Vladdi

Так-так. Те, що на фото треба помножити на 1000, буде уявлення щодо розмаху "виробництва". І це тільки те, що не встигли вивезти після вилучення дорогоцінного металу. Алюміній та мідь взагалі нікого навіть не цікавлять. Кришують, звісно, бувші (а може й діючі) працівники, які денно та нощно турбуються про безпеку країни

Хех. Поїдьте у Вишгород, підійдіть до паркану бувшого заводу Карат, зараз там цехи НіК. Там, збоку, до їх паркану вже багато (більше десятка точно) років прилепилась така собі хитра конторка, яка добуває золото-срібло із військового електронного обладнання. Гори уламків заввишки у 10-12 метрів на території зо три футбольних поля. Скільки там загинуло обладнання, порахувати складно, але з того що видно з корпусів це десятки тисяч блоків.

Одне тільки питання. Чому ж не готувались? Бо закрите акціонерне товариство було зайняте дерибаном Ленкузні, адже одному члену терміново було потрібно будувати будинки на Рибальському. Інші несамовито пиляли бабло на перепродажу комплектовки Укроборонпрому, за що трохи прищемили за бейці свинарчука, але інші члени банди товариства залишились безкарними. Проте деякі так налякались, що в буквальному сенсі сховали кінці у воду ,затопивши єдиний робочий фрегат українського флоту. І цей ланцюг дуже довгий, шкода тільки що час плине, і надалі все важче відновлювати факти.

Це все від нерозуміння того, що собою являє будь-який зразок сучасної зброї або системи її керування. Якщо лопаті та мотори для гвинткрилів робили в Україні, а самі машини та більшість їх систем не випускали, що потрібно було робити? Випускати військові аеросані? Південмаш може зробити ракету, а запускати її будемо з лайном в голові замість боєголовок? Якщо виробництво могло випустити ракету для літака, то воно зараз і вижило, і дає продукцію, незважаючи на обстріли. А куди встановити антенну решітку вагою три тони разом із десятком стійок систем керування всім? На катер імені гетьмана, який сам по собі ледь на воді тримається?

А цікаво, чому члени "шоколадної команди" вже майже 10 років не розтлумачать людям, навіщо було спочатку підписувати вочевидь капітулянські та невиконуємі угоди в мінську, потім довго-довго ховати тексти від стороннього ока, а врешті, коли все таки вилізло назовні, виправдовуватись якимись незрозумілими відмазками на кшалт "потягнути час". Потягнути, а краще підвісити за той текст потрібно було б за яйця самих підписантів, бо весь світ одразу сприйняв це як політично завуальовану капітуляцію заради збереження влади. Можливо в іншому випадку історія б пішла іншим шляхом, але вже є як є. Україна завжди йшла всіма найважчими із можливих шляхами, така доля...

Головна проблема більшої частини потужного українського ВПК була в тому, що в межах України не створювались закінчені вироби. Навіть якщо тут знаходились розробник (НДІ), дослідне виробництво та серійний завод, більша частина виробленого інколи просто не могла бути використана в Україні. Наприклад, НВП, в якому я працював і працювали мої батьки, розробляло та виготовляло радіолокаційні системи та системи керування ракетним та іншими видами озброєння для великих військових суден та підводних човнів. Україна не виробляє судна такого класу, тому всі розробки та серії закінчились із розвалом срср. Якийсь час, по інерції, запущене виробництво ще щось виготовляло, але випуск суден припинився ще у кінці 80-х, і решту замовлень для більш малотонажного флоту росіяни перенесли на власні потужності. Така ж ситуація із системами керування для екранопланів (виготовлював завод в Таганрозі), локаційними системами дальнього загоризонтного виявлення, гідроакустичними системами, тощо. Дещо збереглось, бо це були закінчені вироби, ті ж ракети для літаків та гвинтокрилів наприклад. Той же всім відомий дніпровський Південмаш, коли замовлення основної продукції припинились, а спільне підприємство "Морський старт" ледве жевріло, що тільки не намагався виробляти, аби хоч якось втриматись на плаву та дати людям роботу та їжу - від телефонних станцій до тролейбусів. Але тягатись із спеціалізованими виробниками такі універсальні виробництва не можуть, немає конструкторських шкіл. Тому і станції були гімняними та ще й потребували спеціальних апаратів, і тролейбуси розвалювались не виробивши й гарантійного терміну. На щастя, збереглись конструкторські школи ракетників, артилеристів, системників, у КБ та на підприємства прийшли молоді люди, яким діди змогли передати набутий роками безцінний досвід, без якого щось створити на голому місці неможливо. Відсутність конструкторських шкіл та їх важливість дл яуспішного виробництва ми зараз яскраво бачимо на прикладах безпілотних ЛА. Начебто і голови є, і матеріали, а виробляється щось таке собі. Навіть скопіювати вдалі ворожі зразки і то проблема величезна.

Перед тим, як щось таке писати, треба трохи подумати. Я сам працював на військовому виробництві, тому ситуація в цілому зрозуміла. Виробництво існує не у вакуумі, йому потрібні замовлення та гроші за їх виконання. Якщо грошей немає, продукція нікому не потрібна, то хто її буде замовляти? Ви, як експерт, вочевидь, можете надати точну інформацію щодо наявних ресурсів для закупівлі розробок, дослідних та серійних зразків на сотнях тільки великих виробництв. А також пояснити, чому ледве вижила лише мала частина величезної галузі. Тільки починайте з самого початку незалежності, а не з 2022 року.

Та то таке, бо коли щось треба терміново та на позавчора, використовувати можливо будь-що, що задовільняє параметрам по струму та напрузі. Головне те, що у випадку великих (для конкретної моделі) струмів використовувати нормальний тепловідвід. Ось, наприклад, таким діодом В200 підключаємо/переключаємо системи випрямлячів на струми 100А та більше. Тут він без штатного радіатора

Ми на телеком обладнанні за необхідності забезпечення "безшовної" заміни живлення DC підключаємо обладнання через діод потрібної потужності по струму. Падіння на одному діоді незначне, але в цьому випадку два джерела живлення, бодай якими б вони не були, одне на одного не впливають, і їх можливо безпечно використовувати паралельно або вимикати, потім підключати інше, або просто міняти АКБ, і так до нескінченності. Переривів живлення не буде. Заодно й захист від неправильного підключення.

Цілком згоден, таких "виробів" з красивими табличками та корпусами бачив чимало. На цю тему в сусідній гілці цілу поему вже написав. Китайці вони такі, виготовити будь-що в рамках заданої собівартості то раз плюнути. А потім всі гадають - ну як так, начебто однакові пристрої, тільки шильдики та малюнки різні, а не працює як слід. Навіть страшно уявити таке диво в режимі постійного навантаження. Батарея то таке, а от кабелі, напевно, будуть важити та коштувати набагато більше такого витвору. У деяких випадках дійсно потрібні інвертори із значним короткочасним запасом потужності, але з невеликою постійною потужністю навантаження. Простий приклад - звичайний холодильник. Той же 800ВА LogicPower в режимі інвертора без проблем тягне величезний інверторний холодильник у всі блекаути, а от невеликий, але із звичайним компресором, не стартує від інвертора. Бо запас потужності для току пускової обмотки малий. В режимі стабілізатора все нормально, там короткочасне перевантаження непомітне. Але це ж не "класичний" ДБЖ, тому питань немає, виробник чесно відповів, що запаси по перевантаженню інвертора невеликі, і захист просто одразу відключає прилад при виявленні навіть миттєвого перевантаження.

Звичайна ситуація. Якось вже дуже багато років тому мій знайомий на виставці в Китаї домовлявся з виробником щодо вартості звичайних, але дуже симпатичних електрочайників. Дуже хотів скинути ще хоч пару баксів на партії. Але забув, що йому казали про одну просту річ, а саме, що "заводські" китайці зазвичай, якщо товар пристойної якості, не завищують ціну в рази, і невеликий люфт там лише на об'ємах. Кінець кінцем домовились, що купляє він цілий контейнер тих чайників, пару додаткових баксів йому таки скинули, але оплата одразу за всі ті тисячі приладів. Він сплатив, все нормально, прийшов контейнер з чайниками. Такі як були на виставці. От тільки дроти замість майже метра стали по 20см. Все інше було цілком пристойне. Всі довго сміялись, чайники були дійсно гарні, але продавав він їх довго, бо без подовжувача їх просто неможливо було нікуди ввімкнути. Інша історія. Моя контора купляє багато чого напряму, і якось потрібні були автомати. Багато, сотні штук. Знайшлось дуже пристойне виробництво, яке випускає вироби для 4-х відомих марок. А також ОЕМ вироби, трохи дешевші, але з начинкою від будь-якого з брендів. Маркування або стандартне, або за запитом покупця. Так от, коли відносини стали вже теплими, менеджер обмовився, що вони для росіян та ще кількох іноземних замовників роблять ну дуже дешеві зразки, я спитав - а як то може бути? А він і каже, що для великих партій вони можуть виготовити будь-яке фуфло під задану вартість, яке буде мати пристойний зовнішній вигляд, навіть якось спрацьовувати, але за параметри та якість ніяких гарантій або запитань. Так і в цьому випадку - під замовлення виробляється клон відомої марки, але з начинкою "під задану вартість". Звідки вони ті комплектуючі беруть - не знаю, але шлак повний.

Сперечатись не буду, але одне зауваження. В наведених таблицях розрахункова щільність струму до 125А складає десь 7,8А/кв.мм. Оскільки між перерізами 4 та 6 немає стандартного "5", то немає і проміжного кроку між 13,3 та 21 кв.мм. Якщо ж ми подивимось на щільність струму 125А для дроту перерізом 16 кв.мм. то це виявляться ті ж самі 7,8А/кв.мм. як і для 95А для 6 AWG. Зазвичай, струмоприймачі з великими струмами монтують так, щоб кабельні з'єднання були недовгими, для невеличкого інвертора це може бути кілька десятків см. Тому в цьому випадку, за умови якісних наконечників, використати дріт в 16 кв.мм. навіть за розрахунками цієї ж таблиці теж можливо безпечно, нагріву кабелів відносно такої ж системи із інших (вищих за вказану 6AWG та 125А) строк таблиці більшого не буде. Зрозуміло, що це крайній випадок, і для довгих кабелів краще перестраховуватись і дійсно використовувати більші перерізи. Інша справа, що вмикати 1500 та більше Вт навантаження у свинцеві батареї на 12В то моветон, і взагалі на такі режими далеко не всі типи батарей розраховані.

Ага. Тільки от за пару тижнів минулий голова ДССЗЗІ підписав видатний документ, який не містить інших принад, крім замаху на освоєння державних коштів у особливо великих розмірах. Спеціалісти? Ага.

"Чес" то вкидання "за опозицію" якої немає. Бо нічого путнього ця псевдоопозиція запропонувати не здатна. Виключно гасла та натяки на якісь "досягнення". Їх ціну всі добре вже вивчили. Відкриті бариги від влади отримали вотум недовіри від людей чітко та недвозначно. А про всі ті добрі справи "закритого акціонерного товариства" добре знають і закордонні партнери. Поїздки задля влаштування власних бізнес-інтересів не слід прикривати гаслами. Особливо в теперішні важкі часи.

Зміни вже платівку, бо тошнить. При найгіршому можливому розкладі зелений нуль набагато корисніший ніж від'ємний шоколадний. Масштаби бізнесу на державі збереглись не менші, ніж у папєредніків. А на рахунок військових досягнеть - згадайте єдиний більш-менш сучасний фрегат Сагайдачний, який був потоплений заради приховування шкоди у зв'язку із розкраданням коштів на ремонт. А чого були варті запчастини для катерів з накрутками в десятки раз? Перш ніж в когось кидатись лайном, треба уважно подивитись на того, кого так ревно захищаєш.

Баканов прийшов в цей щурятник наприкінці 2019. І "прийняв" ту дружню злиту-спиту команду як є. До того ж він не був кадровим офіцером. Тому застрелитись спочатку повинні були шоколадні попередники - "чесні та порядні герої - кадрові ахвіцери" Наливайченко (2014-2015 рр) та Грицак (2015-2019). Наливайченко прийняв СБУ у лютому 2014 разом із всією "штатною" руською агентурою від зрадника Якименка, і чомусь нічого путного не зробив, хоч ***іти на ТВ міг годинами. Таким же гімном виявився і Грицак, який на всі боки тицькав плебсу своїми ахфіцерськими чеснотами на всіх публічних заходах. Але сволота виявилась ще та, вірний член партії бізнесменів від держави, як і президент-папереднік...

Дуже упереджена думка. Вага не є єдиним показником. Є й інші складники, які залежать від типу корпусу, конструкції та способу розташування решіток, внутрішніх шин, способу формування матеріалу активної маси, сепараторів, тощо. Провідні виробники нам вже років 5 постачають 100АГ батареї високої якості вагою 32-36 кг. До речі, батареї tubular type з кількістю циклів більшою за ліфери важать теж приблизно 36 кг.

А що, ніхто не замислився щодо елементарної речі - адже будь-який акумулятор все одно потребує обслуговування, тобто, періодичного заряджання в режимі зберігання. Що правда, для деяких видів тривале зберігання проводиться в розрядженому стані, але для літію та свинцю в зарядженому.

Для этого есть другие таблицы. Их обычно две. Разряд постоянным током и разряд постоянной мощностью. Эти таблицы содержат информацию о параметрах емкости при минимально допустимых напряжениях ячейки. Первая говорит о предельном токе для определенного времени разряда до определенного напряжения. Вторая - о мощности, которую может отдать ячейка в единицу времени при разряде до определенного напряжения. Ниже приведены таблицы для обычной свинцовой батареи AGM высокого качества емкостью 105АЧ. Из таблиц видно, какая емкость отдается в режиме разряда. Если время разряда при постоянной мощности меньше, то отдаваемая емкость снижается. Это необходимо для расчета времени работы от батареи. Нижняя таблица это значения на ячейку, поэтому цифру нужно множить на 6 для АКБ 12В с 6-ю ячейками.

Выше все правильно изложено. Производитель считает, что когда аккумулятор в процессе износа достигает 60% своей емкости, он подлежит выбраковке по причине дальнейшего ускоренного износа (видно по падению кривой). Т.е. дальше его нормально эксплуатировать невозможно, он не держит нагрузку. При этом этот предельный износ достигается разным количеством циклов, их число зависит от глубины разряда. Чем глубже разряд, тем больше износ, тем меньше циклов проживет АКБ. Из графиков обычных АГМ видно, что износ практически пропорционален глубине разряда. Это значит, что при разряде на 50% батарея проживет как минимум вдвое дольше. Также это ответ на вопрос по расчету затрат на эксплуатацию, т.к. чтобы уменьшить глубину разряда нужно купить больше батарей. Заодно это и ответ на вопрос по ограничению глубины разряда с целью продления срока эксплуатации.

Ну Ви даєте... Замість того, щоб підключити нормально три фази через трифазний лічильник, а далі спокійно вбитись повчитись на експериментах з чесно отриманими 380-400В, Ви ще й хочете потягти за собою кооператив... Ось чому у нас в СТ всі лічильники винесені на стовпи, на кожний є паспорт з відбитками пломб, протокол параметризації, а також опломбовані ящики вузла обліку. Інакше - негайне відключення, а клієнт потім може добувати собі електрику на стороні, звідки захоче, хоч відрами носити.

16 кв. для 1500 Вт навантаження ще проходить, тому треба визначитись із напругами на клемах інвертора та батареї. Там не повинно бути великого розбігу. Виробник лише надає споживачу гарантовані ним дані щодо функціонування батарей певної конструкції. Для звичайних АГМ батарей надається ось такий графік: Для свинцево-кислотних батарей Tubular type, які призначені для роботи в якості накопичувачів енергії, також надається інший графік: А вже споживач вільний вибирати батареї, які найбільше йому підходять за тими чи іншими параметрами. І до виробника тут претензій немає - він все виклав у технічній документації...

По-перше, навіть побудований тунель не вирішить головну проблему Києва, а саме, транзит через центр. Системно ніхто не займається оптимізацією проектів щодо розбудови альтернативних маршрутів, які б дозволяли об'їхати центр (перетин кількох напрямків - Хрещатик, Шевченка, Лесі, Васильківська) швидше та зручніше. Надію на спорудження підземно-наземної розв'язки на Бесарабці та Скоропадського поховав "міцний хазяйственнік" Омельченко, бо потрібних йому грошей на нікому не потрібному базарі посеред міста було відмито безліч, а зиску місту від того проекту нуль. Ані підземних парковок, ані розв'язок, нічого. Лише убога філія лотків троєщинського базару з цінами як в бутиках. Хоч спочатку мололи багато херні про підземні паркінги та громадський простір. По-друге, куди далі поїде той потік транспорту з Броварського? Відсотків 70 поверне назад, в центр, ще 20 буде намагатись пробитись в старе місто, на гору праворуч. І тут ми знову повертаємось до пункту 1. Навіщо будувати цей коштовний проект, якщо він майже нічого не розвантажить? Бо для цього треба зробити підходи по лівому берегу, до точки входу, а на іншому боці створити шляхи для виїзду в зони, прилеглі до центру, в обхід його. Третє. Галицька площа (Перемоги). В зону майбутнього закінчення тунелю (площа) вже сьогодні з усіх боків приходить 17 транспортних смуг. А виходить в напрямку центру лише 7 (зона виїзду біля початку бул. Шевченка). І куди тим додатковим смугам (потокам) подітись? Адже вони не в Житомир зранку їдуть...

Чесно кажучи, я з жахом дивлюсь на нинішнє покоління "офлайн-випускників". Що шкіл, що ВУЗів. Люди вміють читати, але не вміють і не бажають(!!) вчитись навіть тоді, коли "сиплються" на елементарних питаннях. А перероблення масового китайського дива за десяток бакісв з доставкою у щось пристойне далеко не завжди технічно можливе навіть за умови достатньої кваліфікації. Зробити "з нуля" буває простіше.

"Об'єкт" - це те, що можливо якось застосовувати за призначенням. Подільській міст - це класичний шлях в нікуди. Нічого, крім додаткових корків та незручностей у теперішньому вигляді він не дасть. Ви хоч бачили, куди спрямовані за проектом його 16 транспортних смуг? Чи може у педаліка є чарівна паличка, яка раптово зможе перетворити закупорену постійним корком Набережно-Лугову на супер магістраль, здатну прийняти такий же додатковий поток транспорту, який сьогодні курсує Північним мостом? Чи вузенькі вулички старого Подолу раптово перетворяться у проспекти, а замість двох машин там зможуть рухатись хоча б шість? Великі проекти потребують такої ж великої підготовчої роботи щодо належного транспортного підходу в складних умовах щільної старої забудови, але тут, походу, лише пральня для відмивання мільярдів наших бюджетних коштів. Кінцевий результат, крім безпосередніх учасників, вже майже нікого не цікавить.