Oksana Boiko

Мої знайомі мали деякі збереження, продали стару дачу і побудували будинок, до чого тут піврічний дохід? Ніхто не розраховує лише на нього

Так, батьки просто схиблені були на цьому) Тому там, окрім набору ліан, чого тільки нема: яблуні, груші, сливи, вишні, черешні, волоські горіхи, ліщина айва, малина, калина, смородина, ожина, полуниця, невеличкий виноградник за усіма правилами створений, якісь кущі та дерева -хвойники, назви яких я не запам'ятала, туї, коніки, сосни, липи, берези, клен, жасміни, форзиції, спіреї, декілька сортів бузку, черемха, шовковиця, барбариси, пухироплідник, гібіскус, різних сортів піони, гортензії, хости та троянди, ще якісь квіти, назв навіть не знаю. І це усе, що залишилося і росте без належного догляду вже 6 років, а до того ще й город тягли, на якому росло просто усе і квітів було на кожному кроці, і рибки у пруду плавали, і кури були, і декоративні кролики) Думаю, якби здоров'я вистачило, то з і корівку завели б)) З приводу легкої здобичі, то я, якщо й братиму експертизу по будинку, то тільки незалежну, ті, хто обстежувати буде, не будуть там нічого робити

Задача мінімум: зупинити руйнування. Тобто, гідроізоляція терас, заміна пари вікон, обробка стін від плісняви і хоча би мінімальне опалення, щоб забути про сирість та плісняву і курсувати між квартирою та будинком. Задача максимум: усе те саме + гаряче водопостачання, частковий ремонт підлоги, косметика стін та стелі, щоб роки через три перебратися туди жити. Є думки про повний фаховий техогляд будинку, але поки не впевнена, думаю.

Цоколь не сказати, що холодний, в ньому пару радіаторів раніше працювало і все, стіни товстезні, зсередини обшитий дерев'яною вагонкою, зовні шуба чи як воно там зветься. Нагрівався будинок досить швидко, наскільки пам'ятаю, бо був період, коли туди-сюди їздили і нормально, ночували по кімнатах, не Ташкент, але й не мерзли, прохолодніше було лише у тих, де виходи на тераси.

Ні, а можуть?))))

Ні, рівень нижчий, але ж не будуватися збираюся та й землю не купувати, не оформлювати, знову ж таки час, я не поспішаю, жити є де

Весело тут у вас) Оце почитала і думаю, куди його спочатку: на виставку, для ознайомлення з варіантами рішень, чи до секції боксу🤣

Дякую! А яким чином спеціаліст дає гарантії? Прописує це у проекті чи як?

У стінах та підлозі, але проблема ще й в тому, що схеми немає.

Момент ікс відбувся півтора місяці тому. Що вже зроблено: - відновлено електрику, перевірено її стан по будинку, замінено головний автомат. - відновлено роботу скважини та холодне водопостачання на двох поверхах - перевірено систему опалення: радіаторам капут, трубам у котельній так само, щось свистить також на одній з ділянок між поверхами. На цьому пошуки призупинила, бо не впевнена у тому чи ремонтувати стару систему взагалі, чи краще міняти усе. З однією бригадою попрощалася майже на старті, ще з одними так ні до чого й не домовилися. Вивчаю питання і приглядаюся далі - перевірено горище - сухо та комфортно. Планую ставити люк зі сходами, бо стремянка це якось стрьомно)) - камін - тягне, гріє, радує, дров достатньо. - гідроізоляція терас - вирішили демонтувати плитку та стяжку, зробити ухил, гідроізолювати двокомпонентною сумішшю, закладати знову ж таки плиткою. Мали вже зробити, але бригада, яка на початку назвала досить привабливу ціну, тягла кота за хвоста і ніяк не могла скласти кошторис, а коли таки склали, то сума вийшла утричі більша від заявленої. Домовилася з більш адекватними. - цокольний поверх - помалу прибираю, знайшла багацько корисних штук, подумки подякувала батькам) Кухня в нормі, хоча зараз користуємося лише чайником та мікрохвильовкою. Будинок регулярно провітрюється протягами, запаху від вологи вже нема, купила декілька засобів від плісняви, сьогодні спробуємо замивати. Двір-сад-город теж розгрібаємо потихеньку, але цього року вирішила схитрувати, половину городу накриваю чорною плівкою, агротекстилем, банерами - нехай само дохне) Посадила полуницю, барбарис, малинки додала, на черзі огірки. Ну і квіти, куди ж без них? Двір від моху вичистили, воюємо з хмелем та дівочим виноградом - ото найбільший головний біль на ділянці, але впораємося і з ними.

6 років тому. А загалом, здаля і нині так

Рішення прийнято і момент робити чи не робити вже не обговорюється) Питання лише в тому, що саме робити, алгоритм дій, у пошуці оптимальних рішень і такому іншому.

Таким я побачила його вперше

Дякую!🙂

Багато років я спостерігала, як батьки вкладають душу, сили, час, кошти у будинок/сад/город, відверто не розуміла, навіть ображалася іноді, бо мені здавалося, що для них це важливіше за мене та онуків. Періодично я залишалася там на тиждень-два, але знов тікала, мовляв, не моє, не хочу! Наприкінці 2015 року важко захворіла, два роки лікувалася і батьки майже весь час були у місті. У один з таких днів, коли нікого не було, будинок залило, на верхньому поверсі луснула сушарка для рушників, взимку залило знову - розмерзлися радіатори, а потім, у 2018, зліг батько. Я запропонувала тоді продати будинок, бо зовсім нікому було тим займатися, усе руйнувалося на очах, а гроші та час летіли на лікування, догляд, реабілітацію. Почувши категоричну відмову, я вкотре повторила, що ніколи і нізащо жити так як вони не буду, тож навіщо??? У 2022 москальські тварюки не обійшли будинок, жили там місяць. Ми приїхали туди з мамою після деокупації, мама ревла вголос, я мовчала. Подумалося, що ніколи більше не зможу тут знаходитися, не зможу користуватися цим посудом та спати на цих матрацах. Більше я туди не їздила, раз на тиждень маму супроводжував мій син, вони там прибирали, щось лагодили, сушили, а я тим часом лишалася з батьком. Кожного разу мама поверталася, розказувала батькові про чергові проблеми і вони плакали разом. У 2023 батьки захворіли на ковід, для лежачого тата це був вирок, він пішов швидко, заповівши поховати на кладовищі неподалік будинку, обрати таке місце, щоб дах було видно... Мама пережила тата лише на 10 місяців. Багато років я була впевнена, що продам будинок одразу ж, як вони погодяться або коли він ляже на мої плечі, а потім...я приїхала і зрозуміла, що не зможу цього зробити, просто не зможу і це не лише через батьків, це таке дивне відчуття, наче на тебе хтось дуже давно чекав і ти нарешті потрапляєш у його обійми. Усе навколо було всипано торішнім листям, вкрито бур'янами, гіллям, гнилими, так і не зібраними плодами. Понад пів року сюди ніхто не заходив, жодного разу... Я дивилася на темні вікна (електрика зникла ще восени, після буревію), на промоклі стіни (після подій 2022 там ще й гідроізоляція терас "померла", усе потекло, було вибито декілька вікон), дивилася на покурочені ворота та двері, на паркет, що розпався на окремі планочки, чорну плісняву на стінах, напіврозібрані меблі, що стояли, як попало, відсунуті мамою та малим далі від стін... У будинку було темно, волого й холодно, а мені раптом стало боляче. Наче несповна розуму, ходила від кімнати до кімнати і говорила до будинку: "Вибач мені...вибач...я допоможу тобі...я врятую тебе...я знаю, що ти чекав...ти будеш, як колись...вибач..." Повернулася додому і розревілася, думки у голові кипіли й плуталися: "Як? Як я це зроблю? А якщо не вийде? А якщо не вистачить? А може взагалі не варто? І попитати вже про щось нема кого. Батько востаннє наснився після 40 днів, мама взагалі не снилася, хоч би знак який подали, чи зможу? Тієї ночі вони наснилися мені обоє, веселі й...молоді. Такі, як тоді, коли саджали перші дерева у своєму майбутньому садку. Я замовила розсаду полуниці і поїхала до свого будинку.

Кожному своє щастя) Дякую!

Ввалювати не планую) Є бажання розумно витратити стартову суму, по ходу заробляти і вкладатися далі, за три роки сподіваюся впоратися.

А Ви хочете про це поговорити?)) Рішення прийнято, тож давайте краще про те, як реалізувати задумане, а не про те чи варто)

Перший будинок батько будував практично сам, хіба що фундамент замовив. А далі тюкав та тюкав молотками та киянками. Вийшов доволі зручний дачний будиночок обшитий дерев'яною вагонкою: коридор, дві невеличких кімнати та мансарда. Але я вийшла заміж, народила сина і батьки вирішили, що треба будувати великий будинок для великої родини. Мовляв, і нам з міста мотатися весь час незручно, і дитині потрібне свіже повітря. Нічого про те, що ані я, ані мій чоловік не маємо бажання жити у селі, вони чути не хотіли. Ганяли Україною, фотографували усе, що подобалося, замовили проект, у який вносили 100500 правок. Тим часом сусід вирішив облаштувати пасіку на своїй ділянці. Ми опинилися між бджолиним царством та лісом. Я сама того жу-жу-жу боюся, чоловік та малий алергіки, тож, з того моменту, батьки їздили туди виключно самі. За декілька років сусід помер, пасіка зникла, я приїхала і... сказати, що я була в шоці - нічого не сказати: поруч з, тепер вже обкладеним цеглою, батьковим будиночком стояв якийсь величезний монстр, якому саме добудовували дах. Так, батьки втілювали свої мрії...А я з жахом думала, як вони усе це прибиратимуть, знаючи їх любов до чистоти та скільки ще грошей треба вбухати у цю безодню. А головне, навіщо?! Навіщо такий будинок двом людям, яким вже під 50?

Я не знаю, що з того вийде, не знаю чи вийде щось взагалі, але я вирішила спробувати... На початку 90х мої батьки придбали ділянку у Київській області. 18 соток занедбаної землі, густо вкритої пирієм та іншими бур'янами. Схил, останній шматок землі по крайній вулиці. З одного боку кинуте поле, з другого - широка грунтівка, за якою ліс, з третього така ж, нещодавно придбана ділянка, обнесена сіткою, навпроти старенькі сусіди. Цікаво, що тих сусідів звали так само, як моїх батьків, Іван та Катерина. Дістатися ділянки теж було квестом, бо ґрунт переважно глинистий, дощ пройшов і дороги, вважай, що немає... Коли я вперше туди потрапила, то з усією підлітковою прямотою, видихнула: "Більшої дупи ви, звісно ж, знайти не могли!" Трохи поколупавшись разом з батьками у майбутньому городі, зустріла декілька жучків-черв'ячків, слимака та величезну багатоніжку, яка здалася мені найстрашнішим чудовиськом і після зустрічі з якою я вирішила, що увесь цей жах жахливий не для мене! Поверещала, попсихувала і "звалила в туман", пояснивши батькам, що вони з іншої планети🙈 А батьки були щасливі. Фанатично воювали з бур'янами, пересіювали земельку крізь сита, завезли чорнозем, частково вирівняли ділянку, посадили яблуні і почали будувати хатинку...

Двічі на тиждень мінімум

Я не впевнена, що тоді мені сил вистачить, війна закінчиться не скоро, нажаль

Питанням септику наразі займаюся, усе десь є, але мені то все було до лампочки колись, то й не цікавилася, тепер напомацки шукаю, де що. Розплата за колишній пофігізм) Тут, на форумі, теж поки що напомацки, не знаю ще хто є хто, які тут закони та підводні камені)