Особые крохмальные культуры.

[Габузино]

Зараз садівники городники вирощують все більше нових для нас рослин.

Крім звичної картоплі все більше з"являється діоскореї, ямсу, якону, але сама росповсюджена культура батат.

Його назва неодноразово асоціювалася із звичною нашому серцю картоплею. Втім, батат, в наших краях, називають не інакше, як солодка картопля. Але, якщо говорити про батат ботанічно вивірено, то до картоплі він не має ніякого відношення. Просто картопля, яка ми називаємо другим хлібом, подібний в такому плані для жителів тих країн, де, власне, батат і виконує функцію другого головного продукту харчування, після хліба. І друге, що ріднить картоплю і батат, так це наявність підземних бульб. Правда, якщо плоди картоплі є, так би мовити, самостійним продуктом, то плоди батату це потовщені закінчення його бічного коріння і створюючих, так би мовити, бульби. А ось, що істотно різнить звичний нашим серцям, очам і шлункам картопля і батат, так це те, що у батату одна з бульб може важити до трьох кілограм.

Батат класифікують, як березку (іпомею). І дійсно, при першому погляді, батат нагадує собою берізку, що дає довгі батоги-гілки, що досягають п'ятиметрової довжини, які утворюють відростки коріння в місцях вузлів. Листя у батату цільне, прикріплене до стебла довгими черешками. Батат, в період квіування, утворює в пазухах свого листя три або чотири великих, схожих на лійку, квітки білого, рожевого або світло-фіолетового кольору.

Є сорти, які не квітнуть. Сильно потовщується бічне коріння батату, завдяки чому з'являються бульби з оранжевою, білою, червоною або рожевою їстівною м'якоттю. По вазі одна бульба може досягати і 200 грам, і 3 кілограми.

 

Добавлено через 12 минут

Саме час укорінювати бульби батату та отримувати розсаду.

На дно ємності щедрою рукою насипаємо подрібненого пінопласту,

поверх стелимо газети, потім пісок з деревним вугіллям - я купую в маркетах для шашликів. Потім грунт пухкий з верховим торфом - прикарпатський, якої завгодно фірми, аби не злипався.

Наверх трохи піску і попелу.

Це в ідеалі.

Бульбу лежачи вдавлюємо в грунт і поливаємо.

Накриваємо полієтиленом і регулярно провітрюємо, щоб не було плісняви.

Через тиждень матимете таке.

[ATTACH]552486[/ATTACH]

 

Добавлено через 10 минут

Коли пагони будуть по 40 см, а на дворі травень - ріжте по 15 см і ставте у воду черешки. Нижні листки не обриваємо, а обрізуємо чистим лезом.

Навпроти кожного листка з"явиться корінець. Далі Ваш вибір - або зразу в грунт, як це роблять в Японії і в Америці, або в стаканчики, якщо город далеко.

Але не затягуйте - як тільки бачите корінець - зразу в землю.

Пакетик одіньте на перший час, бо листя зів"яне на очах.

 

 

[ATTACH]552487[/ATTACH]

 

Добавлено через 14 минут

Такі стаканчики можете через деякий час висаджувати в город на відстані 30 - 50 см між рослинами і 70 - 100 см між рядками.

Непогано було би прикрити землю чорною плівкою, або постійно виривати стебла, що пускають бокове коріння з землі, тому, що зайве коріння зменшує врожай.

 

[ATTACH]552489[/ATTACH]

[Габузино]

Батат любить воду, але терпить тимчасову посуху.

 

[Габузино]

Якщо доля надасть рослині вологу, то поле виглядатиме так, що бур"яну не буде де притулитися.

 

[ATTACH]552492[/ATTACH]

[Габузино]

Стаканчики з розсадою.

 

[Габузино]

Взагалі батат легше вирощувати в розпушеному грунті - і повітря краще потрапляє до коріння і викопувати легше.

Батат росте і в глині, але довжиною 40 см та вагою до 2кг бульбу іноді тяжкувато викопувати.

Можна робити вали - горбики, підняті грядки.

Дуже велике полегшення догляду дає натуральна мульча - сіно, солома, або плівка чорна поліетиленова.

Мульча зменшує вірогідність укорінення стебла, при якому зменшується врожай та утримує вологу - менше поливати.

Якщо все буде в нормі то коренеплод Вас порадує.

[Габузино]

Такий урожай вартий того, щоб трохи попрацювати.

 

[Габузино]

Можна готувати вечерю.

[Габузино]

Джорджия джет прекрасний сорт - родить завжди і невибагливий.

[Габузино]

Фіолетовий сорт Пьорпл красивий, але урожай невеликий, коренеплоди тоненькі.

В основному використовується в кулінарії для прикрашання страв - фіолетовий натуральний барвник діє так як треба.

 

[Габузино]

З таким урожаєм можна жити.

 

[Габузино]

Батат - рослина короткого дня і лише декотрі сорти квітують.

Але насіння ніхто не збирає, бо вони прекрасно розмножуються вегетативно черешками, при цьому зберігаючи всі ознаки сорту.

 

[Габузино]

Є сорти з оранжевою мякоттю - вони нагадують смак моркви, кому горіха, персика.

 

[Габузино]

Печений батат без коментарів - він просто смачний.

 

[Габузино]

Смажений батат тяжкувато визначити, який це сорт - просто тане у роті.

 

[Габузино]

У Сполучених Штатах Америки на День Подяки на святковий стіл виставляють три основних страви - гарбуз, індичка і батат.

 

[Габузино]

Для виготовлення чіпсів в крохмальній культурі повинно бути якась кількість цукру - в бататі його достатньо.

 

[Габузино]

Для приготування національної японської страви - десерту Вагасі - обов"язково використовують батат.

 

[Габузино]

Батат везуть з Франції з Італії по їхнім скромним цінам...

 

 

[Strelka_007]

Батат везуть з Франції з Італії по їхнім скромним цінам...

 

 

[ATTACH]552600[/ATTACH]

 

На Вашем фото цена в рублях из российского супермаркета, датированная 11 годом. )

[Габузино]

Кожен має право прогуглити ціну в данний момент. Ціна одного нового сорту маточника 100 (сто) гривен, ціна за кілограм від 50 до 165 грн за кілограм. В маркетах ціна різна, в залежності від маркетингу.

Але продукт не ціною важливий , а інуліном, що регулює кількість цукрів в крові і легко засвоювальним крохмалом.Смак та різноманітність сортів і простота вирощування без хімікатів перевершує решту крохмальних культур.

[Габузино]

НОВА ОВОЧЕВА І ЛІКАРСЬКА КУЛЬТУРА В УКРАЇНІ

Л. Т. Міщенко, доктор біологічних наук* Київський національний університет імені Тараса Шевченка В Україні вперше інтродуковано цінну овочеву і лікарську культуру – якон (Polymnia sonchifolia Poepp. & Endl.). Досліджено морфологічні особливості рослин якону та вміст фотосинтетичних пігментів у листках. Якон, характеристика, використання, морфометрія, вміст хлорофілу, інтродукція Проблема розширення видового складу культурних рослин, які використовуються людиною як сировина для різних галузей народного господарства й медицини, завжди була надзвичайно актуальною. Сьогодні значно зросла захворюваність на цукровий діабет другого типу, багато людей страждають від ожиріння. Саме ці два фактори зумовили зростання попиту на продукти харчування з оздоровчим ефектом. Все більшого значення набувають рослини, які містять інулін, а саме: топінамбур (Heliathus tuberosus), якон (Polymnia sonchifolia Poepp. & Endl.), цикорій (Cichorium intybus L.), лопух великий (Arctium lappa L.; Lappa major Gaertn.).

Ендокринологи та дієтологи все більше звертають свою увагу на інуліномістку рослину якон. Це рідкісна для Європи та маловивчена овочева культура. Кореневі бульби якону містять до 60% інуліну в перерахунку на суху речовину. Свіжі бульби якону після збирання і витримування впродовж декількох днів на сонці з метою накопичення цукрів можуть містити близько 19% гідролізованого до фруктози інуліну [9]. Інулін – це полі-D-фруктозан, запасний полісахарид коренеплодів, який має у своїй структурі D-фруктофуранозний ланцюг з β-1,2-глікозидними зв’язками. Інулін легко засвоюється організмом і слугує замінником сахарози в дієтичному харчуванні хворих на діабет. Вуглеводний комплекс якону не потребує вироблення інсуліну для метаболізму в організмі людини, тому він може бути корисним як цукрозамінник природного походження для діабетиків, людей з надлишковою масою тіла та серцево-судинними захворюваннями. Крім того, якон містить такі цінні макро- та мікроелементи, як калій, кальцій, натрій, фосфор, залізо, мідь, цинк. У кореневих бульбах якону багато фруктози, глюкози і сахарози, є вітаміни С, Е, В1 В2 і В12, амінокислоти та мінеральні речовини. Цей низькокалорійний, смачний і ефективний антидіабетичний продукт сприяє пониженню кількості холестерину і тригліцеридів, розвитку біфідобактерій в ободовій кишці. Вживання якону та продуктів його переробки сприяє нормалізації роботи кишечника – підсилює його моторику, окращує асиміляцію кальцію, стимулює синтез вітамінів групи B. Вуглеводи, що містяться в кореневих бульбах якону, не викликають карієсу зубів. Рослини якону можуть накопичувати селен (до 1,1 мг/кг) [6]. Загальновизнано, що селен характеризується високими антиоксидантними властивостями, підвищує імунітет і запобігає старінню організму.

На сьогодні якон інтродукований у США, Новій Зеландії, південній Європі, Ірані, Японії, Узбекистані та Молдові.

При аналізі свіжих кореневих бульб із рослин якону, вирощених в регіоні природного походження, американськими дослідниками було виявлено вміст 69–83% води, 0,4–2,2% білка та 20% цукрів. Висушені кореневі бульби містять 4–7% сухої речовини, 6–7% білка, 0,4–1,3% жирів, 4–6% клітковини та близько 65% цукрів [9]. Листки якону містять флавоноїди, сесквітерпеноїди й інші речовини, що характеризуються антиоксидантними й антистресовими властивостями, а також є цитопротекторами.

Висока врожайність якону (28–100 т/га) та високий вміст інуліну робить його цінною сировиною для харчової і лікарської промисловості [10].

Якон (Polymnia sonchifolia Poepp. & Endl., або синонім – Smallanthus sonchifolia) – багаторічна рослина, яка належить до родини Asteraceae, далекий родич топінамбура і соняшника. Рід Polymnia відноситься до родини складноцвітих, підродини айстрових (Asteroideae), триби геліантових, або соняшникових (Heliantheae), групи неолійних культур і включає в себе 19 різних американських видів. Найбільш важливим в економічному відношенні є Polymnia sonchifolia Poepp. & Endl., який вирощують заради його великих, м’ясистих інуліновмісних кореневих бульб в місцях гірських лісів східних схилів Анд від Венесуели до Північно-Західної Аргентини на висоті близько 2000 м. Центр походження якону – Південноамериканський “Перувіано-Еквадоро-Болівійський” [3]. У процесі інтродукції з’ясовано, що якон можна вирощувати за різних ґрунтових умов, але найкращі результати одержано на добре оброблених дренованих ґрунтах. Загалом, можна відзначити, що якон досить ш. – ш.

Якон – це гарна, компактна, багаторічна трав’яниста рослина з високим опушеним стеблом і великими зубчастими темно-зеленими листками, висотою 2,0–2,5 м; розмножується насінням і кореневищем. Навіть на своїй батьківщині цвіте досить рідко. Листкова пластинка списоподібної, ромбічної та трикутної форми. Листки супротивні з нерівними зубчастими краями і найбільш опушені з нижнього боку. Черешки листків крилаті при основі з вушкоподібними виростами, які утворюють піхву. Квіткові кошики розміщені на довгих квітконосах, які розвиваються із листкових піхов. Листки обгортки кошика бувають двох типів: зовнішні і внутрішні. Квітки жовті чи яскраво-оранжеві. Язикові квітки (їх 13–15 штук) – жіночі, розширені, 12 мм завдовжки і 7 мм завширшки. Трубчасті квітки – чоловічі, опушені, 7 мм завдовжки.

Підземні органи у якону двох типів – кореневища і кореневі бульби. Кореневища утворюють бруньки, які дають початок новим рослинам; їх використовують для вегетативного розмноження. Кореневі бульби – великі запасаючі органи вагою 180–500 г, іноді до 2 кг. Формуються кореневі бульби біля основи стебла і згруповані в невеликі компактні пучки по 4–5 і навіть 20 штук. Їх не можна віднести до коренеплодів, оскільки вони утворюються при розростанні бокових коренів, а в їхньому формуванні беруть участь лише тканини кореня. Кореневі бульби якона також не слід змішувати з більш відомими бульбами стеблового походження – картоплі чи топінамбуру. Довжина їх сягає 20 см, а діаметр – 10 см. Зовні кореневі бульби темніють до

пурпурово-коричневого кольору, а всередині вони бувають білими, жовтими, іноді злегка пурпуровими. На смак – хрумкі, освіжаючі, солодкуваті, подібні до свіжозібраних яблук з м’яким ароматом у поєднанні груші з динею.

[Габузино]

Ямс - він і в Африці ямс.

 

[Габузино]

Ямс настільки шанований, що заради нього випустили монету.

 

 

[Габузино]

Якон.

 

 

 

У нас якон мало известен. Между тем, в Перу и других латиноамериканских странах его возделывают с древних времён ради съедобных клубней, образующихся на корнях. Он является родственником подсолнечника и топинамбура.

 

В последнее время его стали ценить не только как овощ, но и лекарственное растение, используя клубни в качестве источника фруктозного сахара – незаменимого диетического продукта при сахарном диабете. В Бразилии его даже называют диабетическим картофелем.

 

И хотя это всё же не картофель, растение заслуживает серьёзного внимания. Вот главный аргумент – потребление корневых клубней якона способствует снижению холестерина, помогает регулировать работу кишечника. Обнаружены и другие полезные свойства растения. Так, протеин корневых клубней содержит все аминокислоты и по качеству сравним с идеальным белком. К тому же, в клубнях якона много

витаминов, среди которых – С, тиамин, рибофлавин и ниацин.

 

Отсюда и интерес к культуре: она выращивается в США, Японии и многих странах Европы.

 

В регионах естественного произрастания (у себя, в частности, на родине) якон размножается семенами, почками, образующимися на корневищах, черенкованием.

 

У нас реальный способ размножения этого растения – получение рассады из почек, образующихся на корневищах. К сведению – якон невозможно размножить корневыми клубнями, т.к. на них нет таких почек, как на клубнях картофеля.

 

Итак, берутся корневища якона. Чтобы на них не развивалась грибная флора, их дезинфицируют, после чего разрезают на несколько частей, стараясь не повредить почки, и укладывают в плоские ёмкости, дно которых выложено увлажнённой фильтровальной бумагой.

 

Сверху накрывают полиэтиленовой плёнкой. Время от времени ёмкости эти надо проветривать, а бумагу увлажнять.

 

Через две недели проращивания из почек на корневищах развиваются побеги высотой 1-2 см. Теперь фрагменты корневища с побегами можно высаживать в торфяные горшочки с почвенной смесью, состоящей из части дерновой земли и двух частей торфа, с добавлением комплексного удобрения кемира.

 

Через 8 недель их обычно пересаживают в открытый грунт.

 

Почва на грядке должна быть рыхлой.

 

Во время вегетации растения желательно подкормить комплексным удобрением, скажем, кемирой универсал – по 5 г на кв. метр.

 

Якон в открытом грунте достигает в высоту 1,1-1,2 метра. На каждом растении развивается до 25 корневых клубней.

 

Убирают урожай в сентябре – начале октября, до наступления заморозков.

 

Корневые клубни и корневища убирают аккуратно, чтобы не повредить, отделяют от стеблей, которые охотно поедает скот.

 

Хранить клубни и корневища следует раздельно в ящиках или перфорированных пакетах в погребах с высокой влажностью, как и другие корнеплоды.

 

В процессе хранения корневые клубни приобретают типичный сладкий вкус, а сразу после уборки они безвкусные. В литературе этому есть объяснение. Оказывается, это связано с тем, что в процессе роста в клубнях накапливаются фруктанты, менее сладкие на вкус, чем фруктоза.

 

Но когда они закладываются на хранение, в них начинается процесс деполимеризации фруктантов до фруктозы, что и придаёт клубням вкус, напо

минающий вкус груши или дыни.

 

Причём процесс этот идёт быстрее при более высоких температурах. Поэтому в странах с жарким климатом, чтобы корневые клубни стали слаще и образовали больше сока, их выдерживают на солнце от 5 до 14 дней до образования морщинистой кожуры.

 

Обычно якон едят сырым: корневые клубни, сладкие и хрустящие, хороши в любых салатах. Но их, а также молодые побеги якона ещё отваривают, тушат и жарят. В процессе приготовления они остаются сладкими и слегка хрустящими.

 

Так что если растение заинтересовало, посадите его в следующем году – не ошибётесь.

 

Добавлено через 3 минуты

Новая овощная культура якон

Еще 10–15 лет тому назад мало кто из жителей нашей страны знал о таких культурах, как топинамбур, амарант, стевия. Сегодня эти нетрадиционные,

но прекрасно чувствующие себя на нашей земле растения широко известны.

Еще 10–15 лет тому назад мало кто из жителей нашей страны знал о таких культурах, как топинамбур, амарант, стевия. Сегодня эти нетрадиционные, но прекрасно чувствующие себя на нашей земле растения широко известны. Как и любой дар природы человеку, их есть за что ценить, причем некоторые свойства этих «заморских гостей» уникальны, что делает их не просто нужными, а практически незаменимыми и очень перспективными для самого широкого выращивания.

В числе новых для Украины растений якон (Polymnia sonchifolia) тоже может занять не последнее место. И вот почему. Корневища и корневые клубни якона запасают углеводы не только в форме крахмала, полимера глюкозы, но и в форме инсулина, полимера фруктозы, поэтому якон — незаменимый продукт для больных сахарным диабетом и людей, страдающих от ожирения. Кроме сахаров, которые, кстати, не вызывают кариес, корнеклубни якона содержат белок, клетчатку, жир, кальций, фосфор, много калия и селен. При этом белок из корнеклубней якона по содержанию незаменимых аминокислот значительно превосходит белок зерна пшеницы, кукурузы и сои. Хрустящие корневые клубни якона, различающиеся по форме и величине, по вкусу напоминают свежесобранные яблоки с мягким, сладким ароматом, напоминающим дыню или грушу. Следует отметить, что якон может долго храниться в свежем виде, и еще в XVII веке мореплаватели запасали его впрок и использовали как фрукты.

Растение неприхотливо и полностью приспособлено к сезонным циклам засухи и холода. Ввиду того что якон удовлетворяет людей с разными вкусовыми пристрастиями, он распространился во многих странах мира за пределами мест его природного произрастания — например, в США, Новой Зеландии, Японии, Западной Европе, Молдове, России, а теперь уже и в Украине. Все перечисленное красноречиво свидетельствует о необходимости широкого распространения якона на территории Украины, причем вопрос этот и актуальный, и своевременный.

Свежие корневые клубни якона содержат 69–83% воды, 0,4–2,2% протеина (белка), 20% сахаров, в основном состоят из инулина. В среднем, в пересчете на сухое вещество, общая сумма сахаров в только что собранных клубнях якона составила 8,8%, а содержание моносахаров (к которым относится и фруктоза) — 6,2%, в пересчете на сырое вещество — соответственно, 1,4 и 1%.

У якона есть одна интересная особенность: его мясистые корневые клубни при уборке не имеют приятного вкуса. Для того чтобы они приобрели свойственный им сладкий привкус, а также образовали больше сока, их необходимо на протяжении 3–5 дней выдержать на солнце, до образования сморщенной кожицы. Этот процесс в Перу називается ckochascca.

После выдержки корневых клубней якона на солнце на протяжении 15 дней после уборки показатели всех анализируемых сахаров увеличиваются: в пересчете на сухое вещество общая сумма сахаров составляет 38,8%, а содержание моносахаров — 34,9%, в пересчете на сырое вещество — соответственно, 8,5 и 7,6%. При этом увеличение содержания сахарозы незначительно, всего в 1,5 раза. Из моносахаров наиболее значительное увеличение показателей — в 8,6 раза — было отмечено у фруктозы. Объясняется это тем, что под влиянием солнечных лучей происходит расщепление инсулина, в результате чего и образуется дополнительное количество фруктозы. Как известно, по некоторым важным физиологическим особенностям фруктоза занимает первое место среди сахаров в питании человека. Фактически человек потребляет ее с незапамятных времен, поскольку она находится в соках фруктов, ягод, в меде. Человеческий организм усваивает фруктозу эффективно — она практически полностью всасывается, хотя и медленнее, чем глюкоза. Потребление фруктозы не вызывает побочных эффектов, а применение ее в диете людей, больных диабетом, не приводит к повышению уровня сахара и инсулина в плазме. Перечисленные показатели еще раз свидетельствуют о большом значении якона как пищевого продукта.

Как правило, якон едят сырым. Сладкие хрустящие корневые клубни нарезают и добавляют в салаты. Однако можно потреблять якон и в вареном, и в тушеном, и в жареном виде. В процессе приготовления он остается сладким и слегка хрустящим. Иногда сок сгущают и получают темно-коричневые куски сахару, называемого chancaca. Главный стебель молодого якона тоже используется в кулинарии в качестве овоща. Кожица растения имеет привкус резины, поэтому клубни перед употреблением в пищу очищают от нее. Неповрежденные клубни хорошо хранятся длительное время.

Якон является также перспективной кормовой культурой. Его роскошные, крупные темно-зеленые листья содержат 11–17% белка в пересчете на сухую массу. Причем после срезки у него отрастают новые побеги, а учитывая, что растение это теневыносливое, посадки его можно размещать, например, под пологом леса, не выделяя для культуры специального места. Хорошим кормом для животных могут служить и корневые клубни — инулин быстро усваивается в их организме. Якон также может стать источником промышленного производства топливного спирта.

В Европу якон попал в конце 30-х годов XX века. В Северной Италии, Сан-Ремо (44° северной широты), низинном районе с умеренным климатом, он рос довольно энергично. Со временем культура распространилась и в другие регионы Южной Европы. На территории бывшего СНГ работа по интродукции якона была начата в 1994 году Институтом ботаники АН Республики Молдова, когда из Японии был для этой цели получен исходный материал.

В России приоритет по интродукции якона принадлежит доктору Б. Г. Тюкавину, работавшему во Всероссийском научно-исследовательском институте селекции и семеноводства овощных культур (ВНИИССОК). Исходный материал для проведения исследований был получен Научно-техническим институтом межотраслевой информации (НТИМИ) из Аргентины в 1994–1995 годах.

В Украине интродукция якона проведена в Институте овощеводства и бахчеводства НААНУ на основе пробирочных растений. Используемые в качестве растений-интродуцентов пробирочные растения из коллекций in vitro оказались идеальным исходным материалом, который полностью удовлетворял карантинным условиям, поскольку предупреждал перенесение карантинных объектов с растительным материалом.

Факторами, которые определяли возможность культивирования якона в Украине, являются продолжительность безморозного периода и наличие рыхлых и плодородных почв. Культура оказалась нейтральной к продолжительности дня во время формирования стеблей и корневых клубней. Устойчив якон и к широкому диапазону положительных температур. Растения хорошо адаптировались к сезонным циклам засухи или холода. В конце июня средняя высота растений составляла 20–25 см, в конце июля — 60–70, в конце августа — 90–100 см. Наиболее интенсивное развитие растений мы наблюдали в июле — августе, когда на растениях начали образовываться дополнительные побеги, стебли значительно утолщились, увеличились размеры листьев. Средняя длина листовой пластинки составляла от 19,3 до 20,85 см, ширина листа — от 22,4 до 24,05 см. С обеих сторон листа якона находились эфиро-масляные железы характерного для семейства Астровые строения. На крупных жилках черешков листьев наблюдалось интенсивное опушение. Бутонизация и цветение у растений не наблюдались. Положителен тот факт, что на всем протяжении вегетации не было отмечено поражений растений болезнями и повреждений вредителями. Кроме того, мы обратили внимание, что якон хорошо растет в тени деревьев, что удобно для владельца небольшого участка.

Развитие растений, высаженных в разные сроки, имело существенные отличия. У растений, высаженных в начале мая, были самые большие диаметр стебля и развитие листьев. Растения, высаженные в середине и начале июня, отставали по развитию от растений, высаженных в ранний срок только по количеству сформированных побегов. За период вегетации растения сформировали компактный куст из главного побега и 3–8 дополнительных побегов первого порядка.

Уборку урожая проводили перед первыми заморозками, после 4 месяцев выращивания в открытом грунте, поскольку в литературе было отмечено, что подмерзшие растения плохо хранились в дальнейшем. К моменту уборки все растения были с зелеными листьями и стеблями. После выкапывания растений было установлено, что в основе главного побега сформировалось толстое корневище с бугристой поверхностью. Высота и диаметр корневища у растений, высаженных в разные сроки, были разными. Корневища самых крупных размеров (25,6х43,9 см) были зафиксированы у растений, высаженных в начале мая. Характерная форма куста определялась размерами главного побега, побегами первого и второго порядков. Корневые клубни формировались у основы стебля. Клубни якона были похожи на огромные толстые пальцы и, в отличие от шишковатых, неправильной формы клубней топинамбура, укрыты легко очищавшейся нежной кожицей. Корневые клубни — крупные запасающие органы массой 180–500 г, некоторые могут достигать 1 кг. Максимальное их количество — до 20 шт./раст.

Это красивое, компактное, многолетнее травянистое растение высотой 2–2,5 м размножается корневищами. Корневища образуют почки, которые дают начало новым растениям. Их используют для вегетативного размножения. Предложенная Б. Г. Тюкавиным технология получения рассады из почек возобновления корневищ достаточно проста. Для получения побегов из почек возобновления корневища и/или их фрагменты помещают в апреле в условия повышенной влажности и температуры 22…25°С. Прорастание почек проводится на свету. Через 4 недели побеги достигают в высоту 1–4 см, количество узлов составляет 2–4 шт.

Через 4 недели корневища или их фрагменты с миниатюрными побегами разрезают на части, содержащие один побег и кусочек ткани корневища с питательными веществами и высаживают в торфяные или пластмассовые горшки с субстратом.

Через 4 недели после высадки побегов в субстрат (8 недель после закладки корневищ для формирования побегов из почек возобновления) образуется хорошо развитая рассада, которую затем можно пересаживать в полиэтиленовые перфорированные пакеты с почвенной смесью или непосредственно в почву. К этому времени высота растений якона в среднем составляет около 9 см, количество узлов — 4–7 шт.

Подытоживая все вышесказанное, можно сделать вывод, что агроклиматические условия Восточной Лесостепи Украины являются приемлемыми для выращивания культуры якона.

 

Добавлено через 1 час 33 минуты

Гірський ямс.

 

 

 

У нагаїмо їстівні довгі (50-90 см), схожі на палицю або величезний дайкон підземні бульби. На смак гірський ямс нагадує картоплю, так готувати його можна так само.

Нагаїмо містить крохмаль, але він легко засвоюється, калорійність нагаїмо на 14 % нижче за звичайну картоплю. До того ж в бульбоплоді є ферменти, необхідні для засвоєння крохмалю. Склад же крохмалю такий, що термообробка необов'язкова, і овоч можна їсти сирим. Приємний сюрприз: м'якоть нагаїмо не темніє на зрізі, як у картоплі, а залишається білосніжною. Гірський ямс має ще ряд особливостей: в порівнянні з картоплею, він в 8 разів багатше кальцієм, в 10 разів - ненасиченими жирними кислотами. В нагаїмо багато калію (400 мг% ), магнію і цинку - важливі елементи для роботи м'язової і нервової системи, регулюючі кров'яний тиск і роботу нирок. А нарізаний, нагаїмо виділяє слизоподібні речовини. Муцин покращує травлення і всмоктування білків, захищає слизові оболонки органів травлення, що благотворно впливає на роботу шлунку і кишечника, заспокоює гастрити. Інший компонент слизу - диоскоран - знижує рівень цукру в кров і вуглецевоводневе навантаження на підшлункову залозу після їди.

За сезон рослина формує не більше двох бульб. У себе на батьківщині (Японія і Китай) нагаїмо дає два урожаї на рік, проте бульби дорогі: від 50 (в Канаді) до 100 (в США) доларів за штуку.

Як розмножити нагаїмо?

Верхівку бульби пророщують у вологому піску, зрізають з п'ятою паростки і укорінюють в горщиках, наповнених легким родючим субстратом. Вегетаційний період довгий, а рослина теплолюбна. Тому розсаду висаджують на грядку в квітні під тимчасові плівкові укриття. Розміщувати нагаїмо бажано біля стін або передбачити опори.

_________________

Недостатньо хотіти - потрібно робити.

[Габузино]

Коли батат змикає листя батогів - йому не страшні ніякі бур"яни, але не забувайте відривати коріння, що вростають стебла, бо від цього зменшується врожай коренеплодів.