hause

А чи справді в Україні війна? А, тільки для бідних та хворих... А ось тут і головне досягнення сьогоднішніх зелених мударасів від влади: В Украине бум на электрокары из Китая: 75% прироста за год В течение I квартала 2024 года украинцы приобрели около 4,2 тыс легковых авто, ввезенных из Китая. По сравнению с аналогичным периодом прошлого года, спрос на автомобиль китайского производства увеличился на 75%. Об этом соообщает Ассоциация украинских автомобилепроизводителей “Укравтопром”. Исходя из общего количества легковых автомобилей: новых – почти 3 тыс ед. (+114%); б/у – около 1,2 тыс ед.(+21%).

Готовлять Україну і українців до здачі паРашці, договорнячки повинні виконуватись

Окупанти створили нове угрупування військ, яке діятиме на бєлгородському напрямку, - ЗМІ Джерело: https://censor.net/ua/n3484346

Так юристи розповідають, що закон ще не оприлюднений на сайті ВР, і що там наприймали зелені мудараси і "єжеснімі" невідомо, там можна було правити і правити той закон "як дишло" , час на це був

І що би це означало? Зелене кодло готується до здачі України?: Всіх командирів та бійців ДУК "ПС" переводять із 67 ОМБр, кістяком якої вони є. Проти командирів підрозділів розпочато службові розслідування, - ДУК "ПС" Джерело: https://censor.net/ua/n3484255

"Я вижу, но все равно": пограничники час не выпускали из Украины демобилизовнного военного без ног Боец ВСУ Олег Симороз, демобилизованный после потери на фронте обеих ног, в социальной сети сообщил, что его целый час не хотели пропускать на пункте пропуска Рава-Русская при выезде из Украины в Польшу. Как пишет Симороз, пограничник интересовался, есть ли у него медицинские документы. Притом что ветеран стоял перед ним на двух протезах. Просто "замечательная" история.

Краще прокоментуй про те, що лише на 3-му році війни пенсіонери МВД\...\ повинні будуть стати на облік в ТЦК (тільки стати?) згідно нового закону про мобілізацію, тобто для цих охвіцерів два роки війни ніби і не було? і повинні за цих підарків воювати бідні\колгоспники\слюсарі які від цієї держави не мають нічого, а ці "заслужені державні пенсіонери" тільки пенсію і всякі пільги повинні мати, а боронити коли будуть?

Час напівзакритих кордонів "Ми наново відкривали для себе Європу та світ. Ніколи ще не мандрували так багато, як у ці роки, – може, молодь поспішала винагородити себе за все, що було втрачено в роз'єднаності? А може, це було невиразне передчуття, що треба вчасно вирватися з цієї нори, перш ніж її засиплють?" – так літератор Стефан Цвейг описував безтурботних європейців 1920-х. Щось подібне можна сказати і про українців 2010-х. На той час свобода пересування вважалася головним досягненням незалежної України, і країна співала оди безвізу. Наші співгромадяни поспішали винагородити себе за все, що було втрачено за доби радянської залізної завіси та пострадянської бідності. Але чи було в Україні невиразне передчуття того, що це свято необмеженої свободи завершиться найдраматичнішим чином? Навряд чи. Ніхто й гадки не мав, що 2020 року розпочнеться пандемія COVID-19, і до забутої практики закриття кордонів вдасться не лише українська держава, а й увесь ліберальний західний світ. Ніхто не припускав, що незабаром на нашу землю прийде наймасштабніша війна планети за останні 40 років, і Україні доведеться запроваджувати обмеження на виїзд для значної частини населення. Ніхто не міг уявити, що чоловіки-ухилянти долатимуть Тису, а співробітники ДПСУ стануть спадкоємцями радянського героя Карацупи, який охороняв кордон від радянських же громадян. І, звісно, ніхто не міг уявити, що в ХХI столітті в декомунізованій Україні відродиться типово радянський феномен "тих, хто не повернеться" – людей, які використовують для втечі з країни закордонні відрядження, гастролі чи спортивні змагання. Безумовно, часткове закриття кордонів наша держава застосувала не від хорошого життя. Логіка цього вимушеного рішення зрозуміла кожному. Але з усіх надзвичайних заходів воєнного часу цей крок обернувся найбільшою кількістю негативних побічних ефектів. По-перше, часткове закриття кордонів погано позначилося на демократичному іміджі України – особливо за контрастом із нашим ворогом. Маючи набагато більші людські ресурси, авторитарна Росія змогла дозволити собі мобілізацію з відкритими кордонами – і охоче використовує цей козир в антиукраїнських ІПСО. По-друге, часткове закриття кордонів розбещує тисячі людей у формі. Обростання Держприкордонслужби новими та не завжди законними повноваженнями; зловживання владою; підміна нормативно-правової бази негласними внутрішніми інструкціями – це сумні реалії нашого часу. По-третє, часткове закриття кордонів стало потужним джерелом корупції та різноманітних незаконних махінацій. Подібно до того, як National Prohibition Act у США створив бутлегерів, обмеження виїзду з України породило безліч нелегальних схем: від купленого "Шляху" до фіктивних шлюбів із жінками з інвалідністю. По-четверте, часткове закриття кордонів виявилося серйозним інструментом політичного тиску. Ще 2022-го з країни не дозволяли виїхати опозиційному меру Чернігова; пізніше під роздачу потрапив Петро Порошенко; а 2024-го українських парламентаріїв почали масово не випускати у відрядження як покарання за неправильне голосування, внаслідок чого в Раді навіть спалахнув мінібунт. Але головним негативним ефектом стає невизначеність. Що довше країна живе з напівзакритими кордонами, то менш зрозуміло, яким буде вихід із цього стану. Коли в лютому 2022-го Україна поспіхом закривала кордони для військовозобов'язаних чоловіків, вважалося, що повномасштабна війна з Росією триватиме кілька тижнів чи місяців. Потім відкриття кордонів почали пов'язувати зі швидким розгромом РФ і неминучим розпадом держави-агресора на частини. Мовляв, повністю знищимо Росію та заживемо як раніше. Але, на жаль, об'єктивна реальність розходиться з нашими мріями. І є висока ймовірність, що в найближчому майбутньому перед українським керівництвом постане питання: як відкрити кордони, якщо завершення активної фази війни не позбавить Україну загрози з півночі? Уявімо, що Україна вистояла під тиском ворога, але Росія – з Путіним чи без нього – нікуди не зникла. Небезпека нового вторгнення зберігається і продовжує висіти над нашою країною, наче той дамоклів меч. Сьогодні, розпрощавшись із шапкозакидальними настроями 2022–2023 років, ми розуміємо, що такий сценарій цілком реальний. Але після відкриття кордонів з України рине потік раніше невиїзних чоловіків від 18 до 60 років. Країну почнуть масово й одночасно залишати люди, які вважаються державним ресурсом. Люди, яких держава встигне внести до всіх можливих реєстрів і на яких розраховуватиме – на випадок нового ворожого вторгнення. З погляду держави, масовий одноразовий виїзд таких людей може спричинити шоковий ефект для обороноздатності України. Хто гарантує, що Росія не скористається цим для нового витка воєнної агресії? Як бути? Що робити? Найочевиднішим рішенням виглядає продовження обмежень для військовозобов'язаних чоловіків і в післявоєнний період. Подібні думки вже з'являлися у вітчизняному публічному просторі. Але навіть якщо винести за дужки народне невдоволення, таке рішення загрожує Україні й іншими серйозними проблемами. По-перше, пролонгація заборони на виїзд чоловіків від 18 до 60 років – це остаточне прощання з працездатними військовозобов'язаними українцями, які зуміли залишити країну після 24.02.2022. У разі збереження обмежень вони не повернуться назад навіть після завершення активних бойових дій та припинення масової мобілізації в Україні. Замінити їх новими громадянами за рахунок міграції також не вдасться – навряд чи багатьох чоловіків-іноземців привабить українське громадянство, якщо на додачу до нього йтиме статус державного ресурсу без права виїзду з України. По-друге, пролонгація заборони на виїзд чоловіків від 18 до 60 років побічно сприятиме відтоку фертильних та працездатних жінок. У молодої українки, яка має свободу пересування, з'явиться стимул шукати пару серед таких самих вільних чоловіків за кордоном, а не прив'язувати себе до співвітчизника, який на роки вперед залишиться невиїзним державним ресурсом. В Україні можуть відродитися реалії станового суспільства, коли вільній дівчині було невигідно виходити заміж за кріпака. По-третє, пролонгація заборони на виїзд чоловіків від 18 до 60 років позбавить країну безлічі майбутніх військовозобов'язаних. Уже зараз поширеним вітчизняним типажем стає дбайлива мама, яка вивозить за кордон сина-тінейджера – поки йому не виповнилося 18, і він не перетворився на державний ресурс. Очевидно, якщо обмеження для військовозобов'язаних чоловіків продовжать на роки вперед, то масштаби превентивного вивезення неповнолітніх хлопців з України різко зростуть. Таким чином країна ризикує втратити цілу генерацію юних українців. Заковика в тому, що сам метод часткового закриття кордонів не пристосований для багаторічного застосування. У довгостроковій перспективі держава може жити або з відкритими кордонами, або з кордонами, закритими майже повністю. Отже, українському керівництву доведеться обирати між двома альтернативними стратегіями. Або необхідно поступово пом'якшувати правила перетину кордону та крок за кроком розширювати коло осіб, які мають право на виїзд – щоб підготуватися до повного скасування обмежень і зменшити шоковий ефект від відкриття кордонів після завершення активної фази війни. Або ж треба, навпаки, посилювати порядки на кордоні та крок за кроком обмежувати виїзд для нових категорій осіб – поступово дійшовши до підлітків чоловічої статі та жінок фертильного віку – щоб Україна могла десятиліттями існувати в форматі воєнізованої країни-фортеці. Навесні 2022-го ні в кого не виникло б сумнівів, що наша держава обере саме перший шлях – через традиційну українську волелюбність і прихильність до демократичних цінностей. Але два роки жорстокої війни продемонстрували, наскільки сильно можуть змінитися країна, влада та суспільство. І сьогодні часткове закриття кордонів України – це історія з відкритим фіналом. Михайло Дубинянський ЗИ: зеленим мударасам на все начхати - треба вкрасти тут і зараз, а що буде з Україною то їм похрен.

Шиємо справи. Недорого. СБУ. Черговий пекельний зашквар СБУ. Журналісти Громадського розказали шокуючу історію про те, як старша слідча з СБУ організувала фейкове кримінальне провадження проти викривачів її батька-колаборанта. Тобто якщо кожен дрібний клерк у Службі бита здатен матеріалізувати з повітря кримінальну справу проти будь-кого, хто йому не подобається – уявіть шо вони роблять за прямою вказівкою від свого начальника з Офісу. І ще момент: СБУ взяло на службу людину, батько якої зустрічав окупантів хлібом-сіллю. Розумієте тепер, який рівень «перевірок» при прийнятті на службу? Здогадайтеся, чи є ворожі шпигуни в СБУ з такими перевірками? До речі, про «слідство в СБУ» я писав рівно тиждень тому. Багато людей публічно та непублічно переконували мене, що я помиляюся і слідство СБУ дійсно необхідне прям як повітря. Ось вам, шановні, їжте, не обляпайтеся. А якщо завтра саме ти не сподобаєшся комусь з працівників СБУ і до тебе вломиться толпа нахабних хамовитих слідчих з обшуком та з ряженими «понятими»? До речі, я чекав обшуків і серйозно до них готувався ще у травні-червні 2022, якраз з боку СБУ за сфабрикованим провадженням. Щось у них перегралося чи може побоялися резонансу – не знаю, але тоді аналогічна загроза виглядала для мене цілком реальною, хоча поки не реалізувалася. Але залишається актуальною. За моїми підрахунками, це вже четвертий гучний зашквар за три місяці - а Малюк (як і Рафік) знов ні у чому не уінуват. Чи може дійсно, йому не підконтрольна ота «комерційна» частина СБУ? А навіщо тоді такий керівник спецслужби? І здогадайтеся чим закінчиться цей черговий шкандаль. Ні, не відставкою Голови Служби. Ні, не арештом колаборантської сучки. Буде як завжди: «відсторонення під час рослідування». Тобто фігурантку кудись заховають поки все стихне, а потім тихенько повернуть на посаду, в іншому Управлінні. Бо «цінний кадр», може з нічого зробити кримінальну справу, молодець яка. Так працює ЦЯ система. І в неї цілком логічно вписується подальше відкриття кримінального провадження проти журналістів Громадського або «вручення повісток». Взагалі не виключаю такого. А от чи потрібна нам така Служба? Попри риторичність питання, ми з вами нічого з цим не можемо з цим вдіяти наразі. Не на часі, атопутіннападе. А будете вякати – ще й отримаєте обшук. Влада стрімко втрачає зв’язок з реальністю, тоне у все більших скандалах, але майже ніяк не реагує на справедливу критику. Точнісінько як у 2013. Джерело: https://censor.net/ua/b3483729

Ось вам "нація-насєлєнє" приймає закон про мобілізацію в "один кінець", ну і що ви ще хочете, зелені мудараси? Досить вже, докерувалися дорозкрадалися! IMG_5885.MOV

Американский прагматизм в действии. Сейчас в американском политикуме идет активная дискуссия о предоставлении помощи Украине. Почитал статью в The Washington Post (https://www.washingtonpost.com/national-security/2024/04/10/ukraine-cavoli-mike-johnson/). Вот несколько интереснейших заявлений из разных лагерей: - предвидим целый ряд мрачных возможностей, если помощь не будет одобрена, включая вероятность массовых украинских жертв в лучшем случае и крах украинских фронтов в худшем; - но в конечном итоге мы делаем это для того, чтобы американцы были в безопасности как дома, так и за рубежом; - американский народ, поглубже залезьте в свои карманы, потому что европейские политики не могут и не хотят заставить свой народ поглубже залезть в свои карманы. Это хорошая сделка для них. Это плохая сделка для американского народа.

Найдорожчі тендери в Житомирській області у І кварталі 2024 року – утримання доріг, капітальні ремонти та електроенергія www.zhitomir.info/news_220457.html?fbclid=IwAR0prxY31DNJjlnFQ43a0vXX6zNnC19QCrZuKhKhppvK3ksjnxEgOcTIvUI Зелені суки вже всіх побіздили і далі продовжують дерибанити гроші, яких немає ... ?

Ситуація у російському ВПК не така райдужна, як кажуть у Кремлі, - Welt Ситуація у військово-промисловоми комплексі РФ на така не така райдужна, як кажуть у Кремлі, але водночас далека від сподівань українців та їхніх західних партнерів. Про це йдеться в матеріалі німецького видання Welt, повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Укрінформ. Виробництво бронетехніки За даними видання, Росія втратила майже 2900 танків і 5500 БТРів і аналогічної техніки з початку вторгнення в Україну. Це означає, що близько 90 відсотків бойових танків, які були у Росії на лютий 2022 року, знищено. Однак у 2023 році російський ОПК нібито поставив збройним силам 1600 танків. Але насправді йдеться не про виробництво, а ремонт техніки, яка перебувала на зберіганні. Кількість же нових танків, які фактично виготовляються, оцінюється в 200 на рік. Наголошується, що перед великим вторгненням спеціалізоване видання "Military Balance" оцінювало кількість сучасних танків Т-72/Т-80 на складах у близько 10 тисяч, незалежно від стану. Порівняння супутникових знімків цих "покладів під голим небом" показує, що вони помітно скоротилися між 2021 і 2023 роками, за деякими оцінками, до 40 відсотків. Зараз Росія використовує танки, які частково є "музейними", такі як Т-62 і Т-55, у погано модернізованих версіях. Танки, які легко ремонтуються, поступово закінчуються, роблять висновок дослідники. Чим довше Росія використовує радянські запаси, тим гіршим стає стан танків, що залишилися на зберіганні. Втім цих запасів може вистачити ще на принаймні два-три роки війни, якщо рівень втрат залишиться незмінним. Виробництво ракет та дронів Щодо ракет ситуація інша. Два роки тому здавалося, що у Росії вони закінчуються. Виробнича потужність становила кілька десятків на місяць, імпорт тисяч іранських безпілотників-камікадзе з осені 2022 року, а згодом і їхнє внутрішнє виробництво мали тимчасово пом’якшити цю проблему. Наразі, попри санкції, Росія в змозі стабільно нарощувати виробництво ракет і крилатих ракет, для деяких з яких потрібно від 40 до 50 західних компонентів, які РФ отримує завдяки "сірому" імпорту. Сьогодні, за оцінками західних експертів і українських військових, Росія щомісяця виробляє до 130 ракет і крилатих ракет з дальністю не менше 350 кілометрів, а також близько 100 ракет меншої дальності. Подальше збільшення виробництва, ймовірно, неможливе, принаймні в короткостроковій перспективі. Для великомасштабних атак важкі ракети, такі як "Кинджал" і "Іскандер", або крилаті ракети, такі як Х-101 або "Калібр", часто затримуються тижнями, поки не набереться необхідна критична кількість. Стосовно дронів, торік Washington Post повідомляла, що Росія хоче виробити 6000 безпілотників Shahed усередині країни до літа 2025 року. До 2030 року виробництво має зрости до 32 тисяч безпілотників на рік, заявив нещодавно російський віцепрем'єр Андрій Бєлоусов. Очікується, що цього року буде виготовлено понад 11 тисяч таких апаратів. За даними видання, є достатньо підстав сумніватися в російських звітах про успіхи. Але водночас, за інформацією ГУР, Росія збільшила внутрішнє виробництво з кількох десятків до понад 200 на місяць. Виробництво боєприпасів Також у матеріалі дається аналіз щодо боєприпасів. Споживання Росією артилерійських боєприпасів величезне. Наразі це приблизно 10 тисяч на день або 300 тисяч на місяць. Відповідно, потреба становить майже 3,6 млн артилерійських снарядів на рік. Оцінки поточних виробничих потужностей дуже різняться. За даними ГУР, минулого року Росія виготовила близько 2 мільйонів снарядів калібру 152 міліметри та 122 міліметри, тоді як у звіті Міністерства оборони Естонії йшлося про 3,5 мільйона. За даними Міністерства оборони Росії, на поточний рік заплановано виробництво близько 2,1 млн снарядів, але Москва заявляє, що їй знадобиться близько 5,6 млн. Прогалину в три мільйони країна хоче покрити за рахунок радянського "надлишку". Стан цих боєприпасів, які зберігаються, ймовірно, буде дуже поганим. Компенсувати мають поставки з Білорусі та Північної Кореї. Пхеньян, ймовірно, вже доставив до Росії 3 мільйони артилерійських снарядів. Якщо вірити російським урядовцям, військово-промисловий комплекс РФ процвітає як ніколи раніше, обсяг державних контрактів знаходиться на рекордному рівні, резюмують автори. Джерело: https://censor.net/ua/n3483239

ТЦК за несколько месяцев получат данные всех мужчин от 18 до 60 лет В течение нескольких месяцев Минобороны получит доступ к информации о мужчинах призывного возраста от 18 до 60 лет из различных реестров. ЦИК, ГНС и ГМС предоставят Минобороны сведения о всех мужчинах в возрасте от 18 до 60 лет. Согласие на обработку персональных данных не требуется. “Мы делаем нашу военную часть информационной, электронной. Мы делаем все возможное, чтобы упростить все эти процессы для нашего военного руководства. Законодательная база уже создана, вопрос для конкретных исполнителей, как быстро это будет эффективно работать», — сказала Елена Мошенец, – заместитель председателя парламентского комитета по антикоррупционной политике и народный депутат от фракции «Слуга народа». По ее мнению, через несколько месяцев можно будет увидеть конкретный результат.

Война истощает бюджет: Где государство найдет еще полтриллиона гривен? Заложенные на 2024 год средства для ведения боевых действий исчерпаны. По оценкам источников Экономической правды в парламенте и правительстве, Силам Обороны дополнительно требуется 400-500 миллиардов гривен. Ситуацию осложняет запрет на использование средств от международных партнеров на военные цели. Государство вынуждено искать внутренние ресурсы для финансирования обороны. Повышение налогов – наиболее вероятный сценарий выхода из бюджетного кризиса. Однако, принесет ли он желаемые доходы? И где же взять полтриллиона гривен на войну? Ситуация с финансированием войны является критической. Повышение налогов – не единственный вариант, но он имеет свои минусы. Важно найти баланс между сбором средств и сохранением здоровой экономики, делится своим мнением Юлия Маркуц – руководитель Центра анализа публичных финансов и публичного управления Киевской школы экономики. Какие меры, по вашему мнению, должны быть предприняты…

Люди у військовій формі та балаклавах "запакували" у бус 14-річного підлітка на Одещині, - начальниця відділу соцзахисту селищної ради Терзі censor.net/ua/news/3482996/lyudy_u_viyiskoviyi_formi_ta_balaklavah_zapakuvaly_u_bus_14richnogo_pidlitka_na_odeschyni_nachalnytsya

Савченко: Коломойський — унікальний злодій! І привів до влади не менш унікальних… Третину століття ми будували олігархічного монстра. На чому заробляє олігархат зараз і чи можна його опустити до рівня звичайних бізнесменів. У чому полягає феномен Коломойського і в скільки можна оцінити завдані ним збитки. Чи є небезпека зацементувати одноосібну мародерократію. І чому Україна, зупинивши війну, стане клондайком. Вітаємо на каналі PRO:UA! З вами я, Остап Дроздов. Сьогодні ми разом з економістом Олександром Савченком, поговоримо про те, що чекає економіку України, про те чи є ограни влади в Україні, про корупцію в Україні, про вплив олігархів на українську економіку

Правильною дорогою йдете товарісчі зелені мудараси, тільки не довго вам залишилось... : Дружина начальника кібербезпеки СБУ Вітюка купила квартиру за 1,4 млн дол., а мама - ще дві квартири, - ЗМІ. ВIДЕО censor.net/ua/news/3482608/drujyna_nachalnyka_kiberbezpeky_sbu_vityuka_kupyla_kvartyru_za_14_mln_dol_a_mama_sche_dvi_kvartyry_zmi

І не грішно сміятись над "хворою" людиною, коли вона вам навіть відповісти не може?

Китай - він такий Китай... censor.net/ua/blogs/3481207/kytayi_vin_takyyi_kytayi Демократичне суспільство останнім часом живе під напругою, пов’язаною з формуванням так званої «осі зла» у складі Китаю, росії, Ірану та Північної Кореї. Швидше за все, критерієм віднесення цих держав до «осі зла» є не стільки відкрита агресія, яку демонструє росія, скільки наявність у трьох держав з чотирьох (а може, і у всіх чотирьох) ядерної зброї та проголошених намірів з переділу світу, насамперед – через агресивну політику щодо сусідніх країн. Але мабуть слід більш прискіпливо придивитись до тої осі – а чи не заіржавіла вона, чи може взагалі настільки покручена-перекручена, що слугувати віссю не зможе. Перше, на що слід звернути увагу – на стан справ у найбільшому коліщаті на осі, у останній на сьогоднішній день імперії у світі – Китаї. Два десятки років поспіль КНР демонструвала бурхливий розвиток, поставивши у залежність від торгових відносин із собою майже півсвіту. Півсвіту вдягалось і взувалось у китайські вироби, користувалось китайською електронікою, плавало на китайських кораблях і активно переходило на китайські легковики. Про чергові досягнення Китаю мали слухати нещодавні збори народних представників Китаю. І що ж вони почули, ці представницькі збори? А от що. Ані уряд, ані комуністична партія так і не змогли окреслити перспективи розвитку держави, так і не дали реального розуміння того, як влада збирається боротися з поглибленням кризи власності, з трильйонними боргами місцевих органів влади, зростанням безробіття серед молоді і ще багато, багато з чим. Нерухомості набудували вже стільки, що в ній можна заселити ще один Китай. Борги місцевих органів влади становлять понад 13 трлн. доларів, а майже три десятки компаній у сфері нерухомості оголосили дефолт за облігаціями та кредитами. Тим не менше уряд за рахунок випуску на декілька трильйонів облігацій планує вкладати ще більше коштів у розвиток інфраструктури, хоча не може дати ладу тому, що є. Тобто, майбутнє простих китайців – у тумані, як отой їжачок. Все, що пообіцяли всім верствам населення, це вжити заходів, щоб не відбулося масштабного повернення до бідності. Регуляторний тиск на провідні приватні компанії в секторах електронної комерції та онлайн-сервісів підірвав життєздатність економіки – загальний обсяг інвестицій таких корпоративних гігантів, як Alibaba, Tencent і Baidu, у 2023 році впав на 40%. На сьогодні Китай обтяжений боргами і має затягувати паски. При цьому у звіті про роботу прем’єра визнається, що бюрократія пронизана неефективністю, марнотратством і корупцією. Із звіту незрозуміло, як має бути переорієнтовано внутрішній попит на підтримку людей похилого віку, які, за оцінками, до 2035 року становитимуть 30 відсотків населення. Єдиним конкретним зобов’язанням у робочому звіті було збільшення щомісячної допомоги для сільських і «непрацюючих» міських пенсіонерів аж до 2,78 долари США. Як написав після промови прем’єра оглядач Bloomberg Шулі Рен, «зараз ясно, як ніколи, що Комуністична партія все більше віддаляється від власного народу». Аж тут росія простягає до Китаю руки у мольбі щодо братньої допомоги. Як сусідові по осі. Гадаєте, що Китай так і розігнався продавати росії все для війни з Україною, особливо якщо узяти до уваги той факт, що у валютних запасах росії лежить майже 32 мільярда юаней. Вони прямо так і «потрібні» Китаю, який скоро по вуха загрузне у боргах. Китаю потрібна валюта або золото, якого росія не віддасть, бо сама тоді з чим лишиться? Гасло «Китаец и русский – друзья навек» – для дебілів. Російська влада починає розуміти, що як вона планувала швидку і переможну війну з Україною, так і Китай вже мріє про таку війну, хай маленьку, але переможну. Для усіх його погляд прикутий до Тайваню, але хто знає, хто знає? Китаю зовсім не завадить розширення у бік величезних природних ресурсів, і це точно не Монголія, і не Корея. І не Індія, Афганістан чи Пакистан – у них самих з ресурсами не дуже. І не Японія – там взагалі ресурсів немає. То що ж залишається? Допомога за рахунок територій? Про таке мріяв путін? І не стане Китай серйозно псувати відносити із Штатами та Європою. А товари якщо що, то куди – китайцям роздавати? Чи росіянам за юані? Так що прискіпливий погляд на російсько-китайські відносини помітить бажання Китаю загальмувати чи заморозити війну, яку веде росія, бо ця війна аж ніяк не сприятиме вирішенню китайських проблем, а от додати проблеми – може цілком. Особливо якщо Китай підпишеться на допомогу росії. Одна справа – щось там десь там з-під поли, і зовсім інша справа – відкрите постачання агресора. А тепер подумайте – при такому розкладі сил хіба що божевільний (Іран і КНДР до уваги не брати – там з манією величі все ясно) стане простягати росії руку допомоги чи пропонувати путіну мир і дружбу. Європа вже поступово приходить до тями після стількох років «плідної» співпраці з росією, там, дивись – і Штати підтягнуться і тверезо поглянуть на зовнішню російську політику, навіть якщо це будуть очі Трампа. Тож немає сенсу серйозно говорити про «здачу України», про мир в обмін на території. Здачу – кому? Мир – з ким? З державою, яка втричі більша, з сильною армією, але так і не змогла перемогти невелику, але волелюбну Україну, і змушена була звернутись по допомогу до Ірану та КНДР, та набирати найманців по усьому світу. «Сталевий» путінський режим майже наскрізь проіржавів, добрий зовнішній поштовх або декілька поштовхів із середини – і він посиплеться як пісочний будинок. Тож дружити з цією «імперією зла» – як тигрицю цілувати – і страшно, і жодного задоволення. Та ще й гнилим смердить.

Зелена тцк-ашна мразота! Хто там ще проти відправки на передок цих недовояк разом з їхніми ротами охорони? hromadske.ua/posts/nachalnika-tck-rivnenshini-na-roboti-prihovano-znimala-kamera-u-vijskkomati-priznachili-perevirku