Габузино

Джміль зозуля - кукушка - матка не доглядає свої кокони, а підкидає яйця запліднені в чужі гнізда.

Шмель норовой (Bombus lucorum)

Польовий джміль не спеціалізується на одній квітці - для нього всі квіти джерело нектару.

Шмель полевой устраивает гнезда под землей, в старых норах млекопитающих, или на поверхности в траве кочки. Успешное гнезда может иметь до 150 рабочих. Продолжительность существования гнезда - около 25 недель. Шмель полевой имеет средней длины язык и часто его можно найти на клевере, вике, ежевике, тимьяне и лаванде. Нектар из этих цветов может быть достигнуто только с помощью шмелей со средней длиной языка. Шмеля пашни часто поселяют в садах к культурным растениям в самодельных гнездах. Они очень мирные и по мнению многих идеальны для разведения. Они легко переносят холода в октябре и могут существовать до ноября с помощью воды с сахаром.

Каменный шмель (Bombus lapidarius) - самки 20—26 мм, рабочие 12—16 мм и самцы 14—16 мм. Гнезда часто устраивает под старыми кучами камней, в них часто насчитывают до 300 - 400 шмелей. Летает с апреля до сентября.

верхний ряд - земляной, каменный, конский, второй ряд - подземный, садовый, городской, третий ряд - полевой, степной, моховой.

Шмели помогают вымирающим насекомым опылять растения 24 июля 10:25 Изучая поведенческие реакции шмеля обыкновенного при сборе пыльцы с цветков дельфиниума на склонах Скалистых гор, американские ученые из университета Атланты выявили некоторую закономерность: когда исчезает один из других опылителей, шмель перестает опылять «свои» соцветия и начинает посещать другие. По словам Берри Брози из университета Эмори, существует прямая взаимосвязь между опылителями и опыляемыми объектами. При исчезновении хотя бы одного вида опылителя происходит сокращение продуктивности опыляемых ими цветков, то есть сокращается количество семян. Свои исследования ученые опубликовали в журнале Авторы статьи проверили, как изменится жизнь цветов, если шмели исчезнут. Ученые отловили часть из 11 видов шмелей, живущих в изучаемой местности, и построили вокруг цветов клетки из мелкой сетки, через которую не могли пролетать шмели, а только лишь более мелкие насекомые. Ученые провели несколько экспериментов, исключая из экосистемы один или несколько видов шмелей. Выяснилось, что исчезновение хотя бы одного вида опылителя приводило к полной перестройке всей экосистемы. Это выражалось в том, что оставшиеся виды шмелей начинали опылять все растения, а не только «свои». В результате потери баланса «количество опылителей — количество опыляемых насекомых» значительно сократилось число семян в цветках дельфиниума — растения, основной опылитель которого шмель. Как полагают авторы статьи, необходимо внимательнее наблюдать за насекомыми и защищать их, в частности — от последствий изменения климата. Существует расхожее мнение, что с точки зрения аэродинамики шмель не может летать. Шмель не может летать согласно уравнениям аэродинамики, использующимся при расчёте подъёмной силы самолётов. Полёты же насекомых происходят при совершенно других числах Рейнольдса (коэффициент подобия), чем полёты самолетов. Если соотносить шмеля с самолётом, у которого крылья неподвижны, то площадь крыльев насекомого относительно объёма и массы тела не позволили бы подняться ему с земли при разгоне. Но шмеля вернее будет сравнивать с вертолётом: у насекомого каждое из двух задних крыльев соединено с передними крыльями с помощью ряда крошечных крючков, которые сцепляются с буксировочной кромкой передних крыльев. Этот механизм образует шарнирный узел, достаточно гибкий вдоль своей продольной оси. С каждым взмахом концы крыльев описывают «восьмёрку», создающую воздушные вихри. Добавлено через 4 минуты Сколія жовтолоба (Scolla flavifrons) До надродини осиних (Vespoidea) належить кілька родин. З родини сколій (Scoliidae) запилювачем є сколія жовтолоба (Scolla flavifrons). Це найбільший представник з ряду Перетинчастокрилі, довжина тіла 40-60 мм. Самка звичайно більша за самця. Тіло цих ос темне, на черевці помітні чотири великі жовті або червонуваті плями. Голова самки забарвлена в оранжевий або червоний колір. Крила темні. Дорослі сколії живляться нектаром особливо зонтичних і складноцвітих рослин. Самки значну частину життя проводять у ґрунті. Риючись у ґрунті, вони відшукують личинок пластинчастовусих, особливо хрущів, хлібних жуків, жуків-носорогів і рогачів, яких паралізують уколом жала. На таку паралізовану личинку самка відкладає яйце, з якого виходить личинка сколії, що живиться паралізованою личинкою, поступово її поїдаючи. Сколії дуже корисні і їх слід оберігати .

Для чого садівникові джмелі? Хтось має естетичну насолоду від жужання незграбного літаючого монстрика, який по законам фізики не здатен літати. Дітки затамувавши подих спостерігають за надзвичайною істотою. Господарі теплиць закуповують готві вулики вирощенних в лабораторіях трудяг для запилення овочів.

Горечавка альпийская - тирлич.

Ось він прекрасний лицар, котрий не боїться ні дощів ні альпійських холодів, а справно виконкє свої обов"язки по запилюванню квітів, які не могли б зберегтися до нашого часу. Завдяуи цим трудягам, без перебільшення, ми маємо таке розмаїття квітів на планеті. Горечавка в Альпах існує лише завдяки джмелям, котрі її запилюють.

Осмія прекрасна комаха і дуже велику користь дає нашому садочку. Можна милуватись нею і радіти результату, але є ще могутніший лицар.

Гарбузи, як фіалки - коли маєш десять сортів - хочеться ще хоч би сто. Пропоную заглянути в інтернет і уточнити, коли і де в березні виставки фіалок в Києві - це вже на днях . Зараза ще та - гарбузи хоч на полі, і майже не потребують догляду - брешу, а фіалки треба на схід сонця вітати щодня. Лише грошей не беріть на виставку, бо залишитесь без нічого.

Кожен має право прогуглити ціну в данний момент. Ціна одного нового сорту маточника 100 (сто) гривен, ціна за кілограм від 50 до 165 грн за кілограм. В маркетах ціна різна, в залежності від маркетингу. Але продукт не ціною важливий , а інуліном, що регулює кількість цукрів в крові і легко засвоювальним крохмалом.Смак та різноманітність сортів і простота вирощування без хімікатів перевершує решту крохмальних культур.

Цей пан таки намірений знищити всіх слимаків та хрущів.

Так що ж ми робимо з частиною чоловічих гарбузових квітів? Як тільки квіти розкрился - ми зрізаємо без фанатизму, щоб і бджілкам була робота. Миємо в проточній воді, одрізуємо зелену чашку - вона для їжи не годиться. Начиняємо фаршем з м"яса, смаженої цибулі та спецій з кашою. Вмочаємо в борошно - муку, потім в яйце, викладаємо на сковорідку, а краще на протвінь і в духовку, і декотрий час доводимо до рум"яного кольору. Страва делікатна і треба все робити не поспішаючи на маленькому вогні. Мабуть ніхто не зможе відмовитися від делікатесу. Смачного!

Бджоли за роботою на жіночій квітці.

Чоловічі квіти суттєво відрізняються від жіночих. Вони ростуть на довгих квітконіжках групами. Пилники у них зростаються докупи і бджолам трохи складніше добиратися до нектару, коли всеж вони досягнуть мети - їхнє мохнате тільце добряче набереться пилку і чудо запилення гарантоване. Для нас велика кількість квіток має кулінарне значення.

Квіти у гарбуза роздільно статеві, тобто окремо чоловічі, окремо жіночі. Чоловічих набагато більше і пилок з них переносять комахи - вранці є ймовірність запилення мурахами, коли роса спаде до роботи залучаються бджоли. Якщо жіноча квітка не запилиться, то вона на другий день відпадає, так, як і чоловічий пустоцвіт. При нормальному запиленні завязь починає рости. Нектар жіночої квітки розміщений в просторому блюдечку і добре доступний для бджіл і вони охоче відвідують квітку.

До сортового розмаїття ще не раз повернемось, але якщо вже трохи намітили, що саме хочете отримати від гарбуза, то маючи бажане насіння якось павильно його посадити. Ось декотрі рекомендації. Підготовка насіння Для висівання беруть найкрупніше і якісне насіння, все не дорідне насіння треба відбракувати. Кращий спосіб підготовки до висівання — пророщувати його до того, що надзьобує. Для цього за два-три дні до висівання насіння опускають в теплу воду (45~50°С) на 2-3 години, а потім замочують у вологій тканині при кімнатній температурі. Як тільки насіння надзьобається, воно готове до висівання. Замочування насіння — процес обов'язковий. Крім прискорення появи сходів замочене насіння менше страждає від шкідників, оскільки втрачає смак. Для підвищення холодостійкості рослин, особливо південного мускатного гарбуза, багато садівників насіння, що надзьобалося, гартують. З цією метою насіння, що надзьобалося, витримують в мокрій тканині 3-5 днів в овочевому ящику холодильника або пророщують його протягом тижня при змінних температурах: 8 — 10 годин при 18-20°С, потім 12-14 годин при 1-2°С і т.д. Вирощування розсади Для отримання великого і раннього урожаю, особливо лежких сортів, гарбузи вирощують розсадним способом. Розсаду готують в парниках або розсадниках, вкритих плівкою, або в квартирі на добре освітленому південному підвіконні. Гарбуз погано переносить пересадку, тому насіння висівають в торфоперегнійні горщики розміром 10x10x10 см або в горщики, зроблені з паперу. Багато садівників вирощують розсаду в посівних ящиках, заповнених торфо - ґрунтом. На дно ящика заздалегідь насипають тирсу шаром 3-4 см. Добре пророщене насіння висівають за 20-22 дні до висадки розсади в ґрунт. Перші два-три дні температуру підтримують в межах 18-25°С вдень і 15-18°С вночі. При появі сходів температуру знижують протягом 5-6 днів до 15-18°С вдень і до 12-13°С вночі; щоб розсада не витягувалася. Потім температуру піднімають вдень до 18-22°С, а вночі до 13-15°С. Поливають сходи помірно, але регулярно — по 7-8 л на 1 кв.м. При цьому помірна вогкість повітря і оптимальна температура (18-22°С) сприяють отриманню сильних і витривалих рослин, а надлишок вологи веде до витягання рослин. Через тиждень після появи сходів рослини можна підгодувати розчином коров'яку (1:10) по 0,3 л на 1 рослину. Правильно підготовлена розсада повинна бути з низьким і міцним стеблом, короткими міжвузлям і двома-трьома добре розвиненим темно-зеленим листками. Коли мине загроза заморозків і встановиться тепла погода, розсаду висаджують в заздалегідь политі теплою водою лунки по тій же схемі, що і при посіві насіння. Перед висадкою треба поруйнувати щільні зовнішні стінки торфоперегнійних горщиків. Посаджену розсаду рясно поливають (при необхідності) теплою водою. Розсаду треба висаджувати увечері або в дощову, похмуру погоду. Не забувайте при цьому, що для захисту від заморозків лунки під торфоперегнійні горщики треба робити на горбиках заввишки 10-12 см, щоб земля краще прогрівалася, а всі висаджені рослини повинні мати захисні ковпаки або плівкове укриття. Навкруги підніжжя горбика треба покласти шар компосту, щоб подавити розвиток бур'янів. А в сире дощове літо гарбуз взагалі треба вирощувати на таких горбиках. Це не дозволить рослині гнисти, стикаючись з сирим ґрунтом. Добавлено через 9 минут Добавлено через 7 минут Щеплення на фіголистовий гарбуз вперше запропонували корейці. З тих пір на піщепу більш витртивалого фіголистового гарбуза прищеплюють огірки ,диню, кавуни, які мають слабшу кореневу систему і страждають від холодів та грибкових захворювань, особливо фузаріозу. Пророщування щепи та прищепи. Насіння перед сівбою дезинфікували в 1%-ному розчині марганцевокислого калію протягом 20 хв. за температури +20-22°С з наступним промиванням і пророщуванням протягом однієї доби у чашках Петрі. По три пророслих насінини підщепи висаджували з 1 квітня в пластмасові горщечки 10 х 10 см, наповнені грунтосумішшю із дернової землі і перегною у співвідношенні 3:1. Проросле насіння дині висівали на дві доби пізніше від підщеп в посівні ящики за схемою 3 х 3 або 4 х 4 см на глибину 1-1,5 см. Щеплення проводили на 3-4 добу в фазі розгорнутих сім’ядолей після появи сходів підщеп тоді, коли починав розвиватися перший справжній листок та 9-10 добу. Для створення сприятливих умов зростання прищепи з підщепою готували так звані «реабілітаційні камери», куди поміщали рослини після щеплення. Вони мали вигляд ящика висотою 40– 45 см, на дно якого насипали добре зволожений пісок, торф або тирсу. Бокові стінки та верхню кришку оббивали прозорою плівкою, щоб проникало туди світло. Температуру в середині камери підтримували на рівні 25-30°C, а вологість повітря — 95-98 %. Щеплення. Для щеплення вирізали стрічки з фольги 1,5-2,0 см завширшки і 3-4 см завдовжки та готували кілочки для підв’язування висотою 15-30 см. Щеплення дині проводили врозщеп. Розріз завдовжки 1,5-2 см робили між сім’ядолями на підсім’ядольному коліні, у вертикальному напрямку згори вниз через сім’ядольний вузол з одного боку. Сіянці дині зрізали біля поверхні ґрунту, і з обох боків стебла навпроти сім’ядольних листочків бритвою робили зріз дуже тонкого шару епідермісу завдовжки 1,5-2,0 см. Підготовлену для щеплення прищепу обережно вставляли зверху вниз в розріз підщепи так, щоб зрізи їх співпадали на всій довжині. Одночасно стежили за тим, щоб кінець зрізу стебла дині не опускався в порожнину стебла підщепи. Після цього місце щеплення обережно фіксували фольгою, підв’язували до кілочків і ставили в реабілітаційні камери. Зверху камери притіняли, щоб протягом перших двох діб уникнути попадання прямих сонячних променів. Підготування до висадки. До зовнішнього, більш сухого повітря рослини привчали поступово. Спочатку їх відкривали для провітрювання до двох разів на день на 10– 15 хвилин доки з листочків не випаровувалась волога. Потім тривалість провітрювання збільшували, але не допускали підв’ялювання листків підщепи. Рослини поливали, через кілька діб їх розміщували вільніше для кращого освітлення. На випадок загнивання зрізів їх посипали подрібненим активованим вугіллям. Як тільки прищепа добре зросталася із підщепою і починала рости (рослини висаджують на постійне місце) . Найстабільніші підщепи. Гарбуз фіголистий та крупноплідний на час щеплення мають більш щільне стебло порівняно з іншими підщепами, яке після зробленого розрізу лезом ножа не розпадається на 2 частини, менше травмується. Щоб вставити туди прищепу потрібно двома пальцями лівої руки злегка надавити на стебло підщепи: одним від себе, іншим до себе. в результаті надавлювань в протилежні сторони розріз розкривається у вигляді щілини Температурні умови для щеплення Температура на час приживання щеплених рослин не може бути нижчою за 25 °C та вищою 30 °C. За інших умов, процент приживання в дині на підщепі зменшується, а сам період — у першому випадку подовжується, а в другому — скорочується. Добавлено через 27 минут Наверняка Вы не раз пользовались растворами, которые стимулируют рост растений, ведь некоторые привереды толком и не растут без него, а то и вообще отказываются всходить. Но каким бы замечательным не был покупной раствор, а когда знаешь из чего он сделан, всё же спокойней на душе за собственный урожай. Для того, чтобы приготовить стимулятор роста дома, Вам понадобится мёд или сок алоэ. Способ № 1 Столовую ложку сока алоэ добавьте в тёплую воду (250 мл). Перелейте смесь в банку, плотно закройте крышкой. Поставьте банку в тёмное и прохладное место на неделю. По прошествии времени добавьте к смеси столько кипячёной воды, чтоб получилось 5 литров. Замочите в получившемся растворе луковицы на 1-12 часов, а черенки — на 4-6 часов. Перед посадкой промывать луковицы и черенки нет необходимости. Способ № 2 Разведите половину чайной ложки мёда в тёплой воде (пол-литра). Замочите в получившемся растворе луковицы на 1-12 часов, а черенки — на 4-6 часов. Перед посадкой промывать луковицы и черенки нет необходимости. Способ № 3 Возьмите листья алоэ и перекрутите их через мясорубку. Залейте водой ровно настолько, чтоб она покрывала листья. Оставьте их настаиваться 12 часов. За 40 дней до посадки замочите в этом настое семена на 12 часов, затем достаньте их и просушите. По прошествии 40 дней можете семена сажать. Семена после такого настоя взойдут очень быстро, а плоды на растении созреют большими и будут иметь замечательный вкус.

Хищные клещи Встречающиеся на винограднике виды хищных клещей питаются различными вредными клещиками на различных стадиях их развития, отдавая предпочтение паутинным клещам. Полезное насекомое, не повреждает растения или урожай. Практически не встречается на виноградниках регулярно обрабатываемыми от болезней и вредителей. Кроме акарицидов хищным клещам наносят различную степень вреда фунгициды, инсектициды и некоторые гербициды, в форме непосредственного пищевого отравления, овицидного действия и вторичного отравления от поедания отравленной добычи. Amblyseius fallacies несколько меньше плодового красного клеща, от соломенного до почти белого цвета, в зависимости от возраста и недавно съеденного, но более плоский и имеет меньше волосков на теле чем паутинный клещ. Встревоженные хищные клещи более подвижны чем клещи-вредители. Исследования в Массачусетс, США показали, что Amblyseius используют при охоте химические сигналы паутины и экскрементов добычи, а также помечают собственными феромонами уже исследованные области. Хищные клещи зимуют в напочвенном покрове виноградника (или сада) и реже в коре, где после перезимовки питаются выжившими вредными клещами. Для нормальной перезимовки хищных клещей необходимо хотя бы частичное травяное покрытие междурядий. Весенние морозы или холодные осадки могут существенно повлиять на популяцию хищных клещей, пока те еще находятся на поверхности земли. Весной - в начале лета хищные клещи рассеиваются по кустам винограда (деревьям), где обеспечивают биологический контроль плодового красного клеща. Отношение одного хищника к 10 клещам-вредителям достаточно для эффективного биологического контроля.

Як прищепити помідори до картоплі? Поради городникам: економимо місце на грядках. Якщо перед Вами колись стояло питання про скромну ділянку землі і великому бажанні на ньому багато що виростити, ця стаття для Вас! Незважаючи на те, що скласти гібрид з томатів та картоплі не можна, зате можливо прищепити їх один до одного: відросток куща помідор прищеплюють до кореневого відростка куща картоплі. Схрещений результат буде одночасно давати і помідори зверху, і картоплю знизу. Результат очікується дуже хороший, тому що обидві рослини – пасльонові. Так Ви не тільки заощадите місце на городі, але і змусите томатний кущ активно рости на грунті, який не дуже добре для нього підходить. Але тут важливий один момент (УВАГА!): «схрещені» кущі двох різних підвидів можуть трохи позначитися на смаку плодів. Вам будуть потрібні: – томатний кущ; – картопляний кущ; – гострий ніж (перед роботою вимийте, досконально видаливши водою з леза всі хімікати, з якими його мили); – професійна прищеплювальна стрічка (grafting tape ) або її аналог. 1. Проріжте стебло томатного куща уздовж так, щоб він розділився у формі букви “V”. Вам не потрібно зрізати зайве всередині – стебло просто розкриється зверху так, як Вам треба. Починайте різати стебло приблизно з позначки в 2,5 см над землею (щоб виднілося не менше 2,5 см стебла над рівнем грунту). 2. Відріжте коріння у томатного куща, роблячи розріз на стеблі так, щоб він йшов рівно по діагоналі, використовуючи якомога більш гострий ніж. Не тисніть на стебло, не нагинайте його. Вся суть в тому, щоб отримати ідеально рівномірний, гладкий і не горбистий розріз. Розріз повинен становити приблизно 15,2-20,3 см в довжину. 3. Обрізувати далі стебло томатного куща так, щоб він прийняв форму, схожу на клин: просто обріжте точно також по діагоналі, але з іншого боку нижньої частини стебла. Іншими словами, робіть таку форму, щоб вона ідеально підходила до вирізаної V-подібної форми в стеблі куща картоплі. 4. Об’єднайте 2 частини майбутньої спільної рослини: плавно, але щільно просуньте стебло куща томата в стебло куща картоплі. Робіть все дуже делікатно, щоб не пошкодити зрізи. 5. Обмотайте всю область щеплення і ще й з обох кінців з запасом професійної прищеплювальної стрічкою так, щоб вона найбільш гідним і рівним чином тримала зрізи впритул разом. Така особлива стрічка охоронить зрізи і від попадання вологи і від зараження бактеріями, а також не дасть дороги всіляким шкідникам до легкодоступних на ранній стадії щеплення частинам стебел. Допоможіть рослині «триматися»: підвісьте верх молодого гібрида на шпалери, до стелі парника, або до гілок дерева. Стовбур в місці з’єднання повинен триматися рівно, тільки не натягайте його сильно, та й взагалі не натягайте! 6. Як тільки рослина покаже перші ознаки зростання – дасть молоді пагони – дуже акуратно приберіть прищеплювальну стрічку. У продажу Ви також зможете знайти стрічку, що поступово зникне зі стовбура сама, але так Вам необхідно буде ретельно стежити щодня, чи досить добре до цих пір стрічка тримає Ваше «щеплення». Доповнення: Закуповуйте помідорні і картопляні кущі, в яких стебла орієнтовного одного розміру (картопляний трохи більше – на наші 2,5 см + ще трохи для посадки), таким чином працювати Вам буде набагато легше. Не плекайте надій - Ваш "гібрид" лише на один сезон!

Картопля в соломі - варто спробувати.

Якщо не маєте місця для баштану завжди є вихід.

Гарбуз Мускат де Прованс при дозріванні він стане яскраво оранжевим і Ви узнаєте популярний на сьогодні діліжанс Золушки попелюшки.

Проти слимаків прекрасно діє яка завгодно сода - щолочь. Перше, що під рукою - харчова сода, настій з деревного попелу з господарським милом. Під корінь обов"язково подрібнене лушпиння з яєць, лушпиння цибулі і навіть курячого пір"я. Будете сміятися, але навіть пиво не дає жити слимакам. Хто дуже хазяйновитий той пускає іноді в город водоплаваючу свійську птицю, але це не кожному доступно, та і при сьогодняшній хімізації чи навряд хтось погодиться ризикувати делікатесним м"ясом.