hause

Мордор-2: "Валерій Пекар Громадський активіст, викладач, підприємець Влада намагається взяти інтернет під контроль Від початку 1990-х держава в росії та в Україні намагалася взяти інтернет під контроль. В росії це вдалося. Результат на табло. В Україні це не вдалося. Але вдасться найближчим часом, якщо ми з вами не зможемо це зупинити. Тепер все по порядку. Війна створює великі загрози критичній інфраструктурі, через це держава визначила орган, який буде опікуватися її захистом, -- це Держспецзв'язку -- і посилює його спроможність. Це дуже добре. Але є одне але. У законопроєкті #8087 Держспецзв'язку наділяється великими правами щодо надання прямих обов'язкових до виконання розпоряджень щодо захисту державних інформаційних ресурсів, критичної інфраструктури тощо. Це добре. Але є одне але. Закон виписаний таким чином, що права ці розповсюджуються на всіх суб'єктів без винятку: перевірки з залученням СБУ та Кіберполіції (але без захисту прав тих, кого перевіряють), обов'язкові до виконання приписи (але без порядку оскарження), доступ до будь-якого обладнання фізичних та юридичних осіб (але без обмежень КПК), встановлення на мережах будь-якого обладнання тощо. Закон виписаний таким чином, що під його дію підпадають не лише державні інформаційні ресурси та критична інфраструктура, а будь-які системи, де зберігаються персональні дані чи конфіденційна інформація з обмеженим доступом недержавного характеру (у тому числі ваш телефон та ваш робочий і домашній комп'ютери підпадають під це визначення). Будь-який постачальник послуг, будь-який інтернет-провайдер, дата-центр, інтернет-магазин чи інтернет-сервіс мають бути готовими, що до них прийде Держспецзв’язку (разом із СБУ), отримає доступ до будь-якого обладнання, будь-якої інформації, встановить своє обладнання та видасть обов’язковий для виконання припис, право на оскарження якого законом не передбачене. Такі надзвичайно широкі повноваження: 1) по-перше, створюють гігантські корупційні ризики для приватних осіб та бізнесу, 2) по-друге, створюють загрозу національній безпеці (один "крот" в системі означає доступ до всього, що є в країні), 3) по-третє, суперечать базовим принципам верховенства права (з яким у нас і так не все гаразд), 4) четверте, по суті, порушують Конституцію в частині базових прав і свобод, 5) п'яте, позбавляють громадян, підприємства, органи влади та місцевого самоврядування будь-яких механізмів захисту. Це треба зупинити. Нескладно буде доопрацювати законопроєкт таким чином, щоб він стосувався лише державних інформаційних ресурсів та критичної інфраструктури. Так і було задумано на початку, але ми не дізнаємося, хто раніше добіг до тексту -- корупціонери, російські шпигуни чи прихильники авторитаризму, а може, всі троє одночасно."

Зелені 3.14 думають, що війна їм все спише? : Фонд держмайна продав завод "Електронмаш" оточенню власника "Фуршету" за ціною елітної квартири у Києві Новини БізнесЦензор Нерухомість Регіональне відділення Фонду держмайна (ФДМУ) у місті Києву продало на аукціоні єдиний майновий комплекс держпідприємства "Електронмаш" (Кільцева дорога, 4) за майже 121 млн грн ($3,3 млн за офіційним курсом), хоча до початку повномасштабної війни покупці пропонували за підприємство в рази більші суми. Як повідомляє пресслужба Фонду, переможець аукціону має 20 днів, щоб сплатити обіцяну ціну. Крім того, переможець повинен сплатити ПДВ – 24,2 млн гривень та понад 23 млн гривень боргів підприємства перед працівниками та держбюджетом. За даними у системі "Prozorro.Продажі", переможцем торгів стало ТОВ "Інком Рент" зі ставкою 120,81 млн грн. Зауважимо, що ця сума порівнянна із ціною елітної квартири у Києві. Найближчий конкурент переможця ТОВ "БСК Груп" пропонувало за актив 120,78 млн грн, а ТОВ "Норт Ленд" – 119,3 млн грн. Загалом у аукціоні взяли участь 6 компаній. За даними держреєстру, засновниками ТОВ "Інком Рент" є ТОВ "КУА "Аріво Ессет Менеджмент" на користь ПВНЗІФ "Аріво корпоративний" (60%) та ТОВ "Платес-1" (40%). Бенефіціарами вказані Людмила Яковлєва та Олег Магаляс. За даними сервісу "Опендатабот", останній через низку компаній пов'язаний із колишнім власником групи "Фуршет", депутатом Київради Ігорем Баленком. Нагадаємо, 12 листопада 2021 року переможцем аукціону з приватизації держпідприємства "Електронмаш" у Києві стало маловідоме ТОВ "Лортен Груп", яке запропонувало заплатити за актив 970 млн грн, що в 14,5 разу більше за початкову ціну. Однак переможець аукціону з приватизації "Електронмашу" не підписав договір купівлі-продажу об'єкта у встановлений строк. Після того Фонд державного майна оголосив про повторний онлайн-аукціон з приватизації "Електронмашу", переможцем якого наприкінці січня 2022 року з пропозицією 430 млн грн стало ТОВ "Український імідж". Однак і ця компанія не оплатила актив. Тоді ЗМІ повідомляли, що через ТОВ "Український імідж" держпідприємство та ділянку у його власності купив саме Ігор Баленко, хоча офіційно він цю інформацію заперечував. Баленку належать столичні торгові центри "Променада Центр" та "Променада Парк" загальною орендною площею 59 тис. кв. м та шість готелів у Камʼянці-Подільському, Трускавці, Києві, Запоріжжі, Бакоті Хмельницької області та в Царівці на Житомирщині. У 2008 році Київрада передала в оренду його компанії "Господарник" під забудову 19 га Совських ставків. Баленко планував збудувати там вісім житлових будинків загальною площею не більше 120 тис. кв. м. Це викликало протести місцевих жителів і суд у лютому 2019 року розірвав договір оренди, повернувши ділянку місту. Нагадаємо, ДП "Електронмаш" був одним з найпотужніших підприємств із виготовлення електронно-обчислювальних машин в СРСР, а на сьогодні є перспективним активом під забудову. Розташований об’єкт на земельній ділянці площею 13,76 га та налічує 107 тис. кв. м будівель та споруд. Джерело: https://biz.censor.net/n3421402

Ще з цікавого у блогах, а також з їх коментарів : Марина Данилюк-Ярмолаєва журналіст, блогер Запит на справедливість WSJ видало статтю, яка стала оглушливою для багатьох. В центрі уваги історія групи мобілізованих із 93-ї мехбригади – їх набирали з безробітних у Харківській області. За 36 годин бойових дій із групи в 16 осіб загинули або були взяті в полон 11. Всі вони, м’яко кажучи, були не сильно підготовлені. Це дуже неприємна історія, яка: А) розбиває історію про "успішний комунікаційний кейс фортеці Бахмут". Б) показує, що сміючись над мобіками із РФ — варто пам’ятати про власну армію, пошиту із клаптиків совка і модернізму. В) це цілком доповнює реальну картину від командира десантного батальйону, підполковника Купола. 17 березня в інтер’ю WP від досить емоційно розповів про епізод, коли йому довелося йти у бій з новобранцями, які ніколи не кидали гранати, але без вагань залишали свої позиції під обстрілом, і яким бракувало впевненості у поводженні з вогнепальною зброєю. Мова там була про Соледар, коли деякі військові підрозділи просто залишили свої позиції, кинувши батальйон "Купола" в оточенні, і дозволили р&с@янам захопити місто. Уже зараз гостро росте запит на справедливість. Кожен день приносить все більше питань. І очевидно, що треба визнавати свої помилки і робити висновки. Інакше буде пізно. Vitalius Ivanovus dc469830 Эта дичь будет существовать до тех пор пока ЧП "Военкомат" и ЗСУ будут разными организациями. Когда мне, как командиру танковой части, нужен танкист, я должен грубо говоря подать объявление\бросить клич, принять всех рекрутов, устроить между ними конкурс на лучших из лучших, троих мобилизовать, а остальным - "к сожалению на данный момент мы не готовы вас взять". После чего, чувак с техническими навыками у меня будет водителем-механиком, качок заряжающим, а орлиный глаз наводчиком. Сейчас военкомату ставят задание. Палки. Ну что за совок млять ? Запланировано набрать 2000 рекрутов. Хорошо, а если у меня в городе осталось 50к мужиков, из них здоровых 1200 ? Военкомат что, доберет 800 рахитов ? Вот я приехал, мне нужно 20 танкистов. Передо мной стоят 10 рахитов, которым тяжелее своего х нельзя ничего поднимать, 2 наркомана которые каким-то образом прошли нарколога не медкомиссии, и 1 психопат который в дальнейшем завалит ротного. Военком конечно молодец, справился, полковника дадут. А 20 пацанов погибнут и потеряют несколько танков.

Розстрілювати будуть чи як? : Алла МегельСайт Сектор правди, ДУК-інфо, проект Жива УПА Перипетії еміграції, або чи всі, хто поїхав з країни - зрадники? “Іноді мені здається, що всі, хто лишився, бездумно засуджують всіх, хто виїхав, просто за самий факт перетину кордону” (З листування в чаті Телеграм) Найбільшою помилкою нашого часу є думка, що сучасні військові конфлікти мають кордони й чітку лінію фронту. Це - далеко не так. Адже сучасна війна - гібридна, вона ведеться не тільки на землі. Полем бою стає економіка, політика і, звичайно, інформаційний простір. Специфіка гібридної війни полягає в тому, що ракетним, бомбовим та артилерійським ударам як правило передують інформаційні. Такі удари спеціалісти називають ІПСО - інформаційно-психологічні спецоперації. Якщо на початку вторгнення ця абревіатура була відома хіба фахівцям дуже специфічних професій, то зараз її знають навіть бабусі, що активно дописують у Фейсбуці. А самі спецоперації поступово виходять за рамки супроводу воєнних дій і оформлюються у самостійні стратегічні напрямки війни. У цьому матеріалі ми розповімо вам про один із таких напрямків. Стратегічна ІПСО - це велика, розгалужена операція, що має масштабні цілі. Командування російських інформаційних військ (а вони підпорядковуються Головному управлінню розвідки зс рф) поставило мету: розділити на два ворогуючих табори людей, що виїхали з країни після 24.02.22, і тих, хто залишився, чи невдовзі повернувся в Україну і живе тут. Тобто зробити ворогами рідної держави й завадити повернутися на Батьківщину майже 5 млн. українців (за даними заступника директора Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи Олександра Гладуна саме стільки виїхало за межі держави з початком вторгнення). Так зайшла в українсько-європейське інформаційне поле ІПСО, яку ми умовно назвали “Хто втік, той - зрадник”. Все починалось непомітно. Раптом у соціальних мережах то тут - то там з'явились дописи про блюзнірське поводження наших біженців за кордоном. Кожен такий допис обов’язково ніс у собі меседж: “Як вже живете в мирі і теплі, то хоч не ганьбіться”. Здавалось би, ну що тут фсбшного? Люди за кордон поїхали різні, та й стреси перших днів війни даються взнаки, от вони й витворяють усіляке непотрібство. Однак, дослідникам інформаційного простору впала в око невідповідність: із акаунтів з аудиторією у кілька сот підписників інформація поширювалась неприродно швидко. Виникла підозра, що “розгоном” цих текстів займаються ботоферми, а самі тексти - не що інше, як ворожі інформаційні “вкиди”. Це свідчило про початок ІПСО. Збурені мережеві спільноти згодом самі підкинули російським спецслужбам матеріал для переводу дезінформації в інформацію, подану офіційними ЗМІ. Ним стала мелодраматична історія про те, як українська біженка звабила чоловіка в сім’ї, яка її прийняла. Цю лавсторі надрукували відомі видання й саме вони стали тими “паровозами”, що протягнули російську ІПСО в офіційний інформаційний простір. І вогнище емоцій спалахнуло! Далі спецам залишалось тільки підкидати до нього дрівець у вигляді все нових і нових історій, доводити емоції аудиторії до кипіння і в цей час непомітно вживляти у голови інформаційний меседж-чіп: “Усі, хто поїхав - зрадники”. Непомітно, - бо наші мізки влаштовані так, що на піку емоцій виключається критичне мислення. І вдало сформульований меседж ковзає в них і відразу стає частинкою картини світу. І ось вже будь-яке повідомлення, що підтверджує думку про втікачів-зрадників впадає нам у вічі. А те, що протирічить нашій переконаності, сприймається вороже і відкидається. Згодом люди почали відчувати вороже ставлення до всіх, хто з початком повномасштабної війни виїхав за кордон. Особливо “дістається” нашим землякам - емігрантам з Тернопільщини. Чому? Та тому, що наш регіон на тлі подій на півдні і сході України вважається мало не раєм. Дарма, що й у нас гудуть сигнали тривоги мало не щодня, й були прильоти. Тернополян попрікають тим, що вони боягузливо втекли з регіону, де цілком можна жити, не замислюючись про те, що добре бути розумним постфактум. Адже, коли ці люди виїздили з України, ще не було відомо, яким - безпечним, чи небезпечним - буде тут життя. Російські спецслужби грають на емоціях української аудиторії, викликаючи такі почуття, як тотальний осуд всіх без розбору, без огляду на обставини і ситуації, заздрість, страх і підсвідоме бажання перенести провину з того, кого не можеш дістати, на того, хто в зоні доступу й вразливий. І ті ж таки специ грають на почуттях українців в еміграції, провокуючи почуття провини, апатію, небажання допомагати армії та й взагалі повертатись додому. Так відбувається розкол суспільства на дві величезні ворогуючі групи в той час, коли єдність - одна з основних умов виживання. І що ж цим робити? Усвідомлення проблеми - 50 відсотків її вирішення. Якщо ви даєте собі звіт, що будь-яка інформація з-за кордону про те, як добре там живеться нашим, як їм допомагають держави, місцеві адміністрації і прості люди, викликає у вас недобрі почуття, збурює осуд, злість, агресію, - значить ви в ІПСО, і ворожий чіп “всі, хто втік - зрадники” вже оселився у вашій голові. Як вийняти ворожий чіп? Потрібно пересилити негативні емоції, потамувати їх зусиллям волі й спробувати перевести свої думки у логічну площину. Ну, хоча б розібрати чіп по слову. “Всі” - неконструктивне узагальнення. Люди - різні. Різні - обставини їх життя, причини їх виїзду. Ми знаємо, наприклад, маму, яка мусила вивозити дитину, у якої звуки сирени провокували люті панічні атаки з нервовими спазмами й енурезом. “Втік” - принизливе слово, навмисне вжите у чіпі, щоб щоразу збурювати негативні емоції. Виїхали, бо рятувались і рятували дітей, - інший, більш доцільний варіант. “Зрадники” - ключове слово чіпа. Люди, які зараз перебувають за кордоном, після повернення додому можуть стати для країни неоціненним скарбом, оскільки привезуть нам із мандрів багато нового і корисного досвіду з життя в інших країнах. І - що теж вірогідно - навчать нас цінувати те добре, що маємо ми. Маємо, та не цінуємо. Ми всі прагнемо перемоги. Ми всі зацікавлені у відновленні, розвитку й розквіті нашої держави. То навіщо ж нам, підіграючи російським ІПСО відштовхувати те добре й корисне, що несе нам наша єдність?

Другого терміну або другого блазня Україна точно не витримає

"невдобні" питання задає і "неправильні" висновки" робить? Хочете ще декілька? : - нахрена то всі ваші блок пости, якщо навіть у Києві з настанням комендатського часу не розстріляна автівка яка протаранила блок-пост і вбила військового? - чому сьогодні вночі шахід як трактор пролетів у нас над нашим містечком і ще над десятками таких же, над двома-трьома трасами і десятком доріг місцевого значення, облетів велике місто і вдарив у дуже цікаве місце? де то все наше пво ? Ще в тому році писав, що ті ваші блок-пости - то імітація бурної діяльності (ІБД), і з настанням темряви можна провозити хоч атомну бомбу; теж саме і з шахедами - у нас мєнти\понти з"явились через десь 30 хв. після їх прольоту і майже через годину після оголошення повітряної тривоги, хоча вдень можуть кошмарити люд аж три екіпажі і це у містечку де немає ніодного світлофора, а не понти перші повинні бути на місцях спостереження і повідомляти по цепочці куди що летить...

В нас призивний вік збільшили до 50 років, цього показалось замало і збільшили до 60-ти, і чхати на 58 статтю Конституції. Але ж то не для всіх, зі свого кола: - підполковник поліції, 53 роки, на пенсії, від держави всі плюшки, але воювати не буде, бо вже на обліку не стоїть..., - полковник ЗСУ, на пенсії, 53 роки, теж саме; - майор ЗСУ, біля 45 років, бувший замвоєнком, каже "ну не встиг з"ї...атись на пенсію"...; бувший голова районної ради ні сам (54 роки) ні його синочок, ні зять ( місцева іліта) ще не призвані і не воюють, і чому б це? цей список можна продовжувати безкінечно, а от ті що в ЗСУ з мого кола, то це всього троє (з бідних): один загинув, один в Бахмуті, один недалечко. Тобто воюють 1 з 20-ти, і нахрена було зачиняти кордони, хапати людей на вулицях? Бо свої воювати не повинні, свої повинні забезпечити перемогу у майбутніх виборах цим зеленим мударасам, а воювати повинні тільки хворі та бідні, а всі ці розказні про патріотизм та вишиванки залиште телевізору, це добре коли не стосується тебе особисто, всі за справедливість, але "щоб кум все порішав" і "рішають" де тільки можна і як тільки можна , це є правда. Зелені просто не довіряють своєму народові, українцям, тому і влаштували тут мордор-2 з постановами хто буде воювати, а кому "броня крєпка" ...

Невже і справді ?

Зеленим поцтріотам не читати Костянтин Ільченко Радник Центру стратегічних досліджень, ветеран АТО ООС, екс-керівник ВЦА м. Золоте204 Помста мародерів " ...Це реалії нашого життя. Україна вже перетворилася на державу, в якій мародери, зрадники та корупціонери отримують від неї шану й визнання, а Герої війни отримують, якщо не камеру у СІЗО, то ганьбу і приниження, як від держави, так і від суспільства. Це вже далеко поза дном. ...Куди ми котимося? ... " ПОВНІСТЮ ТУТ censor.net/ua/b3420509 А тут ще круче: www.pravda.com.ua/articles/2023/05/25/7403738/ - Спецмародери. Як імпортери зброї вивели з країни мільярди гривень у розпал війни РОМАН РОМАНЮК, СОНЯ ЛУКАШОВА

"Ухилянтів" покарають обілетять двічі , спочатку при виїзді, а потім прив"їзді, ну що можна ще чекати від цієї повністю прогнившої зеленої влади... : "Чоловіків, які незаконно виїхали з України, покарають, – Клименко В Україні готують законопроєкт щодо покарання чоловіків, які під час мобілізації незаконно виїхали з України. Зокрема, очікується спільна ініціатива парламенту та уряду. Про це в інтерв’ю РБК-Україна повідомив міністр внутрішніх справ Ігор Клименко. За його словами, наразі не передбачено майже ніяких покарань для тих, хто незаконно перетнув кордон і потім повернувся в Україну. "На сьогоднішній день таких правил і обмежень не встановлено, але я думаю, що по закінченню війни держава зробить все для того, щоб кожному громадянину нагадати, що він робив під час війни. Маю на увазі тих, хто нелегально перейшов кордон", – сказав він. Міністр вважає, що це буде спільна ініціатива Кабінету міністрів і депутатів Верховної ради. "Я думаю, це буде закон", – зазначив Клименко. За його словами, зараз вивчається міжнародний досвід. "Яким чином поводитись з нашими громадянами, які порушили закон вже один раз. Вони мають відповісти за порушення закону. Я думаю, кожен громадянин цього хоче і зрозуміє державу, якщо будуть якісь обмеження щодо подальшого пересування цих громадян як мінімум за кордон", – додав міністр. Як відомо, під час дії воєнного стану в Україні, виїзд чоловіків від 18 до 60 років за кордон заборонений. Водночас є винятки: з України можуть поїхати чоловіки з інвалідністю, багатодітні батьки, водії, волонтери, моряки, спортсмени, культурні діячі, народні депутати, міністри." Джерело: https://biz.censor.net/n3420586

Пригожин подвел итоги «денацификации и демилитаризация» Украины: 1. «Донбасс в жопе, 8 лет разворовывали» 2. «По-хамски прошлись сапогами по всей территории, пока искали нацистов, наколбасили всех, кого можем, подошли к Киеву и обосрались, потом обосрались под Харьковом и в Херсоне» 3. «Мы сделали Украину нацией, которую знают все и везде» 4. «Я должен сказать, что российская, но украинцы - это теперь сильнейшая армия мира» Похоже, Пригожин слишком буквально воспринял закон про фейки о российской армии. IMG_6929.MOV

Аркадій Корнацькийюрист, народний депутат VIII скликання Як «еліта» і КСУ гробили верховенство права. Після розпаду СРСР в Україні було проголошено курс на розбудову демократичної та правової державності. Але на практиці «політична еліта» посткомуністичної України продовжувала діяти у відповідності до принципів та концепцій сталінізму. Доказом чого є все тогочасне українське законодавство. У 1996 році була прийнята нова Конституція України, яка на високому правовому рівні закріпила загальновизнані у світі правові цінності. У тому числі встановила, що Україна є правовою державою, в якій визнаються і діють принципи верховенства права та найвищої юридичної сили Конституції. Все це залишилося тільки на папері та у публічних заявах «еліти». На практиці продовжилося системне попрання нею абсолютно усіх вищеозначених прекрасних норм і принципів. Доказом чого є все українське законодавство. Причиною цих проблем української держави є хитро придумана і міцно усталена в діяльності органів влади система ігнорування приписів Конституції України, у тому числі принципів верховенства права і найвищої юридичної сили Конституції. Ця система створена українською «політичною елітою» за роки незалежності шляхом зловживання владою, завідомо неналежного тлумачення норм та принципів Конституції України, та шляхом «легітимізації» вигідних олігархату і можновладцям неконституційних доктрин через органи влади. У тому числі через суди - з Конституційним Судом України включно. Коротко кажучи, система брехні, обману та підміни понять. Тридцять років «елітою» офіційно декларується одне, а на практиці робиться абсолютно протилежне. При тому що багато норм і принципів діючої Конституції України достойні бути взірцем навіть для найпрогресивніших правових систем визнаних демократій, що багато українських законів мають чудові «правильні» назви, які усім подобаються, серед тисяч чинних українських законів важко відшукати бодай кілька, які відповідали б Основному Закону України і не були корупціогенними та антинародними. Відповідною є і правозастосувальна практика органів влади - українці фактично позбавлені більшості конституційних прав і можливостей їх захисту від адміністративного та кримінального свавілля. На підтвердження зазначеного можна навести, без перебільшення, мільйони прикладів. На папері та у промовах можновладців Україна йменується правовою державою, в якій визнаються принципи верховенства права і найвищої юридичної сили Конституції України, такою її звикли вважати і зарубіжні друзі України. А в реальності все навпаки - в Україні панують тотальне беззаконня та злочинність. Формальна основа для такого ганебного становища появилася не одразу. У першій половині 90-х українські можновладці нехтували засадничими принципами правової держави, приймали неконституційні закони і вели протиправну діяльність без офіційно схваленої доктрини, «по факту». Таке свавілля «політичної еліти» могло б бути легко припинено створеним у 1992 році Конституційним Судом України, який відповідно до частини 2 статті 22 закону України «Про Конституційний Суд України» від 03.06.1992 року міг визнавати неконституційні закони нечинними з моменту їх введення в дію. З огляду на цю норму і всі інші органи влади, в тому числі суди, мали б ігнорувати неконституційні правові акти. Та функціонування КСУ в 1992-1996 роках, протягом понад чотирьох років (!), було штучно заблоковане. Безсумнівно, він так і не запрацював саме з причини потенційної небезпеки для злочинних антиконституційних намірів «еліти». Діюча норма частини 2 статті 22 закону про КСУ від 03.06.1992 року не давала можливості створювати і використовувати неконституційне законодавство в якості інструменту незаконного збагачення та узурпації влади, що було основними цілями «еліти», тому спочатку унеможливили її застосування шляхом блокади роботи КСУ, а потім геть прибрали із законодавства. У 1996 році почався якісно новий етап «великої української правової контрреволюції». Після того як статтею 8 нової Конституції України (1996 року) було імперативно встановлено принципи верховенства права і найвищої юридичної сили Конституції України, їх замість належного практичного застосування вже у 1997 році офіційно похоронили. В Україні була впроваджена «доктрина свавілля». Це було зроблено одним із перших рішень нового на той час Конституційного Суду України, створеного у 1996 році після ліквідації попереднього, «ненадійного» КСУ. «Такий як треба», керований «зверху» КСУ, запрацював у 1997 році після прийняття нового, зручного для зловмисників при владі, закону України «Про Конституційний Суд України», прийнятого у жовтні 1996 року. У тексті цього нового закону про КСУ вже не було тієї надзвичайно важливої норми про нечинність (та відповідно недійсність) неконституційних правових актів з моменту їх введення в дію, яка була у законі про КСУ 1992 року. Як уже зазначалося, зловмисники її викинули - бо вона унеможливлювала використання нормотворчих повноважень органів влади та прийнятих ними правових актів як інструменту грабежу народу, узурпації влади і розвалу української державності. Так само можновладці на той час вже подбали і про «надійність», в їх розумінні, персонального складу КСУ, та про «умотивованість» суддів КСУ працювати на «еліту», а не народ. Тож за першої ж зручної нагоди, вже в грудні 1997 року в рішенні КСУ (від 24.12.1997 р. N8-зп) було здійснено грубо неналежне тлумачення частини 2 статті 152 Конституції України і сформульовано висновок, що прямо суперечить статусу правової держави та імперативним приписам статті 8 Конституції України щодо верховенства права і найвищої юридичної сили Конституції України: що неконституційні правові акти зберігають юридичну силу навіть після їх офіційного визнання неконституційними, з моменту їх введення в дію і до визнання їх нечинними ! По-перше, нічого подібного частиною 2 ст. 152 Конституцією України не встановлено, КСУ вчинив грубу маніпуляцію юридичними термінами. По - друге у разі, якби у новому на той час законі про КСУ (від 16.10.1996 року) була збережена вищезгадувана норма частини 2 статті 22 закону України «Про Конституційний Суд України» від 03.06.1992 року, таке тлумачення було б неможливим - тому що прямо суперечило б означеній нормі. Умисне вилучення можновладцями із законодавства цієї надважливої норми неспростовно свідчить про те, що розбудова лише на словах правової, а насправді завідомо і повністю антиконституційної правової системи України від самого початку незалежності була свідомою метою української «політичної еліти». Але навіть за відсутності у законодавстві вищезгадуваної важливої норми, що містилася у першому законі України «Про Конституційний Суд України», визнання неконституційних актів легітимними є категорично неприпустимим і неможливим, це правовий нонсенс. Згідно канонів права, принципів верховенства права і найвищої юридичної сили Конституції України будь-який правовий акт, що суперечить акту вищої сили, не має застосовуватися - тому що він з моменту його прийняття є недійсним, таким що не має юридичної сили, мертвим. КСУ, давши у своєму рішенні від 24.12.1997 р. N 8-зп явно і грубо неналежне тлумачення частини 2 статті 152 Конституції України, формалізував «правову контрреволюцію» української «політичної еліти», перекреслив вищезазначені засади права, офіційно сформулював завідомо протиправну доктрину «легітимності», «дійсності» неконституційного правового акту з моменту його введення в дію і до моменту визнання його неконституційним. Чим дав органам влади України та їх посадовим особам можливість видавати які завгодно завідомо неконституційні правові акти, протиправно вважати їх діючими і застосовувати їх. Що і розгорнулося в небачених до того масштабах. Верховна Рада, Кабмін, центральні та місцеві органи влади України почали на замовлення олігархів та будь-кого іншого, хто платив або наказував, масово приймати завідомо протиправні закони та інші акти, корупція стала основною рушійною силою діяльності органів влади. КСУ не тільки «відкрив ящик Пандори» в плані антиконституційної нормотворчості, він своєю «доктриною свавілля» також дав усім органам влади, з судовими і правоохоронними включно, офіційну установку ігнорувати принципи верховенства права і найвищої юридичної сили Конституції України та керуватися неконституційним законодавством. Таким чином на десятиліття наперед у судочинстві та діяльності правоохоронних органів було убито наповал такі засадничі принципи правосуддя та діяльності слідчого, як об‘єктивність та процесуальна незалежність. Шлях для безмежного свавілля та «узаконеної» корупції було відкрито. Відтак орган конституційної юрисдикції, яким є КСУ, вже у 1997 році тихцем сформулював кричуще протиправну, але вкрай потрібну зловмисникам-можновладцям квазі-правову «доктрину свавілля», чим заклав на майбутнє основу дикого правового безладу і тотальної корупції. Правляча в Україні «еліта» руками корумпованих суддів КСУ й спільно з ними «під дахом» цієї облудної доктрини розгорнула проти українського народу безпрецедентну за цинізмом злочинну діяльність. Протиправні діяння такого масштабу випадковими не бувають, так і ця завідомо злочинна доктрина безумовно була задумана, офіційно сформульована і цілеспрямовано впроваджена в Україні за попередньою змовою багатьох посадових осіб вищих органів влади. З президентом, головою Верховної Ради, прем’єр-міністром, головою та суддями Конституційного Суду України включно, з метою їх власного та усієї «політичної еліти» збагачення та узурпації влади. «Доктрина свавілля» до сьогодні діє в українській державі безвідносно до зміни вищих керівників держави, складу уряду та парламенту, і ніхто не бажає від неї відмовлятися. Це неспростовно доказує, що між представниками різних злочинних кланів, які йменують себе політичними партіями, нема жодної різниці, вся українська «політична еліта» є за світоглядом і правосвідомістю однаково антинародною і корумпованою. Ця «еліта» є головною політичною проблемою України, яка породила і зберігає головну правову проблему - вищезазначену «доктрину свавілля» та розбудовану на ній систему ігнорування верховенства права. Без вирішення цієї головної правової проблеми абсолютно неможливо усунути породжувані нею похідні проблеми, всі спрямовані на це зусилля будуть лише пустою тратою часу і коштів. Що наочно підтверджено усіма без винятку «реформами», здійснюваними в Україні протягом багатьох років за рекомендаціями західних партнерів та за участі їх представників. Здолати вирощеного за три десятиліття корупційно-кримінального монстра, який поглинув верховенство права, та реанімувати верховенство права, можна тільки ліквідувавши монстра. А не граючись з ним у кадрові конкурси, як це робиться вже багато років. Вирішити головну правову проблему України можна швидко і легко у правовий спосіб, але для цього потрібна політична воля Президента України. Він має необхідні для цього повноваження і зобов’язаний це зробити як гарант Конституції України.

Центр Протидії Корупції 1 мин. · НАБУ і САП під час чергового обшуку знайшли ще майже пів мільйона доларів у справі Князєва! Антикорупційні органи досліджують джерело походження і приналежність цих коштів, але поки що все виглядає так: У Князєва знайшли: 450 тисяч доларів у сумці в квартирі; 250 тисяч доларів у сейфі в квартирі (з них 237 тисяч співпали за номерами куп'юр із хабарем); 1,6 млн доларів та 1700 євро у кабінеті (із них 548,8 тисяч доларів співпали за номерами куп'юр); 72,3 тисячі доларів у трьох суддів Верховного Суду. Знайшли додатково: 700 тисяч доларів у адвокатській компанії; майже 500 тисяч доларів під час вчорашнього обшуку.

Грайворон, Гайворон то на півдні України

Та таке скрізь у любому курятнику, хоч в старому, хоч у новому, знаходиться одне-два чма і страдає весь будинок, і поки цим уйбкам добряче не прилетить, вони будуть кошмарити весь будинок, але частенько коли заварються каша з розбірками левова частина сусідушек "нічого не бачили і не чули, і взагалі вони нам не заважають", тут вже український похренізм у всій красі.

А ось і в Житомирі війна скічилась для місцевих мажорчиків:

Василь Магарита Цензор.НЕТ Герої Сум Колись вся правда вспливе і вона буде дуже гірка. Залишаю це тут для мемуарів. Суми. Перша ніч з 24.02 на 25.02. З "материком" нема зв’язку (а може і є, але нас не хотять "огорчать"). В місті вже нема влади, поліції, СБУ, нгу …нема нікого, окрім трохи більше тисячі озброєних цивілів. Герої Сум, які не втекли, коли їх кинули, на сторінках Тhe Guardian Ми розуміємо, що в оточенні і допомоги чекати нема звідки. Важко описати наш стан, але розпачу не було. І тут як грім серед ясного неба 1рота 5 БТГР 81 ОДШБ Усього 70 хлопців на п’яти бехах. Мала частина з підрозділа, котрі вижили . Більшість – діти. Діти з порожніми очима але повними рішучості. По дорозі до нас вони спалили колону бензовозів разом з орками. Хлопці бігали поміж нас і просили БК. А ще вони їли руками…бо нема часу.. А ще , ви б бачили їх у справі ! *Морські котики* відпочивають ! А ще вони були закапчені, наче жили в пічі. Уявіть собі, ще не пройшла доба з моменту вторгнення , а вони виглядали наче вже місяць в окопах. І от вони були нашим порятунком у ту ніч. Суми вас пам’ятають . Хто був на "артязі" вдячний вам до віку . Слава Україні Слава ЗСУ Слава добровольцям Слава 1 роті 5 БТГР 81 ОДШБ

Повторю: покажи свої очі та розум розповідіючи зелені байки тим, хто опинився протягом декількох годин під окупацією.

Якщо Бутусов бреше, то у зелених шльондр є багато важелів щоб притягнути його до відповідальності. Час покаже. А взагалі підіть і це розкажіть жителям окупованих за декілька годин південних областей...

Хто казав, що в Україні війна? Для зекончених вона вже більше року як скінчилась: "Для чиновників Кличка купують нові автомобілі Toyota бізнес-класу на 20 мільйонів Комунальне підприємство "Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оголосило про намір укласти договір на придбання легкових автомобілів за 20,03 мільйона гривень (з ПДВ). Як повідомляється у системі Prozorro, переможцем тендеру стало ТОВ "ВІДІ Автострада", яке запропонувало поставити автомобілі всього на 78 гривень дешевше очікуваної замовником ціни у 20 мільйонів 28,9 тис. грн. Ця компанія була єдиним учасником тендеру. Комунальне підприємство планувало купити 17 легкових автомобілів типів "універсал" та "седан". Тендерна документація свідчила, що купити планують саме автомобілі Toyota Camry, ціни на які у столичних дилерів стартують від 1,16 млн грн. "ВІДІ Автострада" запропонувала замовнику саме такі автомобілі Toyota Camry 2.5 8 A/T у комплектації "Комфорт" 2023 року випуску по 1,18 млн грн за одиницю (з ПДВ). На своєму сайті компанія продає такі авто трохи дорожче – по 1,22 млн грн. Як повідомлялося, у листопаді минулого року військова частина 1498 Державної прикордонної служби без торгів замовила фірмі "ВіДі Автострада" чотири позашляховики Toyota Land Cruiser Prado на 8,38 млн грн. "ВіДі Автострада" Віталія Джуринського є офіційним дилером Toyota . Джерело: https://biz.censor.net/n3419261 "

А чого так скромно? "Невдобне" питання? : Зеленський та Таран знищили у 2020 році 3 млн протипіхотних мін. Це свідоме роззброєння України в інтересах РФ, - Бутусов Верховний Головнокомандувач Володимир Зеленський та міністр оборони Андрій Таран повинні відповідати у суді за знищення у 2020 році 3 мільйонів протипіхотних мін. Про це написав на своїй сторінці у фейсбуку головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов. "Уявіть собі, скільки украінських солдат би могло жити, якби на шляху Вагнера встановили 3 мільйони протипіхотних мін, які були знищені самою українською владою у 2020-му. Це одна зі статей звинувачення проти Верховного Головнокомандувача Володимира Зеленського та міністра оборони Андрія Тарана щодо свідомого роззброєння України в інтересах РФ, за якими вони мають відповідати у суді за статтею 111 - державна зрада. Перед тим як розмінувати Чонгар Зеленський дозволив знищити запаси протипіхотних мін. До речі, Зеленський обіцяв розслідувати вибухи складів у 2015-18 роках, так ось за чотири роки ніяких нових судів по цих вибухах нема, нема ніяких гучних звинувачень", - розповів журналіст.

Богдан Буткевич журналіст Жартики про 200 тисяч мертвих росіян Скажу непопулярне - на правах патентованого зрадой*ба. Зранку бачу як тут багато хто хайпожорить на цифрі в 200 тисяч 200-х окупантів, яка міститься у сьогоднішньому звіті Генштабу. Жартики-хуяртики-мемасіки і ось це ось усе несуться як вода з відра. І це просто неймовірно вибішує. Ось чому. 1. Мені досить складно розуміти тих, хто досі жартує про це і не думає про те, яку ми ціну платимо за те, щоб ці цифри росли. Розуміння цього кожного дня якось відбиває бажання сміятися. Боронь Боже, це не означає, що не треба радіти смерті ворога. Треба. Це і є головна мета війни. Тільки ось мені кожноденні звістки про поранених та вбитих друзів якось як відрізали гумор в стилі "веселі пакети". 2. Сподіваюся, всі вже зрозуміли, що ніякі цифри втрат для самих рашистів нічого не значать. Вони наглухо оскотинені і за 200 тисяч та страх перед власною владою будуть воювати стільки, скільки буде треба. Або поки їх фізично не знешкодять. Плюс вони все одно не вірять ні в які 200 тисяч своїх втрат. А коли повірять - то ще більше захочуть помститися. Як в Чечні підчас Другої чеченської, коли янсур просто відмовила в праві цілому народу на існування. Нам вони відмовляють вже. 3. Найнеприємніше. Так вже сталося, що трохи цікавився, як же ми рахуємо втрати ворога. Не буду вдаватися в зайві подробиці, але скажу так: далеко не завжди цифри точні. Я не про приписки в стилі конашенкова - просто часто-густо складно порахувати дійсно точно. Тому сорі - іноді в мене викликають певний скепсис цифри з точністю до однієї людини. При цьому, зазначу, що наш Генштаб дає дуже помірковано-консервативні оцінки, тому, повторюся, мова йде не про свідомий обман, а неможливість встановити деякі речі на полі бою з великою деталізацією. Це я до того, що ця цифра в 200 тисяч - досить умовна. І влаштовувати якісь мало не святкування з цього приводу - щонайменше, дивно. Вибачте, якщо комусь зіпсував настрій. Але коли з самого ранку дізнаєшся, що черговий твій товариш важко поранений і в реанімації, якось не до веселих жартиків про "ваньку-встаньку" та мемасиків, як всі українці шукають останні 10 недостаючих до гарної цифри рашистів.