Vladdi

За маніпуляцюю спочатку відповідай. Я когось називав? Не треба перекладати з хворої голови на здорову.

Не напружуйтесь. Можу викласти схему, як порошенко з кононенко ухилились від сплати податку за продаж акцій "Кузні". Запитайте у свого кумира, чи сплатили вони з кононенком в бюджет України 1 мільйярд 579 мільонів гривень(!) за цю операцію? Ви знаєте відповідь. Так скільки він ЗАРОБИВ? Але чомусь щось очі застить...

Проблема в тому, що для подолання такого роду моментів потрібно, щоб хтось взяв на себе відповідальність за порушення. А це загрожує як мінімум звільненням, як максимум чималими штрафами та ув'язненням. Кому це потрібно? І хто має право дати вказівку на порушення закону про закупівлі? Так, я згодний із старим армейським прислів'ям, це саме те, що і зараз відбувається у багатьох галузях. А щодо Пастора, то це достатньо неоднозначна людина. Але він теж розумів, що гаслами справу не вирішити, завжди намагався діяти, але відомі мені епізоди часів революції, скажімо так, бували неоднозначні.

А чого ж починаємо з 24 лютого? Так продовжуй, саме головне, з 2017, з самого початку. Тепер трохи з відкритих джерел: "Відсьогодні ми знаємо, що київська «Кузня» Петра Порошенка тільки на ремонті цього корабля заробила понад півмільярда гривень. Зокрема, у жовтні 2017 року за комплексні ремонтно-модернізаційні роботи було сплачено 91 млн грн. У травні 2018 року гроші, схоже, закінчилися, і на ці ж роботи додали ще 229 млн грн. Ремонт тривав, і в жовтні 2018 року вирішили ремонтувати двигуни за 23 млн грн. А під новий рік «Кузня на Рибальському», отримала ще один величезний транш на модернізаційні роботи - 218 млн грн. Загалом, за фрегат отримали із бюджету 561 млн грн." (с) УНІАН, 03.2019р. Продовжуємо. Знову таки з матеріалів УНІАН. Як розвивались справи безпринципних ЗАТ бариг від держави. "...Зокрема, в повідомленні ГПУ йшлося про те, що у 2017 році було виявлено «факт виходу з ладу дизельного двигуна фрегата Військово-Морських Сил Збройних Сил України «Гетьман Сагайдачний» невдовзі після його ремонту, проведеного на виконання державного оборонного замовлення… Прокуратура звернулась до суду із позовом про стягнення штрафних санкцій в інтересах держави на суму 668 тис грн». Але… нічого не вийшло. Президентську «Кузню» після того не лише не оштрафували, а навпаки - найняли на ще більший підряд з ремонту цього ж корабля." Питання є? Чи ще копати - там багато цікавого.

Брехня. Відверта. Розрахована на те, що пересічні люди не знають та не повинні розбиратись в тонкощах функціонування механізму закупівель та відповідальності посадовців за недотримання десятків вимог. Щодо Богдани, то затримки були викликані спочатку відсутністю снарядів 155 мм, а потім тяганиною між Міноборони та ПАТ КЗВВ. Я особисто вважаю, що головним гальмом цього процесу було міноборони тому, що посадові особи середньої ланки, які там працювали з часів ще славнозвісного віктора федоровича, займались не прискоренням розробок, а ретельним дотриманням документальних формальностей, і це гальмувало не тільки проект гаубиці, а й багато інших. Всі питання вирішувались через суди, тому черга затримок була чимала. Наголошую, що все це пов'язане не із чиєюсь політичною волею, таких прикладів багато в будь-яких галузях.

Є таке поняття як спеціалізація. Літаки в Україні вироблялись, і в Києві, і в Харкові, але військовий літак-винищувач то зовсім інші технології, якими ці виробництва не володіли. Та й школи немає. Хто їх повинен спроектувати, випустити конструкторську документацію на десяток тисяч елементів, відпрацювати у виробництві? Студенти-дипломники? Так вони дрона зробити не можуть нормального, ліплять з китайських палочок щось таке собі, аби літало та гранати на голови кацапні кидало. Добре хоч таке є. Але гонору більше ніж досягнень, на жаль поки що. Так це відносно прості технології, це не хитро вигнуті за щілинами корпусу багатошарові плати комп'ютерної мережі F16. Таке зробити "на коліні" не вийде.

Так-так. Те, що на фото треба помножити на 1000, буде уявлення щодо розмаху "виробництва". І це тільки те, що не встигли вивезти після вилучення дорогоцінного металу. Алюміній та мідь взагалі нікого навіть не цікавлять. Кришують, звісно, бувші (а може й діючі) працівники, які денно та нощно турбуються про безпеку країни

Хех. Поїдьте у Вишгород, підійдіть до паркану бувшого заводу Карат, зараз там цехи НіК. Там, збоку, до їх паркану вже багато (більше десятка точно) років прилепилась така собі хитра конторка, яка добуває золото-срібло із військового електронного обладнання. Гори уламків заввишки у 10-12 метрів на території зо три футбольних поля. Скільки там загинуло обладнання, порахувати складно, але з того що видно з корпусів це десятки тисяч блоків.

Одне тільки питання. Чому ж не готувались? Бо закрите акціонерне товариство було зайняте дерибаном Ленкузні, адже одному члену терміново було потрібно будувати будинки на Рибальському. Інші несамовито пиляли бабло на перепродажу комплектовки Укроборонпрому, за що трохи прищемили за бейці свинарчука, але інші члени банди товариства залишились безкарними. Проте деякі так налякались, що в буквальному сенсі сховали кінці у воду ,затопивши єдиний робочий фрегат українського флоту. І цей ланцюг дуже довгий, шкода тільки що час плине, і надалі все важче відновлювати факти.

Це все від нерозуміння того, що собою являє будь-який зразок сучасної зброї або системи її керування. Якщо лопаті та мотори для гвинткрилів робили в Україні, а самі машини та більшість їх систем не випускали, що потрібно було робити? Випускати військові аеросані? Південмаш може зробити ракету, а запускати її будемо з лайном в голові замість боєголовок? Якщо виробництво могло випустити ракету для літака, то воно зараз і вижило, і дає продукцію, незважаючи на обстріли. А куди встановити антенну решітку вагою три тони разом із десятком стійок систем керування всім? На катер імені гетьмана, який сам по собі ледь на воді тримається?

А цікаво, чому члени "шоколадної команди" вже майже 10 років не розтлумачать людям, навіщо було спочатку підписувати вочевидь капітулянські та невиконуємі угоди в мінську, потім довго-довго ховати тексти від стороннього ока, а врешті, коли все таки вилізло назовні, виправдовуватись якимись незрозумілими відмазками на кшалт "потягнути час". Потягнути, а краще підвісити за той текст потрібно було б за яйця самих підписантів, бо весь світ одразу сприйняв це як політично завуальовану капітуляцію заради збереження влади. Можливо в іншому випадку історія б пішла іншим шляхом, але вже є як є. Україна завжди йшла всіма найважчими із можливих шляхами, така доля...

Головна проблема більшої частини потужного українського ВПК була в тому, що в межах України не створювались закінчені вироби. Навіть якщо тут знаходились розробник (НДІ), дослідне виробництво та серійний завод, більша частина виробленого інколи просто не могла бути використана в Україні. Наприклад, НВП, в якому я працював і працювали мої батьки, розробляло та виготовляло радіолокаційні системи та системи керування ракетним та іншими видами озброєння для великих військових суден та підводних човнів. Україна не виробляє судна такого класу, тому всі розробки та серії закінчились із розвалом срср. Якийсь час, по інерції, запущене виробництво ще щось виготовляло, але випуск суден припинився ще у кінці 80-х, і решту замовлень для більш малотонажного флоту росіяни перенесли на власні потужності. Така ж ситуація із системами керування для екранопланів (виготовлював завод в Таганрозі), локаційними системами дальнього загоризонтного виявлення, гідроакустичними системами, тощо. Дещо збереглось, бо це були закінчені вироби, ті ж ракети для літаків та гвинтокрилів наприклад. Той же всім відомий дніпровський Південмаш, коли замовлення основної продукції припинились, а спільне підприємство "Морський старт" ледве жевріло, що тільки не намагався виробляти, аби хоч якось втриматись на плаву та дати людям роботу та їжу - від телефонних станцій до тролейбусів. Але тягатись із спеціалізованими виробниками такі універсальні виробництва не можуть, немає конструкторських шкіл. Тому і станції були гімняними та ще й потребували спеціальних апаратів, і тролейбуси розвалювались не виробивши й гарантійного терміну. На щастя, збереглись конструкторські школи ракетників, артилеристів, системників, у КБ та на підприємства прийшли молоді люди, яким діди змогли передати набутий роками безцінний досвід, без якого щось створити на голому місці неможливо. Відсутність конструкторських шкіл та їх важливість дл яуспішного виробництва ми зараз яскраво бачимо на прикладах безпілотних ЛА. Начебто і голови є, і матеріали, а виробляється щось таке собі. Навіть скопіювати вдалі ворожі зразки і то проблема величезна.

Перед тим, як щось таке писати, треба трохи подумати. Я сам працював на військовому виробництві, тому ситуація в цілому зрозуміла. Виробництво існує не у вакуумі, йому потрібні замовлення та гроші за їх виконання. Якщо грошей немає, продукція нікому не потрібна, то хто її буде замовляти? Ви, як експерт, вочевидь, можете надати точну інформацію щодо наявних ресурсів для закупівлі розробок, дослідних та серійних зразків на сотнях тільки великих виробництв. А також пояснити, чому ледве вижила лише мала частина величезної галузі. Тільки починайте з самого початку незалежності, а не з 2022 року.

Та то таке, бо коли щось треба терміново та на позавчора, використовувати можливо будь-що, що задовільняє параметрам по струму та напрузі. Головне те, що у випадку великих (для конкретної моделі) струмів використовувати нормальний тепловідвід. Ось, наприклад, таким діодом В200 підключаємо/переключаємо системи випрямлячів на струми 100А та більше. Тут він без штатного радіатора

Ми на телеком обладнанні за необхідності забезпечення "безшовної" заміни живлення DC підключаємо обладнання через діод потрібної потужності по струму. Падіння на одному діоді незначне, але в цьому випадку два джерела живлення, бодай якими б вони не були, одне на одного не впливають, і їх можливо безпечно використовувати паралельно або вимикати, потім підключати інше, або просто міняти АКБ, і так до нескінченності. Переривів живлення не буде. Заодно й захист від неправильного підключення.

Цілком згоден, таких "виробів" з красивими табличками та корпусами бачив чимало. На цю тему в сусідній гілці цілу поему вже написав. Китайці вони такі, виготовити будь-що в рамках заданої собівартості то раз плюнути. А потім всі гадають - ну як так, начебто однакові пристрої, тільки шильдики та малюнки різні, а не працює як слід. Навіть страшно уявити таке диво в режимі постійного навантаження. Батарея то таке, а от кабелі, напевно, будуть важити та коштувати набагато більше такого витвору. У деяких випадках дійсно потрібні інвертори із значним короткочасним запасом потужності, але з невеликою постійною потужністю навантаження. Простий приклад - звичайний холодильник. Той же 800ВА LogicPower в режимі інвертора без проблем тягне величезний інверторний холодильник у всі блекаути, а от невеликий, але із звичайним компресором, не стартує від інвертора. Бо запас потужності для току пускової обмотки малий. В режимі стабілізатора все нормально, там короткочасне перевантаження непомітне. Але це ж не "класичний" ДБЖ, тому питань немає, виробник чесно відповів, що запаси по перевантаженню інвертора невеликі, і захист просто одразу відключає прилад при виявленні навіть миттєвого перевантаження.

Звичайна ситуація. Якось вже дуже багато років тому мій знайомий на виставці в Китаї домовлявся з виробником щодо вартості звичайних, але дуже симпатичних електрочайників. Дуже хотів скинути ще хоч пару баксів на партії. Але забув, що йому казали про одну просту річ, а саме, що "заводські" китайці зазвичай, якщо товар пристойної якості, не завищують ціну в рази, і невеликий люфт там лише на об'ємах. Кінець кінцем домовились, що купляє він цілий контейнер тих чайників, пару додаткових баксів йому таки скинули, але оплата одразу за всі ті тисячі приладів. Він сплатив, все нормально, прийшов контейнер з чайниками. Такі як були на виставці. От тільки дроти замість майже метра стали по 20см. Все інше було цілком пристойне. Всі довго сміялись, чайники були дійсно гарні, але продавав він їх довго, бо без подовжувача їх просто неможливо було нікуди ввімкнути. Інша історія. Моя контора купляє багато чого напряму, і якось потрібні були автомати. Багато, сотні штук. Знайшлось дуже пристойне виробництво, яке випускає вироби для 4-х відомих марок. А також ОЕМ вироби, трохи дешевші, але з начинкою від будь-якого з брендів. Маркування або стандартне, або за запитом покупця. Так от, коли відносини стали вже теплими, менеджер обмовився, що вони для росіян та ще кількох іноземних замовників роблять ну дуже дешеві зразки, я спитав - а як то може бути? А він і каже, що для великих партій вони можуть виготовити будь-яке фуфло під задану вартість, яке буде мати пристойний зовнішній вигляд, навіть якось спрацьовувати, але за параметри та якість ніяких гарантій або запитань. Так і в цьому випадку - під замовлення виробляється клон відомої марки, але з начинкою "під задану вартість". Звідки вони ті комплектуючі беруть - не знаю, але шлак повний.

Сперечатись не буду, але одне зауваження. В наведених таблицях розрахункова щільність струму до 125А складає десь 7,8А/кв.мм. Оскільки між перерізами 4 та 6 немає стандартного "5", то немає і проміжного кроку між 13,3 та 21 кв.мм. Якщо ж ми подивимось на щільність струму 125А для дроту перерізом 16 кв.мм. то це виявляться ті ж самі 7,8А/кв.мм. як і для 95А для 6 AWG. Зазвичай, струмоприймачі з великими струмами монтують так, щоб кабельні з'єднання були недовгими, для невеличкого інвертора це може бути кілька десятків см. Тому в цьому випадку, за умови якісних наконечників, використати дріт в 16 кв.мм. навіть за розрахунками цієї ж таблиці теж можливо безпечно, нагріву кабелів відносно такої ж системи із інших (вищих за вказану 6AWG та 125А) строк таблиці більшого не буде. Зрозуміло, що це крайній випадок, і для довгих кабелів краще перестраховуватись і дійсно використовувати більші перерізи. Інша справа, що вмикати 1500 та більше Вт навантаження у свинцеві батареї на 12В то моветон, і взагалі на такі режими далеко не всі типи батарей розраховані.

Ага. Тільки от за пару тижнів минулий голова ДССЗЗІ підписав видатний документ, який не містить інших принад, крім замаху на освоєння державних коштів у особливо великих розмірах. Спеціалісти? Ага.

"Чес" то вкидання "за опозицію" якої немає. Бо нічого путнього ця псевдоопозиція запропонувати не здатна. Виключно гасла та натяки на якісь "досягнення". Їх ціну всі добре вже вивчили. Відкриті бариги від влади отримали вотум недовіри від людей чітко та недвозначно. А про всі ті добрі справи "закритого акціонерного товариства" добре знають і закордонні партнери. Поїздки задля влаштування власних бізнес-інтересів не слід прикривати гаслами. Особливо в теперішні важкі часи.

Зміни вже платівку, бо тошнить. При найгіршому можливому розкладі зелений нуль набагато корисніший ніж від'ємний шоколадний. Масштаби бізнесу на державі збереглись не менші, ніж у папєредніків. А на рахунок військових досягнеть - згадайте єдиний більш-менш сучасний фрегат Сагайдачний, який був потоплений заради приховування шкоди у зв'язку із розкраданням коштів на ремонт. А чого були варті запчастини для катерів з накрутками в десятки раз? Перш ніж в когось кидатись лайном, треба уважно подивитись на того, кого так ревно захищаєш.

Баканов прийшов в цей щурятник наприкінці 2019. І "прийняв" ту дружню злиту-спиту команду як є. До того ж він не був кадровим офіцером. Тому застрелитись спочатку повинні були шоколадні попередники - "чесні та порядні герої - кадрові ахвіцери" Наливайченко (2014-2015 рр) та Грицак (2015-2019). Наливайченко прийняв СБУ у лютому 2014 разом із всією "штатною" руською агентурою від зрадника Якименка, і чомусь нічого путного не зробив, хоч ***іти на ТВ міг годинами. Таким же гімном виявився і Грицак, який на всі боки тицькав плебсу своїми ахфіцерськими чеснотами на всіх публічних заходах. Але сволота виявилась ще та, вірний член партії бізнесменів від держави, як і президент-папереднік...

Дуже упереджена думка. Вага не є єдиним показником. Є й інші складники, які залежать від типу корпусу, конструкції та способу розташування решіток, внутрішніх шин, способу формування матеріалу активної маси, сепараторів, тощо. Провідні виробники нам вже років 5 постачають 100АГ батареї високої якості вагою 32-36 кг. До речі, батареї tubular type з кількістю циклів більшою за ліфери важать теж приблизно 36 кг.

А що, ніхто не замислився щодо елементарної речі - адже будь-який акумулятор все одно потребує обслуговування, тобто, періодичного заряджання в режимі зберігання. Що правда, для деяких видів тривале зберігання проводиться в розрядженому стані, але для літію та свинцю в зарядженому.

Для этого есть другие таблицы. Их обычно две. Разряд постоянным током и разряд постоянной мощностью. Эти таблицы содержат информацию о параметрах емкости при минимально допустимых напряжениях ячейки. Первая говорит о предельном токе для определенного времени разряда до определенного напряжения. Вторая - о мощности, которую может отдать ячейка в единицу времени при разряде до определенного напряжения. Ниже приведены таблицы для обычной свинцовой батареи AGM высокого качества емкостью 105АЧ. Из таблиц видно, какая емкость отдается в режиме разряда. Если время разряда при постоянной мощности меньше, то отдаваемая емкость снижается. Это необходимо для расчета времени работы от батареи. Нижняя таблица это значения на ячейку, поэтому цифру нужно множить на 6 для АКБ 12В с 6-ю ячейками.