Мари

"Так, у п'ятницю ввечері стало відомо про смерть Владислава Зубенка з Харкова, який отримав кульове поранення 20 січня 2014 року на вулиці Інститутській в Києві. (ссылка на изображение устарела)Герой Небесної Сотні Владислав Зубенко

Кто я? Я – мальчик. Я сплю, свернувшись в гробу калачиком. Мне снится футбол. В моей голове – Калашников. Не вовремя мне, братишки, пришлось расслабиться! Жаль, девочка-врач в халатике не спасла меня… Я – девочка-врач. Я в шею смертельно ранена. В моём городке по небу летят журавлики И глушат Wi-Fi, чтоб мама моя не видела, Как я со своим любимым прощаюсь в Твиттере… Я – мама. О фартук вытерев руки мыльные, Звоню на войну я сыночке по мобильному. Дитя не берёт! Приедет, − огрею веником! «Его отпевают», − слышу ответ священника… Я – батюшка. Я собор свой открыл под госпиталь И сам в нём служу медбратом, помилуй Господи! Слова для души, что чреву – пуд каши гречневой: За это крестил поэта я, пусть и грешен он... Я – просто поэт. Я тоже стою под пулями. Кишка, хоть тонка, как лирика Ахмадулиной, Но всё ж не настолько, чтобы бояться красного: Нужнее стихов сегодня – мешки с лекарствами… Я – старый аптекарь. Мне бы – давно на пенсию: Сидеть и блаженно пялиться в ящик с песнями. Но кончились бинт, и вата, и маски вроде бы: Начальник, пришли термальной воды для Родины! Я – Родина. Я ребёнок − и сплю калачиком. Назначенный государством, ко мне палач идёт, Из недр моих вырыв мрамор себе на логово: Налоговой сдал налог он, но Богу – Богово. Я – Бог. И я тоже − Папа. Сынок Мой Ласковый У дауна в классе детский отнял Калашников. Сказал, мол: «Ни-ни!» − и прыгнул без парашютика… Спи, золотко. Спи, Мой Мальчик. Я Воскрешу Тебя.

Майдан сумує....

ФБ "Дато Кіпіані був убитий у Києві двома кулями. Яка була його мета перебування в Україні? Вороги України, як правило, стверджують, що таких людей, як Дато, можна купити. Коли я бачився з Дато і його товаришами в Києві під час мого останнього ...візиту в грудні, я відчував себе збентеженим, коли я не міг допомогти їм грошима. Вони збирали їх з великими труднощами, але їм їх постійно не вистачало. Дато був членом моєї партії "Єдиний Національний Рух", але він боровся в Києві не для партії, або в будь-яких інших політичних цілях. Багато людей запитують мене про те, що грузини роблять в Україні. Кажуть, що це не наша боротьба, але насправді майбутнє Грузії вирішується на Майдані прямо зараз, де ховають російську імперію. Щоб зрозуміти, чому Дато був у Києві, спочатку ми повинні зрозуміти, чому українці приїзджали до Грузії. З українських ЗМІ , Юрій Вербицький, який також був вбитий раніше, боровся раніше в Абхазії захищаючи Грузію. Всі, хто пам'ятають війну в Абхазії, знають історію про українських бійців, оточених російським спецназом. Українці кричали голосно, щоб грузини не здавалися, і вони боролися проти ворогів до "останньої людини, останнього патрона". Тоді українці боролися за Грузію, і тому за Україну. У Києві Дато боровся за Україну, тому і за Грузію, Україну та Грузію, а отже - за свободу. Син Дато навряд чи пам'ятатиме свого батька, але він виросте в незалежній Грузії і Україні, які будуть вільні від імперії. Він буде знати, назавжди, що прапор Грузії з гордістю майорів на Майдані. В Дато пробували забрати прапор Грузії, але він зберіг гідність, не зігнув прапор і потім приніс себе в жертву, однак залишив український Майдан в якості переможця." Добавлено через 9 минут ФБ "Олексій Гриценко Вічна пам'ять Чернець Віктору Григоровичу, який загинув від тітушок на Уманьському блокпосту. Його збив джип супроводження тітушок. Хлопець 1977 року Народження.... В нього 2 дітей, донька випусниця цього року. ((( Уманьсько - Маньківський блокпост найпотужніший. Тут згорів бус тітушок та захоплено ще 2 автобуси. Хлопці та дівчата врятували багато життів українців...." Добавлено через 1 минуту ФБ "Юрий Бутусов Пам*яті героїв Небесної сотні Я слухав виступ сотників на Майдані, де вперше після трьох днів війни не рвалися гранати. Та раптом люди розступились, до сцени під*їхав автобус та швидка з трунами загиблих героїв. На автобусі не було позначок "Ритуальна служба", "Поховання". Там був незвичний надпис: "груз 200". Цим кодовим словом військові називають загиблих. Хтось написав спеціально, витратив час. Да, інші надписи на цьому автобусі були б недоречні, подумав я, слухаючи молитви священиків. Бо коли молоді, красиві, сильні, мужні чоловіки, які вчора були поруч, сьогодні лежать у труні, це ніяк не може бути "Ритуал". Це війна. Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 19 років... І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сирітою, що плаче за втраченими батьками... У них були такі мирні професії - як вони могли з такими "ботанічними" навичками опинитися на лінії вогню? Як мабуть посміхався снайпер з цих незграб - ше б пак, йти в атаку з дерев*яними щитами та палицями - це ж так непрофесійно, хіба так вчинить професійний солдат? Хіба вояк буде рухатися по відкритій вулиці Інститутській? Фахові вбивці Януковича розстріляли їх граючись - стріляли одному в ногу, та вбивали тих, хто намагався витягнути пораненого. Навіщо вони йшли вперед? Їм так багато було чого втрачати! І тут коли майже вся площа, коли сотніі галичан навколо мене почали читати навколо мене "Отче наш" я трохи збагнув. Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом, значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність. Навчитися воювати - нескладно. Проте бути солдатом - це значить мати дух солдата. Солдат без душі - кілер. Солдат з душею - воїн. В війні за незалежність України народилася нова незалежна нація, яка має творити свою незалежну культуру та історію. Ми маємо жити в системі координат, яка зрозуміла для нас. Серед символів, які мають значення та торкаються серця. Якщо це схвалить Майдан, я б віднині та назавжди рішенням Верховної Ради у найближчий сесійний день заснував справжнє українське національне державне свято - День захісника Вітчизни. 18 лютого - бо нова незалежна нація народилася тоді, коли у неї з*явилися свої захисники, що за надвисоку ціну виграли битву на Майдані за нас, за нашу спільну державу, за майбутнє наших дітей. За кожну родину, що втратила близьких, де є поранені та скалічені. За кожну сироту, яка залишилася без батька. 18 лютого... Слава Україні!" Добавлено через 37 минут (ссылка на изображение устарела) Зачислен в Небесную Сотню. Евгений Котляр Добавлено через 1 час 19 минут Олександр Положинський Мені подобається ця назва - Небесна Сотня. Я хочу, щоб їхні смерті не були марними. Я хочу, щоб більше жертв не було. Я хочу, щоб ми не забували піклуватися про їхніх батьків, дружин, дітей. Я хочу, щоб в оновленій Україні знайшлися талановиті митці, які б створили прекрасний пам'ятник Небесній Сотні. Я хочу, щоб ми поставили його в якомусь прекрасному місці і щоб туди приїжджали вдячні люди з усієї України - просто побути там, подумати, подихати, помолитися, поговорити...

ФБ " Друзі. Сумна правда полягає в тому, що коли трапляється горе всі хочуть та готові допомогти. Через тиждень чи місяць 99% про це забувають через дрібні справи. В... загиблих залишились діти. Гроші будуть потрібні і зараз і через 10 років. Було б логічно організувати довгострокову, щомісячну допомогу дітям загиблих до досягнення повноліття. Вже є група людей, які готові брати в цьому фінансову участь. Якщо є інформація про організації з аналогічною метою, або Ви маєте бажання підтримати - пишіть в коментарях." Что-то нужно такое.

5й канал сейчас: самому младшему из погибших было 17 лет. Он приехал на Майдан вчера. Пробыл-1 час... У всех, кто лежит в одном из моргов Киева-пулевые ранения. В голову, в шею, в сердце

"Андрій Мовчан, 34 роки Андрій Мовчан щодня приходив на Майдан на кілька годин і шукав, кому й чим допомогти. Так було і сьогодні вранці. Приблизно з 9 ранку до 10-ої він обходив барикади й запитував, чим може прислужитися. О десятій ранку ...він повернувся у табір ДемАльянсу на Майдані Незалежності. Що було потім, ми ще не з'ясували...Напевно, він поніс на барикади води чи харчі, як робив це щодня. Після 11-ої Андрій перестав відповідати на телефонні дзвінки...В обід його знайшли просто розстріляним – кілька вогнепальних поранень, що не залишали найменшого шансу вижити.... Андрій Мовчан працював у Національному театрі ім. І. Франка майстром сцени. Був дуже м'якою людиною. Комусь із друзів за вдачею він нагадував іграшкового ведмедика. Говорив тихо і небагато. Проте любив пофілософствувати. Такий завжди був замріяний. Захарченко!!! Андрій Мовчан не становив жодної загрози нікому, досить брехати! У нього не було не лише зброї, а й засобів захисту! Ну, не войовничим був Андрій, розумієте? Подивіться його фейсбук-сторінку. Слідчі можуть відстежити його телефонні дзвінки, пошту, контакти – не було там нічого, ані слова, щоби становило комусь загрозу." (ссылка на изображение устарела) Добавлено через 11 минут Под эту песню их сегодня провожали на Майдане... Гей, пливе кача по Тисині, Пливе кача по Тисині. Мамко ж моя, не лай мені, Мамко ж моя, не лай мені. Гей, залаєш ми в злу годину, Залаєш ми в злу годину. Сам не знаю де погину, Сам не знаю де погину. Гей, погину я в чужім краю, Погину я в чужім краю. Хто ж ми буде брати яму? Хто ж ми буде брати яму? Гей, виберут ми чужі люди, Виберут ми чужі люди. Ци не жаль ти, мамко, буде? Ци не жаль ти, мамко, буде? Гей, якби ж мені, синку, не жаль? Якби ж мені, синку, не жаль? Ти ж на моїм серцю лежав, Ти ж на моїм серцю лежав. Гей, пливе кача по Тисині, Пливе кача в по Тисині.

Милиционеры. Нет никаких данных про них и нет доказательств, что они действовали против своего народа. Пусть они тоже будут здесь Загиблі міліціонери Булітка Василь, Київ. 1986 Власенко Дмитро, Крим. 1982 Дмитро Власенко Гончаров Віталій, Крим. 1989 р.н. Віталій Гончаров Євтушок Володимир, Київ. 1971 р.н. Іваненко Олексій, Харків. 1977 р.н. Олексій Іваненко Савицький Петро, Київ. 1972 р.н. Спічак Сергій, Бердянськ Теплюк Іван, Чернігів. 1993 р.н. Іван Теплюк Третяк Максим, Чернігів. 1993 р.н. Максим Третяк Федюкін Андрій, Крим. 1972 р.н. Цвігун Сергій, Запоріжжя. 1990 р.н. За інформацією Євромайдан СОС, Вікіпедії (Список загиблих учасників Євромайдану), з Facebook Марії Семенченко, mvs.gov.ua, 062.com Добавлено через 13 минут [Андрій Пагор Дмитро, Хмельницький, 21 рік. Загинув від кулі в голову біля стін СБУ у Хмельницькому близько восьмої години вечора 19 лютого 2014 року. "Під час штурму СБУ у Хмельницькому Діма Пагор допомагав активістам, і під час цьго пролунали постріли з поку управління СБУ, після чого він впав... Впав за нашу Україну. Вічна пам'ять... " Добавлено через 2 минуты И мужчины рыдают... (%D1%81%D1%81%D1%8B%D0%BB%D0%BA%D0%B0%20%D0%BD%D0%B0%20%D0%B8%D0%B7%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5%20%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%BB%D0%B0)

<H1> Іван Бльок (або Тур - це прізвище його дружини ,але так його теж називали ), 40 років. Жив у місті Городок Львівської області. Приватний підприємець. 20 лютого 2014 року на Інститутській він загинув від кулі снайпера. Без батька залишилися донечка і маленький син. Іван Бльок (Тур) Ушневич Олег, Дрогобич 1982 р.н. Загинув 20 лютого. Застрелений спайпером на Інститутській біля Жовтневого палацу. Олег УшневичЧміленко Віктор 1961 р.н. з Кіровоградської області. Фермер, застрелений снайпером. Віктор ЧміленкоХрапаченко Олександр, 27 років, театральний режисер, м.Рівне. Загинув від кулі снайпера 20 лютого 2014 року Олександр Храпаченко Хурція Зураб з Грузії, 53 роки. Тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро "Хрещатик" Чаплінський Володимир, Обухів. Його дружина працює в дитячому садку, у сім'ї - 2 дітей. Син та мала донька. Володимир ЧаплінськийЧерненко Андрій, 35 років. З Києва. Загинув 19 лютого 2014 року. Без батька лишилася 7-місячна дитина... Андрій Черненко Царьок Олександр з с. Калінін, Васильківський район Київської області. Загинув біля Жовтневого палацу. Шаповал Сергій 1969 р.н. з Києва. Знайшли померлим в Будинку офіцерів Сергій Шаповал Шилінг Йосип, 61 рік, з Дрогобича (Львівська область). Загинув 20 лютого від пострілу в голову біля Жовтневого палацу. Шимко Максим. 33 роки, м. Вінниця. Загинув 20 лютого 2014 року. Останній запис, який чоловік залишив на своїй стоірнці у "ВКонтакте" 18 лютого - "За Україну!!!!!!!!!!!!! Всі хто може їдьте в Київ !!!" Максим ШимкоЩербанюк Олександр, Чернівці, 46 років </H1>

Кіщук Володимир Запорізька обл. 1956 р.н. Загинув 18 лютого у Києві під час сутичок між мітингувальниками та "беркутівцями". Проломлена голова в районі потилиці. Тіло виявили у Будинку офіцерів Котляр Євген, 33 роки, з Харкова. Як написав на Facebook Володимир Чистилін, його знають у "Зеленому Фронті" по подіях у парку Горького. Був вбитий 20 лютого Євген Котляр Креман Іван з Кременчука. Загинув 20 лютого на Інститутській. Коцюба Віталій зі Львова, 31 рік. Кульчицький Володимир з Києва, 1949 р.н. Куля пройшла на виліт в серце, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт. Мовчан Андрій, 34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член Демократичного Альянсу. Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року Андрій МовчанМойсей Василь. 21 рік, Активіст Ківерцівської міської організації ВО "Свобода" Волинської області. Загинув 20 лютого 2014 року Василь Мойсей Наумов Володимир з села Шевченко Донецької області. 9 березня 1970 року Опанасюк Валерій, Рівне. 41 рік Пагор Дмитро, Хмельницький, 21 рік. Загинув від кулі в голову біля стін СБУ у Хмельницькому близько восьмої години вечора 19 лютого 2014 року. Павлюк Володимир, Коломия, біля 40 років Паньків Микола, с.Лапаївка Львівської обл., 39 років Паращук Юрій м. Тальне, Черкаська обл, 1966 р.н Пасхалін Юрій з Черкаської області, 1984 р.н. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві від 3-х вогнепальних поранень в спину і пневматичного поранення. Плеханов Олександр, 22 роки. Загинув 18 лютого. Полянський Леонід, приблизно 35 років Саєнко Андрій з Фастова (Київська область), 1962 р.н. Сердюк Ігор, 40 років. З Кременчука, Полтавська область. Чоловікові вистрелили з обрізу в обличчя. "Він будував барикаду, носив мішки. Під час цього на нього та інших активістів напали тітушки та "беркутівці". Зразу була сутичка, потім хтось вистрелив Ігорю в упор в обличчя, — розповів Сергій Полюхович, заступник голови кременчуцького "Майдану" Ігор СердюкСміленко Віктор, 1961 р.н. Кіровоградська область, Бобринецький район, с.Борисівка. Загинув 20 лютого Смолинський Віталій Уманський район, с. Фурманівка. Загинув 20 лютого. Сольчаник Богдан, 29 років, історик, викладач Українського католицького університету. Працював на кафедрі нової та новітньої історії України УКУ. Сокольчаник БогднТарасюк Іван, Волинська область, смт Олика. Дата народження - 28 січня 1993 року Ткачук Ігор, 1975 року народження. Знам'янськ, Калінінградська область, Росія (Велика Кам'янка - ?) Ігор ТкачукТочин Роман, 44 роки, м.Ходорів Львівської області. Загинув на Майдані 20 лютого 2014 року .

Гурик Роман. 19 років. Студент Прикарпатського університету, факультету психології. З Івано-Франківська. 19 лютого 2014 року Романа застрелив снайпер близько 12:15. Чітко у висок. Гурик Роман Сергій Дідич, 44 роки, Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО Свобода, 44 роки. Загинув 18 лютого 2014 року. Сергій ДідичДворянець Антоніна, 62-річна мешканка Броварів. 18 лютого її тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро "Хрещатик". Дигдалович Андрій з села Сокільники (Львівська область), 40 років. Дзявульський Микола з Шепетівки, 56 років. Вчитель географії та біології, член ВО Свобода. Застрелений на Інститутській 20 лютого снайпером. Микола ДзявульськийДмитрів Ігор, 30 років, с.Копанки Калушського р-ну Івано-Франківської області. Загинув 20 лютого 2014 року Жаловага Анатолій з м.Дубляни Львiвськоi обл., 33 роки. Застрелений 20 лютого. Анатолій Жаловага Жеребний Анатолій з Рудок, Львівської області. 28 років. Працівник Вишнянського аграрного коледжу, представник тамтешньої міськради. Загинув 20 лютого 2014 року від снайперської кулі. Захаров Володимир, 57 років. ІТ-спеціаліст. Загинув під час пожежі в офісі Партії регіонів на Липській. За одними даними, чоловік задихнувся від димових шашок після того, як його побили бітами, обрізками труб і ногами. За іншими даними, застрелений вистрілом в голову. Зайко Яків, 73 роки, Житомир. Народний депутат України 1 (12) скликання, головний редактор журналу "Голос громадянина". 18 лютого 2014 року помер від інфаркту, втікаючи від "Беркуту" на вул. Інститутській. Зайко ЯківКапінос Олександр, 29 років, активіст ВО "Свобода", село Дунаїв, Тернопільська область. У 2012 році витримав 12 днів без їжі на знак протесту проти "мовного закону". Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою, — каже його друг Михайло Згар. — Йому пробили артерію. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер Олександр КапіносКемський Сергій, 33 роки, з Керчі. Він працював в Інституті політичних та економічних ризиків і перспектив, писав для "Україснької правди" статті. Загинув 20 лютого 2014 року Сергій КемськийКіпіані Давид з Грузії. Його тіло знайшли поряд з барикадою біля ЦУМа з двома кульовими пораненнями. Помер у "швидкій". Залишився однорічний син Дато Кіпіані. Фото з Facebook Вахтанга КіпінаіКорчак Андрій зі Стрия, Львівська обл. Помер у від розриву внутрішніх органів після побиття 18 лютого. Як пише Газета.ua, Корчак Він походив із сім'ї колишніх репресованих. Був неодружений. Костенко Ігор, 22 роки, студент-географ, з м. Львова. Загинув 20 лютого 2014 року.

Я помню лица Сережи Нигояна, Миши Жизневского, Юры Вербицкого, Романа Сенника. Но сейчас их так много, что есть риск помнить недостаточно. А их нельзя забыть! Давайте вспоминать и поминать их вместе. Система позволяет постить только 10 фото, поэтому будут добавления Загиблі герої Майдану Аратунян Георгій з Рівного, приблизно 50 років Аратунян Георгій. Загинув 20 лютого 2014 року у Києві. Байдовський Сергій, 23 роки, працівник магістральних нафтопроводів "Дружба", м.Луцьк. Загинув від вогнепального поранення в легеню 20 лютого 2014 року Байдовський СергійБрезденюк Валерій, 50 років, м. Жмеринка, український підприємець, художник у техніці ебру (малюнки на воді). Вбитий пострілом у спину 18 лютого 2014 року Валерій БрезденюкБондарчук Сергій, 52 роки, Старокостянтинів Хмельницької області. читель фізики, голова Старокостянтинівського міської організації (Хмельницька обл) ВО "Свобода". 20 лютого 2014 року загинув у Києві внаслідок вогнепального поранення, завданого снайпером Бондарєв Сергій, 32 роки з Краматорська. Програміст. Загинув 18 лютого від 4-х кульових поранень під час перших атак на Майдан. Сергій БондарєвВайда/Байда Богдан, 58 років. с.Летня Дрогобицький район Львівська область Васильцов Віталій з Білої Церкви. Чоловікові було 36 років, застрелений на вул. Великій Житомирській, батько двох дітей. Варениця Роман Михайлович, 35 років. З Яворівського району Львівської області. 20 лютого застрелений на вул. Великій Житомирській. В'ячеслав Веремій, журналіст газети "Вести", 32 роки. Тітушки вистрелили чоловіку в груди. Він помер в лікарні вранці 19 лютого 2014 року через втрату крові від кульового поранення. Без батька залишився 4-річний син В'ячеслава. Войтович Назар, 17 років. Студент-третьокурсник кооперативного коледжу в Тернополі. Загинув 20 лютого 2014 року Назар Войтович Голоднюк Устим, 20 років, місто Збараж, Тернопільська область. Волонтер Демократичного Альянсу. Помер 20 лютого у готелі "Україна" внаслідок вогнепального поранення в голову. Устим ГолоднюкГриневич Едуард з Волині, 30 років. Убитий 20 лютого.

Ну слава Богу, есть решение по сбору средств. ИМХО, лучше все-таки отдельная ветка - совершенно другая задача все-таки. Сообщения со счетом могут потеряться среди других. Или просто поставить номер счета на первой странице, чтобы все могли видеть сразу. Я тоже готова поучавствовать

Хочу №1 " Подсолнухи". Подскажите где заехать, забрать

Еще ап!!!!!

АП!!!!!!!!!!!!

Сниму дачу в Киеве на 1 мес. с середина июля: пешая доступность к метро и все удобства, интернет (или хотя бы чтоб хорошо ловил МТС коннект). Отдельный дом или пол-дома (но тогда с отдельной территорией). Желательно Осокорки, но могу рассмотреть и другие варианты. До 10 тыс. гривен. Готова посмотреть в след. воскресенье. Пишите в личку Спасибо

Может она меня ждет? А завести на Куреневку сможете?

тоже Интересуют стулья Цена?

Как попасть в группу?

То есть навчальнй дитячий заклад это не школа? Ноу комментс Формулировка в данном случае- это мелочь, но навевает мысли об уровне другой аргументации

Вомбат ну правда уже не смешно: Вики " Сере́дня загальноосві́тня шко́ла — загальний навчально-виховний заклад. Закон процитированный самариндом Стаття 15. Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах "Прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів " Если навчальнй дитячий заклад это не школа то дайте плз свое определене школы.

Написала в личку

Стамбул - не. Нужен ленивый отдых с возможностью поехать на экскурсии пару раз. В принципе согласны купаться в бассейне А как Греция и Испания во второй половине апреля? Спасибо

А действуют ли эти цены раннего бронирования на апрель?