Dmitriy_S

То ви, починаючи з листопада, кожного дня вставали о трейтій-четвертій ранку?

Це телефон виправляє орків на років.

То здається, ви і є колаборантка, бо знали все заздалегідь? З якого року на орків працюєте?

В інтернеті всі герої і патріоти, а в реальному житті виявляються не набагато кращі за орків.

Лише у вашому світі рожевих поні.

То чого ж ви така розумна, чоловіка в Києві лишили? Звідки їхали, з Києва? А з Бучі, Макарова, Бородянки, коли там вже бойові дії йшли?

Він не співпрацював з орками. Це я до того, що ви розказуєте, що всі могли виїхати.

Знову ж таки, ви тікали з досить безпечного Києва. У мене є приклади, коли їхали майже пустими машинами і сусідів ніхто не забирав. Але то вже все в зоні бойових дій.

Один мій знайомий лишився навіть коли вже було все ясно, бо в нього був лежачий батько. Йому що було робити, кинути батька? В мене є й такі приклади, коли батьків кидали, бо в машину не влазили.

Ваша повнолітня донька зараз у ВСУ? Якщо ні, то пропоную вважати її зрадницею і засудити до довічного ув'язнення.

Ваша повнолітня донька зараз у ВСУ? Якщо ні, то пропоную вважати її зрадницею і засудити до довічного ув'язнення.

Не всі. Різна інформація, різний матеріальний стан, різна ситуація з родичами.

Ви передивилися голівудських фільмів.

Я не знаю яку інформацію надавала контррозвідка. Полковник Люся за пару тижнів до вторгнення розказував, що через Чорнобиль вони не підуть, бо там їх будуть розстрілювати, як мішені. Але виявилося, що стріляти по мішеням було нікому. Мене зараз закидають тапками, але у мене є великі сумніви у геніальності нашого військового керівництва. На мою думку, у них просто зараз з'явилися дуже гарні консультанти.

Як на мене, то найбільшою помилкою влади, як поточної, так і попепередної, було те, що людей не готували морально до війни. Для багатьох вона виявилася повною несподіванко. Звичайно, що все оце "не попередили за тиждень" - це маячня. Війна могла статися будь-якої миті, починаючи з 2014-ого. Суть в тому, що не були розроблені алгоритми дій на випадок війни. Ніхто не знав, як діяти.

Такого і в Київській області хватало. Люди не знали, що їм робити і що чекати. Ніхто не чекав таких жахіть.

Взагалі, штука в тому, що для вас війна - це кіно. Що ви відчуваєте, коли отримуєте звістку про масові поховання з Ізюму? Максимум, що ви можете зробити, це пустити сльозку і розказати на форумі, які злочинці окупанти. Ви коли-небудь відкопували труп, який місяць лежав просто неба, а потім ще місяць був прикопаний на власному подвір'ї? Чи може потім спілкувалися з його родичами? У мене був такий досвід. Тож одне, це сприймати все здалеку, а зовсім інше бачити це на власні очі. Розуміння, що кожне втрачене життя - це трагедія, приходить тільки тоді, коли зтикаєшся з цим особисто.

Та ви ж наче з Одеси? То ж у вас і ситуація не була навіть такою напруженою. Про це мова не йде. Мова йде про те, що розбиратися в цьому треба дуже прискіпливо.

Не у всіх навіть фізично була можливість виїхати. Це заднім числом усі дуже гарні, усі всім допомагали і трималися один за одного. А в реальності у людей був шок. Того судити їх дії, не бувши на їх місці - дуже необачно.

Навіть якщо б вам інакше загрожувало повторне катування?

Знаю, в СРСР таке було. Там взагалі було купа проблем у тих, хто навіть просто був під окупацією.

Не так. Одні герої з дивану, а інші в реальному житті. Останніх значно менше. Це тільки совкова пропаганда малювала з рядянських людей поголовно Зой Космодем'янських і Мальчішів-Кібальчішів. Реальність була інша.

А якщо б вам у пісю паяльник засунули, чи те саме з вашою дочкою зробили? Незламним патріотом добре бути, сидячи на дивані у Польщі.

Все залежало б від того, яка смерть мені загрожувала б. Якщо б просто розстріляли, то ні. А якщо б катували, то не знаю, як би я себе повів. Це тільки в фільмах всі герої, життя дещо інше.

Бо я, на відміну від вас, стояв з направленою на мене зброєю і прекрасно пам'ятаю свої відчуття. Так, мені пощастило, я зіграв правильну роль, плюс ще пару факторів і від мене від'єбалися і я зміг звалити. Але так пощастило не всім.