МАМАЙ

Та ще не гнеться

Пам'ятаю, як дівчатка в школі поздоровляли нас з 23-го, а а ми їх з 8-м Березня Міжнародним днем солідарності трудящих жінок (?) АЛЕ? Поважаючи зайвий привід випити , якщо це не колективний психоз, поясніть мені недолугому ✔ за яку Вітчизну п'ємо, і ✔ що 23/02 героїчного з цією Вітчизною пов'язано? Тільки виразно і без істерик!

І шо, у такого героя був зайвий спирт? Армія — нє просто доброє слово, а очєнь бистроє дєло. Так ми виігривалі всє войни. Пока протівнік рісуєт карти наступлєнія, ми мєняєм ландшафти, прічом вручную. Когда пріходіт врємя атакі, протівнік тєряється на нєзнакомой мєстності і пріходіт в полную нєбоєготовность. В етом смисл, в етом наша стратегія. © А куди це провідні мілітаристи заховалися??? :D

Якщо підараси (дотримуючись лексики Хрущова М.С.) будуть підтягуватися на вживане в моїй історії слово "анус", то Ви, як ТС, мусите пильнувати наший спокій :D

Корніл, і де в шпиталі, на першому році служби зміг нациганити ПІВШКЛЯНКИ ЗАЙВОГО СПИРТУ????? Вибачте, що не по темі (навіяло ж). Бажано було б ТС змінити назву на "чоловічі історії" Таких більше, ніж армійських. Був в мене начальник експедиції М. - затятий рибалка. Щопонелілка, в курилці він розповідав про свої пригоди. Зима якогось року, коли більшість читачів цієї гілки салабонами вімінювали щось стратегічне у кавказців на бухло та харчі, М. на казенному УАЗ'і з персональним водієм прибув на водойму чи то Мухоср.нська, чи то Трип....щево. Насверлили лунки, почали тягати окунців. Раптом підходить незнайомий чоловік, ридми ридає і каже, що на метро "Дніпро" (там, де ще не було "Бухари", але мотильом-снастями торгували [кияни, вибачайте, за пояснення - це для "понаєхалі"]) - купив мормишки. Целофанових пакетів тоді було обмаль і тому мормишки наш "герой" нанизав у найдешевшу, складену увосьмеро газету "Правда". Далі розповідь від "героя": -Вийшов на лід. Почав рибалити. Прикрутило "до вітру". В кущах підтерся "Правдою". Забув про мормишки. Вони всі - там. Всі до одної. Допоможіть витягнути. -Покажи! ..... Там же не чисто! ..... Нічого не видно! Після того, як страждальця підмили з термоса кавою з коньяком почали радитися: смикати мормишки пасатіжами, вириваючи м'ясо з ануса; чи відкусувати жало мормишок бокорізами. Присудили: смикати з м'ясом, бо мормишки якісь японські і нашими бокорізами їх не взяти. "Герою" налили і примусили випити склянку горілки, склянку випив "хірург", півсклянкою горілки продезинфікували місце "операції" та хірургічний інструмент (пасатіжи), а рештою - криваве месиво після "операції". :D Далі була п'янка - яка там риба?

Я невдало Вам пояснив різницю між українською лайкою і російськими матюками? Ви не бажаєте, щоб я длубав козюлі у російському носі? То я і сам цього б не хотів.

Ой, лишенько! А Ви знайдіть спростування!

Щоб картина Вашого "Руського міра" була повною, потрібно п'яному гундяєвському попу, що матюкається дати в руки матрьошку з самоваром, повісити на шию АК-47 і обмастити все те щастя ікрою? «Здійснювати статевий акт» що в давньоіндійській यभति (yabhati), що в давньогрецькій, що в праіндоєвропейській, що в праслов'янській - звучить схоже. Сороміцькі пісні на українських весіллях співали наприкінці першого дня св'яткування і неповнолітніх з-за столу виганяли (знаю по собі). Ненормативні вирази у сороміцьких піснях вживалися у позитивному, жартівливому значенні стосовно третіх осіб і ніколи не носили образливого прямого побажання копро-генітального характеру, як російські матюки, які вживаються в російській традиції без обмежень від немовлят до дідів. Як кажуть в Одесі: "це дві великі різниці".

підказка

- Зберіть більше інформації для аналізу по сусідам. Класичні явлення про геологічну будову Вашого району можуть принести несподіванки. Експерементувати з буровими підрядниками, перетворюючи важкою технікою власну садову ділянку у випалену землю, не варто. - Придивіться до існуючого варіанту водозабезпечення. У Вас на ~ 25 м не така вже й жахлива вода. Залізо ~ 1÷1,5 мг/л, але жорсткість всього 2,5÷3,5 мг/л !!! - Якщо дозволяє бюджет і амбіції, розра***те декілька варіантів (в тому числі самий песимістичний). - В кожному правилі бувають свої вийнятки: проведіть розвідувальне буріння маленьким діаметром для уточнення ситуації, конструкції та вартості. - Відпишіться по результату. (Цікаво цим все закінчиться.)

Безумовно, з брендів "Руського міра" головні - водка, матюки та гундяєвські попи. Чому б, як у відомому кіно, не об'єднати бренди? Може нав'язування цього нікому не потрібного "міра" пішло б веселіше? :D

і сєрдце б'єтся как олєнь в мєждународний жєнскій дєнь! Фу-х, тепер відновлена повна версія.:D

Перед своєю першою свердловиною в Сошникові - ми дали такий же, але, як показала практика, безглуздий прогноз. Є суттєва обставина: сільські свердловини за радянських часів, як правило закладувалися на фермах, свинарниках, машинних дворах, подалі від яких будуються дачники у наші часи. Безперечно, СССР'івський кадастр - цінний матеріал, АЛЕ без урахування місцерозташування порівнюваних свердловин та досвіду власного буріння - прогнозування може бути досить приблизним. Тому мене не покидає відчуття, що власних свердловин у Сошникові Ви не бурили, летіти будемо по пачці Беломору:D, замовник має чудову можливість значно збільшити бюджет із-за міцного пісковику на невеликій глибині.

З аеродрому злітає літак. Командир запитує штурмана: - Ти карти узяв? - Взяв, аж дві колоди! - Значить, знову по пачці «Беломора» полетимо А звідки з ~ 30 м у Сошникові пісковики?

Якщо не коментувати Ваші пересмикування, то варто нагадати, що матюки - спадщина російської колонізації і для Вас, ймовірно, питання прояву етнічної орігінальності. Матюків в українському вжитку - не було.

Ненормативну лексику вживають майже всі, але одні цього соромляться, а інші цим пишаються Немає предмету дискусії. Її подоба нагадує відомий анекдот: Зустрічаються двоє: - Що сумний такий? - Хворію ... жоден лікар вилікувати не може: вночі всцикаюся ... - А спробуй до психотерапевта. Через тиждень зустрічаються: - Ну що, більше не всцикаєшся? - Всцикаюся, але тільки відтепер пишаюся цим!

Тільки примати знають єдине слово "жопа", а люди оперують різними його синонімами.

Не зрозуміло про що Ви. В Росії москалів немає. Я - українець, був у Росії як гість. Тільки росіяни, що поводять себе в гостях, як господарі - москалі. "Москаль" має негативне значення що в Україні, що в Білорусії, що в Польші. Згадайте анекдот про 1933 рік: Українське село. До криниці підійшов чоловік і схилився, щоб випити води. Підбіг дід і застерігає: — Чоловіче, не пий! Москалі воду отруїли! — Что ви гаварітє? — Я гаварю: пєй мєдленна, вада халодная, горла прастудіш.

+1 В сусідній гілці одна форумчанка стверджує, що вона "космополітична патріотка". Перша думка, щоб їй заперечити звучить приблизно так: " Дєточька, ви б хатєлі шоб муж вас любіл і ходіл на бл@дкі одноврємєнно?" Розумієш, що матюки - не українська традиція (завелися у нас останні 350 років з часів будівництва крєпостіц); згадуєш приматів, словниковий запас яких не перевищує десятка нецензурних слів; каєшся, що вживання матюків - деградація, а не приналежність до простого народу. Згадайте людей у вашому житті, які не вживали ненормативну лексику - їх одиниці або таких не зустрічали. Матюки - легка та примітивна спокуса, яка не гідна людської подоби. Інша проблема - елемет фольклору часів обох імперій.

Не всім таке вдається. У нас кашеварив "партизан"-бацилоносій, який заразив на дизентерію з п'ятьсот курсантів. В інфекційному відділі дивизійного шпиталю зустрів двох абсолютно здорових юристів, які симулювали дизентерію. Перед цим вони, щоб не попасти на "губу" за самохід, декілька тижнів симулювали сифіліс до трьох (здається) негативних проб на реакцію Васермана. За цей час в шпиталі вони стали відомими людьми і зі всіма перезнайомилися. Щодня їм "з волі" приносили і просовували через решітку бухло, яким вони активно підтримували свій імунітет на другому етапі, вже дизентерійної симуляції. :D

Схоже на авітаміноз. Тільки не переборщіть. У мілітаристів таке буває. Про це наступна історія. Комадир наших таборів від дивізії, нацмен на призвіще Шегай, якось забрів у намет санітарної частини. Випускники біологічного факультету вдавали там із себе військових медиків. Увагу нашого "бога війни" там привернула здоровенна бляшанка з полівітамінами. Почувши у відповідь на своє запитання, що це драже смокчуть як цукерки для зміцнення організму, з безцеремонністю хазяїна становища висипав собі в кишеню добру жменю вітамінів. Потім протягом дня ще кілька разів заходив за добавкою. Хлопці з біофаку без уваги - може когось пригощав? Наступного дня, на ранковому шикуванні Шегай стояв, як хамелеон, весь в червоних плямах та постійно чесався, як вошива мавпа - зжерти безкарно для організму купу вітамінів ето вам нє ето.

Події того часу Ви, мабуть, і зараз бачите через призму світогляду тодішнього жовтеняти чи піонера, якому кортіло воювати по глобусу, як вчив дєдушка Ленін. В той час на "носі" у мене було власне весілля, тому виконання подружніх обов'язків цікавило мене набагато сильніше, ніж виконання інтернаціональних. Краще ще одна історія. Розповів її мій старший за віком колега по роботі, яка трапилася з ним в тому ж Батурині ~ 1975 р. В табори він взяв із собою "Пригоди бравого вояка Швейка". Щоб до нього не чіплялися кадрові мілітаристи, обгорнув книжну палітурку совєцькою газетою. Під час самопідготовки, замість вивчення ідеологічного сміття та нудних статутів, влаштовувались "народні" читання вголос. Реальні, сучасні совєцькі Дуби-Біглери-Шредери робили сприймання прочитанного набагато смішнішим. Наступної самопідготовки з Гашеком, як ковток свіжої води, рота чекала з особливим нетерпінням. Але одного разу, роту зупинив черговий Фрідріх Великий і поцікавився у мого товариша, що він несе під пахвою. "Устави, таварісчь полковнік"- хвацько і швидко відповів кусант. "Єпт, скоко служу, а такіх толстих уставов нікогда нє відєл - дай посмотрю". Далі був лемент про: "цинічноє зубоскальство над армієй і єйо офіцерамі", про позачергові наряди та конфіскація підривної:D літератури.

Ой, кума, не кажіть, сама люблю воєнних© Невже вважаєте, що пляшки об свою голову можуть розбивати тільки гарні люди. Вибачте за зухвальство - не пощастило, поступив в університет зразу після школи. Військової кафедри і 3-х місяців таборів - більш, ніж досить, щоб зрозуміти, що таке совєцька армія. Давайте щось позитивне. Наприклад, показова історія (її я вже раніше вже згадував - є ще багато подібних) на військових зборах Київського університету (Батурин, 1982). Командиром таборів від дивізії, в розташуванні якої ми перебували, був недорікуватий нацмен, який впивався владою над ~ 800 курсантами. Якось він нудно і дошкульно розпікав юристів за якийсь дріб'язок. Потрібно зауважити, що рота юрфаку складалася переважно із сержантів та старших сержантів, а на посаді старшини у них був мічман :D Своє вони вже відслужили (не рівня тим, хто поступив після школи) і терпляче чекали офіцерського чину та диплому. Але від гундіння за той дріб'язок хтось із юристів не втримався і тихенько в строю пробурчав:"А не пішов би ти на х@й". На нещастя, нацмен те почув, підбіг до роти і почав вимагати, щоб зловмисник зголосився. Гробова тиша... Але якийсь бравий курсант запропонував (юристи все ж):"Товаріщь командір, Вам необходімо провєсті слєдствєнний експерімєнт. Лічний состав роти строім в одну шеренгу і каждий курсант дважди посилаєт Вас "на х@й", а Ви по голосу узнаєтє кто ето сказал пєрвим".

Може воєнкома "занесло"- історія не вигадана, не ідеалізуйте ті часи. У 1986 р. у Чорнобиль запасників певних ВУС'ів забирали ще теплими з ліжка і ніхто їх згоди не запитував. У 1982 р. з нашого року випуску в СА забрали десь із півсотні лейтенантів. Причому під роздачу потрапили не тільки прості хлопці, але і мажори теж. Зв'язків їх папиків вистачило, щоб вимутити службу в ГСВГ для всієї півсотні. Відмазати своїх чад від служби не змогли. :D

Не ты выбираешь присягу, а присяга выбирает тебя! ©