Mr. D

Десь чув, що, наприклад, у разі паралельного з'єднання батарей Pylontech (можливо, й інших теж; наприклад, Dyness) батареї повинні бути виготовленні з різницею не більше пів року. Й, до речі, у разі паралельного під'єднання батареї Pylontech зв'язуються додатково data-кабелем (мабуть, щось подібне CAN) та одна з батарей стає деяким керуючим центром, який повідомляє щось вже інвертору про стан кількох блоків батарей або починає контролювати всі наявні блоки батарей (для цього в комплекті Pylontech є додатково кабель). Відповідно припускаю, що у разі самозбірки це теж якось треба зробити (але наскільки це критично не зрозуміло).

Тариф на споживання один (це тариф відомий - ₴4,32 за 1 kWh (й додатково пільги або 50% знижки вночі; тризонного формату вже немає), у разі продажу тариф, мабуть, інший (точно не знаю, але, мабуть, більший). Припускаю, що якщо 1 kWh спожити та 1 kWh продати протягом, скажімо, місяця, то різницю від більшого тарифу (від тарифу ЗТ) компенсовувати не будуть. А компенсують саме в тому випадку, якщо продаж буде більшим, ніж споживання (протягом облікового періоду - наприклад, місяцю). Вірно розумію? Я про те що, на мою думку, немає проблеми зробити лічильник, який по одній й ті ж лінії (два провідники) рахує кількість енергії, яка була спожита з загальної мережі та, яка була в мережу відправлена.

Тобто якщо в мене вже LFP 16S (скажімо, всі разом на 5 kWh у вже зібраному ящику), то таким шляхом по LFP 16S й можливо продовжувати? Скажімо, є 5 kWh, додати ще 5 - 10 kWh навіть іншого виробника або навіть самозбірну батарею. Але я так розумію, якщо скажімо буде Must та умовний Deye, то тільки один інвертор повинен обидві батареї заряджати разом, щоб напруги заряджання були однаковими завжди? До речі, а не будуть батареї одна одну заряджати, якщо опір одної з батарей буде меншим?

Десь чув, що чомусь інколи окремий кабель прокладають. Виявляється не завжди. Загалом мені здається, немає технічної проблеми в один, а потім в інший бік рахувати. До речі, ЗТ має часові зони або завжди один тариф?

Точно можу сказати, що Must - зовсім не Victron Energy у всьому (якість як того, що видно користувачу з апаратної частини, так й документів до нього). Але й ціни в рази різні (якщо ще й ціни в Україні подивитися станом на сьогодні; але вже, схоже, трохи пішли вниз). Якщо Must пропрацює хоча б років 5 без ремонту, буду вважати, що це гарна інвестиція. Що буде, буде видно. А от Deye я би спробував. Можливо, коли з'явиться можливість сонячне поле ще в одній орієнтації встановити, то спробую Deye. Та ось та неможливість взаємодії Must'а з батареєю якось трохи засмучує. Але коли інверторів буде більше (якщо й ще різних моделей) постане питання якогось балансування між батареями (якщо таких буде кілька звісно). Поки що не розумію як й що об'єднувати в таких випадках. Мабуть, треба робити якийсь AC-coupling.

Або двополюсний запобіжник вимкнув. Для струму у напрямку підстанції окремий кабель прокладають, наскільки я розумію. Тобто до абонента струм йде по одному кабелю, а від абонента (по тарифу ЗТ) по іншому кабелю. В якому місці, до речі, відбувається підрахунок кількості енергії, який беруть вже для грошових розрахунків?

До речі, цікаво, мікроінвертори теж вимикаються, якщо в кабелі немає напруги?

Зрозуміло 0 * x = 0. ) Інвертор здатен й сам якусь напругу створити. Скоріше питання в обслуговуванні мережі (якось же треба вимкнути інвертор віддалено) та балансуванні мережі.

З цього приводу зрозуміло. Все логічно. Зараз можливо під ЗТ використати, наприклад, Must, який можливо купити на aliexpress.com (звісно такий сонячний інвертор, який підтримує гібридний режим)?

Я так розумію, технологічно це скоріше за все ніколи не вирішиться тому, що потужність інвертора обмежена й немає кому балансувати мережу. Мені здається, це якось трохи схоже на проблему, яка виникає у разі використання мікроінверторів без батареї та без загальної мережі. Мікроінвертори здатні надати якийсь струм, але який ліміт того струма споживачі не знають.

Панове, а ЗТ (Зелений Тариф) працює, коли вимикають напругу у загальній мережі? Мова про те, інвертор все ще має можливість постачати струм у напрямку загальної мережі або все ж ні під час відсутності напруги в занальній мережі?

Ось, наприклад, на цій сторінці www.mustpower.com/product/pv1800-pro-series-pv450v-3-5-2kw/ зазначено, що Must PV18-5248 PRO входить до серії сонячних інверторів PV1800 PRO. Далі знайшов інструкцію для PV1800 PRO там є дві моделі з двома потужностями - 1) PV:450V 3kW; та 2) PV:450V 5,2kW. Загалом, схоже, обмеження не 30 A для моделі Must PV18-5248 PRO у разі заряджання від загальної мережі, а 60 A. А ось сумарне обмеження або 80 A, або 100 A у разі заряджання й від сонячних панелей, й від загальної мережі, тобто у разі роботи цього інвертора Must як ДБЖ все ж максимальне обмеження струму заряджання 60 A. Чому саме 60 A, а не 80 A або 100 A не знаю, ніде такої інформації немає. Мабуть, такі схемотехнічні обмеження у виробника. Must дуже схожий на інші китайські сонячні інвертори. На багато кращий Must за, наприклад, PowMr не знаю. Але ось недавно вивчаючі питання мікроінверторів зустрів твердження, що мікроінвертори здатні працювати до 25 років, в той час як string інвертори (як раз цей Must PV18-5248 PRO відноситься до такої категорії) працюють в середньому від 8-ми до 12 років. Й ось автор того матеріалу ствержував, що по цьому критерію мікроінвертори кращі. Скажімо, візьмемо середній варіант - 10 років. Так, скоріше за все, 10 років у разі якогось Victron Energy, а не Must. То ж підсумовуючи масова практика використання Must почалася в 2022 році, думаю. Й поки що достатньо мало статистики, щоб зрозуміти, наскільки Must надійний інвертор. Це до того, що коли справа дійде до ЗТ, ще не зрозуміло буде на той момент працювати цей Must або ні. Хоч би 5 - 7 років протримався. Мені, до речі, цей інвертор продали за приблизно ₴30 тис. з так званим USB Data Logger'ом. Ще раз уважно подився на наліпку на інверторі й там написано наступне DC Input (Max) - 135 A, 48 VDC (6,4 kW); DC Output (Max; AC) - 60 A, 48 VDC; PV Current (Max) - 18 A; PV Voltage (Max) - 450 VDC; MPPT Voltage Range - 150 - 430 VDC З наліпки роблю висновок, що сумарне заряджання батареї можливе зі струмом 100 A, якщо використовувати й сонячні панелі, й загальну мережу. Якщо у режимі ДБЖ, то тільки 60 A (чому раніше вирішив, що тільки 30 A не знаю; 30 A - це значення за замовчуванням). А от за максимальної напруги MPPT максимальна потужність від сонячних панелей може бути до 7,7 kW. MPPT контролер відповідно лише один. Й це значно більше, ніж інвертор одночасно може передавати в батарею. Якщо хтось такі параметри буде налаштовувати, то це 1) опція #11 (сумарний струм заряджання разом від сонячних панелей, й від загальної мережі) - від 1 A до 100 A з кроком в 1 A; 2) опція #13 (сумарний струм заряджання від загальної мережі) - від 1 A до 60 A з кроком в 1 A. Думаю, що опція #11 має пріорітет, якщо #11 - 10 A, то #13, якщо й буде понад 10 A, не буде працювати на ті понад 10 A. Не так й погано, ДБЖ з потужністю заряджання 2,5+ kWh. Якщо з цим інвертором працює LFP батарея на 5 kWh, то це десь години 3 на заряджання з SoC 0% (за температури ±25°C).

За низької температури (0 - +5°C) й так, наприклад, CALB наполягають на зниженні струму до 0,1C (десь там в іншій темі була розмова про специфікації CALB). Згідно з тією таблицею рекомендовано або навіть наполегливо рекомендовано знизити напругу до 3,4 VDC та струм до 0,1C. В той час австралієць Andy (Off-Grid Garage) протестував й каже, що за нормальних (мабуть, тестував за якихось ±25°C), що трохи втрата ємності за такої напруги є (до 5%, здається). Зрозуміло, батареї різні, умови різні. В будь-якому випадку, якщо втрата і є, то не дуже велика.

Так, є така опція #37 (BMS Control Method) - 1) за напругою; 2) за показами SoC (які має можливість розрахувати лише BMS). Фактично є два параметри, які було б правильно брати до уваги - 1) температура батареї; та 2) поточний SoC. Й ці обидва параметри визначає BMS. Відповідно ще одне підтвердження того, що R&D Deye серйозніше, ніж таке в Must (якщо таке існує). Мене зацікавили такі коригування тому, що температура в приміщені значно знижується взимку й можливо забути знизити струм заряджання, хоча, наприклад, встановивши 3,4 VDC як напругу для bulk-charge режиму, якась умовна втрата ємності (не використання) буде мінімальною на рівні 5% SoC (саме не використання батареї на 5%). Так, звісно, можливо підігрівати батарею, але ж знову треба слідкувати за температурою батареї, якщо підігрів зламається або наскільки ефективний підігрів. Мені здається, це все шлях розробників батарей для електроавтомобілей, які думали як нагрівати батарею, потім як ту батарею охолодити. )

Та й загалом цікаво, існують батареї (або BMS), які здатні рекомендувати або змусити Must PV18-5248 PRO скоригувати напругу та струм заряджання батареї? Або Must керується тільки руками без будь-якого шансу вплинути на поточні налаштування Must якоюсь програмою?

Продовжуючи тему сонячного інвертора Must PV18-5248 PRO. Дивлюся, що в інструкції до інвертора зазначено, що той має порт RS485. Далі бачу, що в тому порті або роз'ємі є окремі провідники\pins, які відповідають за CAN (GND (Ground), CAN-Low (CAN−) та CAN-High (CAN+)) та додатково два pins залучені для RS-485-A та RS-485-B. Й ось припускаю, що до цього роз'єму можливо, наприклад, під'єднати батарею Pylontech та інвертор Must її якось зможе побачити. Але ніяких налаштувань протоколу взаємодії з батареєю в інструкції Must немає (ні швидкості з'єднання, ні якогось типу зв'язку). Можливо, Must використовує цей роз'єм для зв'язку саме зі своїми батареями Must. Також є китайська батарея Jsdsolar, яка відповідно має теж як мінімум RS485. Й ось знову є припущення, що якось можливо зкомунікувати Must та Jsdsolar. Що й де ще можливо подивитися, щоб трохи зрозуміти можлива така комунікаціїя або ні? Мабуть, треба подивитися, що вміє Windows application SolarPowerMonitor. Можливо, якось звідти будуть варіанти автоматизації налаштувань Must.

У 2022 році купував, коли були відповідні умови. Що було, те й купили. Якісь ще свіжі батареї тоді знайшлися (ще й з одної партії). А далі вже пішли міркування про LFP\Li-NMC.

У випадках автомобільних батарей я б ще на дату виробництва дивився. Кілька разів пропонували батареї, яким вже було 1,5 року від дати виробництва (на мою думку, це -20% ціни нової батареї).

Замовив у китайців все ж. Стан свинцево-кислотної батареї теж можливо оцінити за допомогою такого приладу? Я так розумію, свинцево-кислотну батарею треба повністю зарядити й потім заміряти внутрішній опір. Далі з часом, коли опір поступово буде підвищуватися, за показником опору можливо буде орієнтуватися який стан батареї. Схоже, навіть автомобільні стартерні батареї можливо так тестувати. Загалом цим пристроєм хотів би перевірити, що саме китайці пришлють та вже прислали (якої якості LFP комірки), відкривши корпус готової батареї та перевіривши окремі комірки та всю батарею разом. Припускаю, що нічого додатково від комірок від'єднувати не треба буде (BMS, балансир).

Подивився специфікацію на CALB L173F125A (125 Ah). Не часто зустрічаються такого виду документи, де одне речення китайською мовою й одразу інше речення вже з перекладом на англійську мову. Виглядає як посібник з вивчення китайської мови. Там є, до речі, таблиця, де зазначено рекомендовані струми та напруги заряджання залежно від температури. Наприклад, у разі холодного приміщення, де знаходиться батарея та температури від 0 до +5℃ рекомендовано заряджати струмом 0,1C та напругою 3,4 VDC. Відповідно розумію, що в цьому випадку дуже зручно, якщо є комунікація по CAN з інвертором, де формується той самий зарядний струм та напруга. Дешевші китайські інвертори CAN'у відповідно не мають, тобто це корегування вже автоматично працювати не буде. А ще цікаво, виробник вказує, що за температури +45 комірка буде розряджена на 100% (приблизно 125 Ah), а за температури -20 - на 85% (обидва вимірювання за струму розряджання 1C). Та цикли розряджання пораховані тільки для режиму 1C@25℃±2℃ (≥4000 cycles).

Там комірки LFP або Li-NMC?

Навіщо так роблять (приварюють з'єднувачі, які, мабуть, називають шиною)? Щоб був кращий внутрішній опір батареї (краще з'єднання)?

Можливо, тому що використовується три оксиди літія - 1) кобальтат літія (LiCoO2); 2) нікелат літія (LiNiO2); та 3) манганат літія (LiMnO2). Можливо, комусь теж буде цікаво дізнатися. Далеко від практики, але ось така цікава теорія. ) В описах виробів з Li-NMC батареями, звичайно, не пишуть Triple Lithium. Тобто LFP - це хоч й літій-іонна батарея, але не Triple Lithium. )

Деякі Pylontech меншої моделі встановили в верхній частині стіни паралельно в вертикальному положені на серверні кріплення. Доволі компактно розмістилися. Я б навіть сказав, майже ідеальне рішення з погляду на кількість простору для квартири. Ящик чорного кольору з усіма роз'ємами в гору та мінімальною кількістю проводів, особливо нічого й не зачепиш.

Чому LiNMC називається потрійним літієм? Кількість складових катоду (три)? Ось навіть сьогодні хтось викладав відео, де розібрали дві комірки - одну LiNMC та іншу LFP. На відео зауважили, що батареї були за напруги 3,0 VDC та електроліт LFP смердів (інший автор навіть пропонував орієнтуватися по солодкуватому запаху LFP, течуть LFP комірки або ні). LiNMC горять безкиснево, тому і їх важко тушити (фактично не можливо, тільки чимось закрити або засипати), тому що у разі кисневої реакції (реакції горіння з киснем повітря) є ще шанси заблокувати кисень, щоб той не потрапляв до об'єкта, який горить. LiNMC та LFP комірки в змозі загорітися саме коли катод й анод будуть з'єднані коротко, тобто у разі, наприклад, механічного пошкодження. Припускаю, що ось ті нанопошкодження, які деградують батарею (та про які розказував той нещодавній австралієць в контексті більшої або меншої напруги) теж з часом здатні закоротити комірки та, мабуть, це одна з задач BMS швидко це розпізнати, що відбувається значна деградація комірки та попередити S/C. До речі, відповідно катод у LFP рідкий та може витекти з батареї й тоді, здається, ніякого екзотермічного процесу не буде (знову в іншому відео один з авторів таку пробиту LFP комірку й розбирав та вона в нього навіть не намагалася горіти).