Перейти до публікації
Пошук в
  • Додатково...
Шукати результати, які містять...
Шукати результати в...

bardyk

Пользователи
  • Публікації

    2 765
  • Зареєстрований

  • Відвідування

  • Днів у лідерах

    10

Усі публікації користувача bardyk

  1. bardyk

    Улыбнуло

    Коллега ШуRik в соседней теме опубликовал. Новогодня фотосесія Мама, малюючи брови: Коля, збирайся. Нам через годину виїзджати. Тато з дивану: Куди? Мама: На новогодню фотосесію в студії . Бігом, я сказала! Божена, йди мама тобі платтячко вдіне святкове. Хутенько! Тато, чухаючи пузо: Іра, нікуди я не поїду! Мама: Коля, не нервіруй мене зранку. Як я, по-твоєму, маю в інстаграмі людей вітать з Новим роком?! Мені ж нема жодної толкової фотки виставити? Ти про це подумав? Канєшно, ні! Нащо воно йому?! Зато як тобі щось треба... Тато встає: Іра, шо ти начинаєш? Не заводься! Зараз я тебе біля нашої йолки вдома клацну і буде нормальний кантєнт. Мама, не відволікаючись від дзеркала: - По-перше, не льсти собі, завести ти мене давно не можеш, вже не говорю про те, щоб «відклацать» нормально. А, по-друге, яке вдома? В нас йолка стоїть на табуретці в коридорі. Це, по-твоєму, гламур? Це я так маю на весь інстаграм спозоритись? Я ж лайфстайл блогер, а не гамно собаче!Вдівайся, не роби мені нерви, бл@ть! Божена, іди сюди! Сідай, доця, гарне плаття, правда? Блистить! Тато: Я, Іра, не поняв, ти оце щойно про «відклацать» не фотки мала на увазі, правда ж? Мама: Коля, сведр в шкафу, чисті труси на батареї. Рєщє давай! Божена, не витирай кози об плаття! Тато виймає щось з шафи: Іра, що це за сведр?! Я таке не вдіну. На ньому олень намальований. Мене пацики засміють. Мама: Коля, Олень - то твоє тотемне животне. Не вий@буйся, прошу, вдівайся. Глянь чи стрєлки рівні накрасила, ану? Тато дивиться на маму і рже: Ірка, ну ти і напацькалась? Чого в тебе стрєлки закінчуються на вісках? Я знаю на кого ти похожа! Точно, на Тутанхамона! Памятаєш, ми передачу бачити про його саркофаг? Це ти цим так вдохновилась, да? А це шо шиньйон? Ну Бейонсе прям! Мама шепче, щоб дитина не почула: Іди нах@й, Коля. Божена, я тобі шо сказала? Шо мама тобі казала? Не відривай етикетку від плаття, закинь її за шиворот. Мені ще його назад в магазин вертать після фотосесії. Божена: Я хочу какать. Мама вдіває пальто: Доця, клич тата, я вже взута. Їдемо! Де твоя шапка? Коля!!! Тато, шукаючи ключі від машини: - Та йду! Не віщи! Задовбала, точно, як її маманька... Мама з лєснічної площадки: Я все чую, придурок! Не чіпай мою маму! То свята жінка!.. На фотосесії: Фотограф: Станьте біля ялинки, обійміться, посміхайтесь, дивіться в камеру! Мама, посміхаючись: Коля, хватить чухаться! Тато: Та сведр кусючий, зараза! Вже вавки собі на шиї роздер. Іра, ще довго? Тут жарко, в мене піт по дупі тече... Мама посміхаючись: Ми тільки почали. Не ний! Ми ще навіть на санках у каміна не сфоткались, а тобі вже млосно, як дитина мала! Фотограф: ...посміхаємось! Мама крізь посмішку: Коля, ти, бл@ть, можеш на мене не дихать?! В мене заре туш потиче? Фотограф: ...голову ліворуч, посміхаємось! Тато, дивлячись в камеру: Іра, не мотиляй тим шиньйоном! Зараз мені очі виб’єш! Боже, коли це кончиться?! Божена: Я хочу какать! Фотограф: Татко, візьміть доцю на плечі. Мама, станьте біля них праворуч і вдавайте, що розпаковуєте подарунок. Так, саме так, більше емоцій, добре... Тато позуючи: Ірка, ти шо перднула? Мама, не випускаючи бутафорський подарунок з рук: Ти ідіот чи шо, я не можу понять? Тато: Та смердить щось, труба. Чуєш? Фу, як здохло шось... Божена: Я покакала. Мама криком: Божена, ти шо? Я тобі скільки раз казала, треба проситись! Не доходить? Дівка здорова, сере в штани! Як не стидно! Іди стань там в куточку і чекай нас, ще годинка і буде все. Фотограф: Тато, мамо, вилазьте на ліжко і вдавайте, що б’єтесь подушками. Так, ігриво! Мама, більше грації! Тато, дивіться в кадр! І скажіть, будь-ласка, вашій доці, щоб не лизала гірлянду на ялинці... Мама знов кричить: Божена, зараз дам по дупі! Шо це за дитина, я не знаю. Коля, не махай мені подушкою перед мордою. Мене не буде видно в кадрі. Тато в пів голоса : Іра, це якесь іздєватєльство... Скільки ти за це заплатила? Мама: 200$ (збрехала, бо насправді 400$) Тато: тобі п@зд@ дома... Фотограф: тато, більше руху! Бийте маму подушкою, бийте! Мені треба екшин! Більше емоцій! Звільніть вашу пристрасть! Мама крізь посмішку, мотиляючи подушкою і намагаючись відтопирити попу: Ти чуєш, шо тобі людина каже?! Шо ти, як колка ковтнув! Бий нормально! Бий! Тато замахується подушкою із-за вуха: На!!!! На!!!! На!!!! Мама падає з ліжка. Підводиться. Шиньйон набакір, накладні вії відпали, одна висить над губою: Ай, ти що, больний? Ти мені ледь ключицю не зломав, придурок кончаний! Фотограф: ...думаю, досить. Зробила багато вдалих кадрів, буде з чого вибрать. Дякую! Тато, з полегшенням: Слава Богу! Божена, вийми новорічну іграшку з рота і віддай тьоті. То не наше. Бери курточку. Поїхали додому! Їдуть в машині мовчки. Обісрана Божена заснула на задньому сидінні. Мама, перериваючи тишу, починає плакать: Я не можу повірить, що ти мене вдарив, Коля. Я просто в це отказуюсь вірить! Тато: Ірка, ну ти і мозгоклюйка! Ти мене сама просила? Просила! Екшин -х@єкшин вам подавай! І я ще й винен. Ну кабздєц! Мама витирає сльози: Це кінець. Я забираю малу і йду до батьків жить! Тато: Ага! Йди! Шиньйона не забудь, приморочена! Через два тижні у маминому інстаграмі з’являється свіже новорічне фото, на якому вся сім’я обіймається біля студійної ялинки, тримаючи в руках бенгальські вогні. Підпис до фото «Друзі, з Новим роком! Пам’ятайте, нема нічого важливішого за любов і сім’ю! Бережіть і поважайте один одного. Дякую тобі, коханий, за розуміння і підтримку. Ти в мене найкращий. Завжди поряд, завжди надихаєш бути ніжною та люблячою. Дякую фотографу, що зовсім випадково підловила спонтанний момент нашого сімейного щастя. Непостановочні кадри - найкращі🎄🎄🎄 Ставте лайки, якщо вам сподобалось це фото😘😘😘 Ваша Іріша Даймонд
  2. Озадачил своих испанцев. Узнаю - сообщу. Проблема покупки за границей - требование рецепта. Может тут что-то полезное найдете - sovet.kidstaff.com.ua/question-1925989-74 Год назад обращался к - спросите у них.
  3. Спасибо, коллега - удивили! Надеюсь, Новый год встретите у собственного камина! Здоровья и успехов!
  4. bardyk

    Улыбнуло

    для всех моделей до 1978 года
  5. bardyk

    Улыбнуло

    - Вы уволены! - Подпишите... twitter.com/cctv_idiots/status/1195976704122068993
  6. Голосовалка показательнее.
  7. Скоро исполнится 8 лет последнему сообщению в теме Возраст форумчан. Может кому интересно, как мы постарели? На тот момент молодежи (до 35) было 63%. Проверим?
  8. Андрюша, Тбилиси — город, куда я должен тебя привезти. Я здесь не первый раз, но и впервые, помню, приехал сюда готовый любить: не потому, что мои друзья — Гия и Буба, Данелия и Кикабидзе, — много рассказывали мне о Тбилиси, просто мне кажется, свою нежность к ним я перенес и на их родину. Одним словом, этот город не должен был меня завоевывать, я был заранее пленен его музыкой, высотой, талантом, согрет его товариществом. В самолете, когда стюардесса сообщила, что летим над Малым Кавказским хребтом и что справа его высшая точка — Казбек, я с гордостью подумал: Кавказ подо мною... Есть города, в которых не чувствуешь себя чужим, хотя впервые ступил на их площадь. И чем это объясняется, не знаю. На улице слышу грузинскую речь, из репродуктора доносится чуть грустная грузинская мелодия, в метро не сразу нахожу надписи на русском, но не чувствую себя отдельно, отстраненным, одиноким. Все вокруг особенное, новое, красивое, но принадлежит всем, кто видит и понимает эту красоту. Впрочем, странно, сейчас подумал, это ведь общая истина: и в искусстве, и в жизни все прекрасное принадлежит тому, кто способен видеть и чувствовать. Тбилиси я воспринимаю как один большой дом — хороший дом держится на уважении к дому каждого, кто в нем находится, не так ли? — здесь это есть, я очень ощущаю это. Грузины знают свою историю, корни, традиции, это очень проявлено в искусстве, в культуре музицирования, я имею в виду не академическое пение или с эстрады, а в быту, многие поют, и так красиво, музыкально, просто. Конечно, ты сейчас думаешь, еще бы — плохо в Тбилиси, небось за тобой ухаживали, принимали... Так, да, Гия даже повел меня в гости к Верико Анджапаридзе, я был польщен, как мальчик, что она меня знает, видела мои фильмы и ей многое нравится. В этом городе очень остро чувствую и любовь к жизни, и нежность к людям, и, как всегда, меня охватывает желание разделить все это с тобой, сынок. Тбилиси, окруженный горами, закрыт от недобрых ветров, как женщина за спиной верного мужчины чувствует себя неуязвимой для злой силы. Я не замечаю здесь московской суетности: если люди поют за столом, никто не смотрит на часы, если беседуешь с грузином, видишь, что он готов беседовать с тобой вечно. Может, это вообще смешно все — просто я устал торопиться. Но в самом деле каждый миг жизни уходит. Вот и пишу тебе письмо на балконе гостиницы «Иверия». Внизу — Кура, сплошной светящейся лентой по набережной бегут машины, кажется, не река быстро несет свои воды, а каменные берега уносят ее. И никогда уже не буду я смотреть с этого балкона на величественный город в огнях и думать о твоих экзаменах. Когда ты получишь это письмо, один экзамен уже будет позади, и ты сразу мне позвонишь, и я, конечно, буду звонить и днем и вечером. Хочу сказать тебе вот что: от случайностей многое зависит в нашей жизни, и все же то, что зависит от случайностей, — не главное. Сегодня мы были в старом городе Мцхета. На высоком крутом склоне над слиянием Куры и Арагви стоит церковь Джвари — древнейшее строение Грузии. Церковь эта в виде креста построена в честь принятия грузинами христианства. Грандиозен храм. Пушкин не мог здесь не написать стихов. Это место поэтов! Обязательно побываем здесь вместе. Отец Тбилиси. 10. VII.76 (Из книги Евгения Леонова «Письма сыну”)
  9. Ну ОЧЕНЬ полезная страничка! https://www.facebook.com/dikarem.ge
  10. Винный путеводитель Сырный путеводитель
  11. bardyk

    Улыбнуло

    "Бой года"... Кровь из глаз...
  12. bardyk

    Самодельный аппарат

    Gist и Ревизор - СПАСИБО! Поржал!!!
  13. 1919 - основание. 1920 - производство хлопковых швейных ниток. 1950 - производство хлопковых вышивальных ниток. 1960 - разработка искусственной шелковой нитки для машинной вышивки. 1970 - расширение ассортимента. 1975 - новое название компании. 1980 - расширение в глобальную группу компаний. 1987 - основание компании по производству ассортимента для розничных потребителей. 1994 - получение европейского сертификата качества. 2003 - выпуск швейных ниток "Аэрофил". 2006 - выход на рынок вышивок высшего качества. 2010 - запуск новых видов нитей.
  14. Новогодний сувенир для моих партнеров, отметивших столетие. Машинная вышивка металлизированной нитью.
  15. bardyk

    Улыбнуло

    За это - Нобель! https://www.facebook.com/toelettatori/videos/790697128057764/UzpfSTE1NjE1NjgxNzk6MTAyMjAzMjg4NzA2MDI4Mzg/
  16. bardyk

    Улыбнуло

    Для развидеть - кнопочка повтора есть....
  17. bardyk

    Улыбнуло

    гол года https://www.facebook.com/watch/?v=2516705565232257
  18. bardyk

    Улыбнуло

    тыгыдырма ..... карама..... анагуру... https://www.facebook.com/Fanebi/videos/682588078916662/UzpfSTEwMDAwODc5OTcwMTI2NDoyMTU4MjY0NDUxMTQzNTI0/
×
×
  • Створити...