Габузино

Олія прекрасно зберігає аромати трав пряних і злість гіркого перцю.

Був би грунт в хаті - я і руками наберу. А Ви робіть собі приспособи з пляшки.

Може для французів якраз маркер з корока від вина - мені і від мінералки вистачає пробок.

На малій площі великий врожай.

Після першої спроби можна виступати більш професійно.

Шедевр паркової архітектури - потрібен лише портладський цемент, листок лопуха і трохи фантазії - всі гості будуть в захваті від Ваших художніх здібностей.

Оси - корисні, поки вони їдять личинок колорадських жуків, та гусінь, але коли вони вкусили дитину і понадгризали груші - треба щось робити з хуліганами. Невеличкий пристрій з медом - дешево і дієво.

Ворота художника.

За цим парканом живе художник.

Квадратний кавун - не гібрид. Просто, якщо є наснага - готуєте прозору , але міцну форму, що розбирається і походу діла надіваєте кавуну на голову. Можна зробити і серце і Мікі Мауса - все вже роблять , але проблема лише в грошах - хто заплатить за форми?

Перед виходом на город на швидкоруч готуємо яєшню.

Яблучка можна і так приготувати - наче смачно виглядає.

Соціальний парничок.

Дитячий варіант вирощування селери на зелень.

Відпочивати під твким грибком чудово, але як укривати виноград на зиму? У мене арки розбірні з арматури.

Вже таке хочу, але після посівної кампанії. Батат має вже 15 см ростки і регулярно потребує догляду, не кажучи про все інше. А варіант надихає. Раз зробив і забув, причому колеса запросто - зараз великий вибір є.

Клубніка полуниця на вертикальних клумбах все більше має прихильників- може данина моді, може естетичне задоволення, може економія площі.

Не знаю чи є вигода з таких табличок, але комусь може якраз до вподоби такий варіант. Я роблю з паличок для суші бамбукових.

Чорнобривці бархатци відгонять шкідників з городу і приваблюють запилювачів гарбузів та іншої городини. В кулінарії використовують ,як барвник замість дорогого шафрану.

Кожен має право виростити свій ананас. В чому сенс не знаю, але декотрі виростили і ананас і кавове - кофейне дерево - на любителя.

Таблички ставлю, щоб знати де який сорт базиліку - в мене його 12 дванадцять , також другі культури, з яких збираю насіння. Це загально принятий спосіб. Якщо комусь подобається все на "глазок" і сорти забувають взагалі - мають право. З приводу площі не зрозуміло до чого тут таблички.

Циста нематоди виглядає, як грунт на бульбі, що погано відмивається, наче бруд приклеїли. У Шацькому районі Волині на окремих присадибних ділянках, а саме в селах Ростань, Хрипськ, Піща спеціалістами Державної фітосанітарної інспекції Волинської області було виявлено карантинний організм – золотисту картопляну нематоду, яка паразитує на коренях картоплі та належить до обмежено поширених карантинних організмів на території України. Основною рослиною-живителем золотистої картопляної нематоди є картопля, менше уражуються томати, баклажани, інші види та гібриди родини пасльонових. Особливо великої шкоди хвороба завдає на присадибних ділянках та на полях, де картопля вирощується з порушенням сівозмін і повертається на попереднє місце вже на другий-третій рік. Крім зазначених прямих втрат, є й опосередковані, обумовлені забороною або обмеженням перевезення продукції із зон зараження. У хворих рослин на початку літа (фаза бутонізації – цвітіння) в’януть нижні листки, потім верхні, здебільшого рослини не цвітуть, зав’язуються лише дрібні бульби, за сильного ступеня ураження рослини мають пригнічений вигляд, передчасно жовтіють, відстають у рості та розвитку, їхня коренева система набуває «бородатого» вигляду. На коренях рослин-живителів навіть неозброєним оком можна побачити маленькі білі або золотисті кульки – цисти нематод. Для більш кращого виявлення можна кореневу систему викопаного куща картоплі легенько промити у відрі з чистою водою, де на корінцях чітко буде видно цисти нематоди у вигляді приклеєного «проса». Для боротьби з картопляною нематодою в дослідженнях Волинського інституту АПВ ефективним було внесення 200 г/м препарату перкальцид, який застосовують для очистки води, в хлібопекарській, цукровій промисловості. Перкальцид вноситься у переддень оранки. Другим нетрадиційним нематодицидом було виявлено курячий послід. Для застосування 1 кг курячого посліду потрібно розвести в 10 л води і вносити з розрахунку 4,5 л суміші на 1 м2 перед оранкою. До основних винищувальних заходів відносять також дотримання агротехніки, використання в сівозміні культур, які не уражуються картопляними нематодами (бобові, зернові, технічні культури, багаторічні трави, всі овочі, крім помідорів, перцю), внесення добрив, знищення бур’янів, вирощування нематодостійких сортів картоплі (сорти Мололіжна, Альвара, Чернігівська, Беллароза, Бонус, Левада, Вінета, Ероу, Каратоп, Колета, Рів’єра, Розалінд, Селянська, Фантазія, Верді, Санте, Солара, Слов’янка, Лілея, Кураж, Леді Розетта, Пікассо, Сатурна, Водограй, Дніпрянка, Лаура, Повінь, Тирас, Обрій, Аноста). Оскільки золотиста нематода не здатна самостійно пересуватись на значні відстані, основним шляхом її розповсюдження є грунт із цистами, які обсипались із заражених рослин, а також бульби картоплі, коренеплоди, цибулини, укорінений садивний матеріал, декоративні й інші рослини із заражених полів. Цисти можуть механічно переноситися тарою, знаряддям, дощовими водами, вітром, тваринами й птахами. З метою локалізації та ліквідації вогнищ золотистої картопляної нематоди фітосанітарною службою розроблено та затверджено рішенням обласної ради «Програму впровадження насіннєвого матеріалу нематодоракових та фітофторозостійких сортів картоплі на 2008-2017 роки». Відповідно до цієї програми щороку закуповуються за кошти спеціального фонду державного бюджету нематодостійкі сорти картоплі та безкоштовно передаються власникам присадибних ділянок, де виявлено збудник золотистої картопляної нематоди. Забороняється ввезення ураженого садивного матеріалу й ґрунту із зон зараження країн поширення захворювання. Карантинне інспектування посадок картоплі проводять в період вегетації рослин. Для подальшого нематологічного аналізу відбирають зразки ґрунту. Вивезення продукції рослинного походження із цієї зони проводиться за дотримання встановлених вимог (із господарств, які перебувають під карантином, заборонено вивезення садивного матеріалу).

Вирощую гарбузи давно. За багато років "приручив" немало їхніх сортів. Завжди прагнув підібрати такий сорт, аби в ньому поєднувалися кращі якості цієї чудової родини: лежкість, привабливий вигляд, високі смакові якості та, звичайно ж, цілющі властивості. І ось, нарешті, кілька років тому мрія збулася - мені вдалося придбати рослину, яка повністю відповідає вищеописаним вимогам. Назва цього малопоширеного гарбуза - бенинказа. Родом ця екзотична рослина з острова Ява, але добре росте в Китаї, Японії й на нашій рідній матінці-землі, тобто в Україні. У цьому я переконався, вирощуючи її кілька років на різних ґрунтах - від глибокого чорнозему до явних суглинків. Бенинказа - сланка однорічна рослина, росте дуже швидко, агротехніка практично нічим не відрізняється від вирощування звичайних гарбузів. Великий плюс - бенинказі не потрібно шукати куточок далеко від рослин родини гарбузових, адже з ними (динями, кавунами, огірками, патисонами, кабачками, цукіні) вона не перезапилюється. Насіння висаджую прямо в ґрунт, коли земля прогріється до 10-12 градусів. Невеликі білого кольору насінини мають дуже хорошу схожість, тому в лунку кладу їх по 2-3 на глибину 3-4 сантиметри. Слід зауважити, що бенинказа, на відміну від інших гарбузових, холодостійка рослина, витримує заморозки до чотирьох градусів. Минулого року я зробив ризиковий експеримент - посадив насіння під зиму. І яке ж моє було здивування й захоплення, коли побачив перші сходи! Урожай перевершив усі мої очікування! Я посадив не дуже багато насінин, і ті плоди, що ви бачите на фото, - це якраз урожай саме з тих рослин, що були посаджені під зиму. На одному кущі зав'язується безліч плодів, які після дозрівання зберігаються у звичайних умовах до трьох років, не втрачаючи своїх смакових і цілющих якостей. До моменту дозрівання ягода (плоди гарбузових мають ботанічну назву "несправжня ягода") покривається товстим восковим нальотом, завдяки якому вона потім дуже довго зберігається. Шкірка м'яка, м'якуш дуже соковитий, білого кольору з високим вмістом пектину, вітамінів і мікроелементів. Бенинказа має безліч цілющих властивостей, яких не має жоден інший сорт гарбузів. Безперечний факт - у тибетській медицині, яка славиться на весь світ, застосовують саме бенинказу. Ось далеко не повний перелік хвороб, при яких використовують для лікування м'якуш і сік із бенинкази: гастрит, виразка шлунка, атеросклероз, артрит, хвороба печінки й нирок, набряки, підшлункова залоза, ожиріння, передчасне старіння, а також при серцево-судинних захворюваннях. Сік виводить із організму холестерин і радіонукліди, що в наш час досить актуально. Бенинказа - справжня "аптека" і, поза сумнівом, велика перевага цього гарбуза - його профілактичні властивості. Протипоказань до вживання цієї рослини немає. Тому ласувати її дуже смачним соком або кашею може й старий, і малий, не погіршуючи здоров'я, а навпаки, зміцнюючи його. Із цього дивовижного гарбуза можна готувати безліч дуже смачних страв - це справжній "клондайк" для господарок і кухарів: плоди смажать, тушкують, консервують, готують супи, рагу, різні приправи, маринують. Нарізані на шматочки й зацукровані зрілі ягоди використовують як цукерки - це екологічно чистий продукт для малюків. У Китаї, скажімо, бенинказу сушать і беруть у далеку дорогу як додаток до раціону, щоб не вичерпувалися сили. Насіння підсмажують і використовують як заспокійливий і тонізуючий засіб, а з молодого листя і пагонів роблять салати. Враховуючи те, що зберігається бенинказа роками, перелічені вище страви можна готувати й у спеку, й холоднечу, й навесні, коли інші сорти гарбузів уже давно віджили свій вік.

У розпалі літнього сезону дачники особливо стурбовані тим, як після кількох місяців клопіткої праці отримати гарний урожай: зберегти рослини від палючого сонця та армії шкідників. Незважаючи на запропонований на ринку потужний арсенал різноманітної агрохімії, це завдання не вирішується. З часом шкідники лише пристосовуються до хімії, збільшуючи свою кількість. 173 До того ж такі препарати забруднюють навколишнє середовище та отруюють наш організм. На допомогу прийдуть перевірені часом секрети самої природи. КОМАХИ ТА ЖУКИ Систематично і довготривало скорочувати чисельність комах шкідників у середньому на 40% здатні хижі комахи: златоглазки, сонечка, хижі клопи, туруни, павуки, метелики, паразитичні нематоди, кліщі, багатоніжки та багато інших. Вони забезпечують довготривалий, стабілізуючий і безпечний для людини ефект. Сонечка харчуються попелицями, щитівками та несправжніми щитівками. Доросла комаха протягом життя знищує до 5 000 попелиць, а кожна личинка за 8 днів розвитку – до 350 комах. Златоглазки споживають нектар квітів, пилок, цукристі виділення попелиць або попелиць та кліщів. Личинки за 60 днів розвитку з’їдають близько 4 000 попелиць, щитівок, павутинних кліщів та інших шкідників. Туруни вживають дрібних гусениць шкідливих метеликів, личинок жуків, галиць та інших шкідників. Разом з личинками за добу з’їдають понад 100 личинок галиць, до 5 дорослих гусениць аґрусової вогнівки, 5-6 личинок довгоносиків. Мухи-дзюрчалки харчуються солодким нектаром квіток, а їхні личинки – павутинними кліщами, попелицями. За час розвитку одна личинка знищує понад 2 000 попелиць. Мухи-тахіни їдять нектар квіток; користь саду і городу приносять їхні личинки, які паразитують на гусеницях і личинках багатьох шкідників. Трихограма (яйцеїд) – комаха, яка відкладає свої яйця в яйця совок та інших видів шкідливих метеликів, викликаючи їх загибель. Трихограма настільки активна і корисна, що її спеціально розмножують у лабораторіях і випускають у сади і на городи. Фітосейулюс – хижий кліщ, який знищує павутинного кліща. Комаха особливо ефективна при високій вологості повітря і помірних температурах. Жук-«пожежник» допомагає позбутися листогризучих шкідників, гусениць і попелиць у плодових садах. Лісовий клопик знищує величезну кількість зимуючих яєць павутинних кліщів. Хіацерус, найбільший із клопів, за годину знищує 5-8 гусениць. ЯК ПРИВАБИТИ КОРИСНИХ КОМАХ Щоб мати довготривалий позитивний результат, корисні комахи мають прижитися у вас у саду чи на городі. Для цього необхідно створити для них сприятливі умови: кормову базу, місця для розмноження та укриття від негоди. Для розширення видового складу і розмноження хижих комах слід висівати їх кормові рослини-нектароноси. Прилітаючи на квіти цих рослин, корисні комахи розподіляються по всій ділянці та знищують шкідників. Щоб забезпечити наявність привабливих для корисних комах квітучих рослин на весь сезон, потрібно починати з тих, які раніше зацвітають, наприклад з гречки, на зміну якій прийде кріп пахучий. РОСЛИНИ, ЩО ПРИВАБЛЮЮТЬ КОРИСНИХ КОМАХ Пижмо приваблює сонечок, клопів хитрих, дрібних ос, златоглазок і мух. Настій з листя пижма відлякує колорадського жука. Пупавка – багаторічна рослина з великою кількістю жовтих квітів, приваблива для ос та мух. Чорнобривці приваблюють дрібних ос та павуків, відлякують колорадських жуків. Кмин у період цвітіння манить до себе клопів хитрих, павуків, ос, дзюрчалок і златоглазок. Кріп приваблює сонечок, дзюрчалок, дрібних ос і павуків. Гречка привертає увагу не лише бджіл, але і мух, сонечок, дзюрчалок, клопів-хижаків. М’ята приваблива для мух і павуків. 172РОСЛИНИ, ЩО ВІДЛЯКУЮТЬ ШКІДНИКІВ Настурція, м’ята, чебрець, полин відлякують білокрилку. М’ята, полин, тютюн, пижмо – блішок земляних. Кріп, часник, герань, м’ята, квасоля, цибуля, шавлія, пижмо, чебрець, полин, коріандр, хрін – капустяну білянку. Коріандр, настурція, пижмо, хрін – жука колорадського. М’ята, пижмо, полин, лаванда, валер’яна – мурах. Чорнобривці, календула – нематод. Часник, полин – яблуневу плодожерку. Фенхель, часник, розмарин – слизняків, равликів. Коріандр, чорнобривці, фенхель, м’ята, часник, жимолость, гірчиця, настурція – попелицю. Часник, молочай, буркун, соняшник, нарцис – мишей. Рицина, нарциси – кротів. Часник, цибуля, чорнобривці – зайців. ПТАХИ Птахи з’їдають більше 50% популяції багатьох шкідників. Особливо корисні в боротьбі зі шкідниками кури. Одна курка за день може з’їсти більше 1 000 дротяників, клопів, довгоносиків та інших дорослих комах, личинок і лялечок. Тому восени або ранньою весною випускайте на город курей. А в періоди масової появи гусениць, капустяної білянки і совки, слимаків та равликів випускайте на город під наглядом каченят, які за лічені хвилини з’їдять усіх шкідників. Боротися зі шкідливими комахами допомагають і пернаті друзі: горобці, граки, ворони, галки, мухоловки, синиці, ластівки та інші птахи є санітарами багаторічних насаджень. Денні хижаки (канюк, боривітер, лунь тощо) і сови (сич, вухата сова, сіра сова, сипуха) знищують велику кількість гризунів. Приваблюйте птахів на город і в сади, розвішуючи на гілках дерев пташині будиночки, підгодовуючи в зимовий період. Залучайте до такої роботи дітей – так ви пробудите в них любов до природи та інтерес до роботи на городі. ДРІБНІ ТВАРИНИ Дрібні тварини, зокрема їжаки, землерийки, ящірки, жаби, приносять саду користь, знищуючи велику кількість шкідників. Навіть кроти (вкрай не бажані на городі) не шкодять саду, де поїдають значну кількість шкідників. Головне – слідкувати, щоб їхня кількість не порушувала екологічну рівновагу в саду та на городі. Серед дрібних тварин особливо корисні жаби. Вони полюють уночі, коли комахи та птахи сплять. Їхньою основною їжею є комахи, найчастіше шкідники. Гостроморда жаба найбільше полюбляє павуків, трав’яна жаба – слимаків і коників, сіра жаба – жуків і мурашок, зелена жаба – клопів. Знищують вони також і вовчків, довгоносиків, дротяників, личинок колорадського жука, гусінь тощо. Молоді жабенята харчуються попелицями, комарами, довгоносиками. Для жаб бажано створити хороші умови: облаштуйте невелике водоймище чи поставте неглибоку посудину з водою. Завдання щодо використання корисних комах полягає не в повному знищенні шкідників, а в контролі за їх чисельністю. При створенні умов, які поєднували би сприятливе середовище для корисних комах та декоративність, можна досягти природного балансу між чисельністю шкідливих і корисних комах. Після всього сказаного вище навряд чи варто переконувати садівників відмовитися від застосування отрутохімікатів, які руйнують живий ланцюг і створюють усі умови для безконтрольного розмноження шкідників. Застосовуючи хімічні препарати, ви потрапляєте до них у полон, оскільки знищуєте своїх союзників і залишаєтеся з проблемою захисту свого саду віч-на-віч.

Останнім часом серед населення дедалі більше поширюється епідемія нищення навколишнього середовища. Однією із складових частин такого явища є спалювання довкілля. Як тільки зійде сніг і ледь просохне земля, починаються весняні жнива: усі господарі намагаються якомога швидше обсіятись, обсадитись, а все, що знаходиться за межами своїх ділянок – спалити. Спалюють буквально все: межі, узбіччя доріг, лісосмуги, лозняки, береги водоймищ, пагорби … Заспокоюються тільки тоді, коли навколо все стає чорним. Люди добрі! Невже ви не розумієте, що спалюєте?! Під час щорічного спалювання зменшується товщина дернового шару грунту, згорає найцінніша його складова – гумус, на утворення якого затрачається кілька років, а то й десятиріч. Разом з тим знищуються й ті організми, що беруть участь у створенні родючого шару грунту. Спалюючи прибережні смуги, ми тим самим сприяємо замуленню та заростанню водоймищ. Врешті-решт угіддя згодом перетворюються на малопродуктивні, непридатні для сільськогосподарського використання землі, а ставки й річки – у болота. Полум’я також знищує і рослинний світ. Значна частина квітучих рослин, в тому числі лікарських та рідкісних, згорає, оскільки вони мають неглибоке або ж поверхневе залягання кореневої системи. Внаслідок чого квітучі луки змінюються на збіднілі суцільні зарослі злакових та осокових (адже в цих рослин коренева система знаходиться досить глибоко в земної). При цьому відбувається ще сильніше заростання луків, здебільшого малоцінними, у якості кормів для худоби, травами. Спалюючи лісосмуги та інші деревостани. Ми тим самим знищуємо працю своїх батьків та дідів, що садили ці дерева. Значна частина дерев при цьому отримує опіки стовбура, вони здебільшого низькорослі й слабкі або ж вкриваються поросллю. Квітучі верболози – це чи не єдина окраса нашого району у ранньовесняний період. Також це чи не єдине джерело кормів у цю пору року для комах-запилювачів, зокрема для бджіл. Аж душа радіє, коли довкола безліч квітучих жовтих «котиків», від яких поширюється духмяний аромат. А навколо квітів метушаться бджоли, джмелі і інші комахи, ласуючи нектаром та пилком. А через кілька днів там уже суцільне згарище, і стоять чорні обгорілі лози серед мертвої тиші. Часто можна почути – цвіту багато, а ягід майже немає. Це тому, що завжди найкращими запилювачами рослин були джмелі та дикі одинокі бджоли. Наприклад, джмелі із-за своєї великої маси тіла здатні вилітати на збір нектару, а отже й запилення рослин, при досить низьких температурах, коли бджоли не можуть це зробити. Це досить виручає при затяжних похолоданнях. Також відомо, що дикі бджоли та джмелі є основними запилювачами таких сільськогосподарських культур як люцерна та конюшина червона. Всі ці комахи будують свої гнізда в сухій траві або ж у поверхневому шарі грунту, де й гинуть під час спалювання. Велике значення мають комахи-хижаки, їжаки, ящірки, птахи й ін., які живляться шкідниками сільськогосподарських культур. Спалюючи невгіддя ви тим самим знищуєте цих тварин, внаслідок чого щороку спалахують вогнища збудників хвороб та шкідників сільськогосподарських культур. Не слід усе бездумно палити – природа сама здатна навести лад на землі. Якщо не палити, то щорічно утворюватиметься нашарування органічних решток, а відповідно утворюватиметься гумус. Поліпшуватиметься родючість грунту. Згодом з’являтимуться і завойовуватимуть ці місця квітучі рослини, серед яких чимало є кормових рослин. Поселятимуться тварини, які ж і будуть захищати культури від шкідників. Особливістю нашого району, як і зони Полісся взагалі, є закономірний природній процес заліснення угідь, які не обробляються. Тому спалювання – це не спосіб вирішення цієї проблеми, адже спалюючи траву ви тим самим покращуєте умови для проростання насіння берези, вільхи й інших дерев. Шановні вчителі, голови сільських рад, керівники сільськогосподарських підприємств, фермери, пояснюйте населенню про згубність такого явища, як спалювання, доводьте до їхньої свідомості, що потрібно берегти й без того понівечену природу, а не знищувати її, свідомо забруднюючи навколишнє середовище, обкрадаючи цим себе, а головне – своїх нащадків. Отож задумайтесь, перед тим, як занести палаючий сірник над сухою травою, де ви маєте жити: чи на квітучій багатій землі, чи на смітнику серед суцільного згарища!