hause

Зелені мудараси вирішили об"єднати два житомирських виша : бувший пед і бувший сільгоспінститути - тобто вирішили зхрестити бульдога з носорогом. І скілько то зекономлять з3.14здять на об"єднанні? Це ще раз доводить, що нашим грьобаним правителям непотрібні навіть наші діти...

Якщо продавати по Є-відновленню то повинні стояти металопластикові вікна, інакше не продаси, десь такі умови прописані, так що прийдеться ставити

Кабмін припинить фінансувати школи з малою кількістю учнів Кабінет Міністрів змінив порядок та умови надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам і формули розподілу освітньої субвенції, передбачивши поступове припинення фінансування так званих малокомплектних шкіл. Відповідне рішення уряд ухвалив на засіданні 5 березня з метою приведення цих документів у відповідність до закону "Про державний бюджет на 2024 рік", повідомляє пресслужба Міністерства освіти та науки. Згідно із повідомленням, для розрахунку розміру субвенції у 2024 році використовуватимуть розрахункову наповнюваність класів, визначену на 2022 рік. Однак надалі від фінансування шкіл з малою кількістю учнів планують відмовитися. "Для стимулювання підвищення ефективності шкільної мережі та якості освіти заплановано не дозволяти фінансувати коштом освітньої субвенції заклади освіти з кількістю учнів менш як 45 осіб (з 1 вересня 2025 року) та менш як 60 осіб (з 1 вересня 2026 року)", – йдеться у повідомленні МОН. Також рішенням уряду змінено розрахунок освітньої субвенції для приватних шкіл. Крім того, виключено норми, які дозволяли використовувати залишки освітньої субвенції на створення безпечних умов у школах, запроваджених під час пандемії COVID-19, і норму щодо спрямування коштів на проведення розрахунків за енергоносії та комунальні послуги, стипендії тощо. Джерело: https://biz.censor.net/n3477161

Ніколи не підтримував Пороха, але тут без слів, дивитись хоча б перші 3 хв.:

Декілька важливих питань війни Вважаю за потрібне поставити і спробувати знайти відповіді на наступні питання нашої війни: Що буде перемогою України у поточній війні з Росією і як її досягти? Чому народ України мусе знати свої втрати у війні? Якщо в ЗСУ на сьогодні 820 тисяч чоловік, то, чому фронт вже другий рік тримають максимум 300 тисяч з них? Як цей факт (а, можливо, що фікція) впливає на мобілізацію? Що означає заборона виїжджати за кордони України і які наслідки ця заборона має для нашої обороноздатності? Оскільки ми маємо справу не з обʼєктом точної науки, а зі світом людей, а саме: з найскладніших його виявом - війною, то тут не може бути єдино правильних відповідей. Вирішення таких питань потребує не тільки інтелектуального пошуку, але і морального вибору. Ось мій вибір і мої відповіді: Що буде перемогою України у поточній війні з Росією і як її досягти? Чим буде наша перемога в поточній війні? В самому першому приближенні – це відновлення територіальної цілісності в кордонах 1991 року. Чи розвалиться при цьому Росія, чи буде розбита наголову її армія, чи вона згорить в ядерному вогні самознищення – все це вже другорядне, хай і таке жадане. Витіснити ворога за кордони і зайняти оборону по їх лінії – це мінімум якого ми прагнемо, і досягнувши якого, зможемо з повним правом заявити, що ми перемогли в цій війні з Росією, яку вона почала проти нас 20 лютого 2014 року. Тут постає законе питання, чи можна вважати перемогою звільнення територій, без повного знищення армія ворога? Зрозуміло, що територіальні здобутки без знищення ворожої армії – успіх тимчасовий і не вирішальний. Це здається очевидним, але є важливі нюанси. Потрібно розрізняти армію Росії, від окупаційного контингенту, з яким ми воюємо. На нашій землі зараз приблизно 450 тисяч загарбників. Цей контингент постійно поповнюється, але він ніколи не досягне максимального мобілізаційного потенціалу Росії, який оцінюється в 10 млн. чоловік. Ми поступаємося їм в цьому в 4 рази – наш потенціал складає 2,5 млн. чоловік. І ось тут вирішальний нюанс – ми можемо й зобовʼязані реалізувати цей мобілізаційний потенціал. Вони же, при умові, що ми не почнемо наступ на Москву, ніколи не знайдуть і пари мільйонів "заробітчан", готових вмирати на українській землі. Тут річ в мотивації сторін. Вбиваючи ворога на своїй землі ми тим самим зменшуємо бажання їх населення ставати до лав окупаційної армії. Перетнувши же кордони і ступивши на землю ворога ми неминуче збудимо патріотичні настрої серед його населення і тим самим спричинимо миттєве поповнення лав його армії. Отже уточнимо наше визначення перемоги. Перемогою в поточній війні з Росією буде розгром її окупаційного контингенту та вихід ЗСУ на кордони країни. Як ми зможемо це зробити? Як зможемо перемогти у війні з ворогом, який в рази переважає нас у всьому? Тільки ведучи бойові дії в рази ефективніше за нього. Оскільки ми визначили ефективність ведення війни через ефективність знищення окупаційного контингенту, то керуючим принципом ведення бойових дій, за яким повинен діяти кожен наш командир, має бути наступний принцип: воювати так майстерно, щоб вбивати загарбників в рази більше, ніж втрачати своїх бійців. Якщо ми будемо таким чином нищити ворога, то з часом повністю розібʼємо його армійське угрупування на нашій території і вийдемо на законні кордони своєї держави. Чому народ України мусе знати свої втрати у війні? Ми знаємо скільки ворогів ми нищимо, але не знаємо наших втрат. Вірніше, влада знає, а ось народ ні, а ми, народ, маємо знати які втрати несемо у цій війні. Ми не діти, ми зможемо подивитися в очі страшній правді. А знати ми це повинні для того, щоб розуміти, краще чи гірше ми воюємо за своїх ворогів. Чи ми зараз знаходимося на шляху до перемоги, чи на шляху до поразки. Якщо зараз ми знищуємо в рази більше ворогів, ніж втрачаємо своїх воїнів, тоді маємо шанс на перемогу. Якщо ж ні, то нам треба міняти генералів, змінювати тактику, а, можливо, і Верховного Головнокомандуючого. Ось для чого нам потрібно знати свої втрати. Якщо в ЗСУ на сьогодні 820 тисяч чоловік, то чому фронт вже другий рік тримають максимум 300 тисяч з них? Як цей факт (а, можливо, що фікція) впливає на мобілізацію? У жовтні 2023 року загальна чисельність ЗСУ становила понад 820 тисяч. На фронті ж з них воює не більше 300 тисяч. Де воює 2/3 нашого війська? Де ще 520 тисяч воїнів? Я беру ці цифри з відкритих джерел. Вони можуть не відповідати дійсності, але що точно відповідає дійсності, так це наявність цієї ідеї і цього питання в суспільній свідомості. А отже воно потребує відповіді та пояснення. Якщо це так, то чому, як варіант, ми не можемо створити дві рівноцінні армії, якщо не по зброї, то по особовому складу, які б міняли одна одну на фронті? Заходити на фронт на певний термін, а потім мати час на відпочинок, поповнення, заняття, опановування нової зброї – це буде зрозуміла та ефективна практика. Тому що, наразі, ці 300 тисяч, які на фронті, відчувають себе приреченими воювати до перемоги чи смерті. В бійцях накопичується не тільки втома, але і образа за цю несправедливість. А ті, хто ще не в армії, дивлячись на ці 300 тис. "приречених", і не маючи інформації про 520 тис. "гуляючих", легко знаходять виправдовування своєму ухилянству. Якщо ж це не так, то владі необхідно спростувати цю хибну уяву, яка шкодить мобілізації і моральному духу війська. Що означає заборона виїжджати за кордони України і які наслідки ця заборона має для нашої обороноздатності? Будучи суспільством вільних людей, ми, українці, передусім цінуємо свободу. Свобода – це відсутність примусу робити щось без твоєї на то волі. Отже ми не можемо примушувати, ми можемо тільки обмежувати вибір. Під час війни з ворогом, бажаючим знищити свободу і насадити свій рабський погляд на світ, гідний громадянин України з необхідністю стає воїном. Звісно, за виключенням дітей, старих та інвалідів. Але не за виключенням жінок. В сучасній високотехнологічній війні жінка може знайти своє місце в армії. І дитинство закінчується не в 27 років, а в 21, якщо не в 18. Кожен, хто не бажає діяти, як гідний громадянин, має право покинути цю державу, чи бути обмеженим в правах. Отже, якщо ти громадянин України, то ти воїн, захисник свободи. Якщо ти не бажаєш бути воїном, то в тебе є вибір – залишити країну, чи продовжити жити в ній, але з обмеженими правами. Порівняно з повноцінними громадянами, - тими, хто готові ризикувати життям, захищаючи державу, - ті, хто вибирає інший шлях, обмежуються в своїх громадянських правах. Вони не будуть мати права голосу на виборах депутатів Верховної Ради і Президента, права займати будь-які державні посади, права мати приватну власність на землю, і вони будуть сплачувати окремий податок за право жити в Україні, не будучи воїнами. Влада України, забороняючи виїзд, тим самим каже, що вважає свій народ не тільки рабами, яких можна позбавити одного з фундаментальних прав людини – свободи пересування, але і боягузами, які, дай їм волю, кинуть свою державу під час війни напризволяще та втечуть. Додайте до цього красномовний факт, що ніхто з діючої влади, - депутати ВР, міністри, члени адміністрації Президента, – включно з їх повнолітніми дітьми, ніхто з них не на фронті. Тобто боягузи – це вони. Звісно вони ховаються за постановами, які ж самі приймають, які дають їм право не бути в армії. Це, щоправда, не пояснює ситуацію з їх дітьми, але то таке. Отже влада цією забороною каже нам, що ми боягузливі раби, які зобовʼязані їх захищати. Ми зі своєї сторони можемо сказати їм у відповідь, що вони боягузливі ідіоти, які цією забороною тільки шкодять справі мобілізації та підривають моральний дух свого суспільства. Цей їх мотив для закриття кордонів один в один як вони пояснювали, чому не оголосили мобілізацію за кілька днів до 24 лютого, - хоча вже, начебто, знали про неминучість повномасштабного вторгнення, - тому, що, мовляв, була б паніка. І що, ви побачили паніку 24 лютого 2022 року?! Паніка, мабуть, була у вас. Народ же поїхав до військоматів, до ваших ТЦК та СП, які були напівпорожні від персоналу, чи взагалі зачинені. Дайте відповіді на запитання про втрати та "гуляюче" півмільйонне військо. Почніть особисто приймати участь у війні. Наприклад, 20% від чоловіків у владі, які відбираються за сліпим жеребом, відправляються у бойові частини прямо зараз. Через 3 місяці їх міняє наступні 20%, і, таким чином, за 15 місяців всі з них дізнаються, що таке війна. Зробіть ці кроки. Покажіть народу, що ви не вважаєте себе окремою кастою, яка зневажає народ, а що ви з ним одне. Як це показує зараз влада Ізраїлю, як це всю свою історію робить політична еліта США. Треба скасувати тоталітарну заборону на виїзд, яка не тільки принижує нас перед усім світом, а й, що контрпродуктивно її замислу, шкодить мобілізації української нації. Джерело: https://censor.net/ua/b3477122

10 фактів про Трампа і Україну Сьогодні Верховний суд США дозволив Трампу брати участь у президентських виборах. 10 фактів про Трампа і Україну. 1. Трамп став першим президентом США, який надав Україні летальну зброю: снайперські гвинтівки, джавеліни, радари, все найкраще як близьким друзям. Хтось каже, що Трамп зробив це під тиском Конгресу. Конгрес був республіканським, ним тиснути не треба було. Конгрес схвалив летальну зброю ще у 2014, але Обама та Байден зброї не дали. У 2014 почалася війна, замість зброї Обама (Байден) дали нам списані шкарпетки та ковдри. 2. Трамп створив Кримську декларацію, за якої США ніколи не визнають Крим російським. 3. Трамп підписав наступний список Магнітського, що Обама (Байден) не хотіли підписувати за жодних умов. 4. Трамп закриває російські консульства (через Україну). 5. Трамп публічно принижує НАТО за несплату внесків. І вони починають платити. 6. Трамп ставить умову Меркель - закрити Північний потік, інакше виведу свої війська. Ви з росіянами бізнес зібралися робити, а ми вас від них захищатимемо? І Меркель погоджується. Але перед цим бере війська з Німеччини і заводить їх до Польщі. І ставить там ПРО. Те, що Обама відмовлявся робити і те, що Польща просила з 2014. 7. Трамп виходить із договорів про відкрите небо та ракети середньої та малої дальності, не попередивши путіна. 8. У 2008 війна в Грузії. Обама та Байден у 2010 розформують 10 флот. Трамп вводить його знову до ладу. 9. При Трампі над Україною літали стратегічні бомбардувальники В52 і "відстрілювалися" на кордоні з Кримом. 10. 2022: путін розпочинає повномасштабну війну, при владі в США демократи. 2014: путін анексує Крим і розв‘язує війну на Донбасі, при владі демократи. 1994: в нас забирають ядерну зброю і ми підписуємо Будапештський меморандум, при владі демократи. До речі, меморандум називається Будапештським, бо ця «геніальна» ідея прийшла в голову послу США в Угорщині Дональду Блінкену батьку нинішнього держсекретаря США. Стільки фактів, але наш мудрий народ всеодно у всьому буде звинувачувати Трампа, при якому путін сидів і не висовувався. Джерело: https://censor.net/ua/b3476827

Цілих два рази проходив "соцопрос", але то було чи то співпадіння, чи то щось інше, але "опроси" відбувались акурат після зверенень на гарячу лінію зекабміну і охфісу по безправ"ю людини, і щось мені здається що то були зовсім не соціологи 🤣

Посоветуйте оптимальное по цене\качеству (с учетом что квартира на продажу), сейчас нужно балконный блок и три окна...

Перспектива заморожування війни? Описуючи сценарії на 2024-2025, я зазначав, що інерційним сценарієм (тобто таким, яким все нині рухається) є найгірший для України сценарій війни на виснаження зі втратою західної підтримки та, внаслідок цього, значною втратою здатності чинити спротив. Але найімовірнішим сценарієм я називав не його. І це досить нестандартний випадок, бо зазвичай інерційний сценарій і є найімовірнішим. Але коли діють потужні сили, що намагаються збити інерційний сценарій та перемкнутися на якийсь кращий, то інерційний сценарій втрачає ймовірність. Це якраз те, що нині маємо. Найбільш імовірним сценарієм я називав другий -- сценарій заморожування війни, який минулого року виглядав зовсім неможливим. Адже проти замороження війни були налаштовані як українське суспільство, так і путін, який собі обрав перший сценарій війни на виснаження. Минуло три місяці, і нині у повітрі починає відчуватися запах другого сценарію. Він все ще виглядає неприйнятним для українського суспільства та для російського керівництва. Але він дуже потрібен Америці та Європі. Він потрібен європейській індустрії, щоб наростити оборонні спроможності. Він потрібен європейським лідерам, щоб підготувати свої суспільства до змін. Він потрібен Байдену, щоб вийти на вибори миротворцем. Він потрібен Трампу, щоб критикувати Байдена за неспроможність та вирівняти провал, створений невдалою міжпартійною боротьбою. Він потрібен всім українським політикам, щоб провести вибори і перемогти (всі вони сподіваються на перемогу). Але й два головних противники цього сценарію не можуть похвалитися непохитністю позиції. Українське суспільство в цілому не примирилося з категоричною необхідністю мобілізації. Політики затягують ухвалення закону, і ми не бачимо шаленого тиску суспільства з метою прискорити цей процес. Люди, які на фронті, не вічні й не залізні, але навіть голос мільйонів їхніх родичів не чути на тлі єдиного марафону. Так само і путін, хоч і продовжує агресивну риторику, але посилає досить змішані сигнали. Ми не знаємо, що з цього є маскуванням, а що справжнім, бо ми не знаємо реального стану російської економіки. Ми не знаємо, чи вважають у Кремлі, що час грає на них, чи на нас. Ми навіть самі не певні, на кого грає час. За всім цим стоїть Китай. Хоч він і має стратегію власного виграшу при всіх варіантах продовження чи завершення війни, але ми не знаємо, чи не вважає виграш від перемир'я більшим. Дуже ймовірно, що так, бо в нього економічні проблеми, вирішенню яких війна не сприяє. Нагадаю, що сценарій заморожування війни передбачає другу фазу агресії через 3-5-7 років, після відновлення спроможності росії та вивчення нею помилок першої фази. Це означає, що руйнівний вплив другої фази може бути більшим. Для цього росія та Україна мають інтенсивно готуватися до цієї фази -- Україна за допомогою Заходу, росія за допомогою Китаю. Але успішність української підготовки залежить від підсумків виборів -- перемога модернізаторів та прискорена модернізація армії й державних інституцій здатна відвернути другу фазу війни, а перемога популістів може призвести до слабкої підготовки та втрати української державності, що і є стратегічною метою путіна. Отже, дуже ймовірно, що найближчим часом нас із різних боків будуть схиляти до заморожування, замирення, перемир'я тощо. Це означає, що українському суспільству терміново потрібен відкритий чесний діалог по трьох ключових питаннях: 1. Чи є прийнятним заморожування в умовах, коли, з одного боку, Україні бракує зброї, мобілізація гальмує, є шанс провести вибори, -- а з іншого боку, росія порушить перемир'я в будь-який момент, а в США до влади можуть прийти люди, налаштовані обеззброїти Україну та Європу. Іншими словами, на кого працює час -- на нас чи на ворогів. 2. Якщо відповідь на перше питання позитивна, тоді які червоні лінії не можна переступати за будь-яких умов? Очевидно, список червоних ліній включає неприпустимість: -- будь-якої "демілітаризації", бо це запрошення до продовження агресії; -- відмови від європейської та євроатлантичної інтеграції, бо це означатиме, що 10 років минули марно; -- визнання зміни політичного статусу окупованих територій, бо це порушення Конституції. Водночас на якісь поступки доведеться йти, і треба довго й якісно проговорити червоні лінії в суспільстві. 3. Якщо відповідь на перше питання негативна, то що ми як суспільство мусимо робити, аби відмова від переговорів та продовження війни не перетворилися на спалювання життів та врешті на поразку, а вели нас до перемоги. І розпочати цей суспільний діалог варто з обговорення того, що таке перемога і що таке поразка. Це не один біт інформації, не чорно-біла картинка: між перемогою й поразкою лежить широкий спектр, що включає часткові перемоги й поразки, неперемоги й непоразки. Що означають слова, які ми щодня використовуємо? Чи всі верстви суспільства їх розуміють однаково? Де межа між прийнятним і неприйнятним? Ось про що ми маємо говорити найближчим часом. Джерело: https://censor.net/ua/b3476581

Все таємне стає колись явним WSJ написав велику статтю про суть "мирних угод" в Стамбулі. Це ті самі, на яких Україну представляли два набуті мегаталанти — один із Сочі, інший з Мінська. Арахамія та Подоляк. Нагадаю, що про це говорив Арахамія в ефірі Мосейчук. "Щоб ми взяли нейтралітет - це була найбільша для них справа, вони готові були закінчити війну, якщо ми візьмемо, як Фінляндія колись там, нейтралітет і дамо зобов'язання, що ми не будемо вступати до НАТО... Фактично ключовий пункт був цей. Все інше там - косметичні, політичні приправки, типу денацифікація...", - сказав політик. Тільки я давно казала і писала, що головне там було — хакнути ЗСУ і зробити Україну нездатною до жодного опору. І далі рішення щодо українських політичних питань приймались би десь так: "не вводите русский язык как официальный — а я вам сейчас покажу ракетой по Киеву". Цей шантаж міг бути безкінечний. WSJ отримав цей документ. Отже, весь удар там був на обеззброєння України. Оце та "косметологія". Проект договору передбачав заборону іноземної зброї, "в тому числі ракетної зброї будь-якого типу, збройних сил і формувань". Тобто ніяких закордонних ніштяків, якими зараз гарно гасять окупантів — не було би в руках ЗСУ. Збройні сили України мали бути скорочені до певного розміру, при цьому Росія прагнула обмежити все - від кількості військ і танків до максимальної дальності стрільби українських ракет. Москва хотіла, щоб чисельність збройних сил України була обмежена 85 000 військовослужбовців, 342 танками і 519 артилерійськими знаряддями. Згідно з документом, українська сторона на переговорах вимагала 250 000 військовослужбовців, 800 танків і 1 900 артилерійських установок. Росія хотіла, щоб дальність польоту українських ракет була обмежена 40 кілометрами. Для території України і протяжності кордонів з країнами-агресорами — все це фактично ніщо. Обмеження дальності 40 км — теж сміх. 85 тисяч війська вистачило би хіба на оборону курорту Буковель. Кримський півострів залишився б під окупацією Росії і не вважався б нейтральним. Москва також наполягала на тому, щоб російська мова функціонувала нарівні з українською в органах влади та судах - пункт, на який Київ, згідно з проектом документа, не погодився. Скоріше, українські переговорники боялись осуду суспільства, яке станом на березень 2022 побачило і почуло істинну суть окупантів. Майбутнє східних регіонів України, окупованих Росією у 2014 році, не було включено до проекту, це питання мало обговорюватися під час особистих переговорів Путіна та Зеленського. Скоріше за все — Путін би давив на те, що народу Донбасу треба свободу. Від здорового глузду і будинків. Договір мав бути гарантований іноземними державами, серед яких у документі перераховані США, Велика Британія, Китай, Франція та Росія. На ці країни було покладено обов'язок захищати нейтралітет України в разі порушення договору. Але поки договір буде чинним, країни-гаранти мали "припинити міжнародні договори та угоди, несумісні з постійним нейтралітетом України", включно з будь-якими обіцянками двосторонньої військової допомоги. Тобто — у разі підписання подібної угоди ми би не отримали навіть отакої допомоги легким протитанковим знаряддям, як це було в січні 2022 року. Коли їх спорядили сюди США і Британія. WSJ пише, що мирні потуги за Стамбулом продовжувались до червня 2022. Всі ці поїздки Абрамовича і подібна фігня. WSJ аналізував чорновик, датований 15 квітня 2022 року. Тобто уже після Бучі. Все цікавіше і цікавіше Джерело: https://censor.net/ua/b3476449

ВРУ может принять закон о мобилизации до конца марта, - Вениславский В интервью нардеп объяснил (https://www.rbc.ua/rus/news/fedir-venislavskiy-rada-mae-vsi-shansi-priynyati-1709242440.html?utm_source=telegram&utm_medium=post), что предлагают изменения в документе: ▪️ если лицо не обновляет свои военно-учетные данные, не становится на учет, игнорирует повестки, в том или ином варианте может ограничиваться право на управление транспортным средством; ▪️ комитет отклонил норму о блокировании средств на счетах военнообязанных, их денежных активов и т.д.; ▪️ регистрация в электронном кабинете призывника - это право, а не обязанность. Также лица, проживающие за рубежом, могут в нем дистанционно обновить данные; ▪️ электронных повесток не будет; ▪️ органы власти, местного самоуправления, Нацполиция, МВД, Минсоцполитики, Минздрав, органы соцзащиты, военные администрации, предприятия, образовательные и другие учреждения будут обеспечивать мобилизационные процессы; ▪️ представители полиции вместе с представителями ТЦК и СП могут вручать повестки; ▪️ все полицейские должны перейти со спец. учета на общий военный, но все они подлежат бронированию; 🤣 ▪️ все аспиранты будут иметь право на отсрочку независимо от формы обучения; ▪️ осужденные по условным срокам могут быть мобилизованы; ▪️ граждане, которые впервые получили инвалидность II и III группы с начала полномасштабной войны, должны пройти пересмотр соответственно в МСЭК или ВВК.

Кожен, хто не має електромОбіля - мріє його купити, а хто має такий електроПерпетумМобіле - мріє його продати. 🙃 Нещодавно мав змогу спостерігати за сервісом електромОбілів виробництва Піднебесної, авто досить сирі, купувати їх можна лише новими і вчасно скидати, батареї від швидкого заряду бистро деградують, сервіс коштує неабияких грошей. ІМХО. Прикольно було спостерігати за власниками"пальці веєром" ZEEKR ( це такий собі преміум-сегмент ), машина ніби-то крута, як не як а 40-50 кбаксів, в одного на дворічному авто стоїть гума 12 -го (!) року випуску? невже всі бабки витратив на "пальцівеєром"?, інший..., але то вже інші історії

Біль буде точно не нашою. Все може обернутися неочікуваним образом. З огляду на події, які зараз відбуваються - грядуть великі зміни. Чи будуть вони позитивні, чи ні, знову ж таки залежить від нас. Скоріш за все продовж пів року почнеться велика трансформація українського політичного ландшафту. Якщо дуже просто, то угрупування на чолі з Зеленським та Єрмаком облажалося. У повітрі запахало делюгою влади. Ми підійшли до смуги за якою гарантовано розпочнеться брудна війна всередині паразитарного класу за право тримати в руках кермо держави. Рубка буде дорослою з використанням всіх чинних інструментів, починаючи з державних караючих, закінчуючи тітушнею та різними регіональними військовими формуваннями. Для багатьох це виглядатиме кошмаром. Паралельно з цим зріє бунт на нижніх палубах. Соціально-політична ситуація, м’яко кажучи, доходить до відмітки кипіння. Низи не просто не бажають так жити, вони вже кидаються гранатами. Додайте до цього Захід, який не бачить у керма самопроголошену «еліту». Про це вже відкрито говорять світові політики. От тільки правляча верхівка не бажає фіксувати очевидного – ніхто не погодиться на старе. Тому, всіх їх: Петь, Юль, Вов, Андрюх, Ренатів, Ігорей і пр. чекає гірке розчарування. Українцям потрібне, щось інше - нове, справедливе і безпечне. Клани ж можуть запропонувати лише звичну для них модель, яка гарантує людям ярмо, а їм неправедні статки. З цим ніхто не погодиться. На жаль процес буде болючим. Але ж, треба дещо зрозуміти. В такі періоди, коли рушаться звичні схеми все стає більш мінливим …і тоді невелика група людей без грошей і продажних ЗМІ може змінити хід історії. Народ вже давно чекає на тих, хто готовий запустити зміни, тому не роздумуючи стане поряд з ними. Саме тому у паразитарного прошарку, при всіх їх мільярдах і бажанні царювати, шансів нема. І це зрозуміло, бо бажання жити у нормальній країні де тебе не грабують, не ґвалтують і не вбиваюсь у людей настільки велике, що ніякі «добробати», що проплачені містечковими кланами чи нацгвардія під командуванням беркутьонка цьому вже не завадять. Це нагадуватиме цунамі, який не залишить жодного шансу доморощеним «елітам». Отже, все може обернутися неочікуваним образом. Маємо бути до цього готові. Вибір простий - зміни або падіння у бездоння. ...Так, зміни завжди болючі, але ж цього разу біль буде точно не нашою. Джерело: https://censor.net/ua/b3475432

Тарас Ільчук Міністерство освіти, мов паровоз на станції перед від’їздом, пускає клуби пари, шипить, здригається і аж вібрує, але уся енергія поки що іде в свисток. Задекларована далека дорога в світле майбутнє, але туди доїдуть явно не всі. Не всі вузи, не всі школи. Не всі ректори, не всі доценти з кандидатами, не всі вчителі-загальноосвітники (ату їх на фронт!). Про бібліотекарів – тиша. Про дошкільників - мовчок… Кури дохнуть! Молодь не хоче йти в школу вчителювати! Чи то зерна недостатньо, чи то кури якісь вибагливі пішли…Старий дотепний анекдот. Ребе давав поради проти куриної пошесті, допоки усі кури не здохли. І справді дуже шкода, бо ІДЕЙ ще дуже багато залишилось… Один старший колега-освітянин промовив якось після педради такі слова: ,,Почесна грамота без конверта – гірше ляпаса’’… Чомусь в Україні аксіомою вважається, що матеріальні стимули діють де завгодно, тільки не серед учительства. Це тільки десь там на бездуховному Заході кожне професійне досягнення окрім зарплати супроводжується преміями, надбавками і цінними подарунками. Нам це чуже! Український вчитель настільки свідомий, що на свої кілька тисяч гривень забезпечить сім’ю, відпочине, оздоровиться і буде неухильно підвищувати свій професійний рівень, пристойно одягненим бадьоро і натхненно проводити кожен урок… Скільки круглих, квадратних і трикутних адміністративних нововведень впроваджує держава, замість одного потрібного і дієвого… Забезпечте школу необхідним хоч по мінімуму. Не шарпайте вчителів на всі боки постійними реформами хоч з десяток років. Дайте ДОСТОЙНУ зарплату…І, може тоді кури перестануть дохнути? Поки що маємо дуже мотивуючі грамоти. Із схвальним поплескуванням по плечу і мужнім потиском руки. Від дирекції, управління культури чи освіти, міністерства, журі міжнародного конкурсу за приготування лауреата, грамоту ліпшого концертмейстера конкурсу і т.д… Двічі поспіль, у 2018 та 2019 роках, брав участь у конкурсі Global Teacher Prize Ukraine. Входив у фінальну 50ку претендентів. У львівській області нас таких, наприклад, було четверо... Двічі отримував грамоту. Гарну... Згадав це зараз, бо там, власне, і прочитав слова, котрі лунають із кожної відомчої праски і про які постійно згадують пани із міністерства. ,,Вчителі важливі’’… Серйозно?! Ви нічого не наплутали? А ви хоч якимось чином дали вчителям можливість це відчути? Ніхто із нас не йшов у вчительство за мільйонами. В країні війна. Фінансування обмежене. Ми все розуміємо. Але… Саме під час війни пан Лісовий збирає 6000 думок від 1700 експертів для розробки всеохопної реформи освіти. Від дитсадка до академії наук. Почитайте. Рівень воістину галактичний. Страшно навіть уявити, на скільки мільярдів. Якщо рідне міністерство хоче об’єднувати, інвестувати, перебудовувати, реформувати, атестувати, сертифікувати, впроваджувати, покращувати, підвищувати, поширювати і поглиблювати, то спочатку повинно дати зарплату, за яку вчитель може вижити. Бо поки-що на згадку приходять слова із іншого дотепного єврейського анекдота. ,,За ці гроші можна просто нічого не робити. А можна ще й шкодити!’’… P.S. Згідно із реальною калькуляцією на сайті Освіторія випускник ВНЗ може заробити аж 6133 гривні до оподаткування(!) за 1 ставку педнавантаження в перший рік вчителювання. Дію відомої постанови уряду Гройсмана 2019 року про неухильне поступове підняття вчительских зарплат ( ще за каденції ,,бариги’’ Порошенка! ) ламатєлі сістєми призупиняли 5 років підряд… З 1 січня зарплати підняли. Аж на 10%... Кого намагаєтесь обдурити?......

Підрахуї: "950 тысяч мужчин, находящихся в Украине, не работают, не платят налогов и не служат в армии, - издание Українська правда В Украине сейчас 11,1 миллиона мужчин, которые подлежат мобилизации: ▪️ 3 миллиона остались на оккупированных с 2014 года территориях; ▪️ 1 миллион за рубежом; ▪️ 1,5 миллиона с инвалидностью. Українська правда пишет (https://www.pravda.com.ua/articles/2024/02/14/7441744/), что мобилизовать можно около 4,5 миллиона. В тылу 4 или 5 человек должны работать на 1 мобилизованного. То есть, чтобы мобилизовать 500 000 человек, нужно забронировать от мобилизации до 2 млн человек."

Ще трохи зради : "15 січня 2024 року було оприлюднено проект нового Трудового кодексу, який повинен замінити діючий Кодекс законів про працю України. Його автори - це одіозна слуга олігархії Галина "неякісні діти" Третьякова, яка відповідає за антисоціальну політику, й Юлія Свириденко - Міністр економіки України. До написання кодексу не були залучені представники мільйонів найманих працівників України - лише великого капіталу. Це не дивно, адже, як і під час попередніх спроб повністю замінити чинний Кодекс законів про працю, головна мета авторів полягає у зменшенні наявних трудових прав найманих працівників задля збільшення надприбутків олігархії та її прислужників. У разі прийняття цього антинародного проекту на мільйони найманих працівників чекає поглиблення свавілля від соціально невідповідальних власників підприємств: "Прощавай, 40-годинний робочий тиждень!" - збільшення втричі кількості надурочних годин на рік з сьогоднішніх 120 до 360. Це 7 додаткових робочих годин на тиждень. Фактично, 6-денний робочий тиждень. Нестабільна зайнятість - наймач зможе прописувати у трудових договорах будь-які підстави для призупинення трудового договору - фактично, встановлення неоплачуваного простою. "Завтра я ще у відпустці, але це не точно" - можна буде відкликати працівника з відпустки з надуманих причин. "Звільнення на раз-два-три": Ви можете бути звільнені під час відпустки чи на лікарняному. Вам не запропонують іншу роботу при скороченні штату. Матері з дітьми від 1,5 до 3 років втрачають захист від звільнення. Скасовуються відпустки: додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; творча відпустка; відпустка для підготовки та участі в змаганнях. НЕбезпека праці - скасовується вимога витрачати на охорону праці не менше 0,5% фонду оплати праці. Власники зможуть не витрачати на безпеку праці НІЧОГО. БЕЗвідповідальна організація праці - скасовується обов'язок наймача слідкувати за додержанням працівниками вимог охорони праці. Фактично, Ви працюватимете на свій страх і ризик - у більшості випадків керівництво не нестиме відповідальність за Ваше травмування чи загибель на роботі. Джерело: https://censor.net/ua/b3473671

Трохи зради... : Або перехідний уряд, або - до зустрічі на дні. Залужний – Сірський, це не про кадрову реформу у ЗСУ, це про глибинну соціальну, політичну і тепер уже військову кризу. Невже хтось серйозно вірить у те, що зі зміною командування почне щось змінюватись у позитивний бік на фронті? Зараз говорю не про високотехнологічні системи озброєння, тут ми повністю залежимо від Заходу і в першу чергу від США. Дадуть – гарно. Не дадуть - сум.. Маю на увазі інше. Народ масово бігти з країни, бо не хоче жити там де його вважають за шматок м'яса, там де йому не дозволяють заробити на життя, там де, якщо тобі вб'ють на фронті, то скоріш за все з пів року ніхто про це не дізнається, бо твоя зарплата потрібна, якомусь покидьку біля погонів. В суспільстві панує відчай і страх. Слово: ПЕРЕМОГА, якщо і звучити, то якось уже невпевнено та приречено. Це, якщо про соціальну складову. Внутрішня політика, як і зовнішня, формується на Банковій. І перша, і друга президентом Зеленським з його кількома менеджерами, повністю провалені. На виході маємо економіку, яка не здатна забезпечити військо тим необхідним, яке не потребує завезення через океан – мінами, снарядами, ракетами, мінометами, дронами, портативними ношами, пікапами тощо. І це при тому, що все для цього є у нас. Оскільки в окопі боєць ще гостріше відчуває несправедливість і зраду, то не треба дивуватися деструктивним настроям та відповідному рівню морального духу в підрозділах. Без турботи про людину зі зброєю, без довіри до командування ЗСУ та керівництва країни, інакше і бути не може. Скажіть мені, будь ласка, з приходом Сірського ці проблеми вирішуватись? Ні. У кращому випадку вони залишатимуться на тому рівні, на якому були при Залужному (читай вище). Чому? Та тому, що перший крок до ПЕРЕМОГИ починається не з перетрахування кадрів, а з наявності чіткої концепції розвитку держави під час війни, в якій ПЕРЕМОГА намертво пов'язана з економікою та підвищенням рівня життя населення. Тільки це зможе вдихнути людей із палким очима битися за Батьківщину. В аргументації заміни Залужного на Сірського президент Зеленський заявив, що відтепер у нас з'явиться план війни на 2024 рік. Ви що, бути серйозно? Вже середина лютого 24-го, а у вас немає плану війни на цей рік? І це каже президент воюючої країни! …Україна ось-ось досягне дна. Дно виглядатиме приблизно так – усі хто бажає, у т.ч. і деякі сьогоднішні партнери, відкусять від неї все, що сподобається, залишивши українцям, … ну, може, кілька областей. Наслідки будуть жахливі. Проста заміна одного генерала на іншого, без масштабних та стратегічних рішень на державному рівні, без повної зміни моделі державного управління не дасть позитивних результатів. Реалії такі - сьогоднішнє військово-політичне керівництво не здатне, а не забезпечити ЗСУ у повному обсязі всім необхідним, а не вдихнути народ. А оскільки зовнішню політику провалено так само, як і внутрішню, то тупе очікування від партнерів Тамогавків – це як продовжувати політ у напрямку дна. Ті, що зараз скажу для багатьох виглядатимуть холодним душем. Вибір у нас невеликий. Або Банкова передає керівництво країною перехідному уряду, яке складатиметься з українців, яким довіряє народ, або – до зустрічі на дні. ...Тільки не кажіть, що вони ніколи на це не підуть, бо в такому випадку – на що тоді ви? censor.net/ua/blogs/3472708/abo_perehdniyi_uryad_abo_do_zustrch_na_dn

t.me/BerezaJuice/41599 Заступник Умєрова після вторгнення вивів з України заощаджень на 11 мільйонів гривень 💸За час повномасштабної війни Дмитро Кліменков, котрий нині є заступником міністра оборони, а перед тим був першим заступником голови Фонду державного майна, спільно з дружиною вивіз з України і вклав на банківські рахунки у Польщі майже 190 тисяч доларів США, 80 тисяч євро і 7 тисяч польських злотих. Загалом сума еквівалентна приблизно 11 мільйонам гривень. 📃Ось декларація Дмитра Олеговича Кліменкова як кандидата на першого заступника голови Фонду держмайна. На (https://public.nazk.gov.ua/documents/e10c30a8-7962-4b37-b19c-2a9c1790eb5e) цю посаду він був призначений 27 вересня 2022 р. У ній Дмитро Кліменков спільно з дружиною задекларували 220 тис. доларів і 120 тисяч євро готівкою. Жодних валютних рахунків за кордоном у подружжя не було. 📃А ось це вже декларація, подана Кліменковим перед призначенням на посаду заступника міністра оборони. В (https://public.nazk.gov.ua/documents/b9edc253-588a-47f6-92a9-49ec1600f9c9) МО він працює з 5 жовтня 2023 р. Згідно з цим документом, розміри валютного кешу у Дмитра й Анастасії Кліменкових різко скоротилися, натомість значні суми у доларах та євро з’явилися на їхніх рахунках у польських банках PKO Bank Polski SA та BNP Paribas Bank Polska SA. 👉🏻❓Власне, питання полягає зовсім не в тому, чи міг Дмитро Кліменков заробити стільки грошей, бо до переходу на державну роботу він тривалий час працював у комерційних структурах. Питання в іншому. Якщо заступник міністра оборони вважає за краще вивезти заощадження з України під час гострої фази війни, то про що це свідчить? 📍Кліменков – один з найближчих осіб в оточенні Рустема Умєрова. Вони знайомі принаймні з 2000-х років, коли Умєров працював у компанії «Астеліт» (нині це оператор мобільного зв’язку «Лайфселл»), а Кліменков продавав цій компанії шведське обладнання, працюючи в українському представництві Ericsson. 📍До речі, можливість переміщення будь-яких готівкових коштів за кордон за умови підтвердження їхнього походження є в постанові Національного Банку, яка була ухвалена в перші тижні вторгнення. (https://bank.gov.ua/ua/news/all/gromadyani-mayut-nadavati-pidtverdni-dokumenti-pri-peremischenni-valyutnih-tsinnostey-za-kordon-u-sumi-scho-perevischuye-10-tis-yevro) І ті, хто при владі, цілком можуть отримувати будь-які підтверджуючі документи.

"Україну придумали поляки, справа Гітлера, неонацизм, українці відчувають себе росіянами, нас обдурили англосакси 5 разів, - ботексний дав інтерв'ю Карлсону. Це інтерв’ю з новою дурньою та старими брехливими заявами Путіна подивилося вже понад 50 млн людей. Тези: • У 2005 та 2014 роках в Україні відбувся держпереворот, підтримуваний західними спецслужбами. Війну розпочали вони у 2014 році. Наша мета – закінчити її. • Україна – штучна держава, створена з волі Сталіна. • НАТО обдурило Росію 5 разів. • "Українізацію" вигадав австрійський генштаб. • Цілі "сво" - не виконані. • У 2022 році Росія та Україна в Стамбулі були близькими до укладення мирної угоди, за порадою Заходу Україна від цього відмовилася. • путін почне ядерну війну через Крим, якщо буде потрібно • Нехай Україна скасовує свій декрет і вступає до переговорів. • Ми вже маємо ліміт на жести доброї волі. • Північний потік висадили в повітря США. • Батько Володимира Зеленського, 1947 року народження, воював проти фашистів. Він йо-бо-бо." t.me/BerezaJuice/41579

Як головний борець з незаконним обігом зброї купує в Києві квартиру за 15 тис. гривень та авто за 3 Джерело: https://censor.net/ua/b3472146 Квартира в Києві на майже 95 квадратів – за 15 тисяч гривень. Volkswagen Touareg 2016 року – за 3 тисячі гривень. За такими цінами купує нерухомість і рухомість головний борець із незаконним обігом зброї Києва – начальник відділу контролю за обігом зброї ГУ Нацполіції Києва Юрій Нерух. Так, Нерух полюбляє нерухомість. За 20 років роботи в органах він із сім'єю задекларував 4 квартири в Києві, будинок у Черкаській області, 5 земельних ділянок на Черкащині та Київщині, авто та майже пів мільйона гривень готівкою. Що не так? У 2022 році дружина головного “зброяра” Києва не декларувала офіційних доходів. Однак саме на неї оформляють квартиру в Києві за 15 тис. грн – очевидно, занижченою у сотні разів вартістю. Того ж року вона стає власницею Volkswagen Touareg 2016 року всього лише за 3 тис. грн, тоді як ринкова ціна такого авто – понад 20 тис. дол. Схема занижчення вартості майна в декларуванні не нова. І раніше нею повсюдно користувалися чиновники, щоб уникнути питань щодо походження активів. До прикладу, декларуючи майже нові іномарки по 49 тис. грн. Однак про те, що в декларації Неруха “щось пішло не так”, показує і проста математика: із 935 тис. грн річної зарплати він віддав 200 тис. грн кредиту, ще 200 тис. грн залишив заощаджень. На проживання та придбання авто і квартири лишається тільки 535 тис. грн. Цієї суми не вистачило б навіть на придбання Volkswagen Touareg за ринковою ціною, не кажучи про квартиру в Києві. Аналіз декларації Неруха свідчить, що реальні доходи поліцейського можуть бути значно нижчими, ніж реальна вартість його активів. Як це сталося з його колегою – начальником управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП м. Києва Олександром Дибовим, у якого НАЗК виявило 3,9 млн грн необґрунтованих активів. Такі “кадри” в поліції свідчать, що давно на часі перезавантаження правоохоронної системи. Три головні кроки, які вимагає громадськість: – прозорі конкурси на посади керівника та заступників Нацполу – за участю міжнародників та експертної громадськості. Інакше діятиме ручний режим, зручний для вертикалі МВС; – конкурси на керівні посади в територіальні підрозділи поліції; – перевірка на доброчесність – не просто моніторинг декларацій і вартості майна, а й способу життя, норм поведінки, зв'язків поліцейського та його родини. Допоки ж цього не буде і в поліції будуть політичні призначення, матимемо систематичні історії з російськими паспортами дружин у топ-посадовців поліції, маєтками “Щадил” та дешевою нерухомістю “Нерухів”. Джерело: https://censor.net/ua/b3472146

Або ось в нашому ОТГ недалече від Київа, поки одні воюють, місцева влада просто знущається з людей, І це ті будинки, які постраждали від орків на початку війни і світлини яких облетіли не тільки всю Україну: "ДУЖЕ ПРОШУ РЕПОСТ🙏🏻 Чим має займатись голова громади під час війни? Чим мають займатися депутати цієї громади? Допомогою та захистом населення, наприклад? Схоже, що Голова Дмитрівськоі ОТГ Бучанського району — Дідич Тарас Тарасович так не вважає, так схоже не вважає і голова підприємства ТОВ “Дмитрівка Комунсервіс”, а за сумісництвом, депутат сільської ради. Історія дуже довга, але я спробую коротко, наскільки можна. Мешканці будинку, де я мешкаю, за адресою, с. Мила, вул. Комарова 38 втомились від свавілля обслуговуючої компанії будинку «ЖБК Будівельне обʼєднання-3» та створило в будинку ОСББ. Головою ОСББ обрали мене -Лясоту Владиславу Володимирівну. Ми не очікували, що процес розлучення з колишнім балансоутримувачем буде простим, але розраховували на допомогу місцевої влади. Адже, після того, як у вересні 2022 року, наші теперішні опоненти відключили будинок від взагалі ВСІХ комунікацій, в кабінеті голови сільради ми почули: “Створіть щось своє, і, тоді я вам зможу допомогти”. Ми зробили. В день переходу на самообслуговування 01 грудня 2023 року, наш будинок спробували відключити від комунікацій. Згодом включили. За дуже короткий термін, ми таки змогли підписати договір із ДТЕК і КОЕК, і отримали можливість законно користуватися світлом. Залишилась вода. За 3 місяці, що триває ця битва, ми написали десятки листів, і на сільраду та ТОВ “Дмитрівка Комунсервіс”, де просимо надати нам договір, але із дотриманням чинного законодавства. Крім того, ми попереджали, що будь-яке втручання в зовнішні й внутрішні комунікації нашого будинку є незаконними. Станом на зараз ми маємо: Представники ЖБК «Будівельне обʼєднання-3» незаконно втрутились у внутрішні комунікації будинку та перепаяли труби (робилось це у їх підвалі), та зробили розвилку на трубі для їх приміщень та приміщень Дідича Т.Т, в яких ведеться комерційна діяльність (син голови тер. громади), та встановили кран, який перекриває воду всьому будинку, крім привілейованих приміщень та встановлюють окремі лічильники для своїх приміщень. Далі компанія з водопостачання та водовідведення ТОВ «Дмитрівка Комунсервіс» опломбовує ці лічильники (знову ж таки, не повідомляючи ОСББ та не зважаючи на попередню заборону втручатись у комунікації нашого будинку) та дає прямі договори на водопостачання цим приміщенням. Також, не ставлячи нас до відома, встановлюють лічильник квартир нашого дому у підвалі ЖБК. Хоча в нас вже є наш лічильник, поза будинком, який до того, всі 13 років прекрасно обліковував об’єми спожитої води. Для чого це зроблено? Ймовірно, аби змусити нас відмовитись наших комунікацій і щоб ми надалі були залежні від ЖБК «Будівельне обʼєднання-3». Як змусити? Шантажем! ТОВ «Дмитрівка Комунсервіс» являється монополістом в нашій громаді з водопостачання та водовідведення і користуючись цим - відмовляє жителям нашого будинку в укладенні прямих договорів (таку форму договорів було обрано на установчих зборах ОСББ), при тому в нашому будинку, договори дали «своїм», а звичайним людям - ні. Звичайним людям пропонують підписати якісь договори на транзит води по якійсь там трубі із колишнім балансоутримувачем. Це не є законною вимогою. Мене, як звичайну людину, не мають хвилювати, питання того, яким чином вода транзитується до нашого будинку, адже вартість транзиту вже включена в тариф на воду, і тарифи офіційно затверджені (https://dtg.gov.ua/.../38105-pro-vstanovlennia-tarifiv-z...). Водночас згідно з пунктом 9 Постанови КМУ, яка на зараз регулює порядок надання послуг щодо водопостачання і водовідведення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/690-2019-%D0%BF#n16), саме виконавець забезпечує транзит до будинку, отже єдині люди, які мають опікуватися питанням транзиту — це саме постачальник. В нашому випадку — це ТОВ “Дмитрівка Комунсервіс”. Чому мова йде також про голову Дмитрівської ОТГ ? Тому що ТОВ «Дмитрівка Комунсервіс» підпорядковується Дмитрівській сільській раді. Тому ,що за втручання у внутрішні комунальні мережі - кримінальна відповідальність і заради бажання ЖБК, яке вже НЕМАЄ законного права робити будь-що у будинку за адресою с.Мила , вул. Комарова 38- ТОВ «ТОВ Дмитрівка Комунсервіс» на таке не пішли б. Перепаяли труби для кого і кому дали договори ? ЖБК «Будівельне обʼєднання-3» , Дідичу Т.Т ( син голови Дідича син голови тер.громади) та приміщенню ,яке належить Дмитрівській сільській раді без договору транзиту ( приміщення орендує КНП «Дмитрівський медичний центр» - зауважу , що саме до орендарів цього приміщення в нас відсутні претензії та складається гарна співпраця). От і, як то кажуть, «картина домальована» Заяви у Національна поліція України, Офіс Генерального прокурора,Служба безпеки України, Київська обласна державна адміністрація , Національне агентство з питань запобігання корупції - НАЗК, Офіс Президента України, Національне антикорупційне бюро України та ін.- написані. Але реакції -нуль. Точніше справи передані до поліції Дмитрівської громади - відділення 4 (с.Капітанівка), але поліція тут не для народу очевидно, як ми спостерігаємо не один рік,ще до створення ОСББ. Справу внесено в ЄДРДР 31.12.2023 року. Сьогодні 31.01.2024 року і що ми маємо : Огляд приміщення , в якому перепаяли комунікації - так і не проведений, не зважаючи на численні дзвінки з мого боку і проханням зробити це. Було 2 зустрічі у відділку - одна особисто зі мною, інша із членами правління ОСББ «Комарова-38» та членом ЖБК , який насправді керує всім у ЖБК «Будівельне обʼєднання-3», хоч і не офіційно - Рябіхіним Михайлом Дмитровичем і жодна зустріч не запротокольована, ніби цього і не було. А на зустрічі , Рябіхін МД підтвердив все вищеописане мною про втручання в наші комунікації ( є на відеозаписі), але поліція це зізнання «прослухала»🤷🏻‍♀️ Просимо нарешті реагування на вчинені злочини проти людей та зупинити зловживання владою у особистих цілях !"

А в тещиному невеличкому селищі на Житомирщині (вже не райцентрі) де діє повноцінний тцк на 7 тис. населення + ще біля7 тис. чоловік в ОТГ, люди подейкують що комісарчик прикупив нового джипчика за 50 тис. баксів... І нічого не бояться ці уроди в погонах, але цю всю хню люди бачать і до чогось це все приведе ...

Но коммент... :