Darkdwarf

нет, это уже не проканает как самооборона.... Если Вы только их начнете прикапывать - то это автоматом аннулирует все доводы в Вашу пользу... Мураву поддержу на 100 %. При этом после этапа активной самооборны - стоит вызвать медиков, а также милицию - самомтоятельно - если это возможно - это также будет свидетельствовать о том, что Вы действуете правомерно - не скрываясь и т.п. Но млять, у нас нет суда присяжных, а наши судьи, в большинестве своем - особо не парятся... поэтому еще и адвоката надо вызвать для общения с милицией и тп Добавлено через 12 минут НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 185 Кримінального кодексу України 1. Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна - таємність. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило, крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка). Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим майном. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна - його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна. Вилучаючи майно за таких обставин, винний розраховує, що його дії не будуть сприйматися особами, у присутності яких це вилучення здійснюється, як протиправні. При цьому для введення сторонніх осіб в оману щодо законності своїх дій винний може як використовувати обставини, що об'єктивно склалися на момент вилучення чужого майна, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом демонстрації певних документів, використання спеціального одягу чи транспорту) сам створювати у таких осіб враження про їх правомірність. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене не утворює шахрайства і потребує кваліфікації за ст.*185. Викрадення визнається таємним і тоді, коли винний вилучає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадення перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх "мовчання" з приводу його дій. Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.). Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування - залежно від характеру насильства чи погроз - як грабіж чи розбій. Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним (заховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо). Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема, його властивостей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогосподарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо). 2. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 14-річного віку. 3. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на "їхніх очах", але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв'язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив. Ставлення винного до завданої ним потерпілому значної шкоди може бути як умисним, так і необережним. 4. Кваліфікованими та особливо кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в особливо великих розмірах; 5) організованою групою, а також крадіжка: 6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) що завдала значної шкоди потерпілому. Про поняття таких кваліфікуючих ознак крадіжки, як вчинення її повторно, у великих чи в особливо великих розмірах, поєднання її з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, завдання нею значної шкоди потерпілому див. примітки до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, - ст. 28 та коментар до неї. * * * Постанова Пленуму Верховного Суду України N 7 від 25 вересня 1981 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна" (п. 3). Постанова Пленуму Верховного Суду України N 12 від 25 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" (пункти 5, 6). * Добавлено через 1 минуту НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 260 Кримінального кодексу України 1. Об'єктом цього злочину є громадська безпека від діяльності непередбачених законами України воєнізованих або збройних формувань. Поняття воєнізованих або збройних формувань наведено в примітках до ст. 260. Однак воно не містить вказівки на всі необхідні, істотні і достатні ознаки цих злочинних організацій. Зокрема, у примітках 1 і 2 до ст. 260 не зазначається ознака, вказана в назві та диспозиціях ч. 1 та ч. 2 цієї статті, а саме, що ці формування не передбачені законами. Крім того, неповно розкрито специфічні ознаки цих організацій, що не дає змоги відмежувати їх від інших видів злочинних організацій. З урахуванням викладених зауважень видається, що воєнізованими формуваннями слід вважати організації, яким, крім загальних ознак злочинної організації, притаманні ще й такі: 1) вони схожі на передбачені законами України військові формування, але їх створення не передбачене законами України. Це означає, що або взагалі відсутній закон, який передбачає створення відповідної воєнізованої організації, або ж вони не належать (не є структурним підрозділом, не перебувають у підпорядкуванні) до жодного із легально існуючих воєнізованих формувань чи груп - Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, військ ЦО, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України тощо; 2) вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. Це включає в себе: поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу кожного із них та підпорядкованості відповідних структурних частин; встановлення військових або інших звань; дотримання субординації; використання одностроїв, знаків розрізнення; застосування засобів впливу та заохочення, характерних для війська тощо. При цьому під формуваннями слід розуміти організації, які складаються з відносно самостійних підрозділів; 3) воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються. Це свідчить, що організація ставить перед собою специфічні завдання, які можуть покладатися лише на офіційно створені формування, а саме: вирішення завдань громадсько-політичного характеру методами військових операцій - заволодіння певними територіями чи їх утримання; силова підтримка владних структур; придушення збройного чи іншого організованого або масового опору владі; депортація населення; встановлення режиму військового стану; знищення живої сили противника та його матеріальних засобів тощо. Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю. 2. Об'єктивна сторона злочину виражається у таких формах: 1) створення непередбачених законом України воєнізованих формувань; 2) участь у їх діяльності (ч. 1 ст. 260); 3) створення непередбачених законом збройних формувань; 4) участь у їх діяльності (ч. 2 ст. 260); 5) керівництво зазначеними формуваннями; 6) їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. 3 ст. 260); 7) участь у складі вказаних формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян (ч. 4 ст. 260). Про поняття створення, керівництво, участь у діяльності, фінансування див. коментар до статей 27, 28 і 255. 3. Суб'єкт злочину загальний. За окремі злочини, вчинювані в ході нападів у складі воєнізованого чи збройного формувань у випадках, передбачених ч. 2 ст. 22, відповідальність настає з 14-річного віку. 4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом. Ставлення до наслідків у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260) характеризується необережністю. 5. Частинами 4 та 5 ст. 260 охоплюється вчинення учасниками непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань злочинів, передбачених іншими статтями Особливої частини КК, які полягають у нападі (про поняття нападу див. коментар до ст. 257 КК). При цьому, ч. 5 ст. 260 охоплюється вчинення злочинів, ознакою складу яких є необережне заподіяння смерті кількох осіб, нанесення середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження з будь-якою формою вини. Вчинення у складі передбачених ст. 260 формувань більш небезпечних злочинів (зокрема, розбою, умисного вбивства за кваліфікуючих ознак) кваліфікується за сукупністю з відповідними статтями Особливої частини КК. Частиною 4 ст. 260 не охоплюється участь у нападі осіб, які не є членами непередбаченого законом воєнізованого або збройного формування, оскільки закон передбачає відповідальність за участь у нападі в складі такої організації. Із урахуванням конкретних обставин справи, участь окремих осіб разом із членами незаконного воєнізованого чи збройного формування у нападі має кваліфікуватися за статтями КК, які передбачають відповідальність за злочини, що становлять собою напад, та за співучасть у злочині, передбаченому ч. 4 ст. 260. 6. Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 260, є: 1) загибель людей; 2) настання інших тяжких наслідків (ч. 5 ст. 260). Під загибеллю людей слід розуміти смерть двох або більше осіб. Під іншими тяжкими наслідками розуміються наслідки у вигляді смерті одного потерпілого, заподіяння хоча б одній особі тяжкого тілесного ушкодження тощо. 7. У частині 6 ст. 260 передбачено спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи, яка створила відповідне воєнізоване чи збройне формування або брала участь у їх діяльності. Умовами такого звільнення є: 1) добровільний вихід зі складу вказаних злочинних організацій; 2) повідомлення про існування такого формування органів державної влади чи органів місцевого самоврядування (у даному випадку закон не передбачає як умову звільнення особи від кримінальної відповідальності активне сприяння розкриттю організації). У частині 6 ст. 260 не передбачено звільнення осіб, які керували воєнізованими або збройними формуваннями, займалися їх фінансуванням або постачанням зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки, а також брали участь у складі таких формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян. * * * Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. ** а зачем комментарий к 185?? кража... **

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 257 Кримінального кодексу України 1. Бандитизм - різновид організованої злочинної діяльності, яка включає: 1) організацію озброєної банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Для притягнення особи до відповідальності за ст. 257 достатньо вчинення нею хоча б однієї із зазначених дій. Визначальним для вирішення питань відповідальності за ст. 257 КК є поняття банди. Пленум Верховного Суду України своєю постановою N 13 від 23 грудня 2005 р. запропонував розуміння банди, виходячи з якого банда може становити собою не лише злочинну організацію, а й організовану групу, а її метою може бути вчинення лише одного нападу, який потребує ретельної тривалої підготовки. 2. Незалежно від того, що розуміти під бандою - лише злочинну організацію чи й організовану групу, вирішальне значення для застосування ст. 257 має встановлення таких специфічних для банди рис, як: а) озброєність; б) мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. Озброєність банди характеризується двома чинниками. Об'єктивно банда буде озброєна тоді, коли хоча б у одного з її учасників є предмети, які спеціально пристосовані для враження людей, не мають іншого (господарського, спортивного) призначення та на які поширюється спеціальний правовий режим (вони є об'єктом дозвільної системи або носіння їх громадянам заборонено). Це вогнепальна і холодна військова, мисливська і спортивна зброя, саморобна чи перероблена зброя (зокрема, обрізи), вибухові пристрої, інші аналогічні пристосування. При визначенні того, чи належать певні предмети до вогнепальної, холодної зброї, вибухових пристроїв, потрібно враховувати роз'яснення, які містяться у пунктах 2 - 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 26 квітня 2002 р. Разом з тим слід мати на увазі, що у зазначеній постанові питання про правовий статус пневматичної зброї, пристроїв для стрільби газовими, гумовими та іншими аналогічними зарядами вирішується стосовно не ст. 257, а статей 262 і 263. Тому відповідні положення не можуть бути прямо застосовані для визначення наявності чи відсутності озброєності як ознаки банди. Наявність пневматичних чи газових рушниць, пістолетів, револьверів, метальних, електрошокових чи інших аналогічних пристроїв має враховуватися як озброєність банди за умови, що вони належать до типів, використання яких громадянами потребує спеціального дозволу (зокрема пневматична зброя зі швидкістю польоту кулі понад 100 м/сек., газові пістолети і револьвери, газові балони, споряджені газом нервово-паралітичної дії). Використання бандитами зброї, на яку в установленому порядку видано дозвіл, не виключає озброєності банди. За суб'єктивною ознакою озброєність банди передбачає, що про наявність зброї і готовність її застосувати знають інші члени банди. Мета нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб означає, що банда прагне досягнути злочинного результату за допомогою насильства або створення реальної загрози його застосування, діяти раптово, агресивно. 3. Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення хоча б однієї з таких дій: 1) організацію банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою. Організація банди та участь у банді за своїми суттєвими ознаками не відрізняються від аналогічних дій, які є ознаками злочину, передбаченого ст. 255. При цьому організатор або учасник банди не обов'язково повинен брати участь у вчинюваних бандою нападах. Участь у нападі, вчинюваному бандою, означає виконання дій, які становлять собою напад, зокрема застосування насильства чи створення реальної загрози його застосування до працівників підприємств, установ, організацій чи до окремих громадян. Участь у нападі, вчинюваному бандою, можуть брати як члени цієї злочинної організації, так й інші особи, які не є учасниками банди. Таким чином, відповідальність за бандитизм (як виконавці) можуть нести й особи, які не вступили до банди. У випадку, коли особа не виконує об'єктивну сторону нападу, а сприяє банді в інший спосіб (надає транспорт, переховує бандитів тощо), вона підлягає відповідальності як пособник бандитизму. Участь у нападі, вчинюваному бандою, наявна й тоді, коли в конкретному епізоді брали участь лише окремі її члени (тобто, не банда у повному складі), навіть один бандит за умови, що відповідне сприяння цьому нападові здійснювала банда як злочинне об'єднання. При цьому використання зброї в процесі нападу не є обов'язковим. Момент закінчення злочину, передбаченого ст. 257, слід визначати з урахуванням того, в якій формі вчинюється бандитизм. Не викликає сумніву, що участь у банді та участь у нападі, вчинюваному бандою, передбачає те, що відповідне стійке озброєне злочинне об'єднання - банда - вже існує. Що ж до організації озброєної банди, то момент закінчення аналізованого злочину у такій формі в теорії і на практиці визначається неоднозначно. Традиційним є підхід, за яким цей злочин з усіченим складом вважається закінченим з початку дій, спрямованих на виникнення банди, незалежно від їх успішності, результативності, тобто незалежно від того, чи вдалося створити банду і чи вчинила вона напади. Проте Пленум Верховного Суду України у постанові N 13 від 23 грудня 2005 р. зазначає, що дії обвинувачених в організації банди можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише тоді, коли банду вже організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватися як замах на бандитизм (тобто Пленум Верховного Суду України визнав можливість замаху на злочин з усіченим складом). У цій самій постанові міститься й інша суперечлива теза, яка стосується оцінки стійких об'єднань, які, щоб дістати зброю, вчинюють напади на військовослужбовців, працівників правоохоронних органів тощо. Зазначається, що "уже в момент нападу з метою заволодіння зброєю ці об'єднання стають бандою, оскільки в такий спосіб її члени озброюються". Виходячи з тлумачення моменту закінчення бандитизму, якого дотримується Пленум Верховного Суду України, такі дії не можна кваліфікувати як закінчений злочин, оскільки на момент початку нападу стійкого озброєного об'єднання ще не існує. У випадку ж, коли зброєю заволодіти не вдалося, про наявність закінченого бандитизму говорити тим більш безпідставно. 4. Суб'єктом бандитизму є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. 5. Суб'єктивна сторона бандитизму характеризується умисною виною та спеціальною метою - здійснення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян. При цьому винний повинен усвідомлювати, що його діяльність пов'язана з бандою, розуміти свою конкретну роль у ній. Розуміючи ці ознаки, особа усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій, а також передбачає настання наслідків у вигляді загрози громадській безпеці, оскільки знає, що суттю банди є здійснення нападів. Крім того, винний бажає або свідомо допускає настання таких наслідків. 6. Окремі злочини, вчинені в ході бандитизму, кваліфікуються за сукупністю ст. 257 та відповідних статей Особливої частини КК про відповідальність за посягання проти особи, власності, авторитету органів державної влади тощо. Незаконне заволодіння чи незаконне придбання вогнепальної зброї, вибухових пристроїв з метою використання при бандитизмі слід кваліфікувати за сукупністю зі ст. 262 або ч. 1 ст. 263. * * * Постанова Пленуму Верховного Суду України N 13 від 23 грудня 2005 р. "Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями" (пункти 16 - 26). Постанова Пленуму Верховного Суду України N 3 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" (пункти 2 - 4, 7, 26). ** ** Добавлено через 21 минуту проблема в том, что пока у нас не будет легального оружия, у нас не будет культуры обращения с ним, а также - будет ниже плинтуса юридическая грамотность владельцев оружия...

ну вообще то тут имеет место ч. 5 ст. 36 УК Украины. 5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає. Но это предположение, мы там не были... и не знаем - имел ли место факт насильного вторжения в жилище... может быть он робко стоял на трубе и пытался потихому залезть... т.е. он не отпихивал хозяина не ломился в дверь... так что вот Добавлено через 8 минут НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 36 Кримінального кодексу України 1. Конституція України встановлює, що "кожен має право захищати своє життя та здоров'я, життя та здоров'я інших людей від протиправних посягань". Отже, право на оборону визнано Основним Законом одним із фундаментальних прав людини. Положення ст. 36 є розвитком та конкретизацією конституційних приписів. 2. Право на необхідну оборону є абсолютним: кожна особа має право вжити заходів оборони від суспільно небезпечного посягання незалежно від того, чи має вона можливість уникнути посягання (втекти, забарикадувати двері тощо) або звернутись за допомогою до представників влади чи інших осіб. 3. Дії, вчинені у стані необхідної оборони, якщо при цьому не було перевищено її межі, вважаються правомірними і не можуть бути підставою для притягнення особи не тільки до кримінальної, а й до цивільно-правової чи будь-якої іншої юридичної відповідальності. Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до ст. 36 ці умови полягають у такому: 1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави. Не є необхідною обороною захист особи від правомірного затримання працівниками правоохоронних органів. Водночас захист від явно незаконного затримання розглядається як необхідна оборона навіть у випадках, коли його здійснюють особи, які відповідно до закону мають право на таке затримання. Не вважаються необхідною обороною дії, вчинені у відповідь на напад, умисно спровокований "потерпілим" з метою здобути собі переваги особи, яка обороняється; 2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК. Закон не називає прямо таке посягання "злочином", оскільки правомірною вважається оборона не тільки від діяння, яке у кримінально-правовому розумінні є злочином, а й від суспільно небезпечного посягання такої, що не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, чи неосудної особи, яке через відсутність належного суб'єкта не визнається злочином. Суспільно небезпечне посягання може бути не тільки нападом, а й іншою кримінально караною дією (крадіжкою, згвалтуванням тощо). Не виникає стану необхідної оборони у разі "захисту" зазначених у ч. 1 ст. 36 охоронюваних законом прав та інтересів від діяння, яке через малозначність не становить суспільної небезпеки (ч. 2 ст. 11). Тому, наприклад, вбивство особи, яка проникла в чужий сад для крадіжки кількох яблук, розглядається не як вбивство з перевищенням меж необхідної оборони, а як умисне вбивство (ст. 115); 3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Однак у ряді випадків така оборона можлива і до початку або після закінчення посягання. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що "стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну". Отже, оборона можлива і до початку фізичних дій з боку того, хто посягає, з моменту, коли виникла реальна загроза посягання. Встановлення у приміщеннях, на воротах, дверях різних охоронних пристроїв, що здатні завдати тяжкої шкоди здоров'ю або й позбавити життя (капкани, пристрої з електричним струмом тощо), за загальним правилом, не може вважатися діянням, вчиненим у стані необхідної оборони, через його явну передчасність. Проте якщо особа, знаючи, що на неї, її рідних, близьких, ділових партнерів або інших осіб готується напад, з метою його відбиття встановлює або приводить у "бойовий" стан такий охоронний пристрій, і цей пристрій у момент нападу спрацьовує проти нападника (нападників), вчинене слід розглядати і оцінювати як дії у стані необхідної оборони. Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною. Якщо ж той, хто захищається, за обставинами справи не міг усвідомити, що посягання закінчилось, його дії (хоча б і після об'єктивного закінчення посягання) вважаються вчиненими в стані необхідної оборони. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, сам по собі ще не свідчить про закінчення посягання. У випадках так званої запізнілої оборони, коли дії щодо захисту були вчинені в умовах явного припинення посягання, особа, яка оборонялась, несе кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду на загальних підставах; 4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається. Як правило, заподіяння шкоди в процесі "захисту" від уявного нападу підлягає кримінально-правовій оцінці на загальних підставах. Водночас, за певних обставин такий захист, який іменується уявною обороною, може бути визнано правомірним. Про поняття уявної оборони та умови її правомірності див. ст. 37 та коментар до неї; 5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає. Якщо при необхідній обороні випадково заподіяно шкоду не причетній до посягання особі, то відповідальність, залежно від наслідків, може настати за заподіяння шкоди з необережності; 6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. Закон не вимагає механічної рівності між засобами і характером оборони та засобами і характером посягання. Правомірним буде і застосування більш серйозних засобів або заподіяння більш значної шкоди, ніж ті, що об'єктивно були достатніми для відбиття нападу, якщо особа, яка оборонялась, не могла правильно оцінити обставини нападу і вибрати абсолютно адекватні засоби оборони чи заподіяти при захисті мінімально необхідну для відбиття нападу шкоду. Проте заподіяння при необхідній обороні явно надмірної шкоди, якщо той, хто оборонявся, розумів, що посягання можна припинити із заподіянням менш значної шкоди, за певних умов може бути визнане перевищенням меж необхідної оборони. 4. Правила про необхідну оборону, встановлені ст. 36, поширюються не тільки на звичайних громадян, але з певними особливостями, що стосуються правил застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів і фізичної сили, - і на працівників правоохоронних, розвідувальних органів, військовослужбовців. 5. Частина 4 ст. 36 встановлює, що особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту. Про зміст поняття "сильне душевне хвилювання" див. коментар до ст. 116. 6. Відповідно до ч. 5 ст. 36 необхідною обороною визнається і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної (будь-якою зброєю) особи, або нападу групи осіб (незалежно від їх озброєності), або для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення. За таких обставин правомірним є заподіяння тому, хто посягає, будь-якої шкоди. Норма про перевищення меж необхідної оборони (ч. 3 ст. 36) на ці випадки не поширюється. Про поняття озброєність, житло, інше приміщення див. коментар, відповідно, до статей 257, 260 і 185. 7. Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Під тяжкою шкодою при перевищенні меж необхідної оборони слід розуміти смерть особи або заподіяння їй тяжкого тілесного ушкодження. Невідповідність тяжкої шкоди, заподіяної тому, хто посягає, небезпечності посягання або обстановці захисту слід визнавати явною тоді, коли це з урахуванням обставин справи є очевидним для кожної людини, отже, і для того, хто обороняється. Так, явно невідповідним буде не викликане необхідністю заподіяння тяжкого тілесного ушкодження особі, яка має намір вчинити крадіжку і не робить спроб чинити фізичний опір. Перевищенням меж необхідної оборони слід також вважати і випадки, коли особа заподіяла тяжку шкоду тому, хто посягає, маючи при цьому можливість відвернути чи припинити посягання із заподіянням явно меншої шкоди й усвідомлюючи наявність такої можливості. Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями 118 і 124. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є злочином. 8. Кримінальна справа, порушена за фактом діяння, вчиненого у стані необхідної оборони (якщо не було перевищення її меж), підлягає закриттю за відсутністю події злочину (п. 1 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 р.).

Да, с цитатой Назгула знаком)))))))))))))))))

Статья бредовая... Есть правоохранительные и иные структуры... Да от этих "правоохранителей" скоро только с оружием можно будет отбиться... Отморозки еще те... Общество никогда не достигнет высокого уровня, достойного для владения оружием - и у нас по прежнему будут убивать отвертками, кухонными ножами, топорами, капнями и трубами... Идиоты блин... Молдаване живут с короткостволом уже лет 15 и все норм... Как мне реализовать гарантированное Конституцией право на защиту своей жизни и жизни других граждан, если я "вооружен" только телефоном млять, мне что - бандита до смерти за смсить или заговорить? а этот дядя - Вице-президент Федерации стрельбы Украины Александр Миленин - слегка бредит (постеснялся бы уже чушь нести)... Боевого оружия у населения ни в одной стране нет, разве что в Швейцарии - но там все - мобрезерв до 50 лет... У всех - гражданские версии - семи авто, фулл авто нет - либо это допотопные модели (в США например)... В общем, наши трусливые правоохранители ни за что не пропустят закон - позволяющий гражданам страны быть вооруженными короткостволами, ибо они боятся за свою шкуру, а бандитов не боятся - они же им "зарплату" платят, а борятся они с народом... то бабушек разгонят на митинге и ветеранам руки повыкручивают, то торговцев персиками сгонят с трассы, когда президент будет ехать на празднование своего дня рождения... тьху мля...

как звать сие чудо??? ЧЗ??? полуавтомат? с супрессором))))

Ну, если Вы дерево настелите довольно высоко от земли - см 15-20, да еще и доски с зазором в 5 мм между ними - то регулярность присмотра будет довольно растянута во времени... Самое главное - это вентиляция террасы и отсутсвие возможности замокания длительного - типа лаги лежат на влажной земле. и прослужит такая конструкция лет 20 точно... Тем более, что у Татьяны терраса крытая

Халява и Шара - вечны)))))))))))))))))))))))))

Симпотишно! Подписываюсь!)))

В поговорке вообще то про двух рано встающих "ингридиентов" для шурпы и шашлыка.... ))))))))

ну так епте...))) этож Поющая эскадрилья)))))) Маэстро - из "В бой идут одни старики!" ))))))Возможно это скрипачка блондинка, котороая тока что получила права и отмечает количество ДТП звездочками))))

Ну - легально - в суд, с требованием - понудить поставить на учет. По Львову машина была с тем же номером "под стеклом"? Если да - то дрюкать днепр!

Скрытая реклама)))) Просто круто, сланцевая кровля))) и в подписи - ссылка на сланцевых кровельщиков))))) без проекта фотки не комильфо. Хотя видон интересный, и сланец там абсолютно не обязателен

тем более, что 7 рабочий день за 29.06 у большинства))))

Lana таки да)))) я думал что это кто то так феншуйно сало завернул с бекончиком)))) с перчиком и чесночком рубленым, и мариноваными огурчиками)))))) а тут банальщина - турецкие сладости)))))))))))))))))))))))

то Лана - инспектировал провода)))) Блин, опоздал))))

Gospel просим, просим!!!! )))) скажите по секрету всему свету секрет хохлороллов!!!)))))) те, которые на фото с синей вилкой вроде как)))))

А можно маленький вопрос - каков рецепт хохляцких роллов - что на фото??? Заманчиво так выглядят))))))))))))))))))))))))))

maks-spiker.livejournal.com/21816.html?thread=327992 в разрезе этого ЗИЛа а вот страница хозяина ЗИЛКа www.drive2.ru/users/drbroman/

О, фига се... полтора часа читал)))) не спится... понял - что Строимдомовка в 100 человек - может быть омраченена: - неадекватным поведением одного, двух "уставших"; - стиснительностью "новичков" - в разрезе - новичков. - отсутствием настроя "отдохнуть" и желанием попридераться... (без поправки на статус - дух, дед) - крысятничество - это бичь больших гульбанов без предоплаты... Выход из ситуации: - регистрация участников (предварительная) с окончанием за 3 дня до события; Порог для регистрации - мин. 2 месяца регистрации на форуме (либо поручительство (под отвественность) форумчанина - ник КМУ очень гармонично смотрелся на фоне восхитительных глаз ;)))) Поручительство может выражаться в проставке "спасибки" в списке зарегистрировавшихся иными форумчанами - поручителями под заявкой человека. - составление списка предоплатчиков - бейджирование; не явка бейджированого - предоплата не возвращается; зарегистрировавшиеся не предоплатчики - вносят на 20 % больше в казну (так сказать) - покрытие рисков принимающей стороны, из которых переплата идет на благотворительность. Бейдж выдается при входе "комитетом по встрече". - закупка алкоголя по сезону и дозированная его выдача (если централизовано), личная инициатива пьющих - личная отвественность в будущем, вплоть до остракизма. - Наличие отвественных разливающих - как в баре - если человек видит что все, достаточно - то наливает томатный сок (надо устроить кастинг наливающих и проверить их ОФП, чтобы в случа чего могли дать отпор "жаждущим" ;))) - разговоры на околопрофессиональные темы - допускаются, но с разрешения терроризируемого, да и то - поверхностно, ибо атмосфера должна располагать к благости и неге духа в кругу приятных людей, а не к напряганию извилин с целью решить заковыристую проблему на колене, не имея полной инфы - так вообще не делается - можно обозначится и испросить разрешения в будущем обратиться с конкретной просьбой или заказом, но обговаривать это на отдыху - моветон как по мне))) а то мы те еще почемучки! Вот я например, успел виртуально Мураву замучать, да и к Корни обращался за советом, и Шарманщику в личку стучался и полностью получил ответы на мои вопросы, но за рюмкой пива как то не комильфо говорить о работе, надо просто ближе знакомиться. и все)))) - для евентов с детьми - правила ужесточаются - например без водки - ну не поверю я, что нельзя отдохнуть не выпив 300 грам водки - можно это заменить 100 граммами коняка или вискарика. Желание выпить больше - от лукавого и на встречах с детьми - должно присекаться жестоко. Бухнуть до кондиции можно в узком кругу... в этом же узком кругу можно и в дыню получть, если вдруг случается приступ "быковства". В общем, поддержу одного из предыдущих ораторов - главное правило подобных мероприятий: Не мешай другим отдыхать! из которого вытекает: - не буянь; - по возможности - не сквернословь; - не хами; - не задалбывай вопросами по работе!!! - имей позитивный настрой - если настроение гавняное и хочется доклепать кого то - лучше сразу уехать или вообще не приезжай! - пей в меру, не умеешь - жуй мясо и плов - благо оно есть и оно все вкусное! В общем, будь человеком! :beer:

за самопал можно и в кутузку угодить, особенно за страшный)))

так, Мадагаскар 3.... если чесно - ржали до слез... очень позитивный мульт и отдыхающий)))))))))))))))))))))

Дубль два... сделать два окошка по бокам двери - аля американские домики ))))) чтобы площадь обоих - позволяла соблюсти газовые требования?))))

то Раха - а может это окошко сделать над дверью??? высота позволяет? дверь пошире и окошко - над ней? чтобы не так "пятнать" фасад?

Симпотно! Но чем вызвано желание покрыть крышу металлочерепицей??? ибо сей барабан в дождь не даст Вам спокойно попить пивка и поесть мяска))))) тем более, что он на обрешетке из 4 досок - будет бобонение, проходили такое на балконе! даже с закрытыми окнами - жесть (правда у Вас на беседку не будет течь с крыши вода, только дождик) а так - клево все!