різновид організованої злочинної діяльності, яка включає: 1) організацію озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 257 достатньо вчинення нею хоча б однієї із зазначених дій.

 

Визначальним для вирішення питань відповідальності за ст. 257 КК є поняття банди. Пленум Верховного Суду України своєю постановою N 13 від 23 грудня 2005 р. запропонував розуміння банди, виходячи з якого банда може становити собою не лише злочинну організацію, а й організовану групу, а її метою може бути вчинення лише одного нападу, який потребує ретельної тривалої підготовки.

 

2. Незалежно від того, що розуміти під бандою - лише злочинну організацію чи й організовану групу, вирішальне значення для застосування ст. 257 має встановлення таких специфічних для банди рис, як: а) озброєність; б) мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. Озброєність банди характеризується двома чинниками. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей, не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим (вони є об'єктом дозвільної системи або носіння їх громадянам заборонено). Це вогнепальна і холодна військова, мисливська і спортивна зброя, саморобна чи перероблена зброя (зокрема, обрізи), вибухові пристрої, інші аналогічні пристосування. При визначенні того, чи належать певні предмети до вогнепальної, холодної зброї, вибухових пристроїв, потрібно враховувати роз'яснення, які містяться у пунктах 2 - 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 26 квітня 2002 р.

 

Разом з тим слід мати на увазі, що у зазначеній постанові питання про правовий статус пневматичної зброї, пристроїв для стрільби газовими, гумовими та іншими аналогічними зарядами вирішується стосовно не ст. 257, а статей 262 і 263. Тому відповідні положення не можуть бути прямо застосовані для визначення наявності чи відсутності озброєності як ознаки банди.

 

Наявність пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, використання яких громадянами потребує спеціального дозволу (зокрема пневматична зброя зі швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек., газові пістолети і револьвери, газові балони, споряджені газом нервово-паралітичної дії). Використання бандитами зброї, на яку в установленому порядку видано дозвіл, не виключає озброєності банди.

 

За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати знають інші члени банди.

 

Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діяти раптово, агресивно.

 

3. Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення хоча б однієї з таких дій:

 

1) організацію банди;

 

2) участь у банді;

 

3) участь у нападі, вчинюваному бандою.

 

Організація банди та участь у банді за своїми суттєвими ознаками не відрізняються від аналогічних дій, які є ознаками злочину, передбаченого ст. 255. При цьому організатор або учасник банди не обов'язково повинен брати участь у вчинюваних бандою нападах.

 

Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять собою напад, зокрема застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так й інші особи, які не є учасниками банди. Таким чином, відповідальність за бандитизм (як виконавці) можуть нести й особи, які не вступили до банди. У випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності як пособник бандитизму.

 

Участь у нападі, вчинюваному бандою, наявна й тоді, коли в конкретному епізоді брали участь лише окремі її члени (тобто, не банда у повному складі), навіть один бандит за умови, що відповідне сприяння цьому нападові здійснювала банда як злочинне об'єднання. При цьому використання зброї в процесі нападу не є обов'язковим.

 

Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 257, слід визначати з урахуванням того, в якій формі вчинюється бандитизм. Не викликає сумніву, що участь у банді та участь у нападі, вчинюваному бандою, передбачає те, що відповідне стійке озброєне злочинне об'єднання - банда - вже існує. Що ж до організації озброєної банди, то момент закінчення аналізованого злочину у такій формі в теорії і на практиці визначається неоднозначно. Традиційним є підхід, за яким цей злочин з усіченим складом вважається закінченим з початку дій, спрямованих на виникнення банди, незалежно від їх успішності, результативності, тобто незалежно від того, чи вдалося створити банду і чи вчинила вона напади.

 

Проте Пленум Верховного Суду України у постанові N 13 від 23 грудня 2005 р. зазначає, що дії обвинувачених в організації банди можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише тоді, коли банду вже організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватися як замах на бандитизм (тобто Пленум Верховного Суду України визнав можливість замаху на злочин з усіченим складом).

 

У цій самій постанові міститься й інша суперечлива теза, яка стосується оцінки стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчинюють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Зазначається, що "уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються". Виходячи з тлумачення моменту закінчення бандитизму, якого дотримується Пленум Верховного Суду України, такі дії не можна кваліфікувати як закінчений злочин, оскільки на момент початку нападу стійкого озброєного об'єднання ще не існує. У випадку ж, коли зброєю заволодіти не вдалося, про наявність закінченого бандитизму говорити тим більш безпідставно.

 

4. Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

 

5. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою - здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози громадській безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійснення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків.

 

6. Окремі злочини, вчинені в ході бандитизму, кваліфікуються за сукупністю ст. 257 та відповідних статей Особливої частини КК про відповідальність за посягання проти особи, власності, авторитету органів державної влади тощо.

 

Незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, вибухових пристроїв з метою використання при бандитизмі слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. 262 або ч. 1 ст. 263.

 

* * *

 

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 13 від 23 грудня 2005 р. "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" (пункти 16 - 26).

 

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 3 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" (пункти 2 - 4, 7, 26).

 

**

 

 

 

**

 

Добавлено через 21 минуту

проблема в том, что пока у нас не будет легального оружия, у нас не будет культуры обращения с ним, а также - будет ниже плинтуса юридическая грамотность владельцев оружия...

[BrotherSam]

6. Відповідно до ч. 5 ст. 36 необхідною обороною визнається і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної (будь-якою зброєю) особи, або нападу групи осіб (незалежно від їх озброєності), або для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. За таких обставин правомірним є заподіяння тому, хто посягає, будь-якої шкоди. Норма про перевищення меж необхідної оборони (ч. 3 ст. 36) на ці випадки не поширюється. Про поняття озброєність, житло, інше приміщення див. коментар, відповідно, до статей 257, 260 і 185.

 

В большинстве своем угрозу жизни представляют случаи с участием вооруженных лиц или группы лиц.

Хотя почитал 257 ст и это засада в части того, что есть "Вооруженность".

Т.е. топор - это не вооруженность

А можете еще выложить научный комментарий к 185 и 260 статьям?

Что в них про группу лиц сказано?...

[AndyAntonov]

Ещё бы наши правоохранители и судьи те комментарии читали. Как будто не для них писано…

[BrotherSam]

Ещё бы наши правоохранители и судьи те комментарии читали. Как будто не для них писано…

Пока что существует только один явный признак "необходимой обороны" - принадлежность к семье народного депутата, увы

Но тем не менее знать права не помешает, хотя бы для эрудиции.

[Cremator]

Пока что существует только один явный признак "необходимой обороны" - принадлежность к семье народного депутата, увы

Но тем не менее знать права не помешает, хотя бы для эрудиции.

 

Меня всегда умилял тот факт, что когда поднимается вопрос самообороны у нас в стране, то всегда заканчивается тем, что мол все это херня, в случае успешной самообороны - сядешь. Конечно сидеть не хочется никому, но как говорят американцы "Пусть лучше 12 судят, чем 6-ро несут"

Да и с судом еще есть шанс что-то решить, а вот в случае неудачной самообороны решить уже вряд ли что получится.

 

Хотя конечно, не дай Бог, с таким столкнуться.

[BrotherSam]

Меня всегда умилял тот факт, что когда поднимается вопрос самообороны у нас в стране, то всегда заканчивается тем, что мол все это херня, в случае успешной самообороны - сядешь. Конечно сидеть не хочется никому, но как говорят американцы "Пусть лучше 12 судят, чем 6-ро несут"

Да и с судом еще есть шанс что-то решить, а вот в случае неудачной самообороны решить уже вряд ли что получится.

 

Хотя конечно, не дай Бог, с таким столкнуться.

 

Не факт что сядешь.

Как обороняться или хотя бы как давать показания - нужно знать. Ведь добрый дядя следователь слова правильные за тебя не скажет.

Но у судов видать есть установка если есть хоть малейшая возможность квалифицировать деяние как превышение необходимой самообороны - то делать это не сомневаясь в отношении простых смертны. Наверное чтобы другим не повадно было свои права с оружием отстаивать.

Статья выше про крымского грабителя на трубе - тому подтверждение.

Поэтому сделать нужно все зависящее от себя для защиты как во время совершения покушения, так и во время следствия. Но мало верится в то, что без заинтересованности следователя, прокурора, судьи уголовное дело будет закрыто.

В любом случае, правильно Вы процитировали "Пусть лучше 12 судят, чем 6-ро несут".

Но и под этим лозунгом глупить лишний раз не нужно.

[murava]

в случае успешной самообороны - сядешь...

 

Очень не факт и тому есть реальные практические подтвержения ...

 

 

Хотя при реальной трактовке закона об обороне есть только один верный способ:

 

1. Валить всех нападавших вглухую.

2. Все входные отверстия пуль должны быть с фронта.

3. Позаботиться о том, чтобы все нападавшие были вооружены.

[olexarels]

+к этому: иметь большую компостную яму и хорошо уметь обращаться с лопатой

 

с уважением я

[Darkdwarf]

+к этому: иметь большую компостную яму и хорошо уметь обращаться с лопатой

 

с уважением я

 

нет, это уже не проканает как самооборона....

Если Вы только их начнете прикапывать - то это автоматом аннулирует все доводы в Вашу пользу...

 

Мураву поддержу на 100 %. При этом после этапа активной самооборны - стоит вызвать медиков, а также милицию - самомтоятельно - если это возможно - это также будет свидетельствовать о том, что Вы действуете правомерно - не скрываясь и т.п.

 

Но млять, у нас нет суда присяжных, а наши судьи, в большинестве своем - особо не парятся... поэтому еще и адвоката надо вызвать для общения с милицией и тп

 

Добавлено через 12 минут

В большинстве своем угрозу жизни представляют случаи с участием вооруженных лиц или группы лиц.

Хотя почитал 257 ст и это засада в части того, что есть "Вооруженность".

Т.е. топор - это не вооруженность

А можете еще выложить научный комментарий к 185 и 260 статьям?

Что в них про группу лиц сказано?...

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 185 Кримінального кодексу України

 

1. Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна - таємність.

 

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

 

Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим майном. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна - його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна. Вилучаючи майно за таких обставин, винний розраховує, що його дії не будуть сприйматися особами, у присутності яких це вилучення здійснюється, як протиправні. При цьому для введення сторонніх осіб в оману щодо законності своїх дій винний може як використовувати обставини, що об'єктивно склалися на момент вилучення чужого майна, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом демонстрації певних документів, використання спеціального одягу чи транспорту) сам створювати у таких осіб враження про їх правомірність. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене не утворює шахрайства і потребує кваліфікації за ст.*185.

 

Викрадення визнається таємним і тоді, коли винний вилучає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадення перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх "мовчання" з приводу його дій.

 

Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).

 

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування - залежно від характеру насильства чи погроз - як грабіж чи розбій.

 

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо). Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема, його властивостей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогосподарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо).

 

2. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

 

3. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на "їхніх очах", але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв'язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним.

 

4. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в особливо великих розмірах; 5) організованою групою, а також крадіжка: 6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) що завдала значної шкоди потерпілому.

 

Про поняття таких кваліфікуючих ознак крадіжки, як вчинення її повторно, у великих чи в особливо великих розмірах, поєднання її з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, завдання нею значної шкоди потерпілому див. примітки до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, - ст. 28 та коментар до неї.

 

* * *

 

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 7 від 25 вересня 1981 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна" (п. 3).

 

Постанова Пленуму Верховного Суду України N 12 від 25 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" (пункти 5, 6).

 

*

 

Добавлено через 1 минуту

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР

до статті 260 Кримінального кодексу України

 

1. Об'єктом цього злочину є громадська безпека від діяльності непередбачених законами України воєнізованих або збройних формувань.

 

Поняття воєнізованих або збройних формувань наведено в примітках до ст. 260. Однак воно не містить вказівки на всі необхідні, істотні і достатні ознаки цих злочинних організацій. Зокрема, у примітках 1 і 2 до ст. 260 не зазначається ознака, вказана в назві та диспозиціях ч. 1 та ч. 2 цієї статті, а саме, що ці формування не передбачені законами. Крім того, неповно розкрито специфічні ознаки цих організацій, що не дає змоги відмежувати їх від інших видів злочинних організацій.

 

З урахуванням викладених зауважень видається, що воєнізованими формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі: 1) вони схожі на передбачені законами України військові формування, але їх створення не передбачене законами України. Це означає, що або взагалі відсутній закон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не належать (не є структурним підрозділом, не перебувають у підпорядкуванні) до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп - Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, військ ЦО, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України тощо; 2) вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. Це включає в себе: поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу кожного із них та підпорядкованості відповідних структурних частин; встановлення військових або інших звань; дотримання субординації; використання одностроїв, знаків розрізнення; застосування засобів впливу та заохочення, характерних для війська тощо. При цьому під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних підрозділів; 3) воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються. Це свідчить, що організація ставить перед собою специфічні завдання, які можуть покладатися лише на офіційно створені формування, а саме: вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій - заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур; придушення збройного чи іншого організованого або масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму військового стану; знищення живої сили противника та його матеріальних засобів тощо.

 

Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю.

 

2. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах:

 

1) створення непередбачених законом України воєнізованих формувань;

 

2) участь у їх діяльності (ч. 1 ст. 260);

 

3) створення непередбачених законом збройних формувань;

 

4) участь у їх діяльності (ч. 2 ст. 260);

 

5) керівництво зазначеними формуваннями;

 

6) їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. 3 ст. 260);

 

7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст. 260).

 

Про поняття створення, керівництво, участь у діяльності, фінансування див. коментар до статей 27, 28 і 255.

 

3. Суб'єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані в ході нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22, відповідальність настає з 14-річного віку.

 

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260) характеризується необережністю.

 

5. Частинами 4 та 5 ст. 260 охоплюється вчинення учасниками непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань злочинів, передбачених іншими статтями Особливої частини КК, які полягають у нападі (про поняття нападу див. коментар до ст. 257 КК). При цьому, ч. 5 ст. 260 охоплюється вчинення злочинів, ознакою складу яких є необережне заподіяння смерті кількох осіб, нанесення середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження з будь-якою формою вини. Вчинення у складі передбачених ст. 260 формувань більш небезпечних злочинів (зокрема, розбою, умисного вбивства за кваліфікуючих ознак) кваліфікується за сукупністю з відповідними статтями Особливої частини КК.

 

Частиною 4 ст. 260 не охоплюється участь у нападі осіб, які не є членами непередбаченого законом воєнізованого або збройного формування, оскільки закон передбачає відповідальність за участь у нападі в складі такої організації. Із урахуванням конкретних обставин справи, участь окремих осіб разом із членами незаконного воєнізованого чи збройного формування у нападі має кваліфікуватися за статтями КК, які передбачають відповідальність за злочини, що становлять собою напад, та за співучасть у злочині, передбаченому ч. 4 ст. 260.

 

6. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 260, є: 1) загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260).

 

Під загибеллю людей слід розуміти смерть двох або більше осіб. Під іншими тяжкими наслідками розуміються наслідки у вигляді смерті одного потерпілого, заподіяння хоча б одній особі тяжкого тілесного ушкодження тощо.

 

7. У частині 6 ст. 260 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи, яка створила відповідне воєнізоване чи збройне формування або брала участь у їх діяльності. Умовами такого звільнення є: 1) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; 2) повідомлення про існування такого формування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування (у даному випадку закон не передбачає як умову звільнення особи від кримінальної відповідальності активне сприяння розкриттю організації).

 

У частині 6 ст. 260 не передбачено звільнення осіб, які керували воєнізованими або збройними формуваннями, займалися їх фінансуванням або постачанням зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, а також брали участь у складі таких формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян.

 

* * *

 

Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р.

 

**

а зачем комментарий к 185?? кража...

 

 

**

[BrotherSam]

 

**

а зачем комментарий к 185?? кража...

 

 

**

В комментарии к 36 ст. есть фраза Про поняття озброєність, житло, інше приміщення див. коментар, відповідно, до статей 257, 260 і 185.

Поэтому я и спросил