Вячеслав63

Навряд чи це фейк. Там дуже цікаві нюанси -

Все одно фігня виходить - хтось пише від його імені, іноді "ми". Ну, це як моя жінка каже - "ми забетонували", хоча бетоную тільки я.

Я так розумію, за Маска теж хтось якусь фігню пише, а він і не в курсі, мабуть? Чи в нього менше бізнесів? А от як це делегування допомогло сивочолому - це ще те питання. І це не щодо "іржавіння", а звичайної логіки. Бо рабам теж там щось господарі делегували - роботу, наприклад. Навіщо, взагалі, тоді заходити на такі сторінки, якщо це не автор сторінки там пише, а "спеціально навчена людина"?

Як кажуть росіяни - "кнутом і пряніком". Подивимося, як буде цей "кнут" діяти. Там непоганий перелік - У документі, зокрема, йдеться про зміни функціонування Наглядових рад Державних підприємств, САП НАБУ, НАЗК, ВРП та судової гілки влади. Американці, мабуть, сказали - "досить імітації, щось робіть". І момент вибрали дуже правильний, коли почуття страху за свою власну шкуру може перемогти жадібність.

А оце вже ближче до "внєшнєво управлєнія" - Білий дім надіслав перелік реформ, які має провести Україна для продовження допомоги, - ЗМІ. ДОКУМЕНТ censor.net/ua/news/3445631/bilyyi_dim_nadislav_perelik_reform_yaki_maye_provesty_ukrayina_dlya_prodovjennya_dopomogy_zmi_dokument

А ви ніколи не заходили на сторінку сивочолого у фейсбуці? Я випадково туди попав і уху їв - там на день по декілька змістовних повідомлень. Як він бідненький встигає?

Прикольно на окупованій частині Донбасу - «В Донецкой Народной Республике введены военная цензура, комендантский час в будние дни и запрет на проведение митингов и пикетов. Это следует из указа главы региона Дениса Пушилина, опубликованного в официальном Telegram-канале правительства ДНР. … документ вводит военную цензуру за почтовыми отправлениями и сообщениями в интернете, контроль за телефонными переговорами.»

Перша невістка вчилася на культуролога в харківському університеті ім. Каразіна. Потім, зрозумівши всю бесперспективність цієї спеціальності, здавши 22 екзамени між осінньої і зимовою сесією, перейшла на факультет філософії і казала, що буде заробляти грошей більше, ніж син, програміст. Після закінчення аспірантури, їй запропонували роботу в університеті, на що вона сказала, що не буде працювати за ці "копійки". Тикалася, микалася, з сином розійшлася. Але підтримувала якийсь зв'язок. І він їй порадив піти в ІТ. Оскільки вона знала 5 мов, то їй було легко стати тестувальницею, потім якісь курси підвищення кваліфікації. З часом, вона переїхала в Київ і зарплата вже була 2 тисячі, потім 3. Зараз вона працює в Берліні і її мати з Харкова живе теж з нею. Але, спочатку зарплата починаючого тестувальника мало чим відрізняється від зарплат українців. Друг дитинства молодшого сина туди пішов. І то не зразу йому це вдалося. Вчився сам, багато разів його не брали. Думаю, він тільки мріє про 4 тисячі, як писали вище. В полтавській конторі таким і не пахне. Там рівень зарплати початківця, такий, як ви писали про вчителів. Але є перспектива.

Ну. мій старший, хоч і платно, а таки вивчився на програміста. І зарплата в нього в цифрах така, за яку б ви теж не працювали б, як ви писали про вчителів, але в долярах. Окрім програмування, я думаю, є ще декілька високооплачуваних професій, аби спеціаліст був гарний. Хоча, при хороших зв'язках і везінні можна досягти успіху і без вищої освіти. Як бувший мер Мамай, наприклад. Чи син сусіда, якого витурили через місяць з інституту. Але, він, з однокласником, у якого батьки бізнесмени із зв'язками у владі, започаткували бізнес по виготовленню пластикових ковшів для елеваторів, олійниць. Бізнес процвітає, вже купив декілька квартир, джипа собі. батькові. А от сантехніком у нього не вийшло стати, не довго там пропрацював. Руками працювати чи вчитися - то не його.

Тут така справа. Треба, щоб "малий" сам захотів вчитися і тоді можна обходитися і без репетиторів. До жінки ходили колись дві дівчини, ще з початкової школи (жінка - вчитель молодших класів). Зірок з неба не хватали, тому батьки наймали репетитора. А в старших класах взялися за голову і стали самостійно нормально вчитися. Зараз обидві в столичних вузах. А мій старший син, який вчився, взагалі-то, дуже добре, і до репетитора ходив і на підготовчі курси в Харків їздив, але не довчив до кінця той "буквар", що на підготовчих дали і не поступив на навчання на безкоштовній основі. Прийшлося нам його вчити платно. А щоби грамотно писати, треба якомога більше читати і тоді буде спрацьовувати зорова пам'ять. Я, наприклад, в школі правила і не вчив. Просто багато читав і пам'ятав, як треба правильно писати. Але хто ж з сучасних дітей щось читає, окрім соціальних мереж? Ну і новації в сучасній українській мові - це окрема тема. Понапридумують такого, потім прийходять інші "мовники" - знову все не так. За ними не вженешся. Якби я раніше не читав "на протязі (якогось часу)", я б так не писав. І такий коментар - @Alex73405 10 років тому мовознавець блеять (фейспалм) На протязі, ім. з прийм. 1. Те саме, що протягом 1. Новаторство й традиціоналізм у формі йдуть на протязі віків поруч (М.Рильський); Бачимо ми, як у масі своїй ізменшаються речі, Мовив би, гинуть поволі на протязі довшого часу (М.Зеров); Здавалось, він на протязі всього життя не зазнавав такого напрочуд ясного спокою, як зараз (О. Гончар). 2. На якійсь відстані. Вздовж всієї стіни на протязі трьох кроків – вартові (С.Божко).

Як знавець сучасної української мови, може поясните, чому ви пишете "так-то" без дефісу?

Оце ви понтонулися. Якщо сказати "протягом" (це, типу, вже правильно), то все одно вийде "сквозняком". Добре, хай буде це російською калькою. До речі, після "історію", перед "не навчившись", не треба кому ставити, грамотний, ви, наш?

Ну, ви, б історію, почитали, а потім коментували - "... вірменам НК і далі жити в Азербайджані, як вони це робили на протязі віків" - це явно від незнання.

Crimeans) — східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму; разом з нечисленними караїмами та кримчаками кримські татари є корінним народом Криму, а також одним із корінних народів України. А росіяни і українці в Криму - "панаєхавшіє". І це однозначно не тільки для мене.

Невдалий приклад з рашею, бо ми не адінарот, а в Вірменії і НК - один, при чому не "панаєхавшіє", як у нас на Донбасі і в Криму, а корінні жителі цих районів на протязі віків. Із Кримом теж невдалий приклад, бо там корінні жителі - кримські татари. Щось у вас сьогодні з логікою не того, аж незвично.

Прикольно, коли земля, на якій віками жили вірмени, більшістю понад 90%, належить Азербайджану. Це такі ж "свої" землі, як і у раші, яка вважає і Україну "своєю" землею. Як і Калінінград чи Курильські острови. Все ж законно?

Я читаю українську і такого не знайшов. В нашій таке - Починаючи з 1987 року московська влада стала отримувати одне за іншим різні листи з вимогою об'єднання Карабаху та Вірменії. Підготовлена в серпні 1987 року Академією наук Вірменії петиція, що містила прохання про передачу Вірменській РСР не тільки Нагірного Карабаху, а й Нахічевані (хоча за даними перепису 1979 роки там налічувалося 97 % азербайджанців), була підписана сотнями тисяч вірмен[1]. У жовтні жителі Чардакли, населеного переважно вірменами селища на північному заході Азербайджану, відмовилися визнати призначення азербайджанця директором радгоспу. Це призвело до конфлікту місцевої партійної влади та селян. Згідно з твердженнями вірмен, азербайджанське партійне керівництво мало намір просто витіснити вірменське населення. Новини з Чардакли швидко дісталися до Єревана, де в цей час йшли демонстрації з вимогою закрити небезпечні для навколишнього середовища виробництва. Екологічні мітинги незабаром стали політичними, націоналістичними, з вимогою повернення Нагірного Карабаху і Нахічевані до складу Вірменії. В цей час місцева міліція ще втручалася, розганяючи демонстрації. Оскільки Москва не вживала жодних заходів у відповідь, з'явилися чутки, що центральне керівництво готове до передачі Карабаху, причому особливо наголошувалося вірменське походження ряду високопоставлених радників Горбачова. У середині листопада 1987 року радник Горбачова з економічних питань Абел Аганбегян сказав в інтерв'ю французькій газеті «Юманіте», що незабаром НКАО повинна бути передана Вірменії[1]. Після подій в Чардакли азербайджанці в Вірменії все частіше стали зазнавати переслідувань — вірмени почали прямо витісняти їх зі своєї республіки. В кінці січня 1988 року перша хвиля азербайджанських біженців докотилася до Баку. Більшість їх було розміщено в Сумгаїті — промисловому місті недалеко від столиці. 11 лютого в Карабасі відбулася демонстрація, яка висловлювала протест проти культурної та економічної політики Баку щодо області. А 20 лютого 1988 року обласна рада прийняла резолюцію (110 голосів «за» і 17 «проти»), що містила звернення до Верховних Рад Вірменії, Азербайджану та СРСР передати НКАО під контроль Вірменської РСР. 26 лютого 1988 року в Сумгаїті перед будівлею міського комітету КПРС на площі Леніна група азербайджанців, чисельністю від сорока до п'ятдесяти осіб, вийшла на демонстрацію, щоб висловити протест у зв'язку із загостренням ситуації в Нагірному Карабасі. 27 лютого число учасників демонстрації зросло до кількох тисяч. За свідченнями очевидців, на мітингу виступила другий секретар міському КПРС Мелек Байрамова, яка зажадала, щоб вірмени покинули Азербайджан. Того ж вечора з'явились перші повідомлення про випадки насильства, що відбулися в кінотеатрі та на ринку. Місцева міліція, укомплектована азербайджанцями, не перешкоджала актам насильства[2]. Погром[ред. | ред. код] Наступного дня, 28 лютого, розлючений натовп заполонив собою всю центральну площу Сумгаїта. Партійний керівник міста Джахангир Муслім-заде, взявши в руки прапор Азербайджанської РСР, очолив багатотисячну колону демонстрантів. Хвостова частина колони розсипалася на окремі групи, які розсіялися по центральних кварталах міста в пошуках вірмен. За даними очевидців, заворушення спровокували деякі азербайджанські біженці[1], які діяли за потурання місцевої та республіканської влади. Групи чисельністю від десяти до п'ятдесяти і більше осіб били скло, підпалювали автомобілі, шукали, били, ґвалтували і вбивали вірмен, нападали на їхні квартири. Кілька кварталів Сумгаїта перетворилися в зону бойових дій. Епіцентром став квартал, прилеглий до міського автовокзалу[3]. Жорстокі погроми тривали і 29 лютого, й закінчилися лише тоді, коли втрутилися війська, введені в Сумгаїт ще напередодні. Жертви[ред. | ред. код] Число жертв погромів точно не встановлено. За офіційними даними Генпрокуратури СРСР, в результаті дій погромників в Сумгаїті 27-28 лютого 1988 року загинуло щонайменше 26 вірмен та 6 азербайджанців, понад сто осіб було поранено, понад двісті квартир було розграбовано, десятки автомобілів спалені або розбиті. Також було розгромлено безліч майстерень, магазинів, кіосків та інших об'єктів громадського призначення. За даними різних, більш пізніх джерел, заснованих на розповідях очевидців і аналізу свідчень про смерть, тільки число загиблих склало сотні людей. Так, історик Джеффрі Хоскінґ вказує, що число убитих вірмен обчислювалася сотнями, а журналіст Девід Ремнік відзначав в The Washington Post, що при оцінці кількості загиблих вірменська громадська думка сходиться в цифрі, щонайменше, 200 осіб[2][3]. Азербайджанські джерела не заперечують і приймають кількість загиблих за даними Генпрокуратури СРСР. Так Аваз Гасанов, глава азербайджанського Товариства гуманітарних досліджень, вважає, що «приховати дані про людські жертви навряд чи було можливим»[4]. А ще були погроми вірмен в Баку. www.istoriya.in.ua/virmensekij-pogrom-v-baku-1990.html В Полтаві, я знаю особисто три сім'ї біженців-вірмен.

А у албанців Косова є Албанія. І це албанці прийшли на землю сербів, на відміну від вірменів, які там жили з давніх давен (вірменин в відео каже про 3000 років). А що робити, коли етнічна більшість проводить погроми і різанину етнічної меншості? www.ekhokavkaza.com/a/32603225.html До речі, Косово признали незалежним США і більшість країн ЄС, а Україна - ні.

Звісно, що кордони силою змінювати не можна. Тільки на момент розпаду СРСР це була автономна область зі своїм управлінням. А Азербайджан спочатку прийняв рішення про розпуск комітету особливого управління НК, а потім, після того, як НКАО проголосила незалежність, взагалі, скасував автономію.. Такі ж самі аргументи можна застосувати і до Чечні, яка захотіла вийти з РФ і оголосила про свою незалежність. Тоді РФ правильно все зробила. Визначені кордони не можна змінювати, а право корінних націй на самовизначення - то таке.

Німці кажуть ось таке - DW: РФ воює проти України також і за сировину "Одна з цілей російської повномасштабної війни проти України полягає, ймовірно, у тому, щоб заволодіти її багатими природними ресурсами. При цьому йдеться не тільки і навіть не стільки про залізну руду та викопні енергоносії - вугілля, нафту, газ, скільки про літій, титан та інші метали, у тому числі рідкісноземельні. Усі вони вкрай потрібні європейським та загалом західним країнам для декарбонізації своїх економік. Контроль над сировиною, без якого неможливий "зелений перехід", розширив би можливості Росії для тиску на Захід", пише DW uainfo.org/blognews/1695222393-dw-rf-voyue-proti-ukrayini-takozh-i-za-sirovinu.html

Якась у вас дивна логіка, якщо спочатку ви кажете, що "так у Черчилля народ, а не населення було... був би народ - обрали б Черчилля...", а потім вищенаписане.

По ходу, ще немає інформації про сьогоднішню кількість ракет. Тут скоріше питання, яку кількість ракет вважати масованим ударом. Якщо згадати, що були раніше були удари, наприклад, 96-и ракетами, то в цьому році таких обстрілів не було. Але і 20-30 - це до буя.

А після війни чого не вибрали - перетворились на "населення"?

Десь читав, в якійсь зрадофільській статті, що вони збільшили виробництво ракет у 2 рази, порівняно з довоєнним періодом .

Війна в Україні може тривати ще 6-7 років, – ЗМІ uainfo.org/blognews/1695193046-viyna-v-ukrayini-mozhe-trivati-shche-6-7-rokiv-zmi.html