allanek

Тому і я про все, включно з теплицею, на що були (або є ) плани, завжди закінчую цією думкою- "після перемоги". Тому що бачила, як швидко можна зруйнувати чиїсь життя. Туї не треба, бо це вже стає антитрендом, але високі дерева (або кущі) і закриють сусідські будинки чи сараї від вас, і нададуть вам відчуття приватності. В мене між мною та сусідкою зроблено європаркан. Хоча і не збиралась його робити. З боку сусідки, спочатку, наполегливо просувалась думка зовсім не робити паркан між нами. Дивне бажання для здорового глузду. Потім ми запропонували зробити паркан з дерева, щоб кожен міг його пофарбувати в той колір, який більше йому подобається. Начебто зголосилась. І почалось- то фасон не той, то кошторис не такий. І так пів року виїдала мізки чайною ложечкою купою вимог. Коли мені набридло, я сказала "крапка" і поставила своїм коштом європаркан, хоч вона розраховувала на те, що, коли я зовсім втомлюся від її вибриків, то за свій кошт поставлю дерев'яний паркан. В підсумку отримала свій самий великий кошмар- європаркан, звісно, що гарною стороною до мене. Істерики не припинялись, але мені було начхати, бо вже на той момент я з'ясувала, що вона хотіла поцупити трансформатор, на який скидались 4 господарства, значними грошима кожен. Тож поставила європаркан і жалкую, що не зробила цього і з другого боку. Коли той європаркан ( окремі секції) простояв кілька місяців під водою, на них , навіть, фарба збереглась та нічого з нею не сталось. Тож це з серії "поставив та забув". Якщо нема бажання віддавати площу під живу огорожу, по паркану легко пустити щось з ліан, навіть звичайний дівочий виноград, який можна нарізати де завгодно, або щось з сортових дівочого, краще з присосками(Вічі, Енгельмана), кампсис, жимолость, горець бульджуанський, плющ, лимонник ( в мене чудово росте в тіні), деревогубець, актинідію. Завжди можна знайти щось, що буде подобатись. Якщо не ліану, то можна дерен посадити, кущі великі, більше 3м заввишки, росте хоч на сонці, хоч в тіні, завжди декоративний- влітку варієгатним листям( Елегантиссима), взимку червоним кольором гілок. Якщо пам'ятаю, то в вас він є. І якщо згадувати сади Європи чи Великої Брітанії з приводу того, що в них нема парканів, то вони в них є. Задні двори там теж воліють відокремити від очей сусідів високими парканами. Звісно, все це моя окрема думка)

І ніхто не хоче згадувати, чомусь настає раптова амнезія, що Норвегія, майже, перейшла на електромобілі. Це так, ремарка.

Я би бажала, щоб це "явище" ніколи та нікуди не зникало.

Добре. Покажу моє "награлося". Скоріше це схоже на етапи мого дорослішання, як садівниці-аматорки, якою я є і до сьогодні. Це одне і те саме місце. Перша світлина-2014рік, остання-2023рік. В цій частині саду це не єдине місце, яке повністю поміняло той вигляд, з якого починала. Простіше сказати, що залишилось таким, як було спочатку. Майже нічого, нема таких місць. По сусідству знаходяться СТ, ще з 80-років, може і раніше. Ділянки по 6 соток. Там є такі сади-лялечки, що очей не відірвати. Є пряничні будиночки, теж саме можна сказати за ці сади. На таких ділянках дуже гарно виглядають високорослі хвойні, об'ємні листяні кущі та різноманітні злаки, за якими ховаються будинки. Ті сади мають глибину, об'єм і враження, що сад нескінчений. Огірки з помідорами, та вишні з яблунями там теж є. Навіть невеличкі ставочки є, з готових форм. Виглядають вони чарівно. І мені дуже подобається, що доріжки в таких садах вузенькі та не рівненькі, наче губляться десь в глибині саду. 6 соток, якщо власник тільки забажає, можуть перетворитися на чудовий сад. Моя приятелька, що жила неподалік в СТ ( зараз виїхала та навряд вже повернеться), часто запрошувала мене на чай чи каву. Особливо я любила ці запрошення навесні, коли цвіли вишні. Під ними ставили невеличкий столик зі стільцями, чай-кава зі смаколиками і це було так затишно - сидіти під квітучими деревами і теревенити про все, що заманеться. Наче в іншому житті це було 😪 Ні, невеликий сад, безумовно, може дати фори великому, якщо власник має на те бажання.

Про монохромність питання гіпотетичне було. Не завжди потрібна яскравість в саду, щоб створити гарну картинку. Тільки що подивилась "Голду". Як перекликається з нами. Політика та людські почуття...

І хіба монохромно дорівнює нудно? Гарно ж. Але без кущоріза тут не обійтися)))

Згодна, що це краще, ніж Особливо з погляду на те, що тенденції в ландшафті чимчикують в бік природності. Навіть відмовляються від заморочених кованих арок та чогось схожого. Той сад, що Іра показала, є гарним прикладом того, що візуальна картинка робиться за допомогою форми квітників та самих рослин. А в кого їх не було, тих пересадок? Як і помилок. Зате ваш сад буде тільки ваш)))

Так і я сказала, що, безперечно, Але, як і в випадку моєї знайомої, то не моє))) Сад, дійсно, гарний. Ландшафтнику, що його проектував можна тільки аплодувати))) Що цікаво. Планування схоже на те, що має сад знайомої. Навіть галявина газону розташована так само.

Може в сусіда бурхлива уява? А може не розраховував на те, що воно таке виросте? Хто знає, чому йому потрібне те лешеподібне. Ну я ж притягнула пендульне, ще і не одне, і бачу в тому красу невимовну Якби я хотіла сад під лінійку, я би не шукала рельєфну ділянку в лісі. Тут попрацювали над рівною ділянкою і зробили гарний сад. Але щоб зберігати таку картинку, треба постійно докладати руки до цього саду. Я на таке не готова. Кожному своє)

А я завжди дивуюсь натхненню вашої дружини і вас не лінуватись вирощувати різноманітні квіти. Банально, то не про ваш сад, це зовсім інше, не буду повторювати, бо казала вже про те багато разів. В мене горобців нема, не лісова то пташка. Літає купа різних пташок, але ще ні разу ніхто з них не залітав ні в трубу, ні в димохід. В нас багато летючих мишей влітку, то я більше за все хвилювалась, щоб вони в димохід не повадились літати. Поки не було такого. Дякую)))

Мені, навпаки, цікаво зробити моносад таким, щоб він виглядав смачним тістечком, а не батоном з хлібзаводу. Марді Гра я проходила і зрозуміла, що це яскраве свято не для мене. Тому так- кущі, хвоя, трави. Прибрала яскраві кольори троянд та замінила квітники з ними на квітники з газоном з ялівців та різними хвойними. Навіть, лілейники яскравого кольору це вже забагато для мене, але вони, якимось дивом, вписуються в моє бачення саду. Звісно, що щось і з дерев є, оскільки їх зовсім мало,тому я волію, щоб вони були акцентами і формую їх на свій смак. Взагалі, то я ціную в садах не те, що вони мені подобаються чи ні, а те, коли сад має індивідуальність та характер. Колись казала, що в знайомої сад це суцільні листяні рослини, до яких я байдужа, та посаджено все геометрично по прямокутниках. Чи подобається мені її сад? Так. Тому що він дуже харАктерний, має своє лице. Чи хотіла б я мати такий сад? Ні, ніколи. Бо то не моє і я не відчувала би себе затишно в такому саду. Я обома руками і за моносади, і за еклектику, і за Марді Гра і за просто квітник з однорічниками, якщо сад викликає зацікавленість. І, навіть, великий кущ любистку, під яким ріс барвінок, біля хати моєї бабусі, ще і досі здається мені чимось гарним та затишним. І це через стільки років. Тож я за різні сади, якщо вони не схожі та мають своє лице.

Питання не до мене, але можу за себе сказати. В мене навпаки, город мені не цікавий, зовсім. Мені це нудно. Але він в мене є: і перці-помідори, і огірки-кабачки, і салати з базиліком. Якщо мені поставити питання під що віддати частину ділянки- городину чи декоративний сад, не вагаючись віддам під декоративний сад. Трохи краще в мене з ягодами та плодовими деревами, там я готова приділяти їм час, особливо полуниці та лохині і ще диплоїдним сливам😄 Навряд чи я народилась з цією тягою до саду. І не відчувала цієї цікавості, поки не дійшла до ландшафту ділянки. Навіть, коли купили ділянку, коли будували будинок, я ще не знала, що мені буде так цікаво займатись садом. При тому, з початком вторгнення, я тільки зараз починаю потроху, знову, проявляти цікавість до саду. Хто не хоче чекати, купує дорослі рослини та саджає. Мене це не влаштовує. По-перше, в мене може змінитись бачення, по-друге, мені подобається дивитись, як змінюється сад, поки ростуть рослини і, якщо я зробила помилку чи з'ясувала, що мені це не подобається, маю можливість виправити це, хоч і не завжди. Як з'ясувалось, 5 років, майже, проминають непомітно і там де був пісок з бур'янами, я бачу дорослий сад. Я , навіть, в темі фото виклала, що було і що стало через 5 років. Сама була здивована. І останнє. Фінансова складова теж має значення.Я можу... іноді... психанути і витратити якусь тисячу гривень за одну рослину, але це буває рідко і в тих випадках, коли розумію, що це потрібно, інакше від саду буде постійний присмак їжі, коли все готується без смаку. От чого нема, того нема. Я, навіть, сад створювала з рослин, які можна купити в кожному розпліднику. Але, якщо я кажу, що мені дуже подобаються пендульні хвойні, це не означає, що готова купувати все пендульне, що бачу. Звісно, буває, що побачила і все- повинно бути і в моєму саду. Мені, наприклад, дуже подобаються пендульні тсуги і вони в мене є. Або ялівець Хорстманн, який не є чимось недосяжним, але мене зачаровує його зовнішність, ці тонкі гілки з хвоєю, що нагадує тонку тканину, яку накинули на гілку. І я можу скільки завгодно часу товктись біля нього, гадаючи, яку гілку відстригти, щоб пробудилась та спляча брунька, що потрібно мені, бо від цього залежить той зовнішній вигляд, що я хочу бачити. Це ті рослини, яким я завжди дивуюсь і від погляду на які завжди піднімається настрій. Для мене сад, це нескінченність і постійно є бажання щось змінити чи щось спробувати. В мене ростуть сосни-самосійки. Дві з них я почала формувати, тож кожного року виламую їм свічки та формую крону. Починаю розуміти японців з їх деревами в горщиках

Яка зараз якість Форте мені невідомо, в нас він вже років 5 і нема ніяких претензій до нього. Все працює, заряд тримає, штанга влаштовує. І що добре було, то те, що був сервісний центр. Як зараз, то не знаю.

Все, що їх поєднує, те, що обидва нутканські. Мені дуже подобаються пендульні хвойні і коли я побачила дорослий кипарисовик нутканський , то зажадала мати його в своєму саду і почала шукати. Поки шукала, побачила ще і Кліпперт. Я дорослого Пендулу бачу ще і неподалік від мене, в сусідніх кооперативах. Свого кипарисовика купляла в 2019 році заввишки десь 1,30 чи трохи більше. Росте повільно, габітус вузький, гілки не мають регулярного розташування, хвоя звисає довгими пасмами вздовж стовбура. Кліпперт інший, широка крона, відстовбурчені гілки зі звисаючою хвоєю на них. В тому, що на світлині, яку виклала, Кліпперт , впевнена, бо спитала про те в робочих, що були там поряд. Мій ще молодий і нема в мене вдалого фото Пендули. Він, взагалі, пару років ріс дуже повільно, зараз заввишки біля 4метрів, але тонкий в габітусі і гілки не мають особливого бажання рости в горизонталь, туляться до стовбура(фото1). А ось той, завдяки якому я захворіла Пендулою (фото2). Скільки ому років не знаю, але це доросла рослина з товстим стовбуром . Порівняйте з Кліппертом, що на фото вище і побачите різницю між ними. 305грн з пакуванням+ відправка до мене. Так, невеликі гроші і я про це казала. Але...я вже маю те, що хотіла так, що спати не могла. Наприклад, ось така ялина і не тільки (фото4). Тож цю жагу я вже втамувала. І знаю, що воно варто того. В нас так колись мейн кун з'явився. Місце в саду є. Колись казала, що один Блю Арроу загинув, чи то уламками його пошматувало під обстрілами, чи ще щось сталось, не знаю, якось не до нього було влітку 2022 року. Засох і нема великого ялівця. Сад не дуже і помітив його відсутність, бо поряд великі рослини, але місце є і мені здається, що нутканський Глаука там буде виглядати краще, ніж Кліпперт. Тому що я дивлюсь на яку красу перетворюється мій кипарисовик нутканський Глаука і все більше закохуюсь в нього (фото3). Кліпперт я б воліла посадити біля води, бо той, що на фото вище , як раз і росте на березі ставка і виглядає там органічно. Поки що берегом я не маю наміру займатись, може тому і не поспішаю з Кліппертом.

Дружина має досвід, тому і зажадала акумуляторний оприскувач меншого літражу.

Вітаю та запрошую до клЮбу. Мені здається, що цього не оминути, бо сад, це про те, що голова рукам спокою не дає🤭. Головне вчасно схаменутися та зрозуміти, яким ти бажаєш бачити свій сад взагалі. Я зараз передивляюсь архівні світлини і місцями волосся дибки від того, що я була таке накоїла. Добре, що вчасно прибрала або є можливість, якщо і не прибрати помилки, то хоча би обіграти так, щоб це вже перетворилось на те, що подобається. Тому, якщо щось в голові засіло, то можу почекати і пару років, тому що "НА ПЕРШИЙ" вже проходила, коли лопату зламали, викопуючи колосняк. Більше в саду його нема

Трохи про інше. Кілька днів тому була розмова про відкладене життя і пастки від від цього явища. Ну от і приклад. Якось так склалось, що кілька років не могла купити кипарисовик Кліпперт. То не встигла і розкупили, то ціна непомірна, то, взагалі, не завозять в Україну. навіть, коли перебували в Польщі та поїхали до дендропарку, то я не змогла до нього підійти близько, чомусь та ділянка, де він росте, була зачинена на вхід туди і змогла сфотографувати його лише здалеку. Але ж "тарган" чи "хробак" постійно точить, що він мені конче потрібен. І що? нарешті з'явився. невеличкого розміру за смішні гроші. Купуй, не барися. І що? Кинула в кошик і одразу в голові думка " він тобі зараз потрібен?" І рука не стала натискати на оформлення замовлення. Навіть думка в голові з'явилась, що дочекаюсь, коли всі розкуплять і знову в мене буде бажання на потім. От що на це сказати😏?

Угу, ми теж про нього розмовляли, тож записала і його🙂. Я, навіть, до звичайного дудника лісового придивляюсь. Нічого не можу зробити з тим, що подобається мені ця потужна рослина з купою парасольок. Навіть коров'як біля води виглядає якоюсь сортовою рослиною, а не бур'яном 🙃

З точки зору фінансів, ні, не одне і те саме. В мене Форте акумуляторний (16л) купувала по акції за 1000грн. Зараз вони не набагато дорожче коштують. Так, повним відчувається вага перші пару дерев, потім забуваєш, що він бултихає за спиною. Але я більше ніколи не згодна носити, хай і вполовину від ваги мого Форте, той, що треба носити на плечі, бо добре знаю, що таке 5л помпового на плечі або в руці. Мене, наприклад, напружує бігати до садового крану, щоб заправити оприскувач 5литрами. В моєму саду, де багато дорослих хвойних, це ні про що. Як приклад. Якщо обробляю Актеліком рослини, то прискати треба не тільки зверху по кроні, ще і всередину запустити штангу та добряче там побризкати. І наскільки мені вистачило б тих 5-ти літрів? І скільки разів треба бігати на заправку оприскувача? Зараз, коли сад, майже, дорослий і рослин багато, я передала оприскування в обов'язки чоловіка. Берусь за оприскувач тільки в разі якихось локальних завдань. І тут краще мати ще один чи два оприскувача на невеликий літраж. Якщо той оприскувач купується для жінки, то треба в неї і питати, чи підходить їй оприскувач на 5 літрів. Бо кожен тут буде розповідати про свій погляд-досвід-зручність і аргументи в кожного під свої забаганки. А вам треба, щоб жінка не казала потім, що зробили помилку і треба інший купляти.

Про окопник ми розмовляли той рік. Я питала, що то за рослина з фіолетовими квітами росте на шматку землі перед парканом моєї сусідки. Збиралась копнути, але поки нехай розростається в тих хащах. Бо те, що в неї, навіть, галявиною не назвати. Тож він теж є в моєму списку. Після тієї розмови я ще цілу куртину окопника побачила в селі. Теж бур'яном росте, але з блакитними квітами. З фіолетовими виглядає ефектніше, але, якщо чи коли дійдуть руки до цього, то копну обидва кольори. І бадан, звісно, теж збираюсь посадити біля води. Але тут питання. В мене він є, колись знайома копнула та дала. Самий звичайний. Зараз бачу, що з'являються сортові і не один. Чи дуже вони відрізняються між собою? І має сенс купувати ті сортові? Бадан мені подобається , в першу чергу, тим, що я його посадила і він собі росте, не хворіє нічим, тільки старе листя, те, з якого чай готують, прибираю восени. Завжди декоративний, весь рік.

Впевнено можу сказати, що гупати біля мене почало раніше, ніж почалась тривога. В нас тривога загула в селах і на телефоні в мене, коли вже все відгупало. Причому гупів було не один, я ще здивувалась, що тривоги не було, а кілька бухів підряд зовсім не схожі на те, коли сапери працюють чи хлопці бавляться в "Зарницу". Дивилась відео, де малі діти бігли в бомбосховище. Це жахливо.

Фрай, я тому і спитала, що спірного ви побачили в моєму вислові, бо воно саме так і звучало, як ви зараз мені намагаєтесь довести спірність, якої нема. Ключове було в моєму вислові- "в нас". Ключове в вашому- "у нас". Тож нема про що і сперечатись. Не розуміння того, що таке, дійсно, каркасник і привело до того, що "каркасник", принаймні, в межах форуму, дорівнює "з гімна і палок". Навіть, чудові просвітницькі теми Роракоти та SKTD не в змозі змінити подібну зашкарублість сприйняття та розуміння цієї технології. Але це вже розмова трохи не по темі , де людина хоче зрозуміти, з чого дешевше буде побудувати невелике приміщення, в якому можна і якесь приладдя зберігати, і самому влітку мешкати.

І що в тому спірного?

Та я, начебто, читала і розуміла, що хочуть сарай на 30кв.метрів з можливістю жити там. Якщо ТС згоден витрачати гроші на те , що потім зруйнує, то хай тренується будувати "з палок та гімна", як ви кажете. Але. чи навряд така думка сподобається самому ТС, бо він казав, що обмежений в грошах. Якщо він уявляє собі той сарай, як 4 стовпи зі стінами з ОСБ та дахом з шиферу, безперечно, це найдешевший варіант. Особливо, якщо не звертати увагу на якість деревини.

Воля ваша. Маючи два будинки та хозприміщення по каркасній технології, я розумію, про що кажу, як і розумію, що дешевше не вийде. під канадською технологією в нас розуміють, що то СІП-панелі.І це ніяк не каркасник.