Vladdi

Увы, его можно только растворить в процессе нормальной работы свинцово-кислотного элемента У старых авто АКБ пластины стояли на приличной высоты опорах, между которыми собирался осыпавшийся с пластин мусор. У новых пластины помещают в конверты, а опор вообще нет, поэтому любые осыпания всегда приводят к деградации части активных зон. Примерно то же происходит и в AGM, природа процессов одинакова. Проблема ведь не в самом сульфате, это естественный продукт работы элемента, а в размере образовавшихся кристаллов. Чем они меньше и корка плотнее, тем сложнее ионам доступиться к металлическому свинцу рамки, соответственно, и растворение такого слоя идет, в основном, "от края". Это сильно замедляет процесс восстановления. При нормальной работе кристаллы рыхлые и большие, а в режиме длительного саморазряда малыми токами как раз и образуется эта плотная мелочь.

Да, 2 и 3 банки явно "подгуляли", в первой более-менее, а в остальных плотность тоже меньше, чем нужно. Думаю, что это результат чрезмерного разбавления водой. Приведенные Вами значения плотностей подтверждают мои эмпирические результаты, разбавленный электролит для поработавших AGM оказывается предпочтительнее чистой воды, вопрос только в степени разбавления. Во 2 и 3 банках, скорее всего, есть какие-то проблемы с активной массой. Обычно такие банки до конца так и не восстанавливаются, по крайней мере, это было справедливо для автомобильных батарей.

По наблюдениям, параметры авто АКБ не совсем точно соответствуют обычным AGM. Поэтому, несмотря на аналогичную зависимость плотности и уровня заряда, напряжения могут (и будут) отличаться. Очевидно, что ненамного, но точно будут. Мы не делали таких сравнительных экспериментов и исследований, но при тесте, к примеру, нагрузочной вилкой, авто АКБ всегда показывает меньшее напряжение, чем близкая по емкости AGM. Хотя для быстрой оценки способ вполне годится.

Вчера прислали мои китайские друзья прикольное письмо. CS приступили к выпуску нового вида специализированных свинцовых гелевых батарей для накопителей солнечной/ветровой энергии. Уверяют, что эти батарейки выдерживают более 3000 циклов(!) при 100% DOD(!). Это уже очень близко к лиферам. Но самое главное - цена, всего на 45% дороже, чем обычная гелевая AGM. При числе глубоких циклов более, чем втрое и со сроком жизни от 20 лет. Единственное ограничение это емкости, есть только 100, 150 и 200АЧ. Сейчас изучаю документацию, позже отпишусь. Навскидку, как для домохозяйства, отличное решение. Безопасность и цена свинца вкупе с практически параметрами лифера. К сожалению, для моих целей пока не особенно подходят, т.к. корпуса чуть больше и требуют специального решения по стойкам. Уточнение - гелевая AGM 100АЧ в закупке стоит на 1 (один) доллар дороже обычной

ИМХО Для "подуставшей" и подсохшей немолодой батареи лишние циклы могут только усугубить состояние, т.к. высушивание элементов батареи будет только нарастать, и далеко не факт, что такой цикл что-то улучшит. Если нет возможности или желания возиться с восстановлением в смысле попытки долить разбавленный электролит, то уж лучше ничего не делать. При доливке помним, что внутренняя полость элемента это такая же банка, как и в обычном авто АКБ, поэтому большого смысла в переворачивании я не вижу, добавленная жидкость постепенно разойдется по всем элементам сборки в банке, для этого и нужна выдержка. Если не хочется сильно перелить, то заливку придется делать в несколько приемов. С другой стороны, небольшой излишек никакого вреда не приносит, разве что батарейку после этого нельзя переворачивать.

Для такого рода измерений есть другой прибор, батарейный тестер, им измеряют внутреннее сопротивление батарей, не разбирая их на элементы. Измерения элементов нужно проводить регулярно в течение работы, и динамика процесса отлично покажет состояние каждого элемента (читаем, отдельной АКБ) в цепочках. Увеличение сопротивления по сравнению с аналогичными элементами это ранний сигнал, сообщающий о наличии каких-то проблем.Именно так эксплуатируются сборки АКБ в секциях больших промышленных ИБП. Подозрительные элементы извлекаются, затем с ними разбираются, для начала тест нагрузочной вилкой, это, как показала практика, самый точный и универсальный способ оценки состояния отключенной батареи.

Теория это хорошо. Но практика, как говорится, критерий истины. И практический опыт продления жизни AGM батарейкам (не авто АКБ!) говорит о том, что добавление только воды в сильно подсушенные батареи хуже, чем разбавленного электролита. Следует понимать, что в автомобильную батарею или в батарею открытого типа (OPzS) доливается вода, но при этом после полного заряда всегда контролируется плотность. Обычно после нескольких лет в такие батареи все равно приходится доливать электролит или даже кислоту для коррекции (повышения) плотности до номинальной. Эта ситуация очень близка и похоже на описываемое восстановление батарей AGM. После заливки батарею AGM следует выдержать порядка суток. В случае заливки водой сильно высохших батарей, восстанавливаются они долго и плохо. Напряжение очень долго остается низким, батареи медленно набирают емкость, при этом нужно следить за током заряда, т.к. сопротивление элементов тоже растет очень медленно. В конечном итоге большинство батарей не достигает кондиций, полностью сравнимых с новыми. При заливке таких же точно технически исправных, но подсушенных батарей разбавленным электролитом, процессы идут несравнимо быстрее. После выдержки исправные (тест напряжения а затем нагрузочной вилкой) батареи заряжаются в стандартном режиме и, если параметры при заряде оказываются в рамках обычных, они сразу отправляются "на работу". У прошедших такое "лечение" и отбор батарей параметры не очень существенно отличаются от новых, поэтому дальше с ними никто не возится. Их тех, которые были отбракованы как "подозрительные", почти все восстанавливались после пары циклов. Но следует иметь в виду, что в эту группу попадают технически исправные батарейки. Высохший до каменного состояния элемент восстанавливать большого смысла нет, слишком много возни. Разумеется, при желании можно и повозиться, но это когда батарей одна-две и времени море.

Давайте ще погранців згадаємо, брати Литвини разом з подільниками добряче заробили в 2014, коли через кордон йшли колони вантажівок з "туристами" та зброєю. Тариф встановили, заплатили - їдь на здоров'я. Не скажу, що всі курвами були, але переважна більшість. Те саме з СБУ та місцевими вояками. Керівник та заступники здали збройове сховище "активістам", розмінували та відкрили. Жодного натяку на спротив, хоч і сили були. А інші працівники, дивлячись на це кодло, барикаду допомагали зводити. Це ж не тому, що це українці "2 сорту"? Якби не масова зрада, не завезення численного озброєного та мотивованого "активу", а потім і просто російського війська, ситуація могла б бути контрольованою. Але ніхто не наважувався прийняти бодай якесь рішення. Застрелити "активіста", який відверто загрожує та підбурює інших? Дати чергу поверх голів, щоб показати, що наміри тверді? Ввімкнути передачу і поїхати на блок? Та не дай Боже, краще віддати автомати та БМП і піти пішки під гикання та плювання. А на рахунок Києва, то згадаймо самий початок, коли все керівництво СБУ в один день побігло хто куди, але всі як один на Західну Україну. Рядові та середній персонал розсипались по точкам, повезло, що зрадників було небагато. Але теж були, і немало. А зняття і виведення охорони нацгвардії з Гостомелю? Це ж покійного Монастирського відомство таку пастку створило, дивом що на ЗКП весь генштаб не поїхав, повезло, що тут такий бардак творився, поки опанували якесь керування підрозділами та зібрати людей, то вже й десант встиг туди навідатись, разом із Білою Церквою. Те ж саме про зняття охорони з атомних станцій, неспротив наступаючому кацапському війську, хоч плани дій були, і запас часу був чималий на підготовку позицій, але все марно, браві гвардійці разом (по команді?) кинули зброю та поздавались. Диво дивне, ТРО та війська вже чинили запеклий опір, а ці молодці бодай щось би вчинили.

Вопрос распался на 2 части. Первая часть - о соответствии мощности подключаемого устройства мощности генератора. Понятно, что включать инструмент мощностью полтора кВт в генератор 1,1 нельзя, независимо от того, какого он типа. Это очевидно. Для инструмента с мощностью 1,5 кВт использовать генератор с рабочей долговременной мощностью менее 2 кВт просто нельзя. Вторая часть - об использовании генераторов инверторного типа как источников питания для ручного инструмента. Я имел в виду тот факт, что форма тока при питании электромоторов нагрузки с фазовым управлением от генератора инверторного типа максимально близка к форме тока при питании от сети. В отличие от обычного синхронного, для которого при определенных условиях может оказаться, что и 30% запаса по мощности может быть недостаточно. Плюс более сильные искажения, приводящие к большему нагреву и снижению мощности двигателей, особенно при активном фазовом регулировании.

Интересно, с чего бы это? Инверторный генератор это источник тока с емкостной характеристикой, и индуктивная нагрузка с фазовой регулировкой в пределах допустимой мощности, разумеется, для него совершенно не опасна. Более того, форма выходного напряжения будет близка к обычной сети, что есть хорошо для двигателя инструмента. Другое дело, что полная мощность включаемого инструмента должна составлять примерно 80% допустимой долговременной (не пиковой) мощности инверторного генератора, независимо от того, включается ли инструмент на полную мощность или на минимальную.

ИМХО фазовое регулирование двигателя стиралки "провоцирует" AVR генератора на создание всплесков напряжения, которые, в свою очередь, вызывают сбой схемы управления. Чем быстрее и точнее AVR пытается компенсировать провал в момент подачи импульса на двигатель стиралки, тем больше помеха, к тому же есть запас мощности альтернатора и мотора, а это усиливает эффект. Парадокс совместной работы двух неплохих устройств. Возможно, сетевой фильтр и поможет, но все зависит от его АЧХ. Можно попытаться в это время подключить чисто активную нагрузку (любой нагреватель в пределах суммарной мощности), иногда это помогает, т.к. существенно уменьшает помеху.

На жаль, виробник АКБ лише вказує оптимальні параметри для режимів використання "stand-by" (нечасті навантаження, довготривале зберігання під напругою ДБЖ) та "cycle" (як в накопичувачах сонячної або вітрової енергії). Ну, і звісно, допустимі режими заряду-розряду. Якщо ж батарея непотрібна на тривалий невизначений час, то оптимальним буде все ж таки її зберігати вимкненою в максимально прохолодному приміщенні. В такому режимі достатньо лише пару раз на рік її підзарядити. Корисно також перед підзарядкою короткочасно дати трохи навантаження. Переваг зберігання дві - менше розхід рідини (під напругою потроху, але вода все ж випаровується), нема витрат на експлуатацію зарядного пристрою (нічого не споживає). Якщо ще є натхнення та можливість через деякий час дозаправити звичайну AGM трохи розчиненим електролітом, то строк придатності буде дуже великий. Боятись, що знята кришка приведе до незворотного пошкодження не слід. Адже простір під кришкою безперешкодно сполучається з атмосферою. Для зменшення випарування на отворах елементів батареї встановлені гумові клапани (кришечки), а у якісних АКБ великої ємності (у різних по різному, зазвичай від 40-50АГ) в цей отвір ще й додатково може бути вставлена пробка з пористого матеріалу, її можливо легко витягти, злегка вкрутивши в неї тонкий шуруп. Клапан-кришка та пробка (в АКБ великої ємності) забезпечують точно такий же режим роботи, як і з встановленою (вклеєною) штатною кришкою.

А чи відомо, що Українські підприємства постачали системи керування для цих ракет ще в 2014 році? То ж навіть "відроджувати" було нічого - все було готове. Але чомусь "не пішло". Я вважаю - просто не було бізнес-інтересу. Так це не тільки південь. А хто давав команди, наприклад, на вивід нацгвардії з Гостомеля? На здачу Чорнобиля, Енергодара? Це ж не військові, це ж структури МВС. І чомусь не покидає думка, що трагедія гвинтокрила з керівництвом МВС то не простий збіг обставин...

Давайте міркувати не як домогосподарки, а як нормальні люди. Перш за все, треба розуміти, що ядерна зброя (ЯЗ) це не патрон в цинку, який може зберігатись 50 років, а потім нормально застосовуватись. Кожен заряд ЯЗ має певний гарантійний термін експлуатації, а потім потребує обслуговування. Оскільки Україна не мала ані складного та дорогого технологічного обладнання, ані документації, ані власного виробництва, яке було б здатне це зробити, то це була б класична "валіза без ручки". Ракетоносій ми могли обслуговувати, технічна і технологічна база для організації пускових процедур також була, але (через певний час) не було б фінального звена - готового до застосування заряду. Створити власний цикл - це роки величезних інвестицій та розробок. Теоретично Україна на це здатна, можливо, це нас буде чекати попереду, але те, що залишилось позаду, не залишає сумнівів, що після 2000-х ми б залишились із вкрай небезпечними та потенційно нестабільними іграшками. Я вже не кажу про бази зберігання (РТБ), майже всі були знищені ще при СРСР, а те, що залишилось в макарівських лісах, на щастя, було порожнє та розвалене до цеглини, як то кажуть. Бо захоплена, якщо не пам'ятаєте була в перші ж дні. Щодо НАТО, то згадаймо, а скільки ж людей на той час підтримували цю ідею? Менше третини. Активна робота проросійських найманців вкупі з величезним прошарком "правильно" налаштованих громадян (а їх і зараз, нажаль, дуже багато, навіть у "традиційних проукраїнських" західних регіонах!), плюс промосковські депутати у ВР разом із засиллям "папередників" у всіх власних структурах не давали жодного шансу для руху в цьому напрямку. Европа лише констатувала цей прикрий факт.

Я валяюсь, как говорится... Снимите розовые очки. В открытом доступе масса фактического материала, начиная от распродажи техники, имущества, объектов и земель, и заканчивая откровенным барыжничеством на "производстве" непригодной для армии автотехники, слепленной из откровенного дерьма из Поднебесной, мелких катеров, не умеющих толком плавать и воевать, но с "золотыми" по цене деталями, купленных через многочисленные прокладки, затоплении и уничтожении единственного более-менее современного фрегата с целью сокрытия украденных миллионов, и т.д., и т.п. Я далек от утверждения, что у СН все в порядке, поскольку туда ринулся откровенный сброд из "делегатов" спонсоров. Безусловно, есть там и много грамотных людей, но масса прислуги, решал, любовниц и приятелей-просто "хороших ребят" увы, не тоже не украшают нынешнюю ВР.

Я мав на увазі те ж саме. Якщо це дійсно виробник з незвичайно широкою номенклатурою та такою кількістю виробничих потужностей, то вкрай дивно бачити простий інтернет-магазин як основну "вітрину" та спосіб продажів. До того ж всі відомі мені заводи в дрібний роздріб на інтернет-площадках не торгують, для цього є дилери, партнери, торговельні мережі, тощо.

Во-первых, он скоро вообще может погаснуть при пропадании питания и не вернуться в исходное. Батарейка, судя по индикации, уже села. Потребуется, как минимум, параметризация у поставщика. Во-вторых, счетчики ничего не "отминусовывают", производятся расчеты с поставщиками на основании договора. К тому же, перед заключением договора, необходимо будет согласовать такой проект, получив перед тем ТУ, а там уже будет указана модель счетчика, которую примут для такого двустороннего учета.

Такі "відгуки" зробити то раз чхнути. На сайті лише контакти мобільні та SIP, тобто офіс "пересувний", але чесно написано що то то є "збут". Місце теж примітне - в районі колишнього КЗШВ. Але номенклатура типового інтернет-магазину від свердл до генераторів та зарядних станцій дійсно дещо дивна, як для виробника кабелю. І про 15 років продажів великим споживачам різної номенклатури щось не дуже віриться, бо, наприклад, в 2020, коли останній раз підшукував постачальника на велику номенклатуру та обсяг різних кабелів, переговори були з всіма великими українськими виробниками, їх не так і багато, а цього чомусь не знайшлось.

Там ще така кнопочка маленька є - "дякую" називається

З точки зору "пересічного" користувача, AGM все ж таки має кілька безумовних плюсів. Перш за все це сильно зменшена кількість випарів, яка дозволяє їх не ізолювати в окреме приміщення. Це дуже спрощує облаштування системи резервного живлення. Ще вони здатні віддавати значні струми та досить швидко відновлюватись. Мають можливість роботи "на боці", у деяких ДБЖ вони так і стоять. Є також спеціальні батареї, з фронтальними борнами, їх зручно використовувати в збірках, які встановлюються в стійки та шафи. Важливий також факт, що вартість свинцевої батареї набагато менше ніж будь-яких інших. Це зменшує стартові витрати. Ці батареї не потребують обов'язково складних та дорогих систем для заряджання та необхідності вирівнювання струмів по елементах. За крайньої необхідності можливо використовувати навіть звичайні пристрої для автомобільних АКБ. У випадку зовсім простих випрямлячів це потребує нагляду за процесом, але й не вимагає додаткових витрат. Батареї AGM набагато більш безпечні. Літієва батарея при неправильному заряді або пошкодженні пристрою стає досить сильною вибухівкою та причиною пожежі, а свинцева за таких же умов лише трохи нагріється та випарує більше води. В екстремальних аварійних умовах (пожежа ззовні, не пов'язана з самою електроустановкою) літієва активно "прийме участь" у горінні як додаткове джерело вогню або вибухне, а свинцева повністю інертна. Так що я б не став вже так сильно лаяти старі добрі свинцеві батарейки. Вони ще поживуть та принесуть нам користь. Той факт, що навіть "свіжа" AGM (менше року) вже має досить сухий вигляд це правда. І, якщо до банок батареї дістатись відносно легко, а гарантія вас не цікавить (адже доведеться трохи пошкодити кришку), то заправка такої батареї забезпечить довге та щасливе життя. Адже фізичне спрацювання то досить розтягнутий у часі процес, а поповнення розхідного матеріалу (електролиту) питання нескладне, і дуже нечасте, може на кілька років не буде потреби щось робити.

Так, у випадку необхідності тривалого зберігання температура має значення. Але треба зауважити, що все одно доведеться періодично батарейки підзаряджати. Це необхідно тому, що електрохімічні процеси у відключеній батареї все одно ідуть, і процес відкладення сульфату свинцю (це нормальний робочий процес) теж іде. У випадку, якщо батарея знаходиться під напругою утримання, процес відкладення сульфату не іде, там більше питання щодо випаровування води, адже елементи працюють на підзаряд. Тому вкрай важливо не перевищувати напругу, це радикально зменшує ресурс. Відключена батарея продовжує "жити". І старіти. Ось частина сторінки з документації CS на AGM батарею 150АГ Як видно із графіку зберігання, при 20 градусах за 6 місяців батарея втратить 20% ємності. Це вже досить відчутно. Тому обов'язково треба батареї на зберіганні обслуговувати. Виробник рекомендує це робити кожні 3-4 місяці. Невелика втрата ємності дозволить скоротити відновлення. Є ще одне. Відкладення сульфату в режимі саморозряду відбувається дуже дрібними часточками, кристали наростають щільною коркою, яка ускладнює (зменшує поверхню) доступу електролита до свинцю аноду. І потім це проявляється у вигляді зменшення ємності та подовженні часу заряджання, адже на розчин щільної корочки треба більше часу. Це і є те саме, що називають "сульфатація". Всі алгоритми "десульфатації" всіх АКБ є нічим іншим, ніж спробами за рахунок пульсацій зарядного струму створити пульсації в зонах навколо щільних відкладень, які б їх посилено (у порівнянні із постійним струмом) "розмивали". Це дійсно дає ефект скорочення часу для відновлення. Але, слід сказати, що і звичайний випрямляч може зробити те саме, але треба встановлювати невеликий струм та витратити багато часу. І доливати воду. Оскільки зараз акумулятори необслуговуємі, до банок дістатись інколи просто неможливо, то може виявитись, що відновлена таким способом батарея втратить майже весь запас рідини, і залишок її ресурсу буде суттєво меншим за розрахунковий. AGM батареям в даному випадку ще набагато складніше тому, що кількість електролиту там значно менше, тому часу на довгий заряд для розчинення щільних відкладень такої "витриманої" батареї просто немає - вода випарується і батарея повністю вийде з ладу.

Из собственного опыта эксплуатации. Поскольку в работе у меня под 2 тысячи штук АКБ всех типов (не автомобильных), могу сказать следующее. Самые "живучие" и беспроблемные - обычные OPzS открытого типа. Я в соседних ветках об этом писал. К примеру, элементы VARTA после 10 лет эксплуатации показывали емкость на контрольных разрядах от 105 до 115% номинальной емкости. Единственное условие эксплуатации - своевременный долив воды. Минус - необходимость отдельного вентилируемого помещения. Плюс - живучесть и долговечность. Сам видел аналогичные батареи после эксплуатации по 20 и более лет, работали как ни в чем не бывало. На снимке ниже элементам по 10 лет. Гелевые элементы тоже неплохо себя зарекомендовали. По уровню выбросов они допускают применение в обслуживаемых помещениях, по долговечности пока не скажу, но в работе есть батареи уже по 11 лет, пока параметры всех элементов в норме. Технически они похожи на OPz, но электролит загущен кремниевой кислотой и специальными инертными загустителями. Обслуживанию эти батареи не подлежат, доливать туда при всем желании ничего нельзя - внутри очень вязкий кисель из загущенного электролита, в который доливать воду или электролит бесполезно, он не перемешается и не растворится. Поэтому, если такой элемент отказывает, ему дорога только в утиль. AGM. Таких больше всего по количеству и номенклатуре. У всех общая проблема одна - после нескольких лет "промокашки" постепенно подсыхают, это, к сожалению, сказывается далеко не сразу. Если температура и параметры содержания (ВЗУ) в норме, то батареи хорошего качества большей частью "выхаживают" 4-6 лет без особых проблем. Тем не менее, все вскрытые после 5 лет работы батареи AGM в исправном состоянии были с достаточно сухими матами. Поэтому вполне нормальное желание - долить туда воды. Но вот это делать нужно аккуратно. И не совсем воды. Практика показала, что если уже прилично поработавшая батарея еще находится в нормальном состоянии и проходит тест нагрузочной вилкой (т.е. все ячейки в хорошем состоянии), то простой однократной заправкой её можно привести в состояние практически новой. При этом лучше всего доливать не воду, а слегка разбавленный электролит (добавить в стандартный 15-20% воды). В этом случае батарейка практически сразу ведет себя как новая, хорошо принимает заряд и устойчиво его держит, особенно, если сначала её чуток выдержать (день), а затем сделать 1-2 небольших (процентов на 15-20) контрольных разряда. Батарейкам, которые начинают сильно подсыхать, чистая вода, как оказалось, тоже не особо полезна. Наши эксперименты показали, что после заправки только водой батареи долго восстанавливаются, а большая часть так и не достигают нужной кондиции (емкости), хуже принимают заряд, не держат напряжение, в общем, ведут себя как "старички". В относительно новые батареи, которые хорошо держат ток нагрузочной вилки, лучше доливать только электролит. Если батареи не работают в положении "на боку" (есть такие ИБП), то опасаться "перелить" не стоит - места там достаточно, излишек никуда не денется, просто батарейка станет больше похожей на обычный автоАКБ Разумеется, все хорошо в меру, сильно наливать тоже не нужно. Отказы. У AGM (кроме высыхания) есть две неисправности. Первая - замыкание пластин в элементе (бывает, что и не в одном). Это легко обнаруживается измерением напряжения. Но в сборках (при последовательном включении нескольких элементов) такая неисправность постепенно "убивает" соседние элементы, т.к. ВЗУ начинает подпитывать сборку, а это ускоряет деградацию исправных элементов. Поэтому приходится проводить регулярный контроль напряжения. Вторая неисправность - обрыв части пластин в элементе. Очень коварная неисправность, поскольку такая батарея внешне ведет себя как исправная (заряжается как исправная, показывает нормальные параметры по напряжению в конце заряда, держит напряжение, и т.д.). Но под нагрузкой "сдыхает" за пару-тройку минут, в результате отказывает и аварийно отключается вся сборка и ИБП. Гелевые AGM. Эти батареи тоже восстановить не удастся, поскольку в число компонентов загустителя входит ещё и натуральный каучук. Весь этот коктейль долго мешают, а когда он теряет часть жидкой фракции, принять просто так ни электролит ни воду уже не сможет, поэтому никаким способом его не восстановить.

Зірвали з язика. Тільки одна версія цієї машини, з TLR, яка була несерійним прототипом, в якій в перероблену башту встановлена гармата G2, використовує стандартний боєприпас довжиною 617мм. Всі інші версії, в тому числі самі масові базові RC, які в першу чергу надходять в Україну, використовують снаряди довжиною 105х527 мм R, які несумісні із стандартним снарядом 105х617 R. Проте, звичайно, краще нехай буде щось таке, ніж взагалі нічого. Як машина вогневої підтримки цілком згодиться. Реальне бойове застосування все покаже. До речі, на танках Леопард-1 також використовується нарізна 105мм гармата, L7A1 розробки Великобританії (в США вона встановлювалась на Абрамсах М1 до версії М1А1, її назва М68), яку вважають достатньо ефективною універсальною зброєю. Тому сподіваємось, що і обіцяні нам більш старі танки Леопард-1, які можуть бути поставлені в досить суттєвих обсягах після їх відновлення Рейнметалом, теж стануть в суттєвій нагоді.

АМХ-10RC, які нам передають з великою помпою, то залізяка, як для бою, досить сумнівної цінності. Колісний важкий БТР чи, як його ще називають, легкий танк. Але є кілька "але", які можуть зробити це диво французського воєнпрому головняком для наших оборонців. По-перше, це використання нестандартних набоїв. Малі розміри корпусу не дозволили розмістити в ньому гармату та стандартні снаряди НАТО калібру 105мм, використовуються "скорочені", меншої довжини, але такого ж калібру. Які логістичні проблеми створює така особливість можна собі тільки уявити. Ззовні снаряд звичайний, але трохи коротший. Поспіхом можливо і не розрізнити. По-друге, бронювання слабке, протикульове. Легко пробивається будь-якою гарматою та навіть великокаліберним набоєм. Про будь-який гранатомет взагалі помовчимо. Граната або міна з дрону для цього витвору мистецтва вже є серйозною проблемою, не кажучи вже про дрон-камікадзе або міну з міномета будь-якого калібру. По-третє, гідропневматична підвіска та пневматика великого розміру. Французи досягли великих успіхів у створенні таких підвісок, є надія, що у АМХ ці досить складні системи мають достатню живучість. Прикольно дивитись, як досить важка машина нахиляється в різні боки. Але як це все буде працювати в бою, в бруді та під обстрілами не зовсім ясно, адже у серйозних бойових діях машина участі ніколи не брала.

Зовсім ні. На багатьох кінцевих або відносно віддалених станціях влаштовані парковки "park & ride" вартістю 4,10 евро за добу. У порівнянні з 8 евро за годину в центрі це дрібничка.