Oksana Boiko

Так, вони дійсно раз підсохли були. А чим краще підживити? Сорт звичайний "Джерельце" Дякую!

Дякую! Вони дійсно невибагливі, ростуть собі самі, завжди гарні, скількі їх пам'ятаю, може місце подобається - біля скважини та бочки з водою. Помітила, що душ люблять) От тільки вони з двох сторін від доріжки і розрослися так, що вже не пройти, їх можна підрізати чи не люблять такого? А за ними, на вашому фото, коніка?

В сенсі 600 квадратів?👀 А теплові насоси теж не варіант? Хочеться знайти якусь магічну схему хоча би часткової автономії)

Цікаво, чи сонячна станція може витягти хоча би мінімалку? Чи за такої квадратури лише атомна здатна?))

А що скажете про це обладнання? Застаріле та ненажерливе чи варто спробувати повернути його до життя?

Дякую, буду у будинку, огляну ще раз ті сходи, може щось і придумається, хоча пам'ятаю, що батько цікавився цим питанням, але нічого робити чомусь не став. От якби щось придумали для таких, як я, переляканих, щоб воно само і без траблів😁

І на опізнання) Підкажіть, будь ласка, як його звати?

Вітаю і дякую за запрошення!🙂 Як початківець, маю дуже багато питань. Вперше у житті посіяла огірки на розсаду, зійшли, тягнуться, а я не знаю, що з ними далі робили, позавчора перенесла їх до заскленої лоджиї, вдень відкриваю вікна. Гляньте, будь ласка, чи воно нормальне, чи не варто заморочуватися?

А я пишу саме для того, щоб зафіксувати свій досвід) Ні, ніякої прихованої мети я не маю і терпіти не можу тих, хто діє у подібний спосіб. Це як у старому анекдоті: -Поцілуйте мене у потилицю - Чому у потилицю? - Ну, Ви ж теж здалеку зайшли)

Мене не так легко образити) Ідеального порядку не буде точно, я до цього спокійно ставлюся) Ізолювати цоколь не важко, а от з поверхами проблема, між ними досить широкі сходи посередині і поставити там якісь двері, перекриття чи щось ще технічно неможливо. Сподіваюся, для початку знайти таке рішення, щоб хоча би мінімально потрібна стінам температура трималася, щоби плісняви позбутися і не допустити її появи у майбутньому. Зараз усе найбільше упирається у мій страх того, що будинок доведеться залишати з увімкненим опаленням, що знову щось, не дай боже, трапиться, коли нікого немає: коротне, протече, загориться, таке... Шукаю варіант максимально безпечний та надійний і не знаю, на чому зупинитися.

Не мільйонер, але перше помножте на три

Що саме Вас цікавить? Ім'я автора справжнє, 46 років, Київ-Буча, ФОП, не судима, психічно здорова, двоє дітей, вивчаю історію роду, пишу вірші, вишиваю хрестиком, вирощую квіти, люблю готувати, особливо пекти, стресостійка, непунктуальна, ненавиджу москалів, маніпуляторів, провокаторів та поціновувачів ниття, почуття гумору зашкалює, не бухаю, але палю. Щось ще?)

А хто казав, що було достатньо? Я не казала) У планах була більша квартира, але то квартира, а це будинок, його розмірів я не обирала, він вже є і дуже багато тут вже зроблено. Є готові сад, ягідники, квітники, зони відпочинку, власне подвір'я, майстерня, господарські споруди, каркаси теплиць, великий підвал, камін, є де переночувати вже зараз. У майбутньому є можливість досягти більшої автономії, ніж у квартирі, де це неможливо зовсім. Є місце для облаштування дитячого майданчика, архіву, кабінету-бібліотеки, оранжереї. Щоби що? Щоби жити!)

Ні, але повірте на слово: за своє життя я пережила стільки усілякого різного, що багато хто вже тричі помер би.

Бачу, що скептиків тут вистачає. Розумію, що багато хто вважає, що я зараз пограюся на емоціях, втомлюся, поплачу і здамся. Розкажу одну історію зі свого життя, одну з... Це не про будівництво і ремонт, якщо що) Тоді я була у такому стані, коли майже усі лампочки згасли. Потребувала перезавантаження. До того ж, мій молодший ніколи не був за кордоном, єдиний зі свого класу. Тому я вирішила, що тур - саме те, що нам потрібно! Перебравши купу варіантів, я натрапила на щось казкове! Автобусний тур до країни моєї мрії - Ірландії! Тут тобі і вічна весна, і шикарна природа, і океан, і англомовне середовище (мрія малого), і середньовіччя, і історія U2... А бонусом ще й Німеччина, Бельгія, Франція, Польща - усе це з цікавими екскурсіями. Сума чимала, але ж мрія! 15 липня я замовила (гарантований!) тур, 18го отримала підтвердження реєстрації і нарешті з'явилося оте омріяне передчуття щастя😌 Але недовго я в нім перебувала. 21го липня, зранку, сину стало погано, а вже о 16-00 він втратив свідомість і швидка мчала нас до лікарні.🙈 Повний треш по аналізах, стан середньої тяжкості, 5 діб крапельниць, пігулок, відпоювань та надсуворої дієти, втрата майже 10% ваги. Кругленька сума за лікування та моє перебування поруч. Попереджена про високий ризик інфікування, я спалила собі руки антисептиками. Руки пекли, тріскалися, а на дотик стали схожими на наждачку, але 27го липня нас відпустили додому, під обіцянку карантинити, доліковуватися та дотримуватися дієти ще 10 діб. Я видихнула: встигаємо! Тур в нас з 10го, а значить усе ок, передчуття щастя повернулося🙃 Забронювала квитки на 8.08 до Львова та готель неподалік місця збору, замовила дощовики та гумові боти, придбала ще дещо для поїздки, розпланувала увесь час до поїздки, вирішила, що навіть трохи закруток накатати встигну!) А 1го серпня мене повідомили, що....тур скасовується. Не хочу навіть згадувати, що відчула у той момент. Я намагалася знайти інший тур, але...то дати не ті, то пропозиції ніякі. У квартирі було страшенно спекотно - кондиціонер потік, у пакетах в'яли куплені, але так і не розібрані, овочі для майбутніх закруток... У під'їзді з'явилося чергове оголошення про відсутність гарячої води... Заснути тієї ночі я так і не змогла. Після усього, що відбулося, у мені залишалася остання лампочка, якщо вона згасне... Я не скасувала ані готель, ані квитки. Ми поїдемо. Куди? Як саме? Я щось придумаю, обов'язково. І тут чергова новина: гроші повернуть мінімум після 14 серпня. Що?!!! Ані нормальних пояснень, ані вибачень, ані розуміння! С*ка, щастя тієї контори, що вони базуються у Львові, інакше я би вікна їм побила! Я зціпила зуби, збільшила кредитний ліміт у Приваті і....взяла квитки на концерт гурту, від якого фанатіє малий, бо ще одна моя мрія - бачити очі своїх дітей щасливими. Малий нічого не знав) Після цього я таки підготувала усе для консервації, викликала майстра з ремонту кондиціонерів і впала спати. 3го серпня я чекала на майстра, збиралася катати огірки і обмірковувала маршрут майбутньої подорожі. Аж тут зателефонувала мама... Захлинаючись сльозами, мама розповіла, що приїхала до будинку і побачила, що ворота зламані, вікна побиті, у дворі усе шкереберть, побиті вазони, розпиляна лавка, собака поранений та наляканий, двері до будинку подовбані, але не зламані до кінця - схоже, крадіїв щось налякало і вони втекли. І понеслося: поліція, сусіди, служба охорони і таке інше🙈 Увесь день пішов на вирішення цих питань та заспокоювання мами. До закруток руки так і не дійшли, але запрацював кондиціонер і стало легше дихати) 4 серпня. І що ми маємо? В мене є квитки на потяг 8го числа, готель у Львові з 8го на 9те, квитки на концерт 17го числа та....скасування бронювання номерів з 17го на 18те. Власник готелю чи то хитросракий, чи то просто довбень, але він не зміг провести банківські операції, заявив, що моя картка недійсна та скасував бронювання. А варіантів більше нема, все інше в містечку вже зайнято. Букінг морозиться і нічим допомогти не може. Ну, що ж...заночуємо на вокзалі. Я катаю огірки, бронюю квитки на автобус, який вивезе нас з України та готелі по маршруту. Проблем з карткою, на щастя, більше ні в кого не виникає. На ніч закидаю білизну до пральної машини і...вона ламається. От не знала навіть, плакати чи сміятися, чи до бабки якоїсь бігти, щоб зупинити увесь цей треш! Але зранку я "побігла" до майстра, який відремонтував мою стареньку помічницю) Часу вже обмаль, треба дещо докупити, підготувати речі, спакувати валізи та й про себе не забути. Встигла майже усе, але 7 серпня сталося те, що вплинуло на усі подальші події: повертаючись додому, я послизнулася і...опинилася у лікарні, де виявилося, що зв'язки гомілкостопу порвані. Нога стала схожою на слонячу. Після рентгену та мрт мені наклали гіпс і заборонили ставати на ногу, мовляв, операцію залишаємо під питанням. Ніч я майже не спала, зранку ковтнула чергове знеболювальне і зателефонувала знайомому хірургу, який погодився подивитися знімки і винести своє рішення. Старший син поїхав до клініки. До потягу лишалося 6 годин, коли я почула: "гіпс можна замінити на спеціальний тугий бандаж, три доби на ногу не ставати зовсім, лід, підвищене положення, далі обережно і виключно на милицях, це надовго" Лікар ще говорив, а я вже зрізала гіпса. Старший погнав купувати бандаж та милиці. Я тим часом лежала, піднявши ногу на 45° і керувала молодшим сином, який перепаковував наші валізи у одну, з урахуванням того, що тягати йому усе самотужки, а мені вже не потрібні ніяки сукні та босоніжки. Єдине у що влізла моя нога: кросівки сина, на 3 розміри більші від мого) .... 9го серпня ми сиділи у затишному львівському дворі і жували смачні шашлики, які я фотографувала замість себе, бо вони виглядали краще🤪 А далі були два тижні пригод: Ужгород, Кошице, Татри, Братислава, Прага, Пардубіце та Краків. Десятки кілометрів на милицях і купа вражень, були навіть гори, концерт Megadeth та ночівля на вокзалі. Мама сказала, що я дурне та вперте, син сказав, що я незламна. Істина, як завжди, десь посередині😁

Це була відповідь на ваше: "в цьому суспільстві є дурний забубон що ти маєш жити та померти там де жили та померли твої попередники"

В моєму словникові з'явилося нове слово: укоситися! Електрокосарка моя улюблена зламалася, довелося взяти тримера, а трава по коліно! Нічого, взяв, хоча й обривало ліску тричі. Садок майже весь викосила, серед трави знайшла хости, троянди, аквілегії, лілейники, незабудки, очітки, безліч маргариток і ще щось дуже симпатичне, але мені невідоме. Придбала 4 різні препарати від плісняви, буду тестувати. У сараї знайшла гілкоподрібнювач, навіть не знала, що в нас таке є)

Мій пра був з заможної родини, забеспечені були і він, і семеро братів-сестер з родинами. У 20-30х роках ті з них, хто вижив, залишилися голими-босими, батька розстріляли, як "особо крупного куркуля" Мої бабуся і дідусь впахували усе життя, на книжках було немало. Додатково, і вони, і батьки, і тітка моя робили цільові внески від самого мого народження. У 18 років я мала отримати кругленьку суму. Але 18 мені виповнилося вже після того, як система розвалилася. В мене є красиві книжечки)) На початку двотисячних у батька добре йшов бізнес, він побудував будинок, придбав приміщення під офіс, а мені купив квартиру. Бізнес віджали у 2009. Якби він вирішив зберігати гроші, замість придбати для мене квартиру, то нині їх би вистачило лише на однокімнатну, або трьошку, але в області. Нажаль, знецінюється майже все, і гроші теж. Без ризиків теж ніяк

Перший досвід, стосовно системи опалення. Приїхала бригада рекомендована знайомим (робили опалення в його новому будинку, задоволений). Домовилися на перевірку того, що є, спочатку повітрям, потім водою. Результат: безлад у котельній, розбита плитка (діставали пошкоджену трубу), калюжа на паркеті у кімнаті, третій поверх не встигли перевірити, залишили на другий день. За собою прибрали лише биту плитку. Безлад у котельній залишили, мовляв, там все одно робити, то треба так залишити, а котел взагалі старий, здоровенний, неекономічний, позбудьтеся його, а калюжу...ну, не помітили, буває. А якби я не помітила?? Відмовилася від співпраці, бо хз, що вони ще не помітять і який срач залишать після себе. Другий досвід. Перевірка третього поверху та запуск холодного водопостачання. Майстер, якого ще мій батько викликав, коли щось траплялося з водопостачанням чи системою опалення. Відмовляв мене від зайвих витрат, бо труби там мідні, хороші, навряд щось з ними не так, запропонував зробити два отвори у стінах, на другому та третьому поверхах, щоб таки перевірити труби, потім ревізійні дверцятка поставимо акуратно. Ок. Доки займалася іншими справами у одній з кімнат з'явилося 4 отвори на одній стіні. Пояснення: десь тут наче свистіло, але не міг знайти, де саме. А вирізане назад можна вставити і картинки повісити! Мля, а можна було порадитися зі мною, нє?? Картинки... Добре, що хоч холодну воду запустив у цоколі та на першому поверсі. Але ота самодіяльність із серії "а після нас хоч потоп"...ні, не хочу. Попрощалася. Третій досвід. Два крутелика і Джамшут (принеси, подай, іди не мішай). Походили хвилин 20-30, порозглядали, щось постукали, поприцьмокували. "Тищ за двадцять зробимо, підходить?" Що зробимо? З чого? Які є варіанти? То, мабуть, неважливо))) Ну, ясно, що попрощалася.

От тому ще й досі думаю, бо поки не бачу такого варіанту, щоб сказати: "Оце, що треба!" Доречі, фрази типу "хто це Вам таке наробив" зазвичай діють магічно, я з такими надалі справ не маю) Зараз домовилася про гідроізоляцію терас з тим, хто сказав: "Гарний будинок, видно, що на совість будували", перевірю свою теорію

О, це класика! І не лише будівельна, те саме з перукарями та майстрами манікюру, репетиторами, майстрами з ремонту техніки, лікарями, продавцями на ринку: "Ой, а хто це Вам таке наробив (призначив, навчив, продав)? От я....."😁

Трохи дивна підтримка, але ок)

Я ж писала: в мене є де жити. З будь- чим та будь-ким може щось статися, особливо зараз, то що тепер, залягти на дно і чекати ідеальних часів? Так старість може прийти раніше за них.

Взагалі мимо каси. Якщо я переберуся до цього будинку, то це буде вже п'яте місце проживання за моє життя) На цвинтарі буваю тоді, коли зручно і є бажання, сама бути похованою не планую, море люблю. Але рід ціную і шаную, займаюся генеалогією вже 10 років