Том Купер, 28.02.2024
Доброго всім вечора!
Мав намір підготувати "чергове телеграфне" оновлення на цей вечір. Але все затягнулося трохи довше, ніж очікувалося...
***
Куп'янськ-Сватове... за всією істерією про масований наступ росіян на цій ділянці, очікували, що вони дійдуть аж до Харкова... що ж, вчора українці відвоювали село Табаївка.
***
Бахмут... схоже, 98-а дивізія ПДВ та 11-а бригада ПДВ нарешті вийшли з-під удару. Після трьох днів запеклих штурмів - і, звісно, обіймів - у російських десантників вичерпався запас міцності. Читай: закінчилися війська та бронетехніка. Поки вони рахують, скільки десятків залишилося живих, ЗСУ зачищають східну частину Іванівського.
***
Торецьк... невідомо, хто там точно стоїть... 46-й (окремий) стрілецький батальйон чи 76-й аеромобільний батальйон ЗСУ.... але за останні кілька днів хтось відвоював у росіян дві непогані позиції. Одну в Майорську, іншу на висоті 190. Загалом, це небагато, але гарна ілюстрація: ні, росіяни не "наступають і не просуваються по всій лінії фронту".
***
Авдіївка-Шахтарськ...
На мою скромну думку, "головна кризова зона" цих днів.
Але, і для початку, мушу зізнатися, я глибоко закоханий. Закоханий у всіх тих мудреців, які скаржаться, що ЗСУ запізнилися з виходом з Авдіївки. Бо тепер стає очевидним, що це мало не лише політичні причини (див.: "Зеленський, Сирський/Бутчер чи Бахмут, або якийсь троюрідний брат того чи іншого... наполягали на тому, щоб тримати це місце до останнього патрона"), але й те, що воно виявилося чудовим плацдармом для російського наступу в західному напрямку. Так, навіть будучи повністю зруйнованим. Отже, уявіть собі таку ситуацію: якби ЗСУ не трималися так довго, як могли, росіяни були б далеко на заході - вже кілька тижнів тому. Єдина відмінність полягала б у тому, що війська ЗСУ перебували б посеред брудної пори року, з набагато меншим прикриттям і з такою ж кількістю артилерійських боєприпасів, як і завжди...
Тож, можливо, менше читати нью-йоркського сміття та інших американських сенсацій, або мати уявлення про те, як влаштовані війни, може бути корисним при обговоренні воєн... Хтозна...
Як би там не було... головна проблема зараз полягає в тому, що ґрунт швидко висихає. Дивіться: зима цього року закінчилася дуже рано, багнюка висихає. І тому росіянам трохи легше просуватися вперед.
Ще 26 лютого, після відведення 47-ї мехбригади, росіяни закріпилися в Степовому. Звідти вони наразі наступають на Бердичі, "північну петлю" нової української лінії оборони на цій ділянці. Далі на південь, з Ласточкиного, вони почали штурм Орлівки і Тоненького (утримуваного 53-ю мехбригадою). Досі ситуація була простою: одна російська штурмова група збирається в колону, її розбивають українські безпілотники. Потім збирається інша і починає новий штурм... і росіяни втрачають стільки БМП за останні 5-6-7 днів, що, схоже, хочуть позбутися їх усіх - і це до кінця цього року (плюс майте на увазі: це ті самі росіяни, які підвезли одну зі своїх пускових установок ТОС-1 на відстань близько 1,5 км від передових українських позицій, а потім дивувалися, як це ЗСУ її підірвали...)
Таким чином, не можу не зробити висновок, що мені не подобається багато речей на цій ділянці поля бою:
а) 3-й штурмовий спочатку мав просто зайти в Авдіївку (і то "двома батальйонами, не більше"), вивести звідти 110-ту мехбригаду та інші війська, а потім піти кудись далі. Натомість, криза настільки загострилася, що додаткові батальйони були передислоковані в цей сектор, і я не бачу, щоб вони були відведені найближчим часом (це 110-та мехбригада, яка повернулася в тил на заслужений відпочинок).
б) Потрібна неймовірна концентрація підрозділів ЗСУ, щоб не пропустити черговий збір російської штурмової групи і вчасно вдарити по ній своїми ПТРК (зауважте: потрібен час, щоб доставити достатню кількість ПТРК над зоною ураження: вони не можуть телепортуватися туди.... Звичайно, це було б набагато простіше зробити за допомогою артилерії, але коли у вас є стільки блискучих союзників на Заході, як у України...).
в) ...і це при тому, що командні пункти ЗСУ весь час перебувають під авіаударами, артилерійськими обстрілами та атаками безпілотників.
г) Орлівка - відносно велике село, безпосередньо перед новою лінією української оборони. Це означає, що якщо воно впаде, росіяни отримають не лише коксохімічний завод в Авдіївці як чудовий плацдарм для своїх атак, але й широке прикриття для наступу далі на захід.
e) Єдине, що тут "добре" - це вузьке озеро, що тягнеться від Бердичева на півночі майже до Уманського на південному заході.
f) Місцевість на західному боці цього озера вища, ніж на східному. Означає: Українці повинні мати можливість бачити все, що до них наближається. Однак, і ще раз,
g) як тільки росіяни захоплять Орлівку, вони знайдуть достатньо укриття на підступах до озера - а потім і в його найвужчому місці.
Загалом: не схоже на те, що росіянам доведеться шукати спосіб ходити по воді. Кількох понтонних мостів може бути цілком достатньо, особливо враховуючи їхню величезну артилерійську перевагу....
Що, в свою чергу, повертає мене до розмов про нову лінію оборони ЗСУ: дехто вже гірко скаржиться, що її будівництво почалося надто пізно і ведеться надто повільно. Можливо, той самий хтось/хтось хотів би перевірити стан інженерних підрозділів усього ЗСУ. У кожній бригаді є інженерний батальйон, але всі вони перебувають у поганому стані, недофінансовані, недостатньо підготовлені, їм бракує обладнання. Що дивно, більшість з них служать як піхота... Крім того, і ЗСУ, і цивільні компанії працюють на цій лінії вже майже два місяці: не те, щоб її не було. Проблема та сама, що й завжди: замало ресурсів, щоб її зробити. Тож, можливо, персонажам, які скаржаться, варто було б поїхати туди самим, взяти в руки лопату і простягнути руку допомоги.
З моєї точки зору, набагато більшою причиною для занепокоєння є інформація про те, що, як і 110-й мехбат, деяким підрозділам (йдеться про 21-й мехбат, 53-й мехбат та 61-шу бригаду) бракує не лише інженерного обладнання, але й підготовки з будівництва польових фортифікаційних споруд...., тобто однією з причин їхнього відходу є їхня власна нездатність належним чином окопатися. Що нагадує мені історію, яку ми неодноразово чули минулого літа: бачте, бригади, навчені славним НАТО - але тільки тому, як штурмувати, а не як утримувати нові позиції... хм... вибачте, мабуть, я кашляю, бо викурив сьогодні лише 20 "Camels"...
Далі на південь...
Два дні тому я забув згадати про російську "банзай-атаку" на східній стороні Красногорівки. Село знаходиться на північ від контрольованої Росією Мар'їнки. Тим часом, 3-й штурмовий батальйон зумів повністю... е-е-е... обійняти всіх 100+ росіян, які увійшли туди. Мало хто потрапив у полон. (І так, 3-й штурмовий має там ще й батальйон: я ж казав, що це велика бригада).
Здається, я вже згадував, що кілька днів тому ЗСУ повернулися до Побєди: поки що росіяни утримують лише її східну частину. Далі на південь 79-та мехбат розважалася...., обіймаючись з новими російськими штурмовими групами, які намагалися наблизитися до Новомихайлівки протягом останніх двох днів. Після всіх обіймів минулого тижня, російський маршрут підходу до цього села тепер виглядає як "Шосе де...."... е-е-е... вибачте... парад Регенбоген на Рінгштрассе у Відні, що відбувається щороку в червні...
Якщо я не помиляюся (зауважте: я вже 30+ років не вчив математику в школі), то на цьому кадрі з відео 79-ї мехбригади видно уламки близько 20+ російських бронемашин.
***
Роботине... насправді, немає новин. Після катастрофічної поразки та відходу росіян, ЗСУ зачищають поле бою.
Тому, користуючись нагодою, хочу вибачитися перед 128-ю гірсько-піхотною бригадою за те, що не згадав про їхній внесок в успішне... обнімання... всіх російських атак на Роботине за останні кілька днів.
Вибачте, хлопці: Я думав, що ви північніше... і західніше... але, схоже, командир російської 42-ї мотострілецької дивізії думав так само - що, поклавши руку на серце, зіграло вам на руку.
***
Південний Херсон.
Кринки... росіяни настільки "знищили" тамтешній плацдарм ЗСУ, що українська морська піхота просунулася в західну частину села.
Трагічно.... сьогодні ввечері стало відомо, що під час спроби висадки десанту операторів 73-го Центру спеціального призначення на Тендерівській косі загинуло (щонайменше) шестеро українських операторів, які перебували у своєму катері. Пам'ятайте: це дуже маленька громада, люди працюють дуже тісно протягом багатьох років, і кожна втрата відчувається дуже болісно. Читайте: будьте готові почути гіркі звинувачення і контрзвинувачення щодо цього інциденту.
Човен із загиблими операторами 73-ї СФК, знайдений військовослужбовцями ЗСУ біля Тендерівської коси, сьогодні...
.... Іноді немає можливості закінчити "оптимістично", як би цього не хотілося...