[spoiler=ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”
(щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії)
]
1. Обгрунтування необхідності прийняття акта
Сьогодні виробництво електроенергії з відновлювальних джерел енергії, особливо енергії сонця, розвивається в Україні достатньо швидкими темпами. За динамікою розвитку відновлюваної енергетики Україна третя в Європі. Запорукою тому є встановлений Законом України «Про електроенергетику» «зелений» тариф, а також низка інших пільг та преференцій.
Європейський досвід розвитку електростанцій на відновлювальних джерелах енергії свідчить про зниження темпів стимулювання розвитку виробництва електроенергії з енергії сонця, зокрема через встановлення фіксованих тарифів.
Наприклад, у Німеччині скористатись фіксованим тарифом можуть фотовольтаїчні електростанції з встановленою потужністю лише до 10 МВт. У великій кількості європейських країн механізм підтримки через встановлення фіксованого тарифу зберігся лише для малих, міні- і мікроустановок. Наприклад, у Чехії фіксований тариф застосовується для електростанцій, які виробляють електроенергію з енергії сонця, потужністю до 30 кВт, у Греції – до 100 кВт, у Словенії і Великій Британії – до 5 МВт. В окремих країнах, наприклад в Словаччині, підтримкою користуються виключно кришні і фасадні фотовольтаїчні станції. В свою чергу в окремих країнах, наприклад в Іспанії, обсяги річного відпуску електричної енергії електростанціями, які виробляють електроенергію з енергії сонця, обмежуються.
Функціонування великих електростанцій, що виробляють електроенергію з енергії сонця, характеризується різко змінними режимами роботи у складі Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, що, призводить до додаткових витрат на диспетчеризацію електростанцій та підтримання резервних потужностей теплових електростанцій для регулювання режимів роботи електростанцій, які використовують енергію сонця. Слід зазначити, що витрати на диспетчеризацію і резервування зростають пропорційно встановленій потужності електростанції, які виробляють електроенергію з енергії сонця, та на сьогоднішній день не компенсуються власниками цих електростанцій. А наявність достатніх обсягів резервних енергогенеруючих потужностей для підтримання балансу між попитом і пропозицією на ринку електричної енергії є важливим фактором енергетичної безпеки України.
Встановлений на сьогодні в Україні «зелений» тариф для електроенергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання наземними об'єктами електроенергетики, в 2–4 рази перевищує рівень відповідних тарифів в країнах Європейського Союзу. Достатньо високий рівень «зеленого» тарифу для вказаних об’єктів призводить до отримання необгрунтованих надприбутків власниками електростанцій, які використовують енергію сонця, та створює надлишкове цінове навантаження для споживачів електричної енергії України, яке буде надалі стрімко зростати з введенням в експлуатацію нових сонячних електростанцій.
Отже, на сьогодні, виникла необхідність у розробленні законопроекту, який би врівноважив інтереси власників електростанцій, що використовують енергію сонячного випромінювання, та споживачів електричної енергії, а також сприяв оптимізації участі сонячних електростанцій в роботі ОЕС України і, при цьому, забезпечив належний рівень стимулювання виробництва електроенергії з енергії сонця з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу.
2. Цілі і завдання прийняття акту
Проект Закону розроблено з метою забезпечення енергетичної безпеки України з урахуванням необхідності підтримання резервних енергогенеруючих потужностей та забезпечення належної диспетчеризації електростанцій, які виробляють електроенергію з енергії сонця, а також для встановлення «зеленого» тарифу для електроенергії, виробленої з енергії сонця великими (більше 10 МВт встановленої потужності) фотовольтаїчними електростанціями України, на рівні, який відповідає середньому рівню фіксованого тарифу, встановленого у поточному часі для великих наземних фотовольтаїчних електростанцій в Європейських країнах.
...
(с) ВРУ
От того, что до "хруста": ГОСТ 31195.2.1-2012 (IEC 60998-2-1:1990) Соединительные устройства для низковольтных цепей бытового и аналогичного назначения. Часть 2-1. Частные требования для соединительных устройств с винтовыми зажимами [spoiler=10 Соединение проводников]