Mr. D

Звернув увагу, що є в продажу ось такий матеріал Phomi MCM. Фактично це єдина ТМ або компанія, яка виробляє подібний композитний матеріал, який можливо використовувати в різних ситуаціях. Та стало цікаво застосування Phomi саме на фасаді, як деяка імітація натурального матеріалу (каменю або дерева). Можливо, хтось вже мав справу з таким матеріалом? Та й загалом цікаво, що спільнота думає про цей матеріал, який, схоже, існує на ринку 5 - 7 років та, звісно, ні в кого ще немає досвіду експлуатації навіть понад 10 років. Виробник та власник ТМ, схоже, китайська компанія з Гуанчжоу (південна частина Китаю). Більшість прикладів застосування матеріалу Phomi з китайських багатоповерхівок або якихось подібних будинків. Інші маркетингові матеріали прикладати не буду, мені цікаві саме відгуки або якісь практичні коментарі на рахунок якості цього матеріалу. Можливі конкуренти - керамограніт або якась декоративна штукатурка. Phomi підкупає деякою простотою влаштування по відношенню до інших фасадних матеріалів. Та трохи посилань - 1) phomi.eu; 2) phomimcm.eu. Цікаво, що на найбільшому українському будівельному форумі немає ще жодної згадки про Phomi.

Маю кілька бездротових датчиків (Wi-Fi 3 або Wi-Fi 4, але точно тільки діапазон 2,4 Ghz), які працюють через або на платформі Tuya. Датчики мають автономне живлення від первинних або вторинних батарей типу AA. Зв'язуються з сервером в Інтернет через локальний Wi-Fi. Далі маршрутизатор Mikrotik вже займається тим, щоб змінити канал зв'язку з одного оператора на іншого у разі, якщо один з операторів не працює. Загалом доволі зручно дивитися графіки температури та вологості повітря протягом дня або місяця. Один так званий T&H (Temperature & Humidity) датчик коштує приблизно USD 3 - 5 в залежності від ТМ. Наразі замовив кілька штук навіть по USD 2,88. Поки що не зовсім зрозуміло, як довго зможуть працювати такі датчики, коли температура буде в діапазоні від 0 до +5. Думаю, що NiMH елементи живлення значно втратять можливість постачати струм споживачам (датчикам) при відносно низькій температурі.

Спробував з китайською розеткою на платформі Tuya. Розетка керується через застосунок Smart Life. Вимкнення по перевантаженню працює, але з деякою затримкою в кілька секунд. Здається, непоганий результат. Але є сумніви, що Tuya має таку ж надійність як, наприклад, запобіжники великого струму відомих компаній Schneider Electric/Hager/Legrand.

Точно відомо, що рівень ґрунтової води 2,5 метри від поверхні (наявні поблизу ями з ґрунтовою водою) та все одно чомусь пропонували забивати стрижні метрів по 15. Рівень ґрунтової води, звісно, змінюється протягом року. Хоча саме кількість заземлювачів метрів по 7 - 8 дала значний результат зменшення опору. Все ж, схоже, багато піску у воді дає не дуже гарний опір.

Щоб точно зрозуміти можливості BMS або функції, які є в BMS, все ж батарею треба розібрати та подивитися якісь написи на платі. Звісно, треба фактично виміряти можливості такої системи, але LFP значно краще працюють у разі великих струмів, ніж свинцево-кислотні батареї. Хоча все ще залежність між кількістю наданої енергії споживачу та потужністю споживача не лінійна, що у разі великих струмів зменшує кількість енергії свинцево-кислотних батарей значно (інколи в кілька разів від деякого номіналу). Але наразі в роботі саме LFP-батарея. На жаль, схоже, Must не має налаштувань для обмеження струму споживачів, хоча могли б й додати. ) Не завжди всі люди пам'ятають обмеження споживання, побутових користувачів ДБЖ деяка кількість та не всі знають який пристрій скільки споживає. Хтось й фен на 3 хвилини захоче ввімкнути. Тому здається, щоб обмежити спрацювання BMS в батареї можливо встановити автоматичний запобіжник на AC-лінію споживання, скажімо, якогось швидкого класу спрацювання. Можливо, навіть розетка реле, яка вимірює струм та керується через Інтернет, вирішить задача обмеження потужності споживання.

Загалом розбирати батарею поки що бажання немає, хоча, мабуть, якби була якась статистика по кожному елементу було б зручно. Навіть не знаю, є такі готові батареї в продажу або ні. Моя батарея розрахована зберігати, схоже, приблизно 2 kWh (на батареї вказано 90 Ah та номінальна напруга 25,6 V, яка, звісно, не завжди така, тому, мабуть, слід рахувати не 2,304 kWh, а десь приблизно 2+ kWh). Якби це була свинцево-кислотна батарея, а не LFP, то ще й була б велика залежність кількості енергії, яка доходить до споживача, від потужності споживача, але у разі LFP залежність, наскільки я розумію, значно менша (як мінімум на струмах до 80 A). Минулого року були режими 4/6-12, навіть не 4/4 (4 години є електропостачання, 4 години - немає). В моєму випадку мій сонячний інвертор Must PV18-3024 VPM має максимальну потужність для споживачів 3 kW, та з батареї можливо взяти не більше 80 A, а це приблизно 1,9 kW. Тому на ось таку максимальну потужність й розраховую. Та загалом від розуміння на скільки довго буде вимкнення й будемо корегувати навантаження. Можливо, очікуваний мінімум десь в районі 200 - 300 W, а це десь годин 8 - 10 роботи від батареї. Потужність всіх приладів, які повинні працювати постійно вже відома, тому вимкненням якихось приладів й коригується навантаження в нашому випадку. До речі, виявляється, що було б правильно обмежити струм розряджання моєї батареї значенням 80 A. На батареї вказано, що максимальний струм розряджання 80 A (й, до речі, заряджання теж), тому, думаю, BMS заблокує батарею, якщо струм розряджання буде більшим, ніж 80 A. Й фактично з 3 kW потужності інвертора маю лише приблизно 1,9 kW. Та питання в тому має інвертор Must налаштування максимального струму розряджання батареї або ні.

Тобто рахую так, що, мабуть, краще зробити "Bulk Voltage" трохи менше і якщо буде необхідність заряджати батарею трохи швидше, то збільшити "Bulk Voltage". Минулої осінні в моєму випадку були інтервали приблизно по 4 години, коли була можливість заряджатися (мабуть, у всіх по різному). Тому поки що теоретично беру як деякий параметр для розрахунків часу заряджання 4 години (в моєму випадку максимальні струми заряджання 80 A, що, звісно, достатньо багато й, мабуть, краще більше ніж 40 A не використовувати, щоб все ж трохи продовжити час життя батареї та, можливо, мати деякий конструктивний запас). Немає ніякої інформації про BMS. Мабуть, можливо щось зрозуміти, якщо розібрати батарею, але, здається, батарея поки що на гарантії (краще не розбирати, хоча цікаво, що всередині). Якби був балансир, мабуть, це було б додатково зазначено на батареї або в описі батареї. Але такої інформації немає. Якщо я правильно розумію, інколи BMS має інтерфейс для зв'язку з користувачем або інвертором. У разі користувача це, схоже, Bluetooth. У моєму випадку нічого такого немає.

Мабуть, якийсь BMS в батареї є. Думаю, як мінімум максимальний струм відстежується (тобто заряджання струмом не більше 80 A у моєму випадку). Та теоретично коротке замикання на клемах батареї (але, звісно, невпевнений шодо цього). Загалом зустрів ось такий цікавий тест заряджання LFP батареї методом CC\CV з різною напругою - lygte-info.dk/info/BatteryLiFePO4Charging UK.html. Впливу на кількість енергії у разі розряджання не було, але заряджання займало різний час. Мабуть, є сенс трохи знизити напругу заряджання (саме "Bulk charging voltage (CV voltage)"). Можливо, до 3,5 VDC (28 VDC) на елемент. Наскільки я розумію, мабуть, "Bulk charging voltage (CV voltage)" - це напруга заряджання розрядженої батареї, а "Floating charging voltage" - це напруга заряджання для підтримання батареї в зарядженому стані, коли, скажімо, батарея не використовується.

Ні, немає. Можливо, колись трохи додам. В моєму випадку можливе підключення одного так званого поля фотоелементів, загальна потужність якого не більше 1,5 kW (якщо я правильно розумію, це максимальна можлива потужність, на яку інвертор розрахований у разі під'єднання фотоелементів (сонячних панелей)). Загалом мій інвертор підтримує одне поле, напругу якого може корегувати за допомогою MPPT. Поки що планую використовувати такий інвертор, як звичайний ДБЖ, який буде подавати струм на споживачів завжди. Й у випадку вимкнення електропостачання з загальної мережі, цей сонячний інвертор буде перемикатися на батарею. Й потім заряджати батарею від загальної мережі. Тобто "Output source priority" в моєму випадку "Utility" (позначається як щось подібне UEi - навіть не знаю, що закодовано цією короткою назвою).

Будь ласка, підкажіть по такому питанню. Маю сонячний інвертор Must PV18-3024 VPM, який розрахований на роботу з батареєю на 24 VDC. Купив нещодавно LFP батарею LogicPower в металічному корпусі, на якій вказано номінальну напругу як 24 VDC або 25,6 VDC. Питання в тому, яку краще напругу вказати як "Bulk charging voltage (CV voltage)", "Floating charging voltage" та "Low DC cut off battery voltage setting"? Трохи вивчивши питання, розумію, що, можливо, в акумуляторній батареї типу LFP в моєму випадку 8 окремих елементів, кожний з яких в загальному випадку працює приблизно в діапазоні напруг 2,8 V - 3,65 V. Тобто помноживши на 8 елементів отримую діапазон напруг послідовного з'єднання як 22,4 V - 29,2 V. Тобто, скажімо, нижній кордон можливо встановити, як 24,0 VDC (з розрахунку 3,0 V на один елемент), а верхній кордон - 29,2 VDC. У цьому випадку, скажімо, "Low DC cut off battery voltage setting" - це як раз напруга батареї, нижче якої інвертор постачати струм споживачам більше не буде. Тобто в моєму випадку це може бути 24,0 VDC (або трохи краще з точки зору кількості циклів заряджання - розряджання 24,8 VDC). Але трохи не зрозуміло, на що впливають параметри "Bulk charging voltage (CV voltage)" та "Floating charging voltage"? "Floating charging voltage" - це напруга в режимі CC (Constant Current), тобто режим заряджання, який вмикається першим та протягом якого батарея споживає максимальний струм, який дозволяє споживати інвертор (скажімо, 20 A або більше)? Та "Bulk charging voltage (CV voltage)" - це напруга вже другого режиму заряджання, коли струм споживання починає зменшуватися на поступово від, скажімо, 20 A стає меншим до якогось запрограмованого значення, наприклад, 10% від 20 A? Виходить, що параметри "Floating charging voltage" та "Bulk charging voltage (CV voltage)" краще встановити в значення верхнього розрахованого кордону напруги LFP батареї, тобто 29,2 VDC (3,65 VDC на один елемент). Будь ласка, підкажіть вірні розрахунки вище?

Схоже, що рівень ґрунтової води не єдиний важливий параметр. Є приклад, коли подібний рівень ґрунтової води особливо нічого не вирішував та робили навіть кілька вертикальних заземлювачів, які пізніше об'єднали в один. Це, до речі, достатньо дорогий процес, а якщо ще робити й нержавійкою, ще дорожче, мабуть, буде.

Цікавий варіант. Дякую за посилання. Пишуть, що всі компоненти з якоїсь нержавійки. На рахунок муфт зрозумів. Мабуть, багато таких стрижнів (10 - 12 штук) один за одним не заб'ються тому, що є муфти, які будуть додатково створювати опір руху.

nVent ERICO також має деяку кількість стрижнів для заземлювачів з нержавійки. Й різьбові, й безрізьбові. Але пишуть, що в них 304 сталь. www.nvent.com/en-us/erico/products/stainless-steel-ground-rods До речі, скільки коштують такі стрижні ERICO (скажімо, 16 мм для порівняння)?

Мова про один стрижень (довжина - 1,5 метра та діаметр - 16 мм) вагою 1,5 - 2 кг за ціною EUR 200+? Є ще повністю мідні варіанти стрижнів, які, схоже, мають при тих же розмірах ще більшу вагу й те ж, мабуть, коштують EUR 100+ за один стрижень. Але це, мабуть, якийсь спеціалізований варіант. Трохи дивно, що ніхто з українських заводів не робив якісні стрижні з нержавійки (будь який варіант нержавійки). Деяка кількість металургійних заводів, які можуть виготовити такі сталі в Україні є. Можливо, в заземлювачі з нержавійки немає особливого сенсу в глобальному маштабі, тому й ніхто не робить?

Десь читав, можливо, хтось придумав, що цинк має таку властивість, що якось трохи може переміститися та закрити тимчасово місце, де шар цинку пошкоджено. Можливо, це лише якась легенда, але кілька разів таке твердження десь зустрічав. Ще додатково чомусь вважається, що цинк може так трохи переміститися, а от мідь на обмідненому стрижні ні або не так значно. Та загалом погоджуюсь з тим, що можливе руйнування захисного шару під час влаштування, особливо коли мова про електроди з 8 - 10 стрижнів. До речі, цікаво, а можливо, робити електрод з нержавійки, а з'єднання з провідниками, які поєднують електроди за допомогою оцинкованих з'єднувачів (зажимів) або клем? Мабуть, у цьому випадку такі зажими треба додатково ізолювати. Схоже, такі вироби електрично сумісні і якийсь з цих виробів з'єднувач або електрод кородувати додатково від такого з'єднання не буде. Хоча мені здається, в тому документі вище такі варіанти теж тестували.

В тому документу достатньо багато вимірювань й якихось потенціалів, й ще чогось. Та для 302 сталі вказана втрата в якийсь момент 0,2%, в тих же умовах для 304 - 0,29% (можливо, специфіка умов тесту), водночас чорний метал десь 6+%. Цікаво, до речі, якщо продовжити цю таблицю й додати оцинкований метал, яка буде стійкість. Очікую, що найкращий варіант з самим товстим шаром цинку (який, наскільки я розумію, обмежений в товщині десь до 60 - 70 мкм з технічних або інших причин) буде мати десь у два рази меншу стійкість.

До речі, цікаво, що, схоже, пропозицій оренди більше або менше серйозних пристроїв для вимірювання заземлення немає (в продажу, звісно, є), хоча процедура вимірювання заземлення достатньо проста. Мабуть, найскладніше вибір місця встановлення електродів пристрою, до яких під'єднуються ті самі жовтий та червоний проводи (які, мабуть, у всіх виробників одного схожого кольору - ізоляція зеленого, жовтого та червоного кольору).

Знайшовся, до речі, ось такий достатньо старий документ - apps.dtic.mil/sti/pdfs/AD0702040.pdf. Дуже детальні тести протягом 1, 3 та 7 років. Робила якась організація в США. Багато варіантів заземлювачів перевірено в кількох різних місцях. Та загалом 302 та 304 сталі приблизно у два рази повільніше втрачали вагу, ніж оцинкування. Але документ достатньо старий, тому, можливо, с того часу змінились технології нанесення захисних шарів на чорний метал. Перевірили навіть якийсь варіант алюмінію, який в контакті зі сталю втратив до 20% ваги за якийсь період. Загалом документ на 66 сторінок на тему тесту заземлювачів. )

Стрижні бувають навіть повністю з міді. Й це, схоже найдорожчий варіант. Трохи незрозуміло навіщо саме такий мідний заземлювач, якщо, мабуть, буває ще 302 сталь, яка, схоже кородує трохи гірше (тобто краще для заземлювача), ніж 304.

Є ось такий пристрій DUOYI DY4100 для вимірювання опору заземлення трьохпроводовим методом. Питання до спільноти - у разі побутового використання, скажімо, раз на рік або пару раз на рік достатньо такого пристрою або все ж результатам вимірювання такого пристрою не слід довіряти? Цей пристрій коштує десь від USD 70, що значно менше, ніж інші пристрої того ж призначення. В описі вказують помилку вимірювання до 2% у разі вимірювання опору. Та й загалом такого типу пристрій можливо перевірити двома резисторами, наскільки я розумію. Посилання на сайт виробника - www.duoyitool.com/products/duoyi-dy4100-ground-resistance-tester.

Існує деяка кількість різних заземлювачів. Хтось використовує найдешевший чорний метал. Але все одно пропонуються для влаштування навіть заземлювачі з нержавійки. Звісно, не найдорожчий варіант, але достатньо дорогий. У світі існують стрижні й з 304-ої сталі, й з 420-ої сталі, якість якої під питанням, звісно. PEN - це, мабуть, у разі під'єднання за схемою TN-C-S. Хтось може зробити й TT, тоді заземлювач буде працювати у якості тільки PE. Та, можливо, до цього заземлювача додадуть блискавкозахист (але для цього є окрема тема). Стосовно того, що умови в кожному практичному випадку різні, й, мабуть, так звана кислотність ґрунту може бути різною на різній глибині, питань немає. Та ще й кількість матеріалу заземлювача у всіх різна. Але в якихось лабораторних умовах можливо зробити якісь однакові умови для того, щоб побачити різницю у швидкості руйнування заземлювача. Виглядає так, що якесь середнє гаряче оцинкування є чимось середнім з точку зору витрат або вартості матерілу та часу експлуатації. А, можливо, й не так. Загалом цікаво було хтось спробував порівняти різні матеріали в однакових умовах, щоб, наприклад, підтвердити, що якийсь матеріал, дійсно, кородує в 3 рази довше в таких же умовах, як й інший.

Існує достатньо багато різних видів заземлювачів. Наразі мова про металічні заземлювачі, які на практиці розділяються на конструкції з чорного металу, оцинкований чорний метал, обміднений чорний метал або навіть так звану нержавійку. Й ось практична різниця у разі достатньо скромних побутових потреб - це лише швидкість кородування заземлювача, який влаштовано в землі. Є якісь умовні розрахунки, які показують, що чорний метал деградує швидко, але, можливо, такого металу використати більше. Відповідно оцинкування буває різне й гаряче оцинкування тримається краще, ніж холодне. Й ось чомусь вважається, що нержавійка має найкращу стійкість, хоча сплав, з якого зроблені стрижні перевірити в побутових умовах неможливо (марка нержавійки, яка використовується для заземлювачів, має магнітні властивості фактично; мова про марку AISI 420). Ось цікаво, можливо, хтось зустрічав якісь практичні корозійні тести заземлювачів? Можливо, якось хімічну реакцію прискорюють. Тому що навіть заземлювач з чорного металу деградує 10 або більше років й перевірити якість заземлювачів фактично неможливо швидко. Мабуть, тема з розряду священних війн, але цікавлять саме практичні вимірювання\тести. Звісно, виробники стрижнів заземлення інколи пишуть 20 - 25 років (а хтось й більше), але порівнював різні заземлювачі хтось хоч раз за допомогою ґрунтових хімічних реакцій?

Є архітектурні рішення, але це питання архітектурного проєкту, який набагато раніше повинен існувати, ніж момент влаштування вікон й одразу включає, наприклад, відповідні бетонні виноси\підвіси. Можливо, не всі замовники думають на етапі влаштування фундаменту, яке саме скло буде в вікнах. )

Спочатку все ж рахували все з мультифункціональними склопакетами або склом, потім побачивши приклади склопакетів змінили рішення на скло максимальної прозорості. На мою думку, у разі наявності захисних споруд, коли сонячне проміння безпосередньо не потрапляє на скло або такий період часу мінімальний, це буде неприємно темне вікно. У разі, наприклад, великих вікон шляхом яких проєктують гарно освітленні природнім шляхом приміщення, це не дуже доцільний варіант.

Вже на практиці бачу, що склопакет формату 6 x 4 x 6 (мм) та напиленням Low-I на склі з зовнішньої та внутрішньої сторони приміщення (відповідно у напрямку внутрішнього скла склопакета) мають доволі помітне затемнення