МАМАЙ

Я теж, хоч з діда-прадіда-пращура з Київщини.

Навпаки, думка співгромадин грунтується на досвіді: не там хорошо, а тут не добре - було, є, та буде (якщо в МС). Наше сьогодення формує нове молоде покоління, яке вважає Україну своєю Батьківщиною. Хто каже про себе, наприклад, "олбанець", а не "українець олбанського походження" - їх не зрозуміє. У олбанців "мєсто сіденія опрєдєляєт точку зренія": хтось лапті в ЄС не зможе продати, комусь потрібні дешеві раби (навіщо їм давати вибір), у когось може бути кінець гешефту міняли (що заробляє зараз з наших "жопомиїв" і з них же глузує), бувша партійна номенклатура, "зірки" початкового накопичення капіталу, корупціонери (ті, до кого в українському суспільстві багато питань - пам'ятаєте батька одного нашого "губернатора", якого вхопив інсульт наприкінці 2004 року від цієї думки), особісти, совєцькі офіцери (все виконують присягу неіснуючої держави) і т.д. і т.п. "Сразу відно чєловєка с раньшєго врємєні", але не вони роблять погоду в суспільстві. І слава Богу!

Вам потрібні дешеві раби? тому їх потрібно позбавити права вибору?

:D Неправда. Вчора втікали з лісу, взявши опеньок на консервацію тільки до другої години опівночі. Багато залишилося. Для мене збір грибів складається з двух етапів: інспекція відомих грибних місць та розвідка нових. Вчорашній урожай був зібраний на місці, що не родило чотири роки поспіль: ідеальний світлий ліс без трави і кущів, переважно сосна, з домішкою берези, осики та, головне, ліщини, але щось тим опенькам було не до вподоби. А вилазки на нові місця необхідні тому, що старі урожайні ділянки часто-густо вироджуються, заростають травою, підліском - потрібно придивлятися до нових плантацій, щоб їх в подальшому "інспектувати".

- Сарочка! Вы сегодня просто прекрасно выглядите! - Ха! Это я еще себя плохо чувствую! - Рабинович, вы с ума сошли! Зачем вы притащили в синагогу собаку!? - Ребе, это не простая собака, она же умеет петь! 
 Собака запела. Ребе восхищенно: 
 - О, вэйзмир, она так поет, шо может быть кантором у нашей синагоге! - Ребе, я таки ей твержу то же самое. А она не хочет и слушать! Только зубным техником! Балкончики напротив. 
Вечер. 
 - Твой пришел? 
 - Нет, шоб он сдох! А твой? 
 - А мой пришел! Шоб он сдох рядом с твоим!

Росія - велика і не вся хворіє. "Кличко деклассифицировал русскага витязя - надеемся последняя на этой неделе новость про бокс Как и ожидалось, Стальной Молот не оставил шансов Русскому Витязю. Горюшко-то какое для ватников – украинец (!) с демократичными взглядами (!), брат которого ведет Украину в ненавистный им ЕС поматросил исконага богатыря, правнука Сварога. Надо отдать должное российскому спортсмену: не побоялся выйти в ринг с самим Кличко. Это многого стоит! Саня не плохой спортсмен, выносливый, но родился не в то время. По-видимому, Володя пожалел российского соперника. Украинец за 12 раундов даже не пустил в ход правую ударную. По большому счету, Кличко благородно играл с Поветкиным, как матёрый кот с мышкой. Говорили Саше взрослые дяди: не ищи приключений на свою жо. Ан нет, закортелось московитам сделать подарок кремлевскому старцу. Что ж, вместо боксерской короны послезавтра в Олимпийском Путину преподнесут «слегка» помятого единороса. Трогательно и в то же время безнадежно звучали выкрики трибун «Россия..в-п-е-р-е-д..», уныло было смотреть на скисшего Михалкова, но улыбали хриплые истерики с трибун «Гаси его, Саня, вылАжись па полной». У Сани не вышло. Как в том старом анекдоте про старую клячу: «Ну, не шмогла я, не шмогла!». Русский Витязь на родном ринге выглядел китайской неваляшкой – столько падений на настил я не припомню со времен Мухаммеда Али. Поветкин падал на ринг.. около десяти раз.. Понравился гимн Украины в исполнении крымской татарки Джамалы. Представительница депортированного Москвой народа пела українською мовою «Ще не вмерла..» в самом центре Москвы. Это дорогого стоит! Символично прозвучало алаверды российской стороны. Под старую советскую мелодию, еврей Кобзон с украинской земли спел как бы российский гимн, но, увы, не русский."©

Опеньок лютує Жорнівка-Дзвінкове-Перевіз. Літніх дуже багато. Починається зимовий. Всім вдалого збору.

Похолодання зробило свою капосну справу. Грибів у лісі поменшало. Вчора всього 42 дрібнуватих білих (якщо не рахувати найбільший 506 грам, то середня вага 68 гр), відро зеленух, два відра поляків + різне. Сьогодні на опеньки

Давайте не будемо уподібнюватися хамству московської публіки. А то знову з Росії нас будуть обзивати єдиним народом.

Причому зробив це однією лівою!

Росіяни стверджують, що вболівати проти своєї країни - це збочення з всім відомою назвою.

За таку невдалу пропозицію Вас можуть понизити в чині, як мінімум на зірочку. Западенці вже в ЄС живуть та працюють. Вражає кількість збудованих останнім часом приватних готелів, колиб, баз відпочинку в Карпатах. Зверніть увагу, особливо на Різдво або на Великдень скільки місцевих і головне на яких автівках з європейською регістрацією приїжджають додому.

Етнотип українця досить широкий морфологічно: від поліщуків (русяві, голубоокі, білошкірі) до степняків (чорноволосі, чорноокі, смугляві). Можна до нас і з пейсами - але оселедець обов'язковий :D

Хіба Росія єдина країна, а третій світ? Ну, не куфайки будемо шити, а африканцям пов'язки на стегна.

Ви пропонуєте залишитися в засцятій рюмочній, хапаючи руками закусь з комуністичної газети? А на що може сподіватися країна, що балансує на межі країн третього світу в компанії таких же пострадянських неборак? З темою повернення в колоніальне рабство є інша історія. Восени 1675 отаман Іван Сірко ходив на Крим. Козаки взяли Козлов (Євпаторію), Карасубазар (Білогірськ) і Бахчисарай і, обтяжені здобиччю, відправилися назад. Разом з ними йшло 6 тисяч полонених татар та 7 тисяч визволених з рабства українців. Однак близько 3 тисяч рабів почали скиглити про повернення в рабство - невизначеність нового життя на Батьківщині їх лякала більше, ніж звичний стан рабів. Сірко відпустив їх, а молодим козакам велів наздогнати їх і всіх перебити. Після Сірко сам під'їхав до місця бійні і сказав: «Пробачте нас, брати, а самі спіть тут до Страшного суду Господнього, замість того щоб розмножуватися вам між бусурманами на наші християнські молодецькі голови і на свою вічну без прощення погибель».

На тобі, українському модератору за підтримку намірів української влади на українського же громадянина - донос!

Ламаний гріш таким обіцянкам. Одне і те ж саме з часів Переяслава. У нас на таке словоблуддя імунітет.

Як ура-маніловький-оптимізм та і Ваші страхи - безпідставні. Нагадаю події 2004 року. Пу і ме з переляку від Помаранчевих подій зробили умови реєстрації для українців в Росії кращими, ніж для своїх же росіян. Смішно. Світовій мегапедерастії дуже далеко до злодійств, які витворяли на нашій землі зайди-таварісчі. Вважаєте, що пильнувати власну жопу важче, ніж їхати на Колиму по етапу?

Насамперед, дотримання законності, ліберальна економіка, дотримування свобод і прав особистості.... Мені здається, що Ви себе недооцінюєте, або не визначилися з нацією до якої прихилитися. Якщо не плетете лапті, не клепаєте буржуйки, не міняєте бабоси у вагоні/підворотні/інтернеті – якого паска/мотузки Вам боятися на майстровому/манагерському/буржуйському пузі/шиї? Якщо ж цифри демографії - примітивний націоналізм, то може таблиця множення – звичайний фашизм. А шо мені її читати,- один з моїх пращурів там був: з одного боку Україна отримала свободу від католицької Польщі, але з іншого боку стала залежною від Московського царя. Невдячна справа говорити про події, документи якої були знищені, як і літописи. Кому це нищення артефактів вигідне – в тій гидоті, що влаштувала імперія українцям. Ціна, яку заплатили українці за цю залежність - в нашій демографіїї. А історію під чергового царя ще не раз перепишете. Якщо визначення середини ХVII ст мають приблизну оцінку, як і визначення, наприклад, населення Києва за часів Ярослава, коли наше місто мало другу чисельність населення в Європі після Риму. Все інше в переписах 1926 та 2001 років. Читайте. Зверніть увагу на період Голодомору, скільки втратили українці і на скільки збільшили свою популяцію брати-росіяни. Відрізнялися насамперед вірою (відмовились підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю українське духовенство на чолі з митрополитом С.Косівим) та мовою (читайте Пересо́пницьке Єва́нгеліє — пам'ятку староукраїнської мови XVI століття - саме часів злодійського захоплення росіянами патріаршества всєя Русі). Збереження української нації, як вчить історія, якраз і пов'язане зі зменшенням впливу деспотичної/авторитарної/імперської Росії Це перспективніше, ніж є російська приказка про меншевартісь: за рубль в ж..у даєт.

Мотиви вибору можуть бути не тільки економічні. Громадяни України, яким власне і робити свій вибір, складаються з певних соцiально-етнiчних гpуп - основні з яких українська (37,5 млн ⇒ 78%) та російська (8,5 млн ⇒ 17%). В кожної групи відповідно є свої інтереси. Статистичні опитування, наприклад, заходу країни дають обнадійливі для нас результати. Cпіввідношення прихильників ліберальної економіки проти повністю одержавленої серед українців - 7:1, а серед росіян - 1:1 З українським етносом ототожнює себе 98% українців та 30% росіян, з російською ж гpупою ототожнює себе <1% українців та 55% росіян, а радянськими людьми себе вважають 0,2% українців та 5% росіян. В областях ПіСУАР'у напевно результати опитувань гірші, але все одно оптимістичні для українства - в зросійщених областях півдня та сходу українці не цураються свого походження. Головне достукатися до кожного українця, якому ніколи не жилося "на Русі ... харашо". Згадайте, в межах царсько-комуністичної тюрми народів співвідношення українців та росіян було майже 1:1 в середині ХVII ст, 1:2 на початку ХХ ст, 1:3 на початку ХХІ ст.- тенденція однако. Для самозбереження української нації потрібно бігти від пострадянської МС-гопоти, як від чуми. Кому потрібен той дешевий газ, хіба для останніх українців в майбутніх газових камерах?

Скільки разів було: спочатку кріпацтво замість збереження вольностей, потім 50$ в індустріалізацію за одну замордовану Голодомором українську душу замість "землі - селянам..". Як в анекдоті: Василь Іванович з Петьком сидять, нудьгують. - Пєтька, збігай на хутір за самогонкою! - Це можна. Через годину Пєтька повертається. - Ну як? - Та немає в старого ні фіга. - Ех, молодь, всьому вас вчити треба. Підемо разом. Приходять до діда. Василь Іванович: - Здорово, батько! - Здорово, синки! - Ми ось до тебе від імені Радянської влади. Ось я дивлюся, хата в тебе стара. - Ох, яка стара! - Пєтька, запиши: нову хату йому від Радянської влади! І дружина у тебе ніби стара ... - Ой, яка ще стара!! - Пєтька, запиши: нову дружину йому від Радянської влади! - Синки! Рідненькі! Та скільки ж я вас чекав! Ну, сіли за стіл, випили, з собою взяли. Вже у дверях Василь Іванович ніби ненароком: - Чуєш, дід! А може у тебе і х%@ старий? - Авже ж старий! - Пєтька, запиши: х%@ йому від Радянської влади!

Арістотель чекає Платона, свого учня. Платон спізнюється, нарешті з'являється. - Ти запізнився ... А мені довелося тебе довго чекати! - Але Вчитель, наприклад, жінка, що чекає дитину, шляхетна у своєму очікуванні? Арістотель: - Звичайно, шляхетна, але відповідай і ти мені на запитання. Чи завжди ти хочеш того, чого ти хочеш завжди, або інколи тебе охоплює приховане бажання хотіти чогось іншого, не того, чого ти хочеш завжди? - Учитель, я не зрозумів ... - Добре, я повторю. Чи завжди ти хочеш того, чого ти хочеш завжди, або інколи тебе охоплює приховане бажання хотіти чогось іншого? - Учитель, я все одно не зрозумів ... Арістотель: - І знову я повторю. Чи завжди ти хочеш того, чого ти хочеш завжди, або інколи тебе охоплює приховане бажання хотіти чогось іншого, не того, чого ти хочеш завжди? Платон: - Нарешті зрозумів Учитель, півлітру я ж приніс ... - Ось! З цього і треба було починати! А то шляхетна, не шляхетна....

Більше схоже на це: "Паниковский и Балаганов быстро вскочили на ноги и принялись рассказывать. Каждый из них приписывал весь успех себе и чернил действия другого. Обидные для себя подробности они, не сговариваясь, опускали, приводя взамен их большое количество деталей, рисующих в выгодном свете их молодечество и расторопность. — Ну, довольно? — молвил Остап. — Не стучите лысиной по паркету." ©

Залишити ворогам крівне?! Зробив "геройство", схоже на подвиг їздового Йожефа Бонга. Повертатися пішки, дійсно, було боязно, ввімкнув всі блокування, прогрібся до зібраних грибів, але пошкрябав гілками авто. Може хто знає: де в Києві якісно і без мороки заполірують пошкрябини? Найбільшого білого гриба в Україні – вагою 2,850 кілограма – зірвала на Волині, у Смідинському лісі Старовижівського району, ковельчанка Ніна Феодосіївна Данилюк 20 серпня 2000 року.©

Вчора ~ сотню білих з середньою вагою 108 гр/шт зібрали.