volomoto

В мене нема нічого спільного з Xiaomi, тому відразу робив через HomeKit. Подивлюсь наскільки воно стабільно буде. Це якщо інтеграція через клауд якийсь, а в моєму випадку повністю локальна робота, тому інет не мав би ніяк на це впливати.

Пішло:

Ви той кінгпінг з Home Assistant інтегрували? Якщо так, то поділіться рецептом, бо я щось кручу верчу, але воно не йде.

В аплікакації на телефоні є два селектори UART протоколів та один для CAN. Pylontech CAN точно буде працювати з вашим інвертором, бо підтримка RS485 протоколів там дуже бідна. Отут більше інформації - luxpowertek.com/wp-content/uploads/2023/08/luxpower-compatible-list（LXP-3-6KSNA-ACS3600）230826.pdf

Деє, як трушні гібриди, можуть змішувати енергію з 3-х джерел (мережа, сонце, акум), а також в них є кілька цікавих вбудованих фіч, які дозволяються реалізувати цікаві сценарії використання енергії з мережі. Time of Use Денний розклад роботи, де можна задати потужність та рівень розряду акумулятора для кожного часового проміжку, а все інше буде відбиратись від мережі. Якщо ж є сонце, то воно використовується в першу чергу. Grid peak shaving Обмеження потужності, яка відбирається від мережі. Тобто коли навантаження на мережу перевищить заданий поріг, то енергія буде відбиратись з акумулятора. Asymmetric phase feeding В 3ф інверторах є можливіть вирівнювати навантаження по фазах, що з точки хору мережі воно буде збалансованим. Фактично інвертор бере потужність з ненавантеженої фази і підмішує у навантажену. Це не є подвійним перетворенням, а швидше аналогічне до роботи інверторних статкомів. З тим всім зоопарком можна реалізувати наступні сценарії: 1. Збалансоване навантаження на мережу, щоб не створювати перекосу фаз особливо якщо вхідні автомати не надто потужні. Для цього просто достатньо поставити галочку Asymmetric phase feeding і ситуація буде виглядати отак: Зверху — навантаження від споживачів по фазах. Знизу — навантаження на мережу. 2. Зменшення навантаження на мережу в пікові періоди доби. Я для себе вирішив, що не хочу споживати більше свого базового навантаження (700 Вт) в пікові періоди (з 8 до 12 зранку та з 17 по 23 ввечері). Відповідно Grid peak shaving включається на той час і виключається в інший. На графіку видно, що у вечірній час навантаження на мережу мало того що збалансоване, так ще й обрізається щоб не перевищувати 700 Вт. Є, правда, момент, що інвертор сам по собі не вміє включати Grid peak shaving в різний час, тому довелось використовувати зовнішнє управління, але про це буде трохи далі. 3. Максимальне використання нічного тарифу. З допомогою Time of use я можу обмежити період зарядки від мережі, зокрема щоб це був період дії нічного тарифу. Але якщо є сонце, то акумулятор заряджається від нього до 100% незалежно від часу доби і це не завжди зручно, зокрема в час, коли сонця. Інвертор не має окремого налаштування струму заряду від сонця, але можна легко обійти з допомогою того ж зовнішнього управління. В кінцевому результаті в мене акумулятор розряджається тільки у випадку Grid peak shaving, а заряджається тільки вночі. Зарядка вночі зменшує співвідношення імпорту день/ніч, що позитивно впливає на кінцевому ціну ви падку ЗТ та двохзонного обліку. Для зовнішнього управління я використовую Solar Assistant — це маленький сервер, який підключений до інвертора по RS485 протоколі і дозволяє вичитувати сенсори за змінювати налаштування. Отак виглядає налаштування Time of use, щоб не використовувати акумулятор вдень за розкладом, але якщо він розрядився з якихось причин, то заряджати від мережі тільки вночі: Також Solar Assistant підтримує автоматизації, які дозволяють змінювати налаштування при настанні певних подій та за певних умов: Перша автоматизація — це заборона заряду від сонця. Друга — вмикання Grid peak shaving тільки в певні періоди доби. Крім розкладу в автоматизаціях є умови і з їх допомогою я, наприклад, розряджаю акумулятор тільки до 70% в режимі Grid peak shaving. Також заряд від сонця вмикається, якщо рівень заряду впаде нижче 70%. В такому режимі роботи і мережі довольна, і акумулятор майже ніколи не розраджається не більше як до 80%:

НКД Ось така різниця в опису... так, схоже на те, що Ви описали, але це для НКД... дивно якось ))) Це один фіг і називається він повільним ШІМом.

Якщо є димосос, то швидше за все це піролізний котел і він має працювати на буфер (ТА), а не якісь розумні штучки. Для такого котла температура зворотки має бути 60 градусів і пофіг яка температура за бортом, тому ПЗА можна зробити хіба на контурі від ТА і до хати, а котел буде завжди кочегарити на повну.

Буде просто трохи більше падіння тиску на тій ділянці, але це все закладається в дизайн. Локальні завуження не є якимсь абсолютним злом і можуть використовуватись, якщо вони правильно спроектовані. З іншої сторони, вся інженерія — це якийсь компроміс, і якщо вам важливі габарити, то мусите за це якось заплатити.

Байпас працює і це вже давно доведена і я з цим не сперечаюся. Але його доцільність залежить від ціни і складності реалізації байпасу, а також від кінцевого його вкладу в енергетичний баланс вцілому. Якщо байпас дозволяє позбутись кондиціонування, то його (байпас) є зміст робити навіть при ціні співмірній з вартістю системи кондиціонування. Але практика показує, що сучасний ефенгоефективний будинок дуже легко перегрівається без системи кондиціонування і тих кілька кВт•год, які вночі не випустив рекуператор, погоди не роблять. Також байпас не вирішить проблему з підвищеною вологістю влітку. Також має значення нерівномірність прогрівання буднику, бо загальна потужність рекуперації не говорить про просторову картину. Якщо є південна кімната з великою кількістю скла, але там не треба більше 100 кубів вентиляції, то охолодження через бапас там буде мінімальним, але потреба в охолодженні є велика. Тобто з байпасом ви отримаєте -600 Вт вночі на весь будинок, коли і так прохолодно, але вдень всеодно буде жарко в тій кімнаті. На мою думку, байпас — це вишенька на торті, коли хочеться витиснути максимальний ККД, щоб пройти якусь сертифікацію. Але і без вишеньки торт всеодно смачний.

Треба скачати програму на комп

Забийте на той байпас, бо для його ефективної роботи потрібен хороший алгоритм керування, але і то байпас буде потрібен дуже мало часу впродовж року. Байпас не виключає кондиціонування і якщо воно у вас є чи буде, то байпас втрачає сенс. Коли надворі +30, в хаті +24, то краще щоб повітря йшло через ТО, а не байпас.

А багато хто ставить в опалювальний контур? Якщо говорити про зендер як на картинці, то тільки електричний майже в два рази дешевший, ніж комбінований, плюс сантехнік залишається без роботи

Так, потрібна просто якась одна температура, яка контролюється, а все інше зашивається в коефіцієнтах моделі. Дельту, між подачею та звороткою в режимі рівноваги можна зробити константою, що технічно легше, ніж робити контроль по двох температурах. Але керувати по подачі і точніше і правильніше, бо тоді відома макс. теммпература, до якої можуть нагрітись поверхні.

Так і є, бо я саме стільки відрізав із великого шматка фільтрувальної тканини. Якщо б я купував готові фільтри, то довелилось би тільки на них працювати, бо фільтр коштує 800 грн, а 1м2 тканини, з якої виходить 6 змінних шматків — 120 грн. В мене вийшло 2.56 м2, але то всеодно дуже багато. Цікави чи я б зміг щось схоже всунути замість свого фільтра або можна зробити бокс на замовлення і фільтри поставити туди, тоді не треба відкривати корпус вентустановки для заміни фільтрів. Картинки чомусь не завантажились.

Падіння тиску 1.5 бара, якщо захочеться прогнати 1 м3/год — упіхів з підбором насоса Ви придумали собі проблему з витратомірами, хоча витратоміри не винні, бо вони дають якраз стільки потоку, скільки потрібно типовим петлям.

Якщо жаба давить поставити витратомір, то треба прикрутити свої апепити і задовольнятись тим, що є, а не роззявлятись на якийсь дуже точний котроль. Ультразвуковий витратомір коштує до 100$ — це копійки на фоні ціни всієї системи. Я взагалі не знаю, як можна відлагодити систему без витратоміра, особливо якщо для ТН величина протоку є критичною величиною.

Для ПЗА не треба температури обратки, тільки подача. ПЗА на вхід бере зовнішню температуру та продуктивність, а на виході видає уставку для подачі, а обратка вже яка вийде.

Та то я не дав собі часу на хороше викладання думок Мене дістав сам факт наявності конденсату, бо в конктретно моєму випадку є проблеми з його відводом. Мало того, з однієї сторони треб відводити конденсат, а з іншої зволожувати повітря в хаті, що вимагає стабільно раз в день тягнути великий бутль води від осмоса до зволожувачів. Якщо того не зробити, то жінка буде скаржитись на сухість очей, шкіри і в носі. Я б замінив ТО на ентальпійний, щоб категорія проблем зникла як така, навіть якщо за це треба платити трохи нижчою ефективністю рекуперації.

Ну от виглядає так, що в при розробці того контроллера десь загубили слона, яким в даному випадку є погодозалежна автоматика. По температурах щось робити є сенс тільки тоді, коли ті температури значущі, але вже років 10 мінімум заводські теплові насоси йдуть із вбудованим котролем по зовнішній температурі, бо тільки він дає можливість оцінити тепловтрати для інерційних систем. PID — це контроль без моделі та зі зворотнім зв'язком. ПЗА — це контроль на базі моделі тепловтрат, яка може бути статична (як в електрокотла Протерм), так і динамічна, як у випадку хороших газових конденсаційних котлів та практично всіх брендових ТН. Це, звичайно, вимагає трохи більше програмування, але працює майже ідеально. Я використовую примітивну ПЗА, яка вбудована в мій старий протерм скат, і два роки живу комфортно без кімнатного термостата. При цьому котел працює тільки вночі, відповідно за ніч заливається кількість енергії, які відповідає добовим тепловтратам. Звичайно, мені потрібно було добре модель, тобто еквітермальну криву та її зміщення, під свій випадок, але результат перевищив очікування. Вам треба поставити частотний ЦН, виставити в ньому режим constant pressure і забути де той насос знаходиться. Витратоміри рухати не треба, бо ви втратите здатнійсть балансувати контури.

Щоб перевірити свою теорію вирішив збільшити швидкість вентиляторів, що мало б привести до кращого теплообміну, почекав десь півгодинки і вуаля: Нижній графік показує споживану потужність, яка корелює із потоком повітря. Коли дойдуть руки, то буду ще вичитувати швидкість вентиляторів, але то не найближчим часом. ККД тут рахується по температурі витяжного повітря, бо тільки в такий спосіб можна побачити вплив конденсації. Отже, температура витяжного повітря впала з 10 до 9.3º, відносна вологість витяжного повітря трохи піднялась, але найцікавіше, що графік став рівнішим, тобто теплообмін став більш стабільним в часі. Ну і ККД піднялось з 61 до 65%, що зовсім не інтуітивно, бо здавалось що збільшення швидкості мало б погіршити ККД.

Я довго сидів та аналізував дані і прийшов до висновку, що конденсація має куди більший вплив на ефективність ТО, ніж показують розрахунки. Мені важко це все пояснити у форматі форуму, бо потрібно багато писати і багато графіків, але попробую викласти основну суть. Ось момент часу, коли дружина приймала душ і відразу видно, що вологість та температура витяжного повітря різко піднялись: Вологість була 46%, а стала 56%. Температура витяжного повітря: 20º->20.6º, але ефективність рекуперації, розрахована по витяжному повітрю, впала з 60% до 53%. При цьому ефективність розраховано по притоку залишилась на тому ж рівні: 85%. А найцікавіше, що температура вихлопу зросла з 9.9º до 11.5º, тобто приріст температури вихлопу в рази більший, ніж температури витяжки, що показує на нездатність витяжного повітря віддати тепло. Оскільки це все корелює із збільшенням вологи витяжного повітря, то напрошується один єдиний висновок: наявність конденсату в теплообміннику суттєво збільшує коефіцієнт теплопровідності ТО. Тобто крім втрати прихованого тепла через коденсацію відбувається ще й втрата явного тепла через погіршення теплопередачі. І ситуація тим гірша, чим менша швидкість потоку в ТО, що і є причиною відмови фірмового софта робити розрахунки при низьких швидкостях: в алгоритм заклали емпіричні дані, що при малих швидкостях конденсат не видуєвається з каналів ТО і дані розрахунків будуть далеко від реальності. Минулої зими в мене вологість була в межах 35% і все було добре, а цього сезону я купив потужний зволожувач, який дозволяє тримати вологість на рівні 40-45%, бо задовбала ститична електрика та скарги дружини на суху шкіру, і відразу впала ефектинвність ПВУ та конденсат лиється зі всіх дир. Починаю думати про ентальпійний ТО

Може це і каучук, але дуже малої густини. Я знаю який на дотик к-флекс і який фізично зшитий вспінений поліетилен. Так от та штука на панелі разів в два а то й в три м'якша. Спробую замінити існуючий чи доклеїти ще один шар, просто не відразу зрозуміло, що це треба робити. Тепер при заміні фільтруючої тканини я буду оцінювати стан ущільнювача і робити відповідні дії. Два роки все було добре, тому я розслабився.

Це така ж сендвіч панель, як і всі інші стінки вентустановки. Товщина 20мм, всередині є ребра жорсткості та утеплювач, а з внутрішньої сторони по всій площині наклеєний якийсь вспінений матеріал. Загалом кришка жорстка і викликає недовіри, що не скажеш про той вспінений матеріал.

Маю отакі два фото ще з часів монтажу. З того часу хіба гофра замінилась на тверде коліно:

Нижня 40 мм, а всі інші по 20 мм і важко сказати скільки насправді потрібно. В мене вентустановка сттоїться в гаражі, де сухо і взимку температура повітря десь 8-10 градусів, тому додаткова теплоізоляція саме ззовні мало чим допоможе. Але, як на мене, більш важливою є теплоізоляція та герметизація між різними камерами і в металевому корпусі цього досягнути важце. Я мусів підклеювати вспінений поліетилен між приточною та витяжною камерами зі сторони вулиці, бо інакше там конденсат був всюди і капав на вентилятор зверху. Якогось фіга Вентс наклеїв тільки 5 мм і то не по всій площині. Також є певнші трабли із герметизацією, бо бо на кришці хоч і шар якогось матиріалу типу вспіненого каучуку, але він дуже м'який і з часаом деформувався і вже не так щільно прилягає до всіх поверхонь.